Рішення № 103553205, 14.02.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2022 року Справа № 160/21126/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення №047050012328 від 09.07.2021р. та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

03.11.2021р. ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №047050012328 від 09.07.2021р. про відмову в призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати відповідача врахувати позивачеві в пільговий стаж за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, період роботи з 06.04.1984р. по 04.06.1984р. та з 07.08.1986р. по 29.12.1989р.;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти рішення, із урахуванням правової оцінки, наданої у рішенні.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що, після отримання рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 07.05.2021р., яким повністю встановлено належність правовстановлюючих документів позивачеві, що підтверджують пільговий стаж роботи позивача за незараховані пенсійним органом періоди, він звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком по Списку №2, до якої надав всі необхідні документи, проте, рішенням пенсійного органу №047050012328 від 08.07.2021р. про відмову у призначенні пенсії позивачеві було відмовлено у призначенні пенсії за віком по Списку №2 у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу, а також і повідомлено позивача про те, що за доданими документами до пільгового стажу за Списком №2 не зараховано періоди роботи згідно з довідкою від 16.04.2009р. №19 з 06.04.1984р. по 04.06.1984р. та з 07.08.1986р. по 29.12.1989р., оскільки в довідці посилання на Список виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. №1173, а підрозділи та позиції посад зазначені зі Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994р. №162; довідка підписана за начальника відділу кадрів і за бухгалтера однією особою; для зарахування до пільгового стажу періодів роботи, зазначених у довідці від 16.04.2009р. №19, необхідно надати уточнюючу довідку з посиланням на Списки, що чинні на період роботи особи, що передбачено Порядком застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005р. №383, акт перевірки факту пільгової роботи. Позивач вважає таке рішення пенсійного органу протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки довідка №19 оформлена належним чином, підписана посадовими особами, відображає повну інформацію про робоче місце позивача, термін роботи, час проведення атестації робочого місця. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на постанови Верховного Суду.

Ухвалою суду від 13.12.2021р. було відкрито провадження у даній справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано відповідача, зокрема, надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.21).

Відповідач на виконання вимог ухвали суду від 13.12.2021р. відзиву на позов у встановлений ухвалою строк суду не надав, ухвалу від 13.12.2021р. про відкриття провадження у справі та позов з додатками відповідач отримав 28.12.2021р. відповідно до вимог ст.ст. 124, 126, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому останній вважається повідомленим належним чином з урахуванням наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується розпискою представника відповідача, наявною в матеріалах справи (а.с.23).

У відповідності до положень ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку із перебуванням судді Конєвої С.О. з 07.02.2022р. по 11.02.2022р. включно у щорічній відпустці, рішення у даній адміністративній справі приймається 14.02.2022р.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за відсутності учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

30.06.2021р. ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком по Списку №2, до якої надав, зокрема, копію трудової книжки, копію рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області та довідку КП «Електротехсервіс» №19 від 16.04.2009р.р. про підтвердження права на пенсію на пільгових умовах, що не заперечується сторонами та підтверджується копією рішення відповідача №047050012328 від 08.07.2021р. (а.с.6).

Рішенням пенсійного органу №047050012328 від 08.07.2021р. про відмову у призначенні пенсії позивачеві було відмовлено у призначенні пенсії за віком по Списку №2 у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу, а також і повідомлено позивача про те, що за доданими документами до пільгового стажу за Списком №2 не зараховано періоди роботи згідно з довідкою від 16.04.2009р. №19 з 06.04.1984р. по 04.06.1984р. та з 07.08.1986р. по 29.12.1989р., оскільки в довідці посилання на Список виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. №1173, а підрозділи та позиції посад зазначені зі Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994р. №162; довідка підписана за начальника відділу кадрів і за бухгалтера однією особою; для зарахування до пільгового стажу періодів роботи, зазначених у довідці від 16.04.2009р. №19, необхідно надати уточнюючу довідку з посиланням на Списки, що чинні на період роботи особи, що передбачено Порядком застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005р. №383, акт перевірки факту пільгової роботи, що підтверджується змістом копії відповідного рішення, наявної у справі (а.с.6).

Вказаний спір виник у зв`язку із незгодою позивача з рішенням відповідача №047050012328 від 09.07.2021р. про відмову в призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку з чим позивач просить захистити його порушене право на належне пенсійне забезпечення шляхом визнання такого рішення відповідача протиправними, його скасування та зобов`язання відповідача врахувати позивачеві в пільговий стаж за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, період роботи з 06.04.1984р. по 04.06.1984р. та з 07.08.1986р. по 29.12.1989р.; повторно розглянути заяву позивача про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти рішення, із урахуванням правової оцінки, наданої у рішенні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю, виходячи з наступного.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон №1058) встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема, чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Пунктом 3 "Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України за № 383 від 18.11.2005р., передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

При цьому, згідно п.2 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005р. №383 Про затвердження порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу.

Відповідно до статті 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що чоловіки мають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058 (за Списком №2) після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, передбачених Списком №2, за умови повного робочого дня на відповідних роботах, але не менше 80% робочого часу, та за результатами атестації робочих місць, а за відсутності у трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

При цьому, працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема, чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Так, як вбачається з матеріалів справи, у періоди з 06.04.1984р. по 04.06.1984р. та з 07.08.1986р. по 29.12.1989р. позивач працював на посаді електромонтера по ремонту електрообладнання в основних цехах металургійних заводів в агломераційному, доменному та сталеплавильному прокатному виробництві ДМК ім. Дзержинського, яка передбачена Списком №2, що підтверджується копіями трудової книжки позивача та довідки КП «Електротехсервіс» №19 від 16.04.2009р., наявними в матеріалах справи (а.с.7,8).

Вказані періоди не було зараховано відповідачем до пільгового стажу позивача за Списком №2 при вирішенні питання щодо призначення позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах, так як в довідці №19 посилання на Список виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. №1173, а підрозділи та позиції посад зазначені зі Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994р. №162; довідка підписана за начальника відділу кадрів і за бухгалтера однією особою, що підтверджується змістом копії рішенням пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії №047050012328 від 08.07.2021р. (а.с.6).

Разом з тим, зі змісту копії довідки КП «Електротехсервіс» №19 від 16.04.2009р. вбачається, що посада електромонтера по ремонту електрообладнання в основних цехах металургійних заводів, яку займав позивач у спірні періоди була атестована за Списком №2 згідно постанови №58 від 30.11.1994р. (а.с.8).

Також, зі змісту копії довідки КП «Електротехсервіс» №19 від 16.04.2009р., яка підтверджує роботу позивача на пільгових умовах за Списком №2 у періоди з 06.04.1984р. по 04.06.1984р. та з 07.08.1986р. по 29.12.1989р. вбачається, що вона містить всю інформацію необхідну для врахування спірних періодів роботи позивача до його пільгового стажу за Списком №2 та наведена довідка відповідає вимогам п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (а.с.8).

При цьому, доказів того, що посада електромонтера по ремонту електрообладнання в основних цехах металургійних заводів, яку займав позивач у спірні періоди, не належить до Списку №2 та не дає позивачеві права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано.

Щодо зазначення пенсійним органом в оскаржуваному рішенні від 08.07.2021р. про те, що для зарахування до пільгового стажу періодів роботи, зазначених у довідці від 16.04.2009р. №19, необхідно надати уточнюючу довідку з посиланням на Списки, що чинні на період роботи особи, що передбачено Порядком застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005р. №383, акт перевірки факту пільгової роботи, слід зазначити наступне.

Статтею 44 Закону №1058 визначено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до п.3.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі Порядок №22-1) передбачено, що орган, що призначає пенсію надає допомогу особам, що звертаються за призначенням пенсії, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.

Тобто, пенсійний орган, відповідно до своїх повноважень, мав надати позивачеві допомогу у витребуванні необхідної йому довідки з посиланням на Списки, що чинні на період роботи особи, що передбачено Порядком застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005р. №383, а надання саме позивачем акту перевірки факту пільгової роботи взагалі не передбачено Порядком №22-1.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства та надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що за умови надання позивачем до пенсійного органу всіх вищенаведених документів, які підтверджують пільговий стаж роботи позивача за Списком №2 у періоди з 06.04.1984р. по 04.06.1984р. та з 07.08.1986р. по 29.12.1989р., а також і з урахуванням повноважень пенсійного органу щодо надання допомоги особам у одержанні відсутніх для призначення пенсії документів, відповідачем безпідставно та необґрунтовано не були зараховані до пільгового стажу роботи за Списком №2 наведені періоди роботи позивача та прийнято рішення про відмову у призначенні позивачеві пенсії по Списку №2.

Отже, при розгляді, зокрема, заяви позивача від 30.06.2021р. про призначення пенсії на пільгових умовах, відповідачем не вчинено дій у межах наданих йому законом повноважень, та не наведено обґрунтованих мотивів та підстав не зарахування вищевказаних періодів.

Також, щодо необхідності обґрунтування пенсійним органом мотивів, з яких ним не зараховано той чи інший період роботи особи зазначено і у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.

Згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем не було надано суду ані відзиву на позов, ані жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність прийняття пенсійним органом рішення №047050012328 від 09.07.2021р. про відмову в призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням норм вищенаведеного законодавства, обставин встановлених судом та з урахуванням правової позиції Верховного Суду, яка наведена вище та не спростована відповідачем жодними доказами.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність прийняття пенсійним органом рішення №047050012328 від 09.07.2021р. про відмову в призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах, суд приходить до висновку, що відповідач, прийнявши наведене рішення, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, суд приходить до висновку, що вищенаведеним оспорюваним рішенням відповідач порушив права позивача на належне пенсійне забезпечення, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування рішення №047050012328 від 09.07.2021р. про відмову в призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача у вказаній частині підлягають задоволенню.

Також і підлягають задоволенню похідні позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача зарахувати позивачеві в пільговий стаж за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, період роботи з 06.04.1984р. по 04.06.1984р. та з 07.08.1986р. по 29.12.1989р., повторно розглянути заяву позивача про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України, так як судом встановлено протиправність рішення №047050012328 від 09.07.2021р. про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у зв`язку із не зарахуванням до пільгового стажу останнього вищевказаних періодів, та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.ст. 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі Чуйкіна проти України констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що задоволення позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача зарахувати позивачеві в пільговий стаж за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, період роботи з 06.04.1984р. по 04.06.1984р. та з 07.08.1986р. по 29.12.1989р., повторно розглянути заяву позивача про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

За викладених обставин, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно квитанції про сплату №46076 від 02.11.2021р. у розмірі 908,00 грн. (а.с.13,16).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення №047050012328 від 09.07.2021р. та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення пенсійного органу №047050012328 від 09.07.2021р. про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до пільгового стажу за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, періоди роботи з 06.04.1984р. по 04.06.1984р. та з 07.08.1986р. по 29.12.1989р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 від 30.06.2021р. та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 грн. 00 коп. (дев`ятсот вісім грн. 00 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва