Ухвала суду № 103557191, 22.02.2022, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/357/22 Провадження № 1-кс/304/84/2022

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2022 року м. Перечин

Слідчий суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Чепурнов В.О., з участю секретаря судового засідання Гавій Л.В., прокурора Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури Бернара В.В., підозрюваної ОСОБА_1 , її захисника адвоката Леміша О.О., розглянувши клопотання прокурора Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури Бернара В.В. на підставі матеріалів досудового розслідування, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021072030000138 від 21 грудня 2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 362 КК України щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , громадянки України, з середньо-спеціальною освітою, одруженої (має на утриманні двоє дітей), медичної сестри КНП УМЦ ПМСД, раніше не судимої,

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,

В С Т А Н О В И В :

Повний текст ухвали оголошено учасникам провадження о 16.00 год 24 лютого 2022 року.

Прокурора Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури Бернар В.В. звернувся до слідчого судді з клопотанням на підставі матеріалів кримінального провадження, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021072030000138 від 21 грудня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 362 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Клопотання мотивує тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що 24 грудня 2021 року ОСОБА_1 під час розмови з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , попередньо домовилися про сприяння у внесенні недостовірних відомостей до автоматизованої системи охорони здоров`я «eHEALTH» щодо здійснення вакцинації від гострої респіраторної хвороби «COVID-19» без фактичного введення вакцини в організм ОСОБА_2 за грошову винагороду у розмірі 3 500 грн. Після цього, ОСОБА_1 , продовжуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки та свідомо бажаючи настання таких наслідків, діючи за попередньою змовою з невстановленими органом досудового розслідування особами, надала працівникам, які уповноважені на внесення відомостей до електронної системи охорони здоров`я «eHEALTH» особисті дані ОСОБА_2 та сприяла внесенню ними недостовірної інформації до електронної системи охорони здоров`я «eHEALTH» щодо отримання першої та другої дози вакцинації від гострої респіраторної хвороби «COVID-19». Після чого у застосунку дія з`явились відомості відносно першої та другої дози вакцинації від гострої респіраторної хвороби «COVID-19», а саме другу дозу було здійснено 18 січня 2022 року вакциною «COMIRNATY». За таких обставин, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 362 КК України, тобто в пособництві у несанкціонованій зміні інформації, яка оброблюється в автоматизованих системах, вчиненою особою, яка має доступу до неї, за попередньою змовою групою осіб. Крім того встановлено, що 21 січня 2022 року ОСОБА_1 під час розмови з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , попередньо домовилася про сприяння у внесенні недостовірних відомостей до автоматизованої системи охорони здоров`я «eHEALTH» щодо здійснення вакцинації від гострої респіраторної хвороби «COVID-19» без фактичного введення вакцини в організм ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за грошову винагороду у розмірі 3 500 грн за кожну особу. Після цього, ОСОБА_1 , продовжуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки та свідомо бажаючи настання таких наслідків, діючи за попередньою змовою з невстановленими органом досудового розслідування особами, надала працівникам, які уповноважені на внесення відомостей до електронної системи охорони здоров`я «eHEALTH» особисті дані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , сприяла внесенню ними недостовірної інформації до електронної системи охорони здоров`я «eHEALTH» щодо отримання дох вакцинації від гострої респіраторної хвороби «COVID-19». Після чого у застосунку дія ОСОБА_3 з`явились відомості відносно першої дози вакцинації від гострої респіраторної хвороби «COVID-19», яку було здійснено 25 січня 2022 року вакциною «Spikevax», а також у за стосунку дія ОСОБА_4 з`явились відомості відносно першої дози вакцинації від гострої респіраторної хвороби «COVID-19», яку було здійснено 27 січня 2022 року вакциною «Omirnaty». За таких обставин ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 362 КК України, тобто в пособництві у несанкціонованій зміні інформації, яка оброблюється а автоматизованих системах, вчиненою особою, яка має доступу до неї, за попередньою змовою групою осіб, вчинено повторно. Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованих їй кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме допитами свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , матеріалами розсекречених НСРД, протоколами огляду мобільних телефонів та ін. ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого законом України про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років. Стороною обвинувачення зібрано достатньо доказів, які підтверджують існування окремих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема того, що підозрювана ОСОБА_1 з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України), усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення даного злочину може незаконно впливати на свідків, інших співучасників вчинення кримінального правопорушення, експерта шляхом їх підкупу, умовляння або залякування (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), вчинити інші кримінальні правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України). Існування зазначених ризиків обґрунтовується встановленими фактичними обставинами кримінального правопорушення, зокрема, тим, що ОСОБА_1 усвідомлює тяжкість покарання , яке їй загрожує у разі визнання винуватою у вчиненні даного злочину, за яке їй може бути призначено покарання до шести років позбавлення волі, а тому існує ризик у вигляді можливого переховування підозрюваної від органу досудового розслідування та суду. Крім того, наразі проводяться слідчі (розшукові) дії з метою встановлення інших співучасників вчинення вказаного злочину, не відшукано всі необхідні речі і документи, що підтверджують злочинну діяльність всіх учасників вчинення кримінального правопорушення, а тому остання, перебуваючи на волі, зможе знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, зокрема комп`ютерну техніку, яка використовувалась під час вчинення злочинів. Також підозрювана особисто знайома зі свідками у вказаному кримінальному провадженні, які в подальшому будуть допитуватися безпосередньо судом, а тому існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливого незаконного впливу на свідків, схиляючи їх до надання неправдивих показань, шляхом підкупу, умовляння чи залякування з метою уникнення таким чином кримінальної відповідальності. Разом з цим, наразі проводяться слідчі дії для встановлення інших співучасників вказаного злочину, які відомі підозрюваній ОСОБА_1 , оскільки така вчинила пособництво у вчиненні кримінального правопорушення та в силу своїх функціональних обов`язків безпосередньо не уповноважена на внесення нею інформації до електронної системи охорони здоров`я «eHEALTH» щодо отримання доз вакцинації від гострої респіраторної хвороби «COVID-19», а тому з метою уникнення покарання може впливати на вказаних осіб. Слід також врахувати, що особа, яка вносила недостовірні відомості до електронної системи охорони здоров`я «eHEALTH» є працівником медичного закладу та колегою підозрюваної. Також планується проведення ряду судових експертиз для об`єктивності і всебічності проведення досудового розслідування, тому будучи на свободі підозрювана буде мати реальну можливість незаконно впливати на експертів. Крім того, ОСОБА_1 повідомлено про підозру в пособництві у внесенні неправдивих відомостей до електронної системи охорони здоров`я «eHEALTH» щодо трьох свідків. Однак, під час проведення досудового розслідування встановлено, що остання систематично та активно брала участь у підшукуванні осіб, які виявили бажання на здійснення вакцинації від гострої респіраторної хвороби «COVID-19» без фактичного введення вакцини в організм, отримувала за це грошову винагороду 3 500 грн за кожну особу, частину з яких передавала іншим співучасникам, отримувала та передавала документи і особисті дані осіб іншим співучасникам злочину. А тому підозрювана, перебуваючи на волі та на своєму робочому місці і надалі буде мати реальну можливість підшуковувати осіб, які виявили бажання отримати сертифікат про вакцинацію без введення вакцини в організм, тобто зможе продовжити злочинну діяльність шляхом використання займаної посади, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Підроблення документів, що стосуються вакцинації проти COVID-19, у свою чергу несе пряму загрозу життю та здоров`ю громадян України, оскільки COVID-19 є особливо небезпечною інфекційною хворобою, характеризується важкими та (або) стійкими розладами здоров`я, високим рівнем смертності, швидким поширенням серед населення. Враховуючи суспільну небезпечність та тяжкість вказаного злочину та те, що такий вчинено з корисливих мотивів, тому просить обрати до підозрюваної ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У судовому засіданні прокурор Бернар В.В. подане клопотання підтримав повністю та просив таке задовольнити, посилаючись на обставини викладені у ньому.

Підозрювана ОСОБА_1 та її захисник адвокат Леміш О.О. у судовому засіданні проти задоволення клопотання категорично заперечили.

Слідчий суддя, заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали клопотання, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Згідно з ч. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддею враховуються вимоги пункту 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182), а також пункту 1 частини 1 статті 178 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з яким слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов`язаний оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.

Водночас, слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, у слідчого судді наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 362 КК України.

Так, у судовому засіданні встановлено, що 21 грудня 2021 року матеріали досудового розслідування за вищевказаним фактом були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021072030000138 (а. с. 7).

Також встановлено, що 18 лютого 2022 року підозрюваній ОСОБА_1 було оголошено підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 362 КК України (а. с. 35-38).

Відповідно до наявних у матеріалах клопотання доказів ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 362 КК України, що підтверджується протоколом допиту свідка ОСОБА_2 від 28 грудня 2021 року, протоколами допиту свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 від 03 лютого 2022 року, матеріалами розсекречених НСРД, протоколами огляду мобільних телефонів від 03 лютого 2022 року (а. с. 3-6, 7-13, 14-15, 16-18, 19-24, 25-26, 27-28, 29-31, 32-34).

Перевіряючи достатність доказів для такого висновку, слідчий суддя, поряд з положеннями кримінального процесуального законодавства України, враховує практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення «Чеботарі проти Молдови» від 13 листопада 2007 року, п. 48), у відповідності до якої слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин. Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення на даній стадії кримінального судочинства, слідчий суддя позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій у відповідності до закону про кримінальну відповідальність підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (п. 55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.

Як встановлено в судовому засіданні, підозрювана ОСОБА_1 має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , одружена, має на утриманні двоє дітей, тобто має сталі соціальні зв`язки, раніше не судима, офіційно працевлаштована, за місцем роботи характеризується позитивно.

Оцінюючи доводи прокурора про необхідність обрання відносно ОСОБА_1 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою через ризики переховування від органів досудового розслідування та суду та незаконного впливу на свідків, інших співучасників вчинення кримінального правопорушення та експертів, слідчий суддя констатує, що їх можливе настання прокурором жодним доказом не доведено. Також прокурором не доведено те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Як роз`яснено у п. 3 абз. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» № 4 від 25 квітня 2003 року, запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв`язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають норм КПК України, і його належної поведінки. В п. 13.3 вищевказаної Постанови роз`яснено, що обов`язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Це можливо, коли особа немає постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв`язки негативного характеру, порушила умови запобіжного характеру, не пов`язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 8 липня 2003 року №14-рп/2003 в справі № 1-23/2003 тяжкість злочину законом не визначається як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а не тільки взяття під варту, і при цьому, за своєю правовою природою запобіжний захід не є кримінальним покаранням.

При цьому, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваної під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Під час розгляду клопотань про застосування запобіжного заходу слідчий суддя бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема такі приписи: «При розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів» (п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України), «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м`якшого запобіжного заходу» (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України»).

Відповідно до п. «с» ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя приходить до висновку, що підозра ОСОБА_1 у вчиненні даного кримінального правопорушення за відсутності фактичних даних, які б свідчили про те, що інші більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити її належної поведінки та виконання процесуальних обов`язків, передбачених КПК України, не є підставою для обрання найбільш суворої міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до вимог п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме: тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі; у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

З врахуванням сукупності викладених висновків, а також даних про особу підозрюваної, за відсутності обґрунтованої впевненості в тому, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити її належної поведінки, суд вважає, що в силу характеру діянь, у якому підозрюється ОСОБА_1 , наслідків, які настали внаслідок злочинів, та потреби у встановлені істини у кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором доведено обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої статті 194 КПК України, але не доведено обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, а тому в задоволенні клопотання про обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту слід відмовити.

При цьому, приймаючи до уваги наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання її винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 362 КК України, тобто є обґрунтовані підстави вважати, що остання може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, слідчий суддя вважає за потрібне застосувати відносно підозрюваної ОСОБА_1 запобіжний захід у виді домашнього арешту, без застосування електронних засобів контролю, заборонивши останній залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період доби з 22 год 00 хв по 06 год 00 хв ранку, оскільки достатнім буде саме такий запобіжний захід, який зможе забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків та запобігти ризикам, визначеним ст. 177 КПК України. Крім того, слідчий суддя вважає таке обґрунтованим, оскільки остання має можливість працювати та утримувати себе та сім`ю.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Згідно ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Тому, керуючись ст. 5 п. 1 підпункт «с» Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст. 29 Конституції України, постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25 квітня 2003 року «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», ст. ст. 177, 178, 181, 183, 186, 194, 195, 309, 392, 395 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні клопотання прокурора Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури Бернара В.В. на підставі матеріалів досудового розслідування, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021072030000138 від 21 грудня 2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 362 КК України про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.

Застосувати відносно підозрюваної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрювану ОСОБА_1 строком до 22 квітня 2022 року такі обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду на першу їхню вимогу;

- не залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 22 години 00 хвилин вечора по 06 годину 00 хвилин ранку без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Дата закінчення дії ухвали 22 квітня 2022 року.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту направити для виконання до відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.

Роз`яснити підозрюваній, що відповідно до частини 5 статті 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за її поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому вона перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї обов`язків, використовувати електронні засоби контролю. В разі невиконання вищевказаних зобов`язань може бути застосований більш жорстокий запобіжний захід.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти діб з моменту її оголошення.

Слідчий суддя: Чепурнов В. О.