Ухвала суду № 103553076, 18.02.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

18 лютого 2022 року Справа 160/3260/22

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Тулянцева І.В., перевіривши матеріали скарги ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), державного виконавця Гомілка Андрія Євгеновича щодо зобов`язання зняти арешт з рухомого та не рухомого майна, -

ВСТАНОВИВ:

11 лютого 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку надійшла скарга ОСОБА_1 (заявник/боржник) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (стягувач), державного виконавця Гомілка Андрія Євгеновича, в якій заявник просить:

- зобов`язати державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Дніпро ) - Гомілко Андрія Євгеновича зняти арешт з всього рухомого та не рухомого майна.

За приписами частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.160 КАС України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Таким чином, особа має право звернутись до адміністративного суду за захистом своїх порушених (оспорюваних) прав, свобод та інтересів. У разі такого звернення вона набуває статусу позивача, а свої вимоги викладає у позовній заяві. При цьому, позовна заява має відповідати певним вимогам, які встановлені частиною 5 статті 160 КАС України.

Так, відповідно до п.2 ч.5 ст.160 КАС України, у позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

Сторонами в адміністративному процесі, відповідно до ч.1 ст.46 КАС України, є позивач та відповідач.

Згідно з п.9 ч.1 ст.4 КАС України відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Частиною 1 статті 287 КАС України закріплено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

За приписами ч.3 ст.287 КАС України, відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 року №1403-VIII визначено, що систему органів примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Відповідно до пункту 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802, органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві); відділи примусового виконання рішень в районах міста Києва управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві; управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень); відділи примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень; районні, районні в містах, міські, міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - відділи державної виконавчої служби).

Відповідно до вимог п.4 ч.5 ст.160 КАС України у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Тобто, однією із вимог до позовної заяви є визначення змісту позовних вимог щодо кожного з відповідачів за умови, що позовна заява подається до декількох відповідачів.

Зміст позову - це звернена до суду вимога позивача про здійснення судом дій із зазначенням способу судового захисту, яка повинна узгоджуватися із нормами ст.5 КАС України.

Аналіз норми п.4 ч.5 ст.160 КАС України дає підстави для висновку, що у разі подання позову до декількох відповідачів вимога позивача про здійснення судом дій із зазначенням способу судового захисту повинна бути зазначена щодо кожного із відповідачів. Така необхідність обумовлена тим, що спосіб захисту свого права, свободи чи інтересу має формулюватися позивачем максимально чітко і зрозуміло, а вимоги зобов`язального характеру повинні бути пред`явлені окремо до кожного відповідача із вказівкою на те, які дії повинні бути вчинені кожним із них.

Між тим, як вбачається з наданих до суду матеріалів, ОСОБА_1 звертається до суду зі скаргою, а не з позовною заявою. Як учасників справи зазначає заявника і стягувача, а не позивача і відповідача, у відповідності до норм ч.1 ст.46 КАС України.

Також суд зазначає, що згідно з п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Тому, при визначенні юрисдикції справи, необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб`єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.

З цього випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушено його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність мають бути такими, що породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Крім того, відповідно до ч.1, ч.2 ст.245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти, зокрема, рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Заявлені у скарзі вимоги щодо зобов`язання державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Дніпро ) - Гомілко Андрія Євгеновича зняти арешт з всього рухомого та не рухомого майна є похідними, виходячи зі змісту скарги, у зв`язку із протиправністю дій відповідача щодо накладення арешту на майно боржника.

Між тим, вимоги в частині щодо визначення протиправними дій/прийнятих рішень у спірних відносинах, заявником не заявлено, що позбавляють суд можливості визначитись із предметом позову та вирішити питання про відкриття провадження у справі.

Крім того, вимога заявника щодо зобов`язання державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Дніпро ) - Гомілко Андрія Євгеновича зняти арешт з всього рухомого та не рухомого майна адресована тільки виконавцю, у зв`язку із чим, є незрозумілим статус Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), що також не узгоджується з вимогами п.4 ч.5 ст.160 КАС України.

Відтак, з огляду на вищенаведені обставини, ОСОБА_1 слід визначитись із складом сторін у справі, змістом позовних вимог до кожного з відповідачів (або за відсутності потреби у цьому - виключити одного з них зі складу відповідачів, з урахуванням вимог ч.3 ст.287 КАС України).

Також суд звертає увагу на ту обставину, що у порушення вимог п.п. 4, 5 ч. 5 ст. 160 КАС України, заявником в прохальній частині не зазначено на яке конкретно майно накладено арешт державним виконавцем, та чи належить це майно йому на праві власності (копії правовстановлюючих документів також суду не надано).

У зв`язку із чим, заявнику слід привести прохальну частину позову у відповідність з положеннями ч.5 ст.160 КАС України.

Крім того, суд звертає увагу заявника на ту обставину, що відповідно до ч.3 статті 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з частиною другою статті 132 цього Кодексу розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового визначені Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674-VI).

Частиною першою статті 4 вказаного Закону визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, сплачується судовий збір за ставкою у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (абзац перший частини 3 статті 6 Закон №3674-VI).

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (абзац другий частини 3 статті 6 Закон №3674-VI).

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2022 рік від 02.12.2021 року №1928-IX установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2022 року 2481 грн.

Отже, після уточнення позовних вимог позивачу слід надати докази сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Інформацію про платіжні реквізити для перерахування судового збору за подання адміністративного позову до Дніпропетровського окружного адміністративного суду можна довідатися, зокрема, на офіційному сайті суду (https://adm.dp.court.gov.ua) в розділі Судовий збір. Такими реквізитами є: отримувач коштів: ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155; банк отримувача: Казначейство України(ел. адм. подат.) код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA368999980313141206084004632; код класифікації доходів бюджету: 22030101; призначення платежу: *;101; ___; Судовий збір, за позовом ОСОБА_1 , Дніпропетровський окружний адміністративний суд. На згаданому вище сайті є також можливість автоматично розрахувати та сформувати квитанцію для сплати судового збору.

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ч.4 ст.161 КАС України).

В порушення вказаної норми, заявником не надано до суду жодних доказів на підтвердження вказаних обставин в означеній скарги (постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови про арешт майна боржника, інше).

Щодо клопотання про витребування у виконавчого провадження №61915882, слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст.80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Таким чином, якщо позивач заявляє клопотання про витребування певних доказів, останній повинен надати докази неможливості їх отримання у встановлений строк з причин, що від нього не залежать.

Разом з тим, заявник не вказує та не підтверджує відповідними доказами, які заходи ним вживались з метою отримання таких доказів самостійно та в чому полягала неможливість їх отримання, а також чи звертався він до органів виконавчої служби з метою ознайомлення з матеріалами особистої справи, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для витребування доказів.

Між тим, з матеріалів поданої скарги вбачається, що Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Дніпро) листом від 30.11.2021 року №П-4853-02 повідомлено позивача про те, що він є стороною виконавчого провадження, а тому у відповідності до статті 19 ЗУ «Про виконавче провадження» має право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, знімати копії, інше.

При цьому слід також зазначити, що для забезпечення повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі та прийняття законного і обґрунтованого рішення у строк передбачений нормами КАС України, обов`язок щодо доказування покладається не лише на відповідача, а на всіх учасників справи, оскільки кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Тобто, саме на позивача у відповідності до положень ст.44 КАС України, покладено обов`язок подавати докази та сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, тобто добросовісно користуватись процесуальними обов`язками.

Суд також зазначає, що частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб (ч.1 ст.287 КАС України).

Частиною 2 статті 287 КАС України встановлено, позовну заяву може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Зі змісту скарги ОСОБА_1 суд доходить висновку, що позивачем пропущено строк для звернення до суду із означеною скаргою, оскільки до суду він звернувся 11.02.2022 року, у той час як про порушення своїх прав йому стало відомо ще 01.12.2021 року, коли він отримав відповідь від Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро» від 30.11.2021 року №П-4853-02.

З наданої разом із скаргою клопотання про поновлення строку, заявником в обгрунтування причин поважності пропуску строку звернення до суду зазначено, що отримавши рішення Шевченківського відділу ДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) - 01.12.21р., він звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська - 02.12.21р., тобто не пропустивши строку передбаченого законом. Скаргу було розподілено до розгляду судді Кудрявцевій Т.О. 09.02.2021р. суддя постановила ухвалу якою у відкриті провадження було відмовлено і роз`яснила, що дану скаргу повинен розглядати Дніпропетровський окружний адміністративний суд. Вважає, що ним не пропущено строк звернення до суду, оскільки до Дніпропетровського окружного адміністративного суду зі скаргою щодо дій та бездіяльності державного виконавця він звернувся в десятиденний термін із дня отримання ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська. З огляду на викладене просить суд його поновити.

При вирішенні клопотання про поновлення процесуального строку звернення до адміністративного суду, суд виходить з такого.

За приписами ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд звертає увагу, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи є об`єктивно непереборними, а саме, не залежать від волевиявлення особи, яка звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст.72 КАС України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч.1 ст.77 КАС України).

Вирішуючи питання поважності пропуску строку звернення до суду, суд зазначає, що звернення до іншого суду із скаргою не може вважатись поважною причиною пропуску строку звернення до суду, у зв`язку із чим, заявнику слід навести інші підстави для поновлення строку звернення до суду у відповідності до положень ч.1 ст.123 КАС України.

Частиною 1 статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч.2 ст.169 КАС України).

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що скаргу слід залишити без руху, надавши заявнику строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:

- уточненої позовної заяви, оформленої з дотриманням вимог статей 160, 161 КАС України, в якій необхідно привести свої вимоги у відповідність до положень ст.19 КАС України та встановленими ст.245 КАС України повноваженнями суду при вирішенні справи та визначити суб`єктивний склад сторін, з урахуванням вказаних судом зауважень (відповідно до кількості учасників справи);

- всіх наявних у позивача доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (в т.ч. постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови про арешт майна боржника, інше) (відповідно до кількості учасників справи);

- обґрунтування підстав поважності пропуску звернення до суду, у разі необхідності подання заяви із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку та подання відповідних доказів;

- доказів сплати судового збору.

На підставі викладеного та керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), державного виконавця Гомілка Андрія Євгеновича про зобов`язання зняти арешт з рухомого та не рухомого майна залишити без руху.

Надати заявнику строк для усунення недоліків заяви протягом десяти днів з дня отримання ухвали суду.

Копію ухвали про залишення скарги без руху невідкладно направити на адресу позивача.

Роз`яснити заявнику, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Тулянцева