Рішення № 103556882, 25.02.2022, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/643/22

Справа № 235/505/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2022 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого судді Назаренко Г.В.

за участю секретаря судового засідання Овчаренко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (далі ДП «ВК «Краснолиманська») про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що перебувала у трудових відносинах з відповідачем з 23 жовтня 1992 року по 9 вересня 2020 року та з 15 вересня 2020 року по 3 жовтня 2020 року, звільнена за власним бажанням за ч.3 ст.38 КЗпП.

В день звільнення відповідач не провів із нею остаточного розрахунку, у зв`язку з чим утворилась заборгованість по заробітній платі у розмірі 55224,86 грн за грудень 2019 року квітень 2020 року, липень 2020 року жовтень 2020 року, яку стягнуто з відповідача на її користь судовим наказом Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30.12.2020 року.

На теперішній час заборгованість із заробітної плати не виплачена.

Просила стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 9 вересня 2020 року по 31 грудня 2021 року в сумі 94709,23 грн.

У встановлений судом строк відповідач надав відзив, в якому послався на те, що не визнає позовні вимоги, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими з наступних підстав. 09.09.2020 року позивачу відповідно до вимог ч.3 ст.38 КЗпП України п.п.2.26, 2.27, ч.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці України, Мін`юсту України, Мінсоцзахисту України від 29.07.93 р. № 58, була видана трудова книжка та отримана заява від позивача про виплату всіх сум при звільненні. В заяві, наказі про звільнення від 03.10.2020 року вимоги про остаточний розрахунок теж не має. Останній день праці позивача 09.09.2020 року (1 зміна). Підприємством було проведено розрахунок середнього заробітку позивача у відповідності до постанови КМУ № 100. Середньоденний заробіток позивача складає за останні два місяці 287,87 грн.

Представником відповідача 28.01.2022 року в суді отримано ухвалу про відкриття провадження, копію позовної заяви та доданих до неї матеріалів. За таких обставин вважав, що період затримки розрахунку виплат, належних працівникові при звільненні, слід вважати з наступного дня отримання відповідачем позовної заяви 29.01.2022 року. Разом з тим, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Виходячи з цих принципів, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст.117 КЗпП. На сьогоднішнійдень наДП «ВК«Краснолиманська»,як іна багатьохвугледобувних підприємствахрегіону,склалася складнаекономічно-фінансоваситуація,яка спричинилапростій напідприємстві починаючиз 19.12.2019року,про щовиданий наказвід 19.12.2019року №875.На часпростою дороботи залучаютьсялише працівники,які маютьбути задіяніу роботахз підтримкижиттєдіяльності підприємства,а самероботоспроможності гірничошахтногоустаткування,попередження затопленнягірничих виробоктощо.На моментзвільнення позивачзнав,в якомуважкому фінансовомустані знаходитьсяпідприємство.В своючергу підприємство,незважаючи натаке становище,проявило належнудбайливість допозивача,погодившись зіст.44КЗпП України.Ситуація додатковопогіршується оголошеннямкарантину зметою запобіганняпоширенню натериторії Україникоронавірусу КОВІД-19.Статтею 617ЦК Українипередбачено,що особа,яка порушилазобов`язання,звільняється відвідповідальності запорушення зобов`язання,якщо вонадоведе,що цепорушення сталосявнаслідок випадкуабо непереборноїсили.У пункті1частини першоїстатті 263ЦК Українинаведено ознакинепереборної силита визначено,що непереборнасила ценадзвичайна абоневідворотна заданих умовподія.Адміністрацією тапредставниками законнообраної профспілковоїорганізації підприємствапочинаючи згрудня 2019року вживаютьсявсі можливізаходи вмежах чинногозаконодавства длявирішення питаннящодо погашеннязаборгованості звиплати заробітноїплати шахтарям.Звернення неодноразовобули направлені,зокрема,до Президента України,Прем`єр-міністраУкраїни,Голови ДонецькоїОбласної Державноїадміністрації,Міністра енергетикита захистудовкілля України,Голови Службибезпеки України.Враховуючи фактичніобставини справи,відповідачу вкрайважко виконуватив повномуобсязі вимогистатей 116,117КЗпП Україниі вважавці обставини,як форс-мажорні (нез винипідприємства).Разом ізтим прирозгляді даноїсправи відповідачпросив взятидо увагиі такіобставини,що нез винипідприємства виникланепереборна сила,що розумієтьсяяк надзвичайнаі невідворотназа данихумов подія(форс-мажорнаобставина,як вимушенийпростій напідприємстві).Якщо відповідальністьроботодавця передколишнім працівникомза неналежневиконання обов`язкущодо своєчасногорозрахунку призвільненні необмежена вчасі тане залежитьвід простроченоїзаборгованості,то запевних обставинобсяг відповідальностіможе бутинерозумним зогляду найого непропорційністьнаслідкам правопорушення.Він можебути несправедливимщодо роботодавця,а такожщодо третіхосіб,оскільки майновийтягар відповіднихвиплат можеунеможливити виконанняроботодавцем певнихзобов`язань,зокрема,з виплатизаробітної платиіншим працівникам,тобто цейтягар можебути невиправданообтяжливим чинавіть непосильним.

Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Позивач перебувала у трудових відносинах з ДП «ВК «Краснолиманська» з 23 жовтня 1992 року (наказ № 806/к від 23.10.1992р.) по 9 вересня 2020 року (наказ № 1542/к від 09.09.2020р.) та з 15 вересня 2020 року (наказ № 1613/к від 19.09.2020р.) по 3 жовтня 2020 року (наказ № 1849/к від 03.10.2020р.), звільнена у зв`язку із закінченням строку трудового договору за п.2 ст.36 КЗпП (а.с.7-8).

В день звільнення відповідач не провів з ним остаточного розрахунку, у зв`язку з чим утворилась заборгованість із заробітної плати.

Судовим наказом виданим Красноармійським міськрайонним судом Донецької області від 30 грудня 2020 року стягнуто з ДП «ВК «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в сумі 55224,86 грн.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначеній у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Так, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч.1). При наявності спору про розміри належних працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ч.2).

Як зазначено у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999р., установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коди ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Позивач у день звільнення працювала, що підтверджується довідкою про відмітки позивача від 10.02.2022р. (1 зміна). Отже, відповідач зобов`язаний був при звільненні позивача виплатити всі суми, що їй належать, у день звільнення, у зв`язку з чим підлягає цивільній відповідальності, що передбачена ст.117 КЗпП України у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно довідки ДП «ВК «Краснолиманська» № 1278 від 31 грудня 2021р. середньоденний заробіток ОСОБА_1 , яка працює на ДП «ВК «Краснолиманська», розрахований згідно постанови КМУ № 100 від 08.02.1995р., становить 287,87 грн.

Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який повинен сплатити відповідач на користь позивача за період з 10 вересня 2020 року по 31грудня 2021 року, становить 94709,23грн (287,87грн х329робочі дні),де 287,87грн середньоденний заробіток позивача на підприємстві, 329 днів кількість робочих днів затримки виплати заробітної плати, з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Разом з тим, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Виходячи з цих принципів, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Відповідні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/95 84/15-ц.

Таким чином, враховуючи тяжке матеріальне становище відповідача, суд дійшов висновку, про доцільність зменшення стягнення суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні в розмірі 50000,00 грн.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача, а сплачений при зверненні до суду судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу пропорційно задоволеної частини позовних вимог.

З урахуванням вимог закону, процент задоволених судом позовних вимог за позовом становить 52,79%, з розрахунку 94709,23 грн 100%, 50 000 грн х%, х = 50 000 грн х 100% : 94709,23 грн.

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 523,89 грн, з розрахунку 52,79% х 992,40 грн : 100%.

Відповідно до ст.ст.47, 94, 115-117 КЗпП України, ст.ст.1, 24 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст.ст.4, 19, 81, 141, 263-265, 280, 430 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (м. Родинське Донецької області, вулиця Перемоги, 9, код ЄДРПОУ 31599557) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за періодз 10вересня 2020року по31грудня 2021року всумі 50000(п`ятдесятитисяч)гривень безутримання зцієї сумиподатків таінших обов`язковихплатежів, на відшкодування сплаченого судового збору 523 (п`ятсот двадцять три) гривні 89 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Згідно п.3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 731-ІХ від 18.06.2020 року під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя Г.В. Назаренко