Рішення № 103554597, 31.01.2022, Сарненський районний суд Рівненської області

Справа № 572/3434/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2022 року Сарненський районний суд Рівненської області

головуючого судді Ведяніної Т.О.

при секретарі судових засідань Вознюк М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» про захист прав споживачів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом про захист прав споживачів. Просить визнати договір позики, укладений між нею та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» було надано фінансову допомогу шляхом обрання форми укладення договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи. Проте, позивач не підписувала даний договір, відповідач не повідомив позивача всю необхідну інформацію щодо умов договору, під час укладення договору позивач була введена в оману при отриманні кредитних послуг, в порушення умов Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач не надав позивачу відомості, які потрібні клієнту при укладенні кредитного договору та не зазначив їх у змісті зазначеного договору. Крім того, в порушення п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлення у договорі вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов`язань за договором є несправедливими умовами, які можуть бути визнані недійсними. Оскільки порядок акцептування пропозиції відповідачем не відповідає положенням абз. 3 ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», договір позики, укладений між нею та відповідачем є таким, що не прирівнюється до договору, укладеного в письмові формі, а тому є недійсним на підставі ст. 203 ЦК України. Договір про надання позики на умовах фінансового кредиту укладений нею та відповідачем містить ознаки кредитного договору. Крім того, в оспорюваному договорі не вказана ціна та сукупна вартість кредиту, всупереч вимогам Постанови Правління НБУ № 168 від 08.06.2017 року. Вимога про нарахування та сплату неустойки, є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч.3 ст. 509 та ч.1-2 ст. 627 ЦК України, засадам справедливості, добросовісності та розумності, що у свою чергу є підставою для визнання правочину недійсним на підставі ч.6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

09 лютого 2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано про те, що відповідач заперечує проти позову вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Кредитний договір від 18 жовтня 2020 року №787464514 було підписано позивачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, в оспорюваному договорі містяться усі істотні умови договору; уклавши зазначений договір позивач підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті товариства, зазначені правила є у відкритому доступі. Позивач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитись з умовами договору перед його підписанням. Договір позики № 787464514 від 18 жовтня 2020 року був вчинений в електронній формі, яка відповідно до ст.207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми, що спростовує необґрунтоване твердження позивача. Факт отримання та користування грошовими коштами відповідно до умов договору позивач не заперечує. Умовами договору передбачено, що сторони дійшли згоди що в усіх відносинах між позичальником та товариством у якості підпису буде використовуватись електронний підпис одноразовий ідентифікатор, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку ж юридичну силу як і власноручний підпис. Вказав, що правила надання коштів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - Правила) були розміщені на сайті відповідача за посиланням https://moneyveo.ua у загальному доступі для ознайомлення всіх зацікавлених осіб і є публічною офертою товариства до укладання договору. Позивач пройшов весь алгоритм дій фінансової установи при укладенні кредитного договору, що спростовує доводи позивача про ненадання достовірної інформації про умови кредиту. На підставі викладеного представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

Позивач письмовою заявою просила розглянути справу у її відсутність.

Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи у відсутність представника, позовні вимоги не визнають, просять відмовити в їх задоволенні.

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, та приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 18 жовтня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений договір №787464514, умовами якого позивач отримала кредит в сумі 9750 грн на умовах строковості, зворотності, платності, строком на 19 днів зі сплатою 0,72% за кожний день користування кредитом.

Як встановлено із змісту кредитного договору, оспорюваний договір укладений в електронній формі, кредит був наданий позичальнику (позивачу) виключно за допомогою веб-сайту кредитодавця (відповідача), за умови ідентифікації позичальника та використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Вказаним договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості за кредитом, сплата нарахованих за період користування відсотків, неустойка та інші платежі відповідно до договору, у разі наявності.

У договорі міститься графік розрахунків, а саме: термін платежу, сума кредиту, нараховані проценти та загальна сума повернення кредиту. Даний графік розрахунків є невід`ємною частиною Договору №787464514 від 18.10.2020 року.

Згідно з пунктом 4.1 кредитного договору, невід`ємною частиною цього договору є «Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Уклавши цей договір позичальник підтверджує, що ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на веб-сайті товариства (www.moneyveo.ua).

За положеннями статей 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Умови кредитного договору, на яких укладають двосторонні правочини з відповідачем, є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641,644 Цивільного кодексу України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76,77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У заяві-анкеті для отримання кредиту зазначено, що позичальник ознайомилась та погодилась з умовами кредитного договору, Умовами надання та обслуговування кредитів та Правилами про порядок надання коштів у позику, в тому числі, на умовах фінансового кредиту, що розміщені на офіційному сайті відповідача.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

З наданого відповідачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з Умовами надання та обслуговування кредитів та Правилами про порядок надання коштів у позику, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим.

Отже, заповненням анкети-заяви позивач підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Таким чином, твердження позивача про те, що відповідач не надав повної інформації щодо умов договору є необґрунтованими.

Суд дійшов висновку, що оспорюваний договір про надання кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи позивача у цій частині.

Виходячи із змісту ст. ст.1054,1055 Цивільного кодексу України, слід визнати, що між позивачем і відповідачем було узгоджено всі істотні умови, необхідні для договорів даного виду, а відповідно відсутні будь -які правові підстави для визнання договору позики недійсним в цілому чи його частин.

Таким чином, з урахуванням тієї обставини, що позичальник під час укладення Договору ознайомлювався з його текстом та змістом в цілому, жодних заперечень щодо уточнення чи зміни його викладу не висловив, а зміст Договору, як вбачається з вищенаведеного, жодним чином не порушує її законних прав та інтересів.

Укладення договору відбувалось відповідно до вимог Законів України «Про електронній документи та електронний документообіг» та «Про електронну комерцію», шляхом використання Електронного підпису та Одноразового ідентифікатора, тому доводи позивача на те, що між сторонами не було укладено письмового договору не заслуговують на увагу.

Посилання позивача на відсутність в оспорюваному договорі ціни та сукупної вартості кредиту спростовується копією графіку платежів, як додатку № 1 до Договору № 787464514 від 18.10.2020 року. Зокрема, у пункті 2 вказаного графіку платежів міститься інформація про те, що сукупна вартість кредиту за Дисконтною ставкою складає 113,68% від суми кредиту (у процентному вираженні) або 11083,80 грн. (у грошовому вираженні) та включає в себе: проценти за користування кредитом у розмірі 13,68% від суми кредиту (у процентному вираженні) або 1333,80 грн (у грошовому виразі); суму кредиту у розмірі 9750 грн (у грошовому вираженні). Отже в дослідженому додатку № 1 до договору визначена ціна та сукупна вартість кредиту.

Що стосується доводів щодо не відповідності угоди вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» через несправедливі умови, то слід зазначити, що кредит на суму 9750 грн. надавався строком на 19 днів, на умовах строковості, зворотності та платності.

Позичальник прийняв на себе зобов`язання повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно з пунктом 1.3 укладеного договору. Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Стаття 19 Закону, встановлює, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Умови оскаржуваного договору не суперечать вказаним положенням законодавства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що кредитний договір 787464514 від 18.10.2020 року, був укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», відтак відсутні підстави для задоволення позову про визнання зазначеного кредитного договору недійсним.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.203, 215,626-628,641,644,1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 5-7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», ст. ст.3,11,12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 258-259,263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (м.Київ вул.Лейпцизька,15 Б, 1 й поверх, ЄРДПОУ 38569246) про визнання договору позики недійсним - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Сарненський районний суд Рівненської області. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: