Рішення № 103555180, 24.02.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2022 року

справа №380/16413/21

провадження № П/380/16616/21

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення середнього заробітку,-

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) з вимогами:

- визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо затримки виплати всіх належних сум ОСОБА_1 при звільненні та стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки випалити.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16.12.2019 звільнено його з військової служби з військової частини НОМЕР_1 в запас. На момент виключення зі списків особового складу, повний розрахунок грошового забезпечення з ним не проведено своєчасно. Лише 25.08.2021 позивачу виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно. Позивач вважає, що період з 16.12.2019 по 25.08.2021 існувала затримка у розрахунку у зв`язку із звільненням зі служби та вважає, що має право на отримання компенсації за затримку розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України за період з 16.12.2019 по 25.08.2021. Позивач просить позов задоволити.

Ухвалою суду від 27.09.2021 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.

На виконання вимог ухвали суду представником позивача 21.10.2021 за вх. №76139 подано заяву про усунення недоліків. Разом із вказаною заявою, подано уточнену позовну заяву, в якій позивач просить суд стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь позивача середній заробіток за весь час затримки виплати у розмірі 218057,64 гривень.

Ухвалою суду від 22.10.2021 відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

09.11.2021 за вх. №81703 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Зазначив, що на момент звільнення з військової частини, відповідач не мав законних підстав для здійснення нарахування та виплати компенсації за неотримане речове майно. Разом тим, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.03.2021 у справі №380/2446/20 військову частину зобов`язано виплатити кошти позивачу за неотримане речове майно під час проходження військової служби. Зазначає, що відповідно до ст. 117 КЗпП України, після набрання судового рішення законної сили, власник повинен провести розрахунок з колишнім працівником, а підстави для виплати середнього заробітку за час затримки виплати відсутні. Рішення було виконано негайно, після поступлення його до військової частини. Просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 17.12.2021 витребувано у позивача та відповідача додаткові докази.

Ухвалою суду від 22.12.2021 продовжено строк розгляду справи для отримання витребуваних доказів.

12.01.2022 за вх. №277ел від представника позивача надійшла заява, в якій повідомив, що у позивача відсутні витребувані докази.

24.01.2022 суд ухвалою повторно витребував у військової частини: довідку розрахунок з позивачем при звільненні з військової служби; копію рапорту щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно; довідку розрахунок вартості речового майна.

24.01.2022 суд ухвалою повторно продовжив строк розгляду справи.

27.01.2022 за вх. №7692 представником відповідача на виконання вимог ухвали суду від 17.12.2021 долучено до матеріалів справи витребовувані докази.

Інших заяв чи клопотань на адресу суду не надходило.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді старшого інструктора відділу імітаційного моделювання навчального центру підготовки підрозділів.

ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас та наказом командира військової частини №248 від 16.12.2019 виключено із списків особового складу військової частини та знято з усіх видів забезпечення.

Відповідно до даного наказу та довідки №150 від 12.12.2019 Військової частини НОМЕР_1 вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 становить 33744,56 грн.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №254 від 21.12.2019 скасовано абзац восьмий пункту тридцять чотири наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.12.2019 №248 «Виплатити вартість речового майна, що належить до видачі капітану ОСОБА_1 у зв`язку із звільненням у запас в сумі 33744,56 грн».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.03.2021 у справі №380/2446/20, яке набрало законної сили, зокрема, визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно у сумі 33744,56 грн та зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно у сумі 33744 (тридцять три тисячі сімсот сорок сім) грн. 56 коп.

На виконання вищевказаного рішення суду, відповідачем виплачено компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 33238,39 грн. Такі кошти поступили на картковий рахунок позивача 25.08.2021.

Оскільки остаточний розрахунок з позивачем проведений не в день виключення із списків, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання протиправною бездіяльності відповідача та про стягнення із військової частини середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

При вирішення справи. суд виходить з наступного.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Предметом спору в справі є стягнення середнього заробітку за час затримки виплати позивачу компенсації за невикористане речове майно.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення)) не врегульовані нормами спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад і розмір виплати грошового забезпечення. Водночас такі питання врегульовано приписами загального трудового законодавства - КЗпП України.

Аналіз наведених норм трудового законодавства дає підстави для висновку про те, що умовами застосування статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум. У разі дотримання наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Оскільки, позивачу, компенсацію вартості за неотримане речове майно не виплачено в день його звільнення 16.12.2019, вказане свідчить про те, що при звільненні відповідач не провів повного розрахунку. Тому відповідно до статті 117 КЗпП України позивач має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку, з врахуванням строків звернення до суду.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 13 травня 2020 року Справа № 810/451/17 Провадження № 11-1210апп19 зазначила, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, за правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Таким чином, непроведення з вини Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 виплати компенсації за невикористане речове майно у день звільнення є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов`язку, і саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого у роботодавця є обов`язок сплатити передбачену статтею 117 КЗпП України компенсацію.

Судом встановлено, що позивачу компенсація за невикористане речове майно за виплачено 25.08.2021, що підтверджується банківською випискою, згідно якої вбачається, що на картковий рахунок АТ «ПриватБанк» позивачу відповідачем виплачено суму 33238,39 грн. Відповідачем не заперечується виплату такої з порушенням строку. Виплату компенсації за неотримане речове майно проведено згідно наказу, довідки про вартість речового майна та рапорту про виплату суми компенсації за некотримане речове майно.

Таким чином, Військова частина НОМЕР_1 провела фактичний розрахунок з позивачем щодо виплати компенсації за невикористане речове майно поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП України.

Ураховуючи, що непроведення з вини власника, або уповноваженого ним органу, розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, у позивача наявне право на отримання відшкодування за затримку виплати індексації грошового забезпечення на підставі статті 117 КЗпП України.

Аналогічний висновок знаходить своє підтвердження у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17.

Позивачем подавався до військової частини рапорт щодо виплати компенсації за невикористане речове майно 12.11.2019.

Водночас судом враховується період затримки розрахунку при звільнені - з 17.12.2019 (16.12.2019 - день виключення із списків), по 24.08.2021 (25.08.2021 день виплати компенсації за невикористане речове майно на картковий рахунок позивача).

Отже, оскільки при звільненні з позивачем не проведено повного розрахунку та не здійснено виплату всіх належних сум, стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виплати компенсації за невикористане речове майно належить за період з 17.12.2019 по 24.08.2021 за затримку терміном на 616 дні.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

При задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

При розгляді даної справи суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 24.10.2011 року у справі № 6-39цс11 та у Пленумі Верховного Суду України у Постанові від 24 грудня 1999 року № 13, а також постанову Верховного Суду від 04.04.2018 року у справі № 524/1714/16-а (К/9901/8793/18), висновки Верховного Суду України від 27.04.2016 року по справі №6-113цс16 щодо застосування принципу співмірності, з урахуванням таких обставин, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати тощо.

Аналогічна позиція викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року по справі № 806/2473/18, від 24 липня 2019 року по справі № 805/3167/18-а, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2019 року у справі № 662/1626/17, від 17 січня 2019 року по справі № 2-1579/11.

Відповідно до наявної у матеріалах справи особової картки грошового забезпечення позивача розмір її грошового забезпечення за два місяці до звільнення становив: у жовтень 2019 року 15742,58 грн., у листопад 2019 року 15742,58 грн., разом 31458,16 грн.

Відтак, середньоденне грошове забезпечення позивача за два останні місяці служби перед звільненням складає 516,15 грн. (31485,16/61=516,15).

Період за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку становить:

- з 17.12.2019 по 24.08.2021 (компенсація вартості за неотримане речове майно) 616 днів.

Отже, обчислений відповідно до встановлених статтею 117 КЗпП України правил середній заробіток за час затримки виплати належних при звільненні з роботи сум складає:

- 516,15 *616=317948,4 грн.

При цьому суд ураховує, що виплачені суми заборгованості по компенсації вартості за неотримане речове майно становлять: 33238,39 грн, тобто частка такої заборгованості у сумі, яка нарахована відповідно до ст.117 КЗпП України, становлять: 0,10 (33238,39/317948,4).

З огляду на очевидну неспівмірність сум середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат суму 33238,39грн (компенсація вартості за неотримане речове майно) та 616 днів (час затримки розрахунку при звільненні позивача).

Таким чином, середній заробіток, який підлягає виплаті позивачу у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні становить 31794,84 грн.

Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо не проведення 16.12.2019 з позивачем остаточного розрахунку при звільненні слід визнати протиправною та зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби з 17.12.2019 по 24.08.2021 в сумі 31794,84 грн, що є співмірним розміру недоплаченої суми.

При цьому суд враховує відповідно до пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити, що відрахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів і їх сплата є обов`язком роботодавця та працівника. Тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податків та інших обов`язкових платежів, визначених законодавством.

Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.11.2018 у справі №805/1008/16-а.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

З огляду на висновки суду про часткове задоволення позову та встановлені КАС України правила розподілу судових витрат понесені позивачем витрати на сплату судового збору стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення повного розрахунку із ОСОБА_1 на день виключення із списків особового складу та усіх видів забезпечення 16.12.2019 у зв`язку із звільненням з військової служби.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 17.12.2019 по 24.08.2021 у сумі 31794 (тридцять одну тисячу сімсот дев`яносто чотири) 84 копійки.

В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 сплачений судовий збір в сумі 218 (двісті вісімнадцять) гривень 13 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Сподарик Н.І.