Рішення № 103553366, 17.02.2022, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 лютого 2022 року Справа № 280/11630/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (адреса 69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо зменшення основного розміру пенсії, розміру доплати до пенсії по Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та розміру пенсійної виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та щодо здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати для обчислення пенсії за період з 01 липня 1995 року по 31 грудня 2003 року, та із застосуванням індивідуального коефіцієнту заробітної плати для обчислення пенсії в розмірі 2,43697;

- визнати протиправним та скасувати протокол розрахунку боргу ГУ ПФУ в Запорізькій області №923010163650 щодо нарахування ОСОБА_1 переплати пенсії за період з 01 січня 2018 року по 31 серпня 2021 року у розмірі 90305,24 грн.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 01 січня 2018 року, відповідно до ст. 40 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням заробітної плати для обчислення пенсії за період з 01 червня 1990 року по 31 травня 1995 року та із застосуванням індивідуального коефіцієнту заробітку для обчислення пенсії в розмірі 3,07923, без застосування зменшення розміру пенсійної виплати та без урахування заробітної плати для обчислення пенсії за період з 01 липня 1995 року по 31 грудня 2003 року.

Ухвалою суду від 03 грудня 2021 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

В обґрунтування позовних вимог представником позивача зазначено, що дії відповідача щодо зменшення розміру пенсійної виплати, застосування заробітної плати для обчислення пенсії за період з 01 липня 1995 року по 31 грудня 2003 року, застосування індивідуального коефіцієнту для обчислення пенсії в розмірі 2,43697, та нарахування переплати пенсії в сумі 90305,24 грн. є протиправними, оскільки пенсійний орган, здійснюючи перерахунок пенсії позивача, без попередження та будь-яких додаткових пояснень щодо доцільності зарахування заробітної плати для обчислення його пенсії на підставі довідки підприємства, та без жодних об`єктивних причин змінив період, за який враховується заробітна плата для обчислення пенсії позивачу, із застосуванням менш доцільного періоду. Внаслідок проведеного перерахунку основний розмір пенсії позивача зменшився. Крім того, відповідач зменшив розмір пенсійної виплати позивача, чим істотно порушив його право на майно та не дотримався соціальних гарантій, встановлених нормами чинного законодавства. Більш того, відповідачем не надано докази того, що позивач вчинив будь-які зловживання зі свого боку або подав до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області недостовірні дані під час нарахування та виплати йому пенсії. Вказує на те, що з листів відповідача жодної рахункової помилки не вбачається, натомість мало місце неналежне виконання пенсійним органом своїх обов`язків та надмірний формалізм, якого він допустився під час виконання рішення суду, яке набрало законної сили. З наведених підстав, просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач позовні вимоги не визнав, 22 грудня 2021 року надав до суду відзив на позовну заяву (вх. №76376), в якому зазначає, що оскільки перерахунок пенсії з 01 січня 2018 року проведено ним на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року по справі №808/2322/18, тому підстави для обчислення заробітку для обчислення розміру пенсії в попередньому розмірі за період з 01 червня 1990 року по 31 травня 1995 року у відповідача відсутні. Посилається на частину третю статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено, що у разі виявлення недостовірних даних у документах та відомостях, на підставі яких було встановлено та/або здійснюється виплата пенсії, рішенням територіального органу Пенсійного фонду України розмір та підстави для виплати пенсії переглядаються відповідно до цього Закону без урахування таких даних. Так, розмір пенсії позивача проведено у відповідність до рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року по справі №808/2322/18, в результаті чого зменшився її розмір, що призвело до виникнення переплати пенсії за період з 01 січня 2018 року по 31 серпня 2021 року в розмірі 90305,24 грн. Таким чином, зайво виплачена пенсія позивачу у розмірі 90305,24 грн. підлягає поверненню позивачем. Враховуючи вищенаведене, підстави для скасування протоколу розрахунку боргу позивача у розмірі 90305,24 грн. у відповідача відсутні. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглядаючи матеріали справи, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , згідно з довідкою №2301002458 від 12 січня 2015 року, є внутрішньо переміщеною особою та з 01 серпня 2014 року перебував на обліку в Центральному об`єднаному УПФУ м. Запоріжжя, де отримував пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

11 січня 2018 року позивач звернувся до Центрального об`єднаного УПФУ м.Запоріжжя із заявою про проведення перерахунку пенсії із врахуванням найбільш вигідного періоду заробітної плати на Відокремленому підрозділі «Шахта «Хрустальна» за період з 1994 по 30 червня 2000 року, до якого додано довідки про заробітну плату позивача від 20 березня 2014 року №165 та №166, видані Відокремленим підрозділом «Шахта «Хрустальна» Державного підприємства «Донбасантрацит» за період роботи з 01 січня 1994 року по 14 грудня 2003 року.

Як вбачається з відповіді на звернення, наданої Центральним об`єднаним УПФУ м.Запоріжжя за №32/П-9 від 25 січня 2018 року, пенсія ОСОБА_1 обчислена при страховому стажі 28 років 25 днів - 600 місяців (стаж враховано по 14 грудня 2003 року, коефіцієнт страхового стажу з кратністю 1 - 0,50000) та із заробітної плати 10671,47 грн. (середня заробітна плата за 2014 - 2016 роки - 3 764,40 грн., 2,83484 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати), визначеної за період роботи з 01 січня 1989 року по 31 грудня 1993 року (60 місяців). Стосовно питання врахування довідок про заробітну плату за період з 01 січня 1994 року по 31 грудня 1998 та з 01 січня 1999 року по 14 грудня 2003 року, виданих ВО «Шахта «Хрустальна» від 20 березня 2014 року за №165 та №166 із посиланням на абзац 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» повідомлено, що ВП «Шахта «Хрустальна» згідно відомостей реєстру страхувальників знаходиться на обліку в МДЗУ Луганської ОДПІ (Краснолучське відділення). Місцезнаходження підприємства - Луганська область, м. Луганськ, м. Боково-Хрустальне (м.Вахрушеве). Згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №1085 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють не в повному обсязі свої повноваження» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 травня 2015 року №428-р «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №1085» вищезазначені населені пункти відносяться до непідконтрольних державній владі територій. Вказано, що оскільки на теперішній час не має можливості провести перевірку достовірності внесення сум заробітку в довідки, які були надані позивачем для обчислення пенсії, тому проводити розрахунок пенсії без документального підтвердження сум заробітку не має законних підстав.

Вважаючи відмову у проведенні перерахунку пенсії протиправною, позивач звернувся до суду.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року по справі №808/2322/18, яке 26 листопада 2018 року набрало законної сили, задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 .

Визнано протиправною відмову Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя у проведенні розрахунку пенсії з врахуванням заробітку вказаного у довідках від 20 березня 2014 року №165 та №166, виданих Відокремленим підрозділом «Шахта «Хрустальна» Державного підприємства «Донбасантрацит».

Зобов`язано Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя провести перерахунок та виплату пенсії з урахуванням доходів з січня 1994 року по грудень 2003 року, які ОСОБА_1 отримував на Відокремленому підрозділі «Шахта «Хрустальна», вказаних у довідках від 20 березня 2014 року №165 та №166, виданих Відокремленим підрозділом «Шахта «Хрустальна» Державного підприємства «Донбасантрацит», починаючи з 01 січня 2018 року.

В іншій частині позову відмовлено.

В лютому 2019 року на виконання рішення суду позивачу було проведено перерахунок пенсії з 01 січня 2018 року з урахуванням заробітної плати з 01 червня 1990 року по 31 травня 1995 року, коефіцієнт заробітної плати склав 3,07923, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія рішення №923010163650 з розрахунком заробітної плати.

В серпні 2021 року, після перевірки пенсійної справи позивача, відповідачем виявлено помилку в обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 під час перерахунку на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року по справі №808/2322/18.

Відповідачем проведено перерахунок пенсії з 01 січня 2018 року з урахуванням заробітної плати визначеної в довідках від 20 березня 2014 року №165 та №166, виданих Відокремленим підрозділом «Шахта «Хрустальна» Державного підприємства «Донбасантрацит». Із заробітної плати позивача за період з 01 січня 1994 року по 31 грудня 2003 року відповідачем визначено оптимальний заробіток для обчислення пенсії - з 01 липня 1995 року по 31 грудня 2003 року, коефіцієнт заробітної плати склав 2,43697.

В результаті перерахунку у позивача за період з 01 січня 2018 року по 31 серпня 2021 року виникла переплата пенсії в розмірі 90305,24 грн., про що позивачу було повідомлено листом від 24 вересня 2021 року №0800-0504-8/64658.

Позивач, не погодившись з правомірністю таких дій відповідача, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058).

Згідно частини першої статті 27 Закону №1058, розмір пенсії за віком визначається за формулою:

П = Зп х Кс,

де: П - розмір пенсії, у гривнях;

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;

Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Статтею 40 Закону №1058 встановлено порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії.

Згідно частини першої статті 40 Закону №1058, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу, заробітна плата (дохід) обчислюється на підставі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески.

Згідно частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );

К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Пунктом 4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Аналіз вищенаведених положень Закону №1058 дозволяє дійти висновку про наявність права на обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати (доходу) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. При цьому, ключовими умовами для врахування заробітної плати (доходу) при обчисленні розміру пенсії є бажання пенсіонера та підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами.

У рішенні Запорізького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року по справі №808/2322/18, яке 26 листопада 2018 року набрало законної сили, суд дійшов висновку, що перевірку достовірності первинних документів, на підставі яких видано довідки від 20 березня 2014 року №165 та №166 про заробітну плату для обчислення пенсії позивача, неможливо здійснити з незалежних від нього обставин, а саме: з причин знаходження підприємства на непідконтрольній українській владі території в м. Луганськ.

Частиною четвертою статті 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Натомість суд зазначає, що своє бажання щодо врахування зазначених довідок для обчислення розміру своєї пенсії позивач виявив шляхом подання відповідних заяв до управління Пенсійного фонду України в січні 2018 року та в лютому 2019 року.

Також суд звертає увагу на те, що обов`язок щодо правильності розрахунку розміру пенсії та дотримання при цьому вимог чинного законодавства покладається саме на орган Пенсійного фонду України.

Згідно частини першої статті 58 Закону №1058, Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Частиною другою статті 59 Закону №1058 визначено, що органами управління Пенсійного фонду є правління та виконавча дирекція Пенсійного фонду.

Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону №1058, виконавчими органами правління Пенсійного фонду є виконавча дирекція Пенсійного фонду та підвідомчі їй територіальні органи.

Виконавча дирекція Пенсійного фонду є постійно діючим виконавчим органом, організовує та забезпечує виконання рішень правління, діє від імені Пенсійного фонду в межах та в порядку, що визначаються його статутом та Положенням про виконавчу дирекцію Пенсійного фонду, і підзвітна правлінню Пенсійного фонду.

Територіальними органами виконавчої дирекції Пенсійного фонду є головні управління Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах.

Головні управління та управління Пенсійного фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Територіальні органи створюються і діють на підставі Положення про територіальні органи Пенсійного фонду, затвердженого правлінням Пенсійного фонду.

Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області є територіальним органом виконавчої дирекції Пенсійного фонду у розумінні статті 63 Закону №1058.

Частиною другою встановлено обов`язки відповідача як територіального органу виконавчої дирекції Пенсійного фонду, зокрема: 10) надавати відповідно до закону на вимогу застрахованої особи інформацію, що міститься на її персональній обліковій картці в системі персоніфікованого обліку; 11) письмово інформувати застрахованих осіб про набуття права на призначення пенсії і порядок її призначення, про призначення або відмову в призначенні пенсії, її розмір, порядок виплати, а також про можливість та умови переходу на інший вид пенсії та порядок оскарження рішень виконавчих органів Пенсійного фонду; 13) надавати безоплатно страхувальникам і застрахованим особам в усній та письмовій формі, а також через засоби масової інформації консультації з питань застосування законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, роз`яснювати їхні права, обов`язки і відповідальність, порядок сплати страхових внесків, заповнення звітності та інші питання відповідно до цього Закону.

Тобто, відповідач наділений всіма необхідними повноваженнями для здійснення розрахунку пенсії позивача із дотриманням норм чинного законодавства України та для визначення найбільш доцільного періоду отримання позивачем заробітної плати для перерахунку пенсії позивача. Крім того, відповідач має встановлений законом обов`язок роз`яснити позивачу його права щодо обчислення пенсії, а також, у випадку зменшення розміру пенсії після проведеного перерахунку - виплачувати пенсію в раніше встановленому розмірі.

Однак, відповідач, здійснивши перерахунок пенсії позивача на виконання рішення суду, в 2019 році повідомив позивача про те, що індивідуальний коефіцієнт заробітної для обчислення пенсії та розмір пенсії збільшується, а в 2021 році - не лише зменшив розмір індивідуального коефіцієнту заробітної для обчислення пенсії та розміру пенсійної виплати, а також нарахував переплату пенсії за період з 01 січня 2018 року по 31 серпня 2021 року у розмірі 90305,24 грн., чим грубо порушив норми чинного законодавства щодо встановлення соціальних гарантій громадян України.

Також суд зауважує, що відповідач допустився надмірного формалізму під час виконання рішення суду по справі №808/2322/18, взявши до розрахунку пенсії позивача заробітну плату за період з 01 липня 1995 року по 31 грудня 2003 року замість найбільш доцільного періоду з 01 червня 1990 року по 31 травня 1995 року. При цьому єдиною підставою для вчинення зазначених дій стала необхідність приведення пенсійної справи у відповідність з рішенням суду. При цьому жодних нових документів для перерахунку пенсії позивачем подано не було, та не виникло жодних нових обставин, за яких мав бути здійснений повторний перерахунок пенсії на підставі рішення суду, яке вже було виконано у 2019 році.

Разом з тим, відповідачем жодним чином не обґрунтовано, з якої причини при розрахунку пенсії позивача було враховано саме заробітну плату за період з 01 липня 1995 року по 31 грудня 2003 року, натомість, заробітну плату за період з 01 червня 1990 року по 31 травня 1995 року було виключено з розрахунку пенсії позивача.

Поняття надмірного формалізму (суворого трактування державними органами національного законодавства) сформульовано в рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, Судом визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Bellet v. France» від 04 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).

При цьому Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

Що стосується правомірності нарахування відповідачем переплати пенсії позивачу в сумі 90305,24 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття (придбання) майна виникають за наявності трьох умов: 1) має місце набуття або збереження майна; 2) вказане набуття або збереження майна здійснено за рахунок іншої особи; 3) має місце відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Згідно частини першої статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

В силу статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові, стягуються лише у випадку зловживання з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями тощо).

Таким чином, безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат, встановлених абзацом 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню.

До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 Цивільного кодексу України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 Цивільного кодексу України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів. Відповідно, тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Тобто, механізм повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме через його зловживання, або у випадку подання страхувальником недостовірних даних.

Водночас, відповідачем не надано доказів того, що позивач вчинив будь-які зловживання зі свого боку або подав Головному управлінню Пенсійного фонду України в Запорізькій області недостовірні дані під час нарахування та виплати йому пенсії. Крім того, як вбачається з листів відповідача, жодної рахункової помилки також не було, натомість мало місце неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків та надмірний формалізм, якого він допустився під час виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Отже, нарахування відповідачем переплати пенсії позивачу в сумі 90305,24 грн. є неправомірним.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Беєлер проти Італії»).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії»).

Потреба виправити колишню «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки»).

Іншими словами, ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення ЄСПЛ у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» та у справах «Ґаші проти Хорватії», «Трґо проти Хорватії»).

Отже йдеться про дотримання принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії», «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», «Москаль проти Польщі»).

Також, у пункті 71 рішення у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про обґрунтованість пред`явленого позову та про задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», питання розподілу судових витрат в порядку статті 139 КАС України судом не здійснюється.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 250, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (адреса 69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо зменшення основного розміру пенсії, розміру доплати до пенсії по Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та розміру пенсійної виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та щодо здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати для обчислення пенсії за період з 01 липня 1995 року по 31 грудня 2003 року, та із застосуванням індивідуального коефіцієнту заробітної плати для обчислення пенсії в розмірі 2,43697.

Визнати протиправним та скасувати протокол розрахунку боргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №923010163650 щодо нарахування ОСОБА_1 переплати пенсії за період з 01 січня 2018 року по 31 серпня 2021 року у розмірі 90305,24 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 01 січня 2018 року, відповідно до статті 40 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням заробітної плати для обчислення пенсії за період з 01 червня 1990 року по 31 травня 1995 року та із застосуванням індивідуального коефіцієнту заробітку для обчислення пенсії в розмірі 3,07923, без застосування зменшення розміру пенсійної виплати та без урахування заробітної плати для обчислення пенсії за період з 01 липня 1995 року по 31 грудня 2003 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення виготовлено та підписано 17 лютого 2022 року.

Суддя Д.В. Татаринов