Рішення № 103554995, 24.02.2022, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2022 р. справа № 300/7624/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області в особі відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Поляницької сільської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 про знесення самочинно збудованого об`єкта, -

ВСТАНОВИВ:

Поляницька сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області в особі відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Поляницької сільської ради звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 про знесення самочинно збудованого об`єкта.

Позовні вимоги мотивовані тим, що перевіркою встановлено факт виконання відповідачем будівельних робіт з будівництва господарської споруди без поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт, та у зв`язку з чим позивачем винесено припис з вимогою зупинити підготовчі та будівельні роботи, а також припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил з вимогою усунути порушення або отримати право на виконання будівельних робіт в термін до 01.09.2021. За наслідками проведеної перевірки щодо виконання вимог вказаних приписів, позивачем встановлено, що відповідачем не вчинено жодних дій спрямованих на їх виконання. В зв`язку із вищенаведеним та невиконанням вимог приписів відповідачем, позивач просить позов задовольнити та зобов`язати відповідача привести у відповідність земельну ділянку кадастровий номер 2611092001:22:002:3142 на урочищі Стаїщі с. Поляниця до попереднього стану, шляхом знесення самочинно збудованої господарської споруди.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 дану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків.

16.12.2021 представником позивача зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліки усунуті.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.12.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 17.01.2022 (а.с.104-108). Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив та просив суд в задоволенні позову відмовити, з урахуванням тієї обставини, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності, а відсутність дозволу на виконання будівельних робіт не є безумовною підставою для знесення самочинного будівництва. Крім того, позивач не надав доказів на підтвердження того, що усунення порушень містобудівного законодавства можливо виключно шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва, тому такі вимоги про знесення є передчасними. Також, звернув увагу суду на ту обставину, що ним вживаються заходи спрямовані на усунення порушень, однак зважаючи на тривалість процедур переоформлення земельних ділянок, з метою створення законодавчих передумов для можливості подання повідомлення про початок будівельних робіт, вказані дії неможливо було вчинити в повному обсязі до 01.09.2021.

24.01.2022 від третьої особи на адресу суду найшли пояснення в яких позов Поляницької сільської ради підтримує в повному обсязі та просить задовольнити (а.с.127-131).

24.01.2022 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій вказує на безпідставність тверджень відповідача та просить суд позов задовольнити (а.с.138-142).

Відповідач своїм правом на подання заперечення, не скористався, однак 23.02.2022 на адресу суду направив письмові пояснення.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено таке.

На підставі звернення гр. ОСОБА_2 від 31.05.2021, наказу «Про проведення позапланової перевірки» від 16.06.2021 за №02 та направлення для проведення планового (позапланового) заходу від 16.06.2021 за №01/08-24, відділом з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Поляницької сільської ради проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на об`єкті будівництва, який розташований на земельній ділянці кадастровий помер 2611092001:22:002:3142, що знаходиться на урочищі Стаїщі, с.Поляниця (а.с.10-12).

Перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 виконуються будівельні роботи з будівництва господарської споруди на земельній ділянці кадастровий номер 2611092001:22:002:3142, що знаходиться на урочищі Стаїщі, с.Поляниця, без поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт, чим порушено п. 1 ч. 1 ст. 34, ч. 1,2 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

За результатами вказаної перевірки складено акт від 01.07.2021 за №01, протокол про адміністративне правопорушення від 01.07.2021, винесено припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 01.07.2021 та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил з вимогою усунути виявлене порушення або отримати право на виконання будівельних робіт в термін до 01.09.2021 (а.с.13-41).

На підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 01.07.2021 позивачем винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення від 16.07.2021 за № 01/04, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч.4 ст.96 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 4 250 грн., який сплачено у повному обсязі (42-45).

02.09.2021 відповідно до абз.6 п.7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (далі Порядок №553) на підставі наказу «Про проведення позапланової перевірки» від 01.09.2021 за №03, направлення для проведення планового (позапланового) заходу від 02.09.2021 за №02/08-24, посадовими особами відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Поляницької сільської ради, проведено перевірку виконання вимог приписів від 01.07.2021 (а.с.46,47).

Перевіркою встановлено невиконання ОСОБА_1 вимог приписів, чим порушено абз.4 п.14 Порядку №553, що відображено в акті перевірки від 06.09.2021 за №02 (а.с.48-69).

У зв`язку з виявленим порушенням, позивачем складено протокол про адміністративне правопорушення від 06.09.2021, за наслідками розгляду якого винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення від 14.09.2021 за № 02/05, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст.188-42 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 грн., який сплачено у повному обсязі (а.с. 70-76).

Враховуючи встановлення невиконання відповідачем вимог приписів від 01.07.2021, позивач звернувся з вказаним позовом до суду та просить зобов`язати відповідача привести у відповідність земельну ділянку кадастровий номер 2611092001:22:002:3142 на урочищі Стаїщі с. Поляниця до попереднього стану, шляхом знесення самочинно збудованої господарської споруди.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно достатті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність»будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеномуЗаконом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Як встановлено частиною першоюстатті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Відповідно до частини першоїстатті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України замовник має право виконувати будівельні роботи після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою - п`ятоюстатті 376 Цивільного кодексу Українивстановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до частини сьомоїстатті 376 Цивільного кодексу Україниу разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Наведеним положенням кореспондують приписистатті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідно до частини першої якої у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Відповідно до частини другоїстатті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»за рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

У разі неможливості виконання рішення суду особою, яка здійснила таке самочинне будівництво (смерть цієї особи, оголошення її померлою, визнання безвісно відсутньою, ліквідація чи визнання її банкрутом тощо), знесення самочинно збудованого об`єкта здійснюється за рішенням суду за рахунок коштів правонаступника або за рішенням органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету та в інших випадках, передбачених законодавством. Виконання рішення суду, що набрало законної сили, щодо знесення самочинно збудованого об`єкта здійснюється відповідно доЗакону України «Про виконавче провадження».

Так, з матеріалів справи вбачається, що за результатами перевірки проведеної посадовими особами позивача 02.09.2021, встановлено, що вимоги приписів відповідачем не виконано.

Суд зазначає, що відповідно до вимог частини першоїстатті 376 Цивільного кодексу Українистаттінерухоме майно вважається самочинним будівництвомза наявності хоча б однієї з трьох умов, а саме:

1) збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети;

2)збудоване або будується без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботичи належно затвердженого проекту;

3)збудоване або будується з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

При цьому, збудований об`єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомоюстатті 376 Цивільного кодексу України, а саме:

1) якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці;

2) якщо така забудова порушує права інших осіб;

3) якщо проведення перебудови об`єкта є неможливим;

4) особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.

Тобто, можливість знесення самочинного будівництва закон пов`язує саме з цими обставинами, а не з невиконанням припису.

Як вбачається з позову, вимогою у даній справі є зобов`язання відповідача знести об`єкти самочинного будівництва.

Однак, суд зазначає, що відповідно до ч.7ст.376 ЦК Українидля задоволення позову про зобов`язання знести самочинне будівництво необхідно встановити наявність таких фактів як: неможливість перебудови об`єкту; або відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Проте, у даній справі позивачем не надано доказів неможливості перебудови об`єкта або відмови особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Крім того, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов`язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Проте, рішення суду щодо проведення перебудови відсутнє.

При цьому, знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 06 березня 2019 року у справі №814/2645/15 та від 31 липня 2018 року у справі №813/6426/14.

Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України №6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» у справах, пов`язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина другастатті 376 Цивільного кодексу України). Разом із цимвласник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно(частина другастатті 376 Цивільного кодексу України),тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб(частина п`ятастатті 376 Цивільного кодексу України).

У пункті 24 вказаноїПостанов №6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)»визначено, що знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту),можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови. В інших випадках суд за позовом відповідного державного органу чи органу місцевого самоврядування може на підставі частини сьомоїстатті 376 Цивільного кодексу Українизобов`язати забудовника здійснити перебудову житлового будинку, будівлі, споруди або іншого об`єкта нерухомості, який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від проекту або з істотним порушенням основних будівельних норм і правил, у тому разі, коли таке будівництво суперечить суспільним інтересам, порушує права інших осіб, коли порушення будівельних норм і правил є істотним, а також є технічна можливість виконати перебудову. Якщо технічна можливість перебудови об`єкта нерухомості відсутня або забудовник відмовляється від такої перебудови, суд, незалежно від поважності причин відмови, за позовом зазначених органів або особи, права чи інтереси якої порушено таким будівництвом, ухвалює рішення про знесення житлового будинку або іншого нерухомого майна. Відмовою забудовника від перебудови слід вважати як його заяву про це, так і його дії чи бездіяльність щодо цього, вчинені до або після ухвалення рішення суду про зобов`язання здійснити перебудову.

Відповідно достатті 72 Кодексу адміністративного судочинства Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, позивачем під час судового розгляду справи не надано належних і допустимих доказів, що безумовно свідчили б про виконання відповідачем будівельних робіт всупереч інтересам держави чи суспільства, з істотним порушенням будівельних норм та інтересів інших осіб. Також матеріали справи не містять доказів неможливості перебудови об`єкта або відмови особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

В той же час, доводи позивача та третьої особи щодо істотних порушень відповідачем будівельних норм і стандартів та інтересів ОСОБА_2 , спростовуються актом обстеження від 20.02.2022 (а.с.149).

Крім того, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі«Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, у свою чергу мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті.

У своїй діяльності Європейський суд з прав людини керується принципом пропорційності, як дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

Публічно-правовий характер діяльності позивача спрямований на забезпечення принципу законності у сфері містобудування. Однак, досягатися він повинен не за рахунок порушення чи створення загрози порушення інших охоронюваних законом інтересів.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач всупереч законодавчо передбаченого принципу пропорційності намагається застосувати до відповідача такий захід впливу, що очевидно не відповідає балансу між несприятливими наслідками та цілями, на досягнення яких спрямована вимога про знесення самочинного будівництва, що вказує на безпідставність позовних вимог.

При формуванні такого висновку, суд також враховує ту обставину, що відповідачем вживаються заходи спрямовані на усунення порушень, однак зважаючи на тривалість процедур переоформлення земельних ділянок, з метою створення законодавчих передумов для можливості подання повідомлення про початок будівельних робіт, вказані дії неможливо було вчинити в повному обсязі в строк встановлений приписом. Такі дії тривають і на даний час, що підтверджується наданими відповідачем копіями документів: проектної документації; витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та ін. (а.с.109-121).

Частиною другоюстатті 73 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як передбачає частина першастатті 76 Кодексу адміністративного судочинства України, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини першоїстатті 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд доходить висновку про те, що позивачем не доведено обґрунтованість своїх вимог, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, заявлений позов не підлягає до задоволення.

а підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 25596005, с. Поляниця, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78593) в особі відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Поляницької сільської ради (вул. Карпатська, 1А, с. Поляниця, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78593) до ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про знесення самочинно збудованого об`єкта - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.