Рішення № 103555302, 23.02.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/21598/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2022 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (Позивачка) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (Відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років під час її перерахунку у розмірі 60 відсотків від розміру заробітної плати, та застосування обмеження у десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) здійснити перерахунок та виплату мені, ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до вимог частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ у розмірі 90 відсотків місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Львівської області про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій від 16 жовтня 2020 року № 21/1243 без обмежень максимального (граничного) розміру пенсії, починаючи з 01 жовтня 2020 року з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) на мою ОСОБА_1 , користь сплаченого судового збору у розмірі 908,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувачка пенсії за вислугу років. Пенсія їй призначена з 04 жовтня 2004 року довічно на підставі положень статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 05 жовтня 1995 року № 358/95-ВР, у редакції Закону України від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ), що діяв на час призначення пенсії, у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати. У зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам обласних прокуратур відповідно до пункту 20 статті 89 Закону України «Про прокуратуру» та рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020, 29 жовтня 2020 року позивачка звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про перерахунок пенсії на підставі довідки прокуратури Львівської області від 16 жовтня 2020 року № 21-1243 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій за відповідною посадою прокурора відділу прокуратури області, однак у встановлений строк відповіді не отримала. 23 квітня 2021 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із скаргою щодо ненадання відповіді на свою заяву від 29 жовтня 2020 року. Листом від 21 травня 2021 року № 5832-4818/Г-52/8-1300/21 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивачку на її скаргу від 23 квітня 2021 року про те, що відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VIІ (далі також Закон № 1697-VIІ) пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, а відповідно до пункту 15 статті 86 Закону № 1697-VI максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Дії відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років під час її перерахунку у розмірі 60 відсотків від розміру заробітної плати, та застосування обмеження у десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, позивачка уважає протиправними, оскільки при перерахунку пенсій пенсіонерам органів прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії (стаття 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (далі Закон № 1789-ХІІ). Частина друга статті 86 Закону № 1697-VIІ регулює правовідносини з призначення пенсії, а не її перерахунку, що не є тотожним поняттям, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органів Пенсійного фонду переглядати відсоткове значення розміру вже призначеної пенсії за вислугу років за Законом України «Про прокуратуру». Відтак позивачка уважає, що при перерахунку їй пенсії відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини 2 статті 86 Закону України «Про прокуратуру», яка застосовується саме при призначенні пенсії.

Щодо обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, позивачка зазначає, що пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (зі змінами) визначено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленого цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Із рішень Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у зразковій справі № 240/5401/18 від 04 лютого 2019 року та № 360/1428/17 від 12 листопада 2019 року слідує, що на осіб, яким пенсію призначено до 01 січня 2016 року, обмеження щодо її максимального розміру не поширюється. Відтак позивачка уважає, що оскільки вона перебуває на пенсійному обліку з 04 жовтня 2004 року дія відповідних норм щодо визначення максимального розміру пенсії до неї не застосовується.

У зв`язку з вищенаведеним адміністративний позов просить задоволити в повному обсязі.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що Законом України від 27 березня 2014 року № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, якими змінено відсоток з « 80» на « 70», а Законом України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» змінено відсоток з « 70» на « 60». Тому безпідставними є покликання позивачки на здійснення перерахунку пенсії, виходячи з розміру 90% від суми місячної заробітної плати.

Також відповідач зазначає, що на осіб, пенсія яким перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку. Зазначені вище положення Закону № 3668-VI та Закону № 1697-VIІ неконституційними не визнавалися, а тому обов`язкові для застосування.

У зв`язку з наведеним у задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.

На спростування доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, позивачка подала відповідь на відзив.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 30 листопада 2021 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 24 грудня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 23 лютого 2022 року в задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.

Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

З 04 жовтня 2004 року позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області, як одержувачка пенсії за вислугу років, яка призначена їй відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90% від суми заробітної плати.

16 жовтня 2020 року Львівська обласна прокуратура видала позивачці довідку № 21-1243 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій про те, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 та статті 81 Закону України «Про прокуратуру» розмір заробітної плати (грошового забезпечення), з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за нормами, чинними на 11 вересня 2020 року за відповідною (прирівняною) посадою прокурора відділу Львівської обласної прокуратури становить усього 64005,90 грн, а саме: посадовий оклад: 37836,00 грн; надбавка за вислугу років (45%): 17026,20 грн; матеріальні допомоги (для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань (1/12): 4571,85 грн; 4571,85 грн.

29 жовтня 2020 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії на підставі вказаної вище довідки Львівської обласної прокуратури.

Докази розгляду вказаної заяви позивачки відповідачем у матеріалах справи відсутні.

23 квітня 2021 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із скаргою щодо ненадання відповіді на заяву від 29.10.2020.

Листом від 21 травня 2021 року № 5832-4818/Г-52/8-1300/21 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивачку на її скаргу від 23 квітня 2021 року про те, що після проведеного перерахунку розмір її пенсії за вислугу років з 01 жовтня 2020 року становить 38403,54 грн (64005,90 грн х 60%), а з урахуванням обмеження, встановленого статтею 86 Закону України «Про прокуратуру», 17120,00 грн, а з 01 грудня 2020 року 17690,00 грн.

Позивачка, уважаючи протиправними дії відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років під час її перерахунку у розмірі 60 відсотків від розміру заробітної плати, та застосування обмеження у десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, звернулася з цим позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності дій відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивачки з 90% до 60% від місячної заробітної плати та обмеження її максимального розміру десятьма місячними прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, під час проведення її перерахунку з 01 жовтня 2020 року на підставі довідки Львівської обласної прокуратури № 21-1243 від 16 жовтня 2020 року про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Щодо розміру відсотків, який підлягає застосуванню при перерахунку призначеної працівнику прокуратури пенсії, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду сформував правовий висновок про те, що оскільки призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, а положення частини другої статті 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі Закон № 1697-VII), якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, то при перерахунку пенсії прокурорів має застосовуватись норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Такий правовий висновок викладений, зокрема у постанові Верховного Суду від 10.09.2021 у справі № 580/5238/20.

Так, статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакції, чинній до 01.10.2011, було передбачено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Законом України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» у статтю 50-1 Закону № 1789-ХІІ внесено зміни, відповідно до яких пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Законом України від 27.03.2014 № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» у статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ у частинах другій і п`ятій цифри « 80» замінено цифрами « 70».

Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» у статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ у частинах другій та п`ятій цифри « 70» замінено цифрами « 60».

За правилами частини вісімнадцятої цієї статті (у редакції, чинній до 01.01.2015) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. З 01.01.2015 умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначалися Кабінетом Міністрів України.

Водночас 15.07.2015 набрав чинності Закон № 1697-VII, відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон № 1789-XII, крім, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, що втратили чинність з 15.12.2015.

З набранням чинності Законом № 1697-VII пенсійне забезпечення працівників прокуратури регулюється положеннями статті 86, за правилами частин першої, другої якої прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років. Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Згідно з частиною двадцятою цієї статті призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За загальним правилом норма права діє щодо відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до правовідносин застосовується той закон, під час дії якого вони настали.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Ураховуючи наведене, до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набрання чинності Законом № 1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, оскільки застережень щодо застосування норми, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, Закон № 1697-VII не містить та не встановлює окремого порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку раніше призначеної пенсії з урахуванням норми Закону № 1789-XII, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках та яка діяла на момент призначення пенсії, тобто одночасного застосування норм, які передбачені різними законами.

Такий правовий висновок узгоджується з покладеним в основу Закону № 1697-VII принципом єдності системи прокуратури України, що забезпечується, зокрема єдиним статусом прокурорів, який передбачає однакове матеріальне та соціально-побутове забезпечення, зокрема пенсійне забезпечення прокурорів.

За таких обставин розмір відсотків, який враховується під час перерахунку пенсії, має бути співмірним із тим, який застосовується під час призначення пенсії працівникам прокуратури. Встановлення різних підходів до порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку пенсії після набуття чинності Законом № 1697-VII порушує справедливий баланс між інтересами працівників прокуратури, яким пенсія призначається відповідно до цього Закону та тими, яким вона була призначена відповідно до Закону № 1789-XII, ставить у нерівне становище працівників прокуратури, які отримали право на пенсію відповідно до Закону № 1697-VII.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018 зазначено, що положення частини першої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.

Суд зазначає, що гарантією належного пенсійного забезпечення працівників прокуратури є право на безумовний перерахунок розміру пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Таке право за своєю суттю направлене на збільшення розміру виплачуваної працівнику прокуратури пенсії, а гарантія дотримання конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо недопущення зменшення такого розміру у випадку перерахунку пенсії, має бути забезпечена виплатою пенсії в раніше встановленому розмірі.

Верховний Суд у постанові від 21.12.2021 в адміністративній справі № 580/5962/20 відступив від висновку, викладеного, зокрема, у постанові Верховного Суду від 10.09.2021 у справі № 580/5238/20 у подібних правовідносинах, та сформував правовий висновок, відповідно до якого до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набранням чинності Законом № 1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, зокрема частини другої статті 86, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, а не норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

На час проведення перерахунку пенсії позивачки стаття 50-1 Закону № 1789-ХІІ відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1697-VII у частині перерахунку пенсії втратила чинність.

З огляду на наведене на спірні правовідносини поширюються положення частини другої статті 86 Закону № 1697-VII, у силу вимог яких пенсія працівникам прокуратури призначається (перераховується) в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати.

Отже, позовні вимоги позивачки у частині здійснення перерахунку пенсії у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивачки здійснити перерахунок пенсії без обмеження її максимальним розміром суд зазначає наступне.

За змістом статті 2 Закону № 3668-VI (який набрав чинності 1 жовтня 2011 року) максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Цим Законом було внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, положення частини п`ятнадцятої якої викладено в аналогічній редакції.

При цьому абзацом першим пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Абзацом другим цього пункту визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), установленому цим Законом.

На думку суду, положення пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI спрямовані на врегулювання питань, які виникли у зв`язку із застосуванням Закону № 3668-VI стосовно осіб, у яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір, а саме - надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту, коли особа набуде право на перерахунок, на розмір її пенсії будуть поширюватися загальні правила щодо обмежень.

Закон № 1789-ХІІ утратив чинність (крім окремих положень, які не стосуються спірних правовідносин) у зв`язку з набранням чинності Законом № 1697-VII, за правилами абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Ураховуючи наведене, з моменту набрання чинності Законом № 1697-VII питання призначення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури врегульовувалися нормами цього Закону, зокрема статтею 86, частиною п`ятнадцятою якої були встановлені обмеження пенсії максимальним розміром.

Верховний Суд в адміністративній справі № 580/5962/20 вирішив відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 589/3997/16-а у подібних правовідносинах, та сформувати правовий висновок відповідно до якого пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом № 3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір. Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установлених статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ, а з 14.10.2014 абзацом шостим частини п`ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII.

Суд встановив, що внаслідок перерахунку пенсії позивачки, її розмір перевищив максимальний.

За таких обставин на спірні правовідносини поширюються положення абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Вищенаведені висновки по суті позовних вимог позивачки повністю узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 21.12.2021 в адміністративній справі № 580/5962/20.

Отже, позовні вимоги позивачки в частині здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром також є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до правил статті 139 КАС України повернення судових витрат позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову не передбачено.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 23 лютого 2022 року.

Суддя Клименко О.М.