Рішення № 103554104, 17.02.2022, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/13135/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

17 лютого 2022 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Малюк В.М.,

при секретарі судового засідання Матіко Я.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, цивільну справу, за позовною заявою адвоката Леньо І.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В :

Адвокат Леньо І.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою, яку мотивує тим, що 21.09.2021 року позивачу поштою надійшла Постанова приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Пивоварова Ю.Г. від 15.09.2021 року про відкриття виконавчого провадження №66832932, на підставі виконавчого напису №207165 від 22.06.2021 року.

Зазначає, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. був вчинений виконавчий напис за № 207165 від 22.06.2021 року. Згідно даного виконавчого документу 22.06.2021 року приватний нотаріус КМНО Остапенко Є.М., посилаючись на статтю 87 Закону України «Про нотаріат» та пункт 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, запропонував стягнути з ОСОБА_1 , невиплачені в строк грошові кошти на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» за кредитним договором № CL31524 від 08.04.2008 року, укладеного між Публічним Акціонерним товариством «Універсал Банк» та ОСОБА_1 .

У виконавчому написі також зазначається, що строк платежу за кредитним договором CL31524 від 08.04.2008 року настав, боржником допущено прострочення платежів, запропоновано стягнути з ОСОБА_1 за період з 08.04.2021 року по 25.05.2021 року включно суму у розмірі: 171 873,60 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 813 152,69 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами та комісією.

З даним виконавчим написом позивач не погоджується, посилаючись на те, що при його вчиненні були порушені норми загального та спеціального законодавства та крім цього, сума яка зазначена у виконавчому написі не є безспірною.

Позивач вважає, що спірний виконавчий напис був учинений із порушенням вимог закону, оскільки подані ТзОВ «Вердикт Капітал» документи не підтверджують безспірність заборгованості боржника, що є підставою для визнання даного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Крім цього зазначає, що відповідно до положень Кредитного договору № CL31524 від 08 квітня 2008 р., за яким пропонується стягнути заборгованість оскаржуваним виконавчим написом нотаріуса, датою останнього платежу є 01.04.2015 року. Це зазначено в Додатку 1 до Кредитного договору.

Отже, виходячи з положень статті 530 Цивільного кодексу України про строк виконання зобов`язань, право вимоги за Кредитним договором № CL31524 від 08.01.2008 р. виникло у кредитора 02.04.2015 року. З цього часу минуло більш, ніж 6 років, а тому обов`язкова умова закону щодо строків, що дозволяє вчинити виконавчий напис, нотаріусом Остапенко Є.М. проігнорована.

У зв`язку з наведеним, позивач просить суд визнати виконавчий напис від 22.06.2021 року за № 207165, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. про стягнення з нього на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» боргу в сумі 985586, 29 грн. таким, що не підлягає виконанню.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином, однак його представник адвокат Леньо І.О. подав до суду заяву, в якій просить розглянути справу у їх відсутності. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі. Проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник ТзОВ «Вердикт Капітал», в судове засідання не з`явився повторно, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, в т.ч. шляхом розміщення повідомлення на офіційному веб сайті судової влади України.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. в судове засідання не з`явився повторно, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, в т.ч. шляхом розміщення повідомлення на офіційному веб сайті судової влади України.

Представником відповідача подано відзив на позов, у якому останній зазначає, що доводи позивача є необґрунтованими та безпідставними, оскільки для вчинення виконавчого напису відповідачем було надано нотаріусу всі документи, які підтверджують безспірність заборгованості, тому зазначену в оспорюваному виконавчому написі заборгованість можна вважати безспірною, так як позивач у своєму позові не зазначив жодної обставини, яка б свідчила про протилежне.

Дослідивши матеріали справи, поданий представником відповідача відзив, оцінивши докази в їх сукупності, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 22.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. було вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 , на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором № CL31524 від 08.04.2008 року, укладеного між Публічним Акціонерним товариством «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , в сумі 985586, 29 грн.

На теперішній час виконавче провадження триває, що підтверджується інформацією з Єдиного реєстру боржників.

Згідно ч.1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Саме така правова позиція сформульована в постанові ВСУ від 05 липня 2017 року за результатами касаційного перегляду цивільної справи №754/9711/14-ц.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем взагалі заперечується факт наявної у нього заборгованості перед відповідачем.

Судом встановлено, що вимоги товариства, за якими був вчинений виконавчий напис, ґрунтуються на заборгованості, яка виникла з 08.04.2021 року по 25.05.2021 року, що підтверджується виконавчим написом.

Позивач зазначає, що відповідно до положень Кредитного договору № CL31524 від 08 квітня 2008 р., за яким пропонується стягнути заборгованість оскаржуваним виконавчим написом нотаріуса, датою останнього платежу є 01.04.2015 року. Це зазначено в Додатку 1 до Кредитного договору.

Отже, виходячи з положень статті 530 ЦК України, право вимоги за Кредитним договором № CL31524 від 08.01.2008 р. виникло у кредитора 02.04.2015 року. З цього часу минуло більш, ніж 6 років, а тому обов`язкова умова закону щодо строків, що дозволяє вчинити виконавчий напис, нотаріусом Остапенко Є.М. проігнорована.

Крім цього, ТОВ «Вердикт Капітал» після спливу строку кредитування позбавлений права як кредитор нараховувати відсотки, передбачені кредитним договором.

Тому, очевидно незаконним є також включення до загальної заборгованості по оскаржуваному виконавчому написі в тому числі і заборгованість по відсотках, які могли бути нараховані ПАТ "Універсал Банк" лише до 01.04.2015 року.

Таким чином, вказана у виконавчому написі заборгованість вцілому не є безспірною, оскільки нарахована поза межами строку кредитування та включає в себе незаконно нараховані після спливу строку кредитування проценти.

Крім цього, ТзОВ «Вердикт Капітал» суду не надано документів, які свідчать про безспірність заборгованості позивача (що стосується основної суми боргу та відсотків) і наявність у відповідача права вимоги. Не надано таких документів і третьою особою - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М.

З позову вбачається, що ОСОБА_1 з наявністю у нього заборгованості перед відповідачем не погоджується.

Вказані обставини однозначно свідчать про те, що заборгованість ОСОБА_1 не є безспірною.

Проаналізувавши надані суду письмові докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позивач довів суду факт вчинення нотаріусом оскаржуваного виконавчого напису з порушенням вимог ст. 88 ЗУ «Про нотаріат».

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги недоведеність відповідачем факту подання нотаріусу документів на підтвердження безспірної заборгованості позивача, а також заперечення позивача ОСОБА_1 щодо наявності безспірної заборгованості перед ТзОВ «Вердикт Капітал», суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є обґрунтованими, а тому виконавчий напис від 22.06.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., зареєстрований в реєстрі за номером 207165, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Вердикт Капітал», заборгованість в розмірі 985586,29 грн., слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати слід покласти на відповідача - ТзОВ «Вердикт Капітал».

Керуючись ст.ст. 4, 19, 259, 263, 264, 265, 280-281 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву - задоволити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 22.06.2021 року та зареєстрований в реєстрі під номером №207165, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» грошових коштів в розмірі 985586,29 грн. за кредитним договором №CL31524 від 08.04.2008 року, укладеного між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь позивача сплачений останнім судовий збір у розмірі 908 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області.

Повний текст рішення суду складено 23.02.2022 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду В.М. Малюк