Рішення № 103553311, 23.02.2022, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2022 року м. Житомир справа № 320/7810/20

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Токаревої М.С.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Житомирської митниці Держмитслужби України про скасування рішення та картки відмови,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся суду з позовом до Київської митниці Держмитслужби в якому просить:

-Скасувати рішення про коригування митної вартості товарів UA100530/2020/300030/2 від 11.08.2020 та картки відмови в прийняті митної декларації UA100530/2020/00496 від 31.07.2020, картки відмови в прийняті митної декларації UA100530/2020/00505 від 01.08.2020, картки відмови в прийняті митної декларації UA100530/2020/00540 від 03.08.2020 .

В обґрунтування позову вказано, що ним було подано до Київської митниці Держмитслужби України митну декларацію UA100530.2020.036430 від 03.08.2020 щодо митного оформлення товару стрейч плівка з полімерів етилену технічна для пакування палет, та надано усі належні документи для застосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною контакту; митним органом декларанта зобов`язано надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості, з таких причин: документи, подані для митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а також відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Позивач вказує, що такі рішення контролюючого органу є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки подані до митного оформлення документи у повній мірі підтверджували числові значення митної вартості товару, а підставі для витребування додаткових документів не існувало.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2020 року справу було передано на розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду.

Житомирським окружним адміністративним судом було відкрито провадження у справі у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідачем було подано відзив на позовну заяву за змістом якого він заперечував щодо задоволення позову. В обґрунтування відзиву вказано, що відповідач діяв в рамках законодавства, оскільки митну вартість товару визначено декларантом самостійно за основним методом на рівні 0,92 євро за кілограм. За приписами Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, за результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію схожих товарів. Відповідач підкреслив, що з метою вірного вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів проведено консультацію, за якою вартість товару визначено на рівні 1,05 євро за кілограм.

Ухвалою від 23.02.2022 було замінено відповідача на Житомирську митницю Держмитслужби України.

Дослідивши подані сторонами письмові докази суд дійшов наступного висновку.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано до відділу митного оформлення № 1 митного поста «Житомир» Київської митниці Держмитслужби митну декларацію №UA100530/2020/036430 від 03.08.2020 щодо митного оформлення товару стрейч плівка з полімерів етилену технічна для пакування палет.

До митної декларації надані наступні документи: пакувальний лист № б/н від 24.07.2020; платіжний документ Swift, що підтверджує оплату вартості товару від 23.07.2020 ; міжнародна автомобільна накладна (CMR) №570794 від 24.07.2020; довідка про вартість транспортних послуг №28-1/28/20 від 28.07.2020; калькуляції продукції б.н. від 24.07.2020, прайс-лист б.н. від 22.07.2020; додаткова угода № 1 від 26.08.2016; додаткова угода № 2 від 09.02.2018; додаткова угода № 3 від 27.12.2018; додаткова угода № 4 від 31.07.2019; додаткова угода № 6 від 03.01.2020; контракт № 20012016 від 20.01.2016; специфікація №135/1 від 24.07.2020 до контракту № 20012016 від 20.01.2016, разовий договір-замовлення на здійснення транспортного перевезення №2020-018 від 24.07.2020, фактура FVEXP/0126/20 від 24.07.2020, копія митної декларації країни відправлення № 20PL445010E1098707 від 24.07.2020, лист-пояснення, чому саме вартість товару зазначена у рахунку-проформі та вартість фактично відвантаженого товару відрізняється одна від одної..

За результатами розгляду поданих декларантом документів митним органом винесене рішення про коригування митної вартості UA100530/2020/300030/2 від 11.08.2020 , яким скориговано митну вартість товару стрейч плівка з полімерів етилену технічна для пакування палет на рівні 1,05 EUR/кг.

У графі 33 рішення від 11.08.2020 № UA100530/2020/300042/2 зазначені такі підстави для коригування митної вартості товару:

сума сплачених коштів за ввезений товар, зазначена у наданому декларантом платіжному дорученні не відповідає вартості товару, вказаній у товаросупровідних документах.

Відповідно до Специфікації і №135/1 від 24.07.2020 до зовнішньоекономічного договору (від 20.01.2016 №20012016) ціна товару становить 20495,70 євро, оплата за товар здійснюється попередньо 100%, тобто 20495,70 євро.

Таку ж суму містить рахунок - фактура № РУЕХР/0126/20 від 24.07.2020, тобто 20495,70 євро.

Проте відповідно до наданого декларантом платіжного документа від б/н здійснено оплату 20520 євро, що не відповідає сумі, зазначеній в товаросупровідних документах.

Водночас в платіжному документі відсутнє посилання на рахунок, згідно з яким здійснюється оплата коштів.

Відповідачем також сформована Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA100530/2020/00496 від 31.07.2020, картки відмови в прийняті митної декларації UA100530/2020/00505 від 01.08.2020, картки відмови в прийняті митної декларації UA100530/2020/00540 від 03.08.2020, відповідно до яких повідомлено про відмову у митному оформленні товарів з таких причин: із допущеними помилками при заповненні гр.49 митної декларації, ( не заповнено графу 49, при цьому задекларований товар розміщено на складі тимчасового зберігання) та неподанням декларантом письмового звернення щодо внесення змін до митної декларації чи її відкликання, чим порушено вимоги ст.. 257, 266, 269 МК України , Положення про митну декларацію та Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа;

у зв`язку із помилками при заповненні гр.15 митної декларації, та неподанням декларантом письмового звернення щодо внесення змін до митної декларації чи її відкликання, чим порушено вимоги ст.. 257, 266, 269 МК України , Положення про митну декларацію та Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа;

декларантом заявлена митна вартість товару №1 не підтверджена документально, на письмову вимогу митного органу не надано додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість, чим порушено вимоги ст.52, 53 МК України. У зв`язку з чим, прийнято рішення про коригування митної вартості 11.08.2020 № UA100530/2020/300042/2. Дані графи 45 і 47 митної декларації не можуть бути використані для здійснення митного контролю і оформлення товару, а крім того це може призвести до несплати встановлених законодавством митних платежів в повному обсязі, чим порушено вимоги ст. 266, 289, 293 МК України і ст. 57 ПК України.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача щодо коригування митної вартості і відмови у прийняті митної декларації позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2ст. 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у його постанові від 14.04.2021 у справі № 2340/3024/18 (адміністративне провадження № К/9901/2378/19).

Частиною 1ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства Українивстановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно доКонституціїта законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до вимог ч. 2ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваженнянадано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманнямпринципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманнямнеобхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

За приписами ч. 1ст. 1 Митного кодексу Українизаконодавство України з питань митної справи складається зКонституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені устатті 7 цього Кодексу, зміжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цьогоКодексута інших законодавчих актів.

Відповідно дост. 49 Митного кодексу Українимитною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 50 Митного кодексу Українивідомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

За приписами ч. ч. 1, 2ст. 51 Митного кодексу Українимитна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цьогоКодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно доглави 9 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 2ст. 52 Митного кодексу Українидекларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 53 Митного кодексу Україниу випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостійстатті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За приписами ч. ч. 3, 4ст. 53 Митного кодексу Україниу разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) інші документи.

Відповідно до ч. ч. 5, 6ст. 53 Митного кодексу Українизабороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відтак,стаття 53 Митного кодексу Українимістить опис двох підстав, за яких митний орган може зобов`язати декларанта надати додаткові документи: 1) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

У першому випадку (ч. 3.ст. 53 Митного кодексу України) вимагається надання документів згідно переліку: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За приписами ч. ч. 1, 2ст. 54 Митного кодексу Україниконтроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першійстатті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положеньстатті 55 цього Кодексу(ч. 3ст. 54 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 5ст. 54 Митного кодексу Українимитний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеномустаттями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до ч. 6ст. 54 Митного кодексу Українимитний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертійстатті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним углаві 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7ст. 54 Митного кодексу України).

Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митний орган зобов`язаний доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбаченістаттею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для коригування митної вартості митним органом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1ст. 57 Митного кодексу Українивизначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно з ч. ч. 2, 3ст. 57 Митного кодексу Україниосновним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цьогоКодексу.

Відповідно до ч. 4ст. 57 Митного кодексу Українизастосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей59і60цьогоКодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ч. 8ст. 57 Митного кодексу Україниу разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановленихстаттею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1ст. 58 Митного кодексу Україниметод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч. ч. 2, 3ст. 58 Митного кодексу Україниметод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першоїстатті 57 цього Кодексу.

За приписами ч. ч. 1, 2ст. 55 Митного кодексу Українирішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостоюстатті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьоюстатті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно дорозділу X цього Кодексув розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно доглави 4 цього Кодексуабо до суду.

Під час розгляду справи та на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи, встановлено, що відповідно до листів надісланих Компанією «Gruplast Gruba» від 11.07.2014 ФОП ОСОБА_2 є офіційним дилером та безпосереднім імпортером продукції повного товариства « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Spolka Jawna на український ринок.

Між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та «Gruplast Gruba» Spolka Jawna (постачальник) укладений контракт № 20012016 від 20.01.2016.

Відповідно до п. 1.1 контракту № 20012016 від 20.01.2016 предметом контракту є поставка стрейч плівки ПЕ, поліетиленових пакетів та інших поліетиленових виробів.

На виконання умов контракту № 20012016 від 20.01.2016 між сторонами правочину оформлена специфікація № 135/1 від 24.07.2020, відповідно до якої поставці підлягав товар: 1) стрейч плівка поліетиленова технічна за ціною 0,90 євро за кілограм, всього 6008 кг на загальну суму 5407,20 євро; 2) стрейч плівка поліетиленова технічна за ціною 0,90 євро за кілограм, всього 8388 кг на загальну суму 7549,20 євро; 3) стрейч плівка поліетиленова технічна за ціною 0,90 євро за кілограм, всього 8377 кг на загальну суму 7539 євро.Загальна сума поставки товару за специфікацією складає 20495,70 євро.

Зазначена вартість партії товару у сумі 20495,70 євро також підтверджується фактурою FVEXP/0126/20 від 24.07.2020.

Як вбачається із рахунку-проформи від 20.07.2020 FPRO/0330/20 від 20.07.2020 його було оформлено на 20520,00 євро.

Згідно з випискою з рахунку ФОП ОСОБА_1 перераховано на користь "Gruplast Gruba" Spolka Jawna за контрактом № 20012016 від 20.10.2016 у розмірі 20520,00 євро .

Відповідно до п. 5 ч. 10ст. 58 Митного кодексу Українипри визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

З метою перевезення вантажу, зокрема, і товару, між ФОП ОСОБА_1 (замовник) та ТОВ "МАГ ТРАНС" (перевізник) було укладено разовий договір-замовлення №2020-018 про здійснення транспортного перевезення. За умовами цього договору вартість послуг перевезення становить 30000,00 грн.

Як вбачається з довідки про транспортні витрати їх вартість за маршрутом м.Колбієль (Польща) - м.Житомир (Україна) становить 30000,00 грн.

При поданні до митного органу митної декларації № UA100530.2020.049262 від 07.10.2020, декларантом заявлено митну вартість товарів згідно ціни поставки по специфікації № 141 від 05.10.2020 і обраний метод її визначення основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) (п.1 ч. 1ст. 57 Митного кодексу України).

Так, ціна товару за специфікацією № 141 від 05.10.2020 склала 21 787,90 євро, а вартість послуг транспортного перевезення з Колбель до Ягодину - 550 євро. Враховуючи курс євро до гривні 33,4822, то митна вартість товару склала (21 787,90 + 550,00) Ч 33,4822 = 747 922,04 грн., що вірно обрахована позивачем.

Представник відповідача, обґрунтовуючи позицію щодо наявності у митного органу сумнівів у заявленій митній вартості товару, вказує, що сума сплачених коштів за ввезений товар, зазначена у наданому декларантом платіжному дорученні не відповідає вартості товару, вказаній у товаросупровідних документах.

У відповідності до контракту N9 20012016 від 20.01.2016, оплата товару проводиться у формі попередньої оплати. Яка в свою чергу формується на підставі Рахунку-проформи №РРЯО/0330/20 від 20.07.2020, який був наданий під час митного оформлення.

Суд погоджується з доводами позивача, що постачальник є виробником імпортованого товару, і він не може виготовити плівку чітко на суму передоплати. Разом з тим, позивач фактично на підставі Рахунку-проформи сплатив грошові кошти 20520,00 евро відповідно до платіжного доручення Swift 23.07.2020, проте, під час фактичного виготовлення та підписання специфікації №135/1 датованої від 24.07.2020 плівки отримано менше, а саме на суму 20495,70 евро. Крім цього, під час митного оформлення було надано лист-роз`яснення N903/08/2020-1 від 03.08.2020 чому саме виникла така розбіжність суми і (розбіжність на 24,3 евро).

Щодо відсутності посилання у платіжному дорученні на рахунок згідно якого було здійснено передоплату, слід вказати, що Міжнародне платіжне доручення Swift, у графі «70» має обмежену кількість внесення символів, тому головною Інформацію між Покупцем та Постачальником у міжнародних правовідносинах є саме посилання на номер та дата контракту, а не його рахунок чи проформу.

Щодо посилання відповідача на не зазначення у довідці на транспортні витрати Інформації, який саме товар переміщувався, його асортимент та вага, суд вказує, що у відповідності до довідки про транспортні витрати, яка була надана під час митного оформлення довідка №28-1/28/20 від 28.07.2020 йдеться посилання на Договір-Замовлення №2020-018 від 24.07.2020, який також був наданий для митного оформлення, в п. 1.6. вказано: назву вантажу, його вагу та кількість - пакувальні матеріали на піддонах, 19 шт, вага до 22,8 т. При цьому, слід наголосити, що під час митного оформлення було також надано CMR, в якій також міститься Інформація про найменування вантажу, його вагу, кількість місце завантаження та розвантаження.

Щодо посиланням митного органу у Рішенні про коригування, щодо спрацювання ЄАІС та про наявність інформації про розмитнення ідентичних товарів за ціною вище. слід вказати, що ціни на товар який імпортований формуються на підставі прайс-листа Постачальника, а також ціна на даний товар формується на підставі "катіровок" у відповідності до інформації, яка формується Independent Commodity Intelligence І Services, згідно яких зазначено діапазон цін на поліетилен С4 Франко-док Північно-Західна Європа 775-800 євро/тонна, або 0,75 - 0,80 євро/кг.

Також суд акцентує увагу і на тому, що митна вартість визначена за ціною договору за митною декларацією №UA100530/2020/036430 стрейч плівка з полімерів етилену технічна для пакування палет складає 1,05 євро/кг, не свідчить та не може свідчити про факт навмисного заниження вартості товару.

До того ж, визначення ціни на кожну окрему партію товару визначається сторонами контракту на власний розсуд, зважаючи на обсяги постачання, котирування цін на сировину, технічних характеристик товару тощо.

Відповідно до роз`яснень, які наведені у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 13.03.2017 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012 року», факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного абодекількох з фактів, зазначених у частині третійстатті 53 МКУ, є підставою для витребування додаткових документів.

Як стверджує відповідач, при проведенні контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення встановлено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визначеною за ціною договору, оскільки декларантом не надано витребуваних митним органом додаткових документів та митниця володіє інформацією про вартість товару на рівні 1,05 євро/кг.

Проте, на думку суду, при зверненні до митного органу щодо оформлення партії товару декларантом були надані усі належні документи, які підтверджують числові значення вартості товару. Натомість, відповідачем жодним чином не обґрунтовано наявність сумнівів щодо повноти і достовірності заявлених числових показників митної вартості.

Таким чином, митним органом не наведено обґрунтованих причин для зобов`язання декларанта подати додаткові документи, адже наданих декларантом документів було достатньо для визначення митної вартості за основним методом.

Посилання відповідача на те, що декларантом не надано документів, які підтверджують усі складові митної вартості товарів, сприймаються судом критично, так як позивачем надано достатній обсяг документів, з яких можливо встановити ціну товару та сформувати митну вартість основним методом відповідно дост. 57 Митного кодексу України.

Верховний Суд у своїй постанові від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16 (касаційне провадження № К/9901/18288/18) зазначив, що положеннястатті 53 Митного кодексу Українине містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни товару, вказаної у документах, які самі по собі вже підтверджують митну вартість товару.

З усього наведеного суд констатує, що позивач надав усі необхідні документи, передбаченіМитним кодексом України, для визначення митної вартості товару за ціною договору, а митниця не довела, що подані позивачем для визначення митної вартості товару документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, рішення про коригування митної вартості товарів №UA100530/2020/300030/2 від 31.07.2020 та картки відмови в прийняті митної декларації №UA100530/2020/00496 від 31.07.2020, картки відмови в прийняті митної декларації №UА100530/2020/00505 від 01.08.2020, картки відмови в прийняті митної декларації №UА100530/2020/00540 від 03.08.2020 не відповідають критеріям встановленим в ч. 2ст. 2 Кодексу адміністративного судочинствата порушують майнові права та законні інтереси позивача.

Суд акцентує увагу, що згідно з ч. 1ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно дост. 73 Кодексу адміністративного судочинства Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихст. 78 цього Кодексу.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства Українипередбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

З огляду на все викладене вище та виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається матеріалів справи, позивачем за подачу позову сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

З огляду на те, що суд дійшов до висновку про задоволення позову, то відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.

Керуючись ст. ст.9, 72-78,241-246,250КАС України, суд, -

вирішив:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , Житомирської митниці Держмитслужби України ( вул.Перемоги,25 м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ ВП:44005610) про скасування рішення та картки відмови задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA100530/2020/300030/2 від 31.07.2020 та картки відмови в прийняті митної декларації №UA100530/2020/00496 від 31.07.2020, картки відмови в прийняті митної декларації №UА100530/2020/00505 від 01.08.2020, картки відмови в прийняті митної декларації №UА100530/2020/00540 від 03.08.2020.

Стягнути з Житомирської митниці Держмитслужби України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 сплачений нами судовий збір в розмірі 2102,00 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева