Рішення № 103557414, 25.02.2022, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/18454/21

Провадження № 2/344/1156/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Шамотайло О.В.,

секретаря судового засідання - Устинської Н.С.,

за участі позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) №5 «Теремок» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення заробітної плати,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) №5 «Теремок» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати. Позовні вимоги мотивує тим, що з 01.02.2005 вона працює помічником вихователя в Дошкільному навчальному закладі №5 "Теремок". 08.11.2021 р. Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №5 «Теремок» видав Наказ №65 (за підписом завідувача) "Про відсторонення від роботи», в Наказі зазначено: " ОСОБА_1 , помічника вихователя, відсторонити від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення від COVID-19 без збереження заробітної плати до часу усунення причин, що його зумовили." "Підстава: повідомлення (попередження) від 26.10.2021 про відсторонення відповідно до постанови КМУ від 9.12.2020 р. №1236 (зі змінами) щодо відсторонення від роботи". Наказ про відсторонення без збереження заробітної плати вважає незаконним і таким, що грубо порушує її права (зокрема право на працю, ст. 43 Конституції України). Зазначає, що вищезгаданий Наказ МОЗ передбачає перелік обов`язкових щеплень, а щеплення від COVID-19 не є обов`язковим. Оскіьки на даний час відсторонена від роботи та позбавлена заробітної плати, тому звернулась до суду по захист її порушених прав. Враховуючи наведене, просить суд визнати незаконним і скасувати Наказ № 65 від 08.11.2021 р. дошкільного навчального закладу (ясла-садок) №5 «Теремок» "Про відсторонення від роботи ", поновити позивача на роботі та стягнути з Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) №5 «Теремок» на її користь заробітну плату за період незаконного відсторонення. 03.12.2021 позивачем подано уточнену позовну заяву, за змістом якої позивач відмовилася від вимоги щодо поновлення позивача на роботі та просила суд визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення заробітної плати за час незаконного відсторонення.

29.12.2021 представником відповідача - завідувачем ДНЗ №5 «Теремок» подано до суду відзив на позовну заяву, яка обґрунтована тим, що на виконання вимог, визначених наказом МОЗ від 04.10.2021р. №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» відповідачем 26 жовтня 2021 року працівників, ДНЗ №5 «Теремок» зокрема і позивача, ознайомлено з наказом МОЗ від 4.10.2021р. №2153, упорядковано документацію щодо вакцинації працівників, а при набранні чинності наказом МОЗ від 4.10.2021р. №2153 працівників, які ухиляються від вакцинації проти COVID-19 та не надали медичного висновку про наявність протипоказів до вакцинації мало бути відсторонено від роботи в установленому порядку.

Із вказаним позивач був ознайомлений 26.10.2021, таким чином, з 26 жовтня 2021 року, за 2 тижні до відсторонення від роботи позивач був проінформований про те, що, будучи працівником закладу дошкільної освіти, вона підлягає обов`язковій вакцинації проти COVID-19 відповідно до наказу МОЗ від 4.10.2021р. №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», а у випадку відмови чи ухилення від вакцинації її буде відсторонено від роботи.

Зазначає, що маючи на меті довести до відома позивача положення постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020р. №1236"Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" щодо відсторонення від роботи працівників, які відмовляються чи ухиляються від вакцинації проти COVID-19, 26 жовтня 2021 року відповідачем складено позивачу особисте повідомлення «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, згідно до змісту якого відповідач просить позивача до 5 листопада 2021 року надати документ, що підтверджує проходження нею вакцинації або довідку про абсолютні протипоказання. У випадку ненадання підтверджуючих документів позивача 08.11.2021 буде відсторонено від роботи у встановленому порядку без збереження заробітної плати. Однак, позивач від отримання вказаного повідомлення відмовилась, про що комісією у складі завідувача ДНЗ №5 «Теремок» Петрик К.І., ст. м/с, голови ПК Уграк Р.В., головного бухгалтера Дум`як Г.В, помічника вихователя Дехтяр Р.І. складено акт б/н від 26.10.2021 про відмову від підпису повідомлення. Таким чином, відповідачем було вжито цілий ряд заходів аби довести до відома позивача інформацію про те, що вона, як працівник закладу дошкільної освіти, підлягає обов`язковій вакцинації проти COVID-19. А у випадку ухиляння чи відмови від вакцинації позивач буде відсторонений від роботи у встановленому законом порядку. Враховуючи те, що позивач не пройшов вакцинації проти COVID-19, відповідач, виконуючи вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020р. №1236"Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" 8 листопада 2021 року виніс оскаржуваний наказ №65 «Про відсторонення від роботи», яким відсторонив позивача від роботи з 8.11.2021р. без збереження заробітної плати до часу усунення причин, що зумовили відсторонення, тобто до моменту отримання хоча б однієї дози вакцини проти COVID-19. Із вказаним наказом позивач був ознайомлений того ж дня під розписку. Зазначає, що підставою для відсторонення працівника від роботи є його дії, що полягають у відмові або ухиленні від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. У позивача немає та не було наміру проходити вакцинацію. Як видно із позовної заяви позивач вважає положення наказу МОЗ від 4.10.2021р. №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» незаконними, що ще раз підтверджує її небажання проходити вакцинацію.

Враховуючи наведене, просить суд відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні позивач позов підтримала з підстав, наведених у позовній заяві. Просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила щодо задоволення позовних вимог з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши сторін, дослідивши всебічно, повно та об`єктивно наявні матеріали справи, судом були встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідн до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 01.02.2005 позивач ОСОБА_1 працює помічником вихователем в Дошкільному навчальному закладі №5 «Теремок» .

26.10.2021 адміністрацією упорядковано документацію щодо вакцинації працівників, самих працівників ДНЗ №5 «Теремок» ознайомлено з наказом МОЗ від 4.10.2021р. №2153 та повідомлено, що при набранні чинності наказом МОЗ від 4.10.2021р. №2153 працівників, які ухиляються від вакцинації проти COVID-19 та не надали медичного висновку про наявність протипоказів до вакцинації буде відсторонено від роботи в установленому порядку.

Із вказаним позивач ОСОБА_1 була ознайомлена під розписку 26.10.2021р., так 26 жовтня 2021 року завідувачем ДНЗ №5 «Теремок» складено особисте повідомлення помічнику вихователя ОСОБА_1 б/н «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19», згідно з яким відповідач просить позивача до 05 листопада 2021 року надати документ, що підтверджує проходження нею вакцинації або ж довідку про абсолютні протипоказання. У випадку ненадання підтверджуючих документів позивача буде відсторонено від роботи у встановленому порядку.

Згідно до акту б/н від 26.10.2021 року складеного комісією у складі у складі завідувача ДНЗ №5 «Теремок» Петрик К.І., ст. м/с, голови ПК ОСОБА_3 , головного бухгалтера ОСОБА_4 , помічника вихователя ОСОБА_5 вбачається, що ОСОБА_1 відмовилась підписати повідомлення «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19», від 26.10.2021 року.

08.11.2021 р. за підписом завідувача ДНЗ №5 «Теремок» Петрик К.І. видано Наказ №65, яким позивача ОСОБА_1 відсторонено від роботи помічника вихователя з 08 листопада 2021 року без збереження заробітної плати до часу усунення причин, що його зумовили." "Підстава: повідомлення (попередження) від 26.10.2021 про відсторонення відповідно до постанови КМУ від 9.12.2020 р. №1236 (зі змінами) щодо відсторонення від роботи"

Виданню вказаного наказу передувало вручення позивачу ОСОБА_1 повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти «COVID-19» і правовим підставами зазначено ст. 46 КЗпП України, ч.2 ст.12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», Наказ Міністерства охорони здоров`я №2153 від 04.10.2021 року «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», п. 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби «COVID-19», спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Можливість відсторонення працівників від роботи лише у випадках, прямо передбачених законодавством встановлена у статті 46 Кодексу законів про працю України .

Згідно зі статтею 12 ЗаконуУкраїни «Про захист населення від інфекційних хвороб» та статтею 27 ЗаконуУкраїни «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» в Україні обов`язковими є профілактичні щеплення проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюка, правця та кору.

При цьому передбачається, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється Міністерством охорони здоров`я України (ст.12 ЗаконуУкраїни «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

Наразі наказом МОЗ від 04.10.2021 року№2153«Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» на період дії карантину обов`язковій вакцинації проти COVID-19 підлягають працівники:

центральних органів виконавчої влади та їхніх територіальних органів;

місцевих державних адміністрацій та їхніх структурних підрозділів;

закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Цим наказом передбачається, що щеплення є обов`язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.10.2011 року за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11.10.2019 року № 2070).

Міністерство юстиції України зробило висновок, що наказ МОЗ № 2153 відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини, свідченням чого є реєстрація цього наказу Міністерством юстиції України.

Державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28.12.1992 № 731)

Тож у разі виникнення недовіри до вказаного наказу МОЗ та питань щодо його законності, не має бути сумнівів зважаючи на те, що необхідну процедуру введення його в дію він пройшов.

Таким чином, якщо ставити питання обов`язковості вакцинування для працівників з наведеного вище переліку наказ МОЗ № 2153, то його можуть не робити лише ті працівники, які мають саме абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень.

Протипоказання до вакцинації може встановлювати сімейний або лікуючий лікар та надати відповідний висновок про тимчасове чи постійне протипоказання або про відтерміновання через COVID-19 в анамнезі. Якщо в пацієнта є протипоказання до щеплення однією з вакцин проти COVID-19 за можливості особа має вакцинуватися іншими типами вакцин.

Позивач ОСОБА_1 суду не наддала суду жодних доказів, що вона має такий стан здоров`я, що є перешкодою для вакцинування.

Відповідач, видавши оспорюваний наказ, застосував відсторонення позивача від роботи, оскільки це прямо передбачено на рівні законодавства. Так, зокрема, відповідно до постанови КМУ№ 1236 (в оновленій редакції) саме керівники державних органів (державної служби), керівники підприємств, установ та організацій мають забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України,частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що:

на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»;

відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

Строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Бездіяльність роботодавця з відсторонення працівників може мати негативні наслідки для нього, оскільки за статтею 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Порушення правил щодо карантину людей», яка визначає, що порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, він може бути притягнений до адміністративної відповідальності.

Працівники мають право на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством (стаття 2 КзпП).

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного суду України, викладеними у пункту 10 Постанови від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпПроботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (стаття 235 КЗпП).

В законодавстві України відсутня норма, яка б дозволяла примусову вакцинацію. А саме, навіть якщо щеплення обов`язкове, змусити будь-кого вакцинуватися примусово неможливо, а тому у разі відсутності вакцинації діюче законодавство дозволяє відсторонювати деяких працівників без виплати заробітної плати.

Розглядаючи цю справу, суд зазначає, що обов`язковість щеплень є втручанням у право на повагу до приватного життя, яке гарантовано ст.8 Конвенції з прав людини та основоположних свобод.

Між тим, такі втручання є цілком припустимі.

Для визначення законності таких втручань Європейський суд вказує на те, що «аби визначити, що це втручання потягнуло засобою порушення ст. 8 Конвенції, суд повинен (має) обґрунтувати доцільність та виправданість таких дій відповідно до другого абзацу цієї статті, тобто встановити, чи є втручання виправданим «відповідно до закону» і чи має воно на меті законні цілі, і чи були вони «виправданими в демократичному суспільстві».

Досліджуючи питання наявності закону, Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в ухваленому 08.04.2021 року рішенні у справі Вавржичка та інші проти Чеської Республіки (заява № 47621/13) у рішенні, яке суд вважає необхідним застосувати і при даних правовідносинах, наголошує наступне (п. 266):

«Суд повторює, що оспорюване втручання мало би опиратися на певну законодавчу базу внутрішнього законодавства, при чому ці закони повинні бути як адекватно доступними, так і сформульованими здостатньою точністю, аби дозволити тим, до кого вони застосовуються, регулювати свою поведінку і, при необхідності, з відповідними порадами передбачити до ступеня, який є розумним за даних обставин, наслідки, які можуть спричинити за собою дані дії (див., наприклад, Дубська і Крейзова проти Чеської Республіки [GC], №№28859/11і 28473/12, § 167, 15листопада 2016р., з додатковим посиланням).»

ЄСПЛ встановив, що втручання у приватне життя у вигляді обов`язку зробити щеплення ґрунтується на законі, а тому у цьому немає порушень.

В Україні таким законом є Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Розглядаючи питання, чи є мета, за для якої був встановлений обов`язок робити щеплення, законною, ЄСПЛ навів наступні аргументи (п. 272):

«Що стосується мети, яку переслідує обов`язкове вакцинування, як стверджує Уряд і визнано національними судами,ціллю відповідного законодавства є захист від хвороб, які можуть становити серйозну загрозу для здоров`я населення. Це стосується як тих, хто отримує відповідні щеплення, так і тих, хто неможе бути вакцинованим, і, таким чином, знаходиться в групі осіб високого ризику інфікування, покладаючись на досягнення високого рівня вакцинації в суспільстві вцілому для захисту від розглянутих заразних хвороб. Ця мета відповідає цілям захисту здоров`я і захисту прав інших осіб, визнаним статтею 8».

А у відповідь на питання необхідності в демократичному суспільстві обов`язкової вакцинації суд наводить такі доводи:

«285. … Хоча система обов`язкових вакцинацій не єдина і ненайпоширеніша модель, прийнята європейськими державами, Суд повторює, що в питаннях політики в галузі охорони здоров`я національні влади найкраще можуть оцінити пріоритети, використання ресурсів і соціальних потреб. Усі ці аспекти є актуальними в даному контексті, і вони підпадають під широку свободу розсуду, яку Суд повинен надати державі-відповідачу.

В контексті охорони здоров`я найкращим інтересам суспільства служить забезпечення найвищого досяжного рівня здоров`я. Коли справа доходить до імунізації, мета повинна полягати в тому, щоб кожна людина була захищена від серйозних захворювань. У переважній більшості випадків це досягається зарахунок обов`язкових щеплень. Ті, кому таке лікування не може бути призначено, побічно захищені від інфекційних захворювань, поки в їх оточенні підтримується необхідний рівень вакцинації, тобто їх захист забезпечується колективним імунітетом.

Таким чином, якщо вважати, що політика добровільної вакцинації недостатня для досягнення і підтримки колективного імунітету або колективний імунітет незалежний від природи захворювання (наприклад правця), національні влади можуть розумно ввести політику обов`язкової вакцинації для досягнення відповідного рівня захисту від серйозних захворювань».

З цих підстав суд визнав, що рішення застосувати обов`язкову вакцинацію має вагомі причини.

Стосовно наслідків, які чітко передбачені в основному законодавстві, недотримання загальних правових обов`язків, спрямованих на охорону, зокрема здоров`я людей, то суд зауважує, що вони по суті захисні, а не каральні за своїм характером.

Стосовно доводів позивача про сумнівність ефективності вакцини, то ЄСПЛ посилається на загальний консенсус щодо життєвої важливості такого заходу та засобу захисту населення від хвороб, які можуть мати серйозні наслідки для здоров`я людини та які в разі серйозних спалахів можуть викликати проблеми в суспільстві. Зважаючи на те що частота ускладнень є досить незначною, однак безсумнівно, їх виникнення є досить загрозливим для здоров`я людини, органи Конвенції підкреслили важливість прийняття необхідних запобіжних заходів перед вакцинацією… Очевидно, це стосується перевірки в кожному окремому випадку можливих протипоказань. Це також відноситься до моніторингу безпеки застосовуваних вакцин. У кожному з цих аспектів Суд не вбачає підстав ставити під сумнів адекватність національної системи вакцинації. Вакцинація проводиться медичними працівниками тільки при відсутності протипоказань, які попередньо перевіряються відповідно до звичайного протоколу, відповідні медичні працівники зобов`язані повідомляти про будь-які підозри на серйозні або несподівані побічні ефекти. Відповідно, безпека використовуваних вакцин знаходиться під постійним контролем компетентних органів».

Стосовно порушення прав на працю, про що зазначає позивач, яка відмовилась від щеплення, ЄСПЛ зазначив таке:

«306. Суд визнає, що відсторонення позивача від роботи означало втрату заробітної плати і як наслідок позбавлення засобів існування. Однак це було прямим наслідком її рішення свідомо обрати саме цей шлях для себе особисто, відмовитися від виконання юридичного обов`язку, метою якого є захист здоров`я.

У постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17 Верховний Суд дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Тобто в цьому питанні принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, тобто є виправданим.

Верховний суд цілком послідовно стверджує наступне (постанова від 10.03.2021р. у справі №331/5291/19):

«Вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави тобто було виправданим.

Держава, встановивши відсторонення педагогічних працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й самих дітей.

Отже, право позивача на працю у дошкільному навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивач відмовилася від обов`язкового щеплення.

Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним удемократичному суспільстві.

Таким чином суд вважає, що керівник навчального закладу, на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, з урахуванням вимог статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 ..

Окрім того, оскільки вимога позивача про визнання незаконним та скасування Наказу №65 від 08.11.2021 року ДНЗ №5 «Теремок» судом задоволенню не підлягає, то не підлягає до задоволення і вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати за період незаконного відсторонення.

Наведене узгоджується із вказаними вище правовими позиціями Верховного Суду, які є релевантними та покликані забезпечити сталість та єдність судової практики і є обовязковими до застосування судами при вирішенні спорів, а також корелюється із правовими висновками Івано-Франківського апеляційного суду (справа № 344/18565/21, провадження № 22-ц/4808/350/22).

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, відповідно до ст.141ЦПК України, витрати зі сплати судового збору з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 4,12,13, 81, 141,259, 263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) №5 «Теремок» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення заробітної плати - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 25.02.2022.

Суддя О.В. Шамотайло