Рішення № 103553052, 24.09.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2021 року Справа № 160/12165/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОПРОМЛАЙН» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (відповідач 1), Державної податкової служби України (відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

20.07.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОПРОМЛАЙН» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (відповідач 1), Державної податкової служби України (відповідач-2), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення №2815306/39106483 від 01.07.2021 р. регіональної комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 43145015) про відмову в реєстрації Товариству з обмеженою відповідальністю «АВТОПРОМЛАЙН» (ЄДРПОУ 39106483) податкової накладної №1 від 30.09.2020р. на загальну суму 958500,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 159750,00грн.;

- зобов`язати Державну податкову службу України (ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 від 30.09.2020 р. на загальну суму 958500,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 159750,00 грн., подану Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОПРОМЛАЙН» (ЄДРПОУ 39106483), днем її надсилання.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що ТОВ «АВТОПРОМЛАЙН» за результатами здійснення реальних господарських операцій з ТОВ «Ергопак» щодо надання транспортно-експедиційних послуг та експедиторської винагороди за умовами Договору транспортного експедирування №01/11 від 01.11.2019р. було складено та направлено 19.01.2021 року в електронній формі на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних (далі ЄРПН) податкову накладну №1 від 30.09.2020 року на загальну суму 958500, 00 грн. з ПДВ. В подальшому, позивачем отримано квитанцію №1 щодо вищезазначеної податкової накладної, в якій було зазначено, що документ прийнято, проте відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК від 30.09.2020 №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена, оскільки платник податків, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку, у зв`язку із чим запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Позивач скористався своїм правом на надання пояснень та їх документального підтвердження із залученням документів, підтверджуючих господарські операції та підстави складання податкової накладної від 30.09.2020 №1, що, на думку позивача, було цілком достатньою підставою для прийняття рішення про реєстрацію цієї податкової накладної в ЄРПН. Однак, рішенням Комісії ГУ ДПС у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №2815306/39106483 від 01.07.2021 р. відмовлено у реєстрації вищезазначеної податкової накладної позивача в ЄРПН, з причин: не надання платником податку копій документів: договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи яких не надано підкреслити); розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків. Водночас, позивач наголошує, що рішення Комісії ГУ ДПС у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №2815306/39106483 від 01.07.2021р. є необґрунтованим і протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки не містить жодних посилань на документи, які не були надані позивачем, або надані із порушенням законодавства з зазначенням нормативно-правового обґрунтування таких порушень, що є порушенням приписів Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1165 від 11 грудня 2019 року. Крім того, позивач зауважує, що надані позивачем документи та пояснення у повній мірі підтверджують реальність вищевказаних господарських операцій, за наслідками яких складено та направлено для реєстрації податкову накладну від 30.09.2020 №1, а також, відповідачами не встановлено обставин, які б свідчили про юридичну дефектність поданих документів. Таким чином, на думку позивача, ним було надано всі необхідні первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій, за результатами яких складено вищезазначена податкова накладна, які безпідставно не взяті контролюючим органом до уваги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року вказана позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОПРОМЛАЙН» прийнята до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/12165/21 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами з 26.08.2021 року, а також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

18 серпня 2021 року до канцелярії суду надійшов відзив ГУ ДПС у Дніпропетровській області на позовну заяву ТОВ АВТОПРОМЛАЙН, в якому відповідач-1 заперечує проти задоволення позовних вимог, які заявлені до нього, посилаючись на те, що платником подано до Єдиного реєстру податкових накладних на реєстрацію зведену податкову накладну №1 від 30.09.2020 на загальну суму 958500,00грн, у т.ч ПДВ 159750,0 грн, номенклатура товару/послуг - транспортно-експедиційні послуги на території України, експедиторські винагороди на підприємство ТОВ "Ергопак" (код 31364122). За результатами розгляду Комісією ГУ ДПС у Дніпропетровській області документів, наданих платником, прийнято Рішення про відмову у реєстрації податкових накладних №2815306/39106483 від 01.07.2021р. у зв`язку з встановленням здійснення операції з ризиковим контрагентом. При цьому, відповідно до п.8 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165 (далі Порядок №1165), ТОВ «АВТОПРОМЛАЙН» (код 39106483) включено до переліку ризикових платників з 12.01.2021р., що є підставою для зупинення реєстрації поданих ними податкових накладних в ЄРПН. Так, Порядком №1165 передбачено автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації. Платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3) (п. 5 Порядку №1165). У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних реєстрація здійснюється відповідно до Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019р. №520, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2019 року за №1245/34216 (далі - Порядок №520) шляхом подання копій документів та письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. Так, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами. При цьому, відповідач-1 зазначає, що адміністративний суд у справах щодо оскарження рішення дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями. Для ухвалення рішення про зобов`язання ДПС зареєструвати податкову накладну, суд повинен перевірити саме той факт, що податкова накладна, яка була подана позивачем, відповідає всім критеріям відповідно до пункту 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 29.12.2010 року (далі - Порядок №1246), і її можливо зареєструвати у ЄРПН, при цьому така перевірка здійснюється податковим органом автоматично, і судом не може бути проведена. Отже, суд, у разі ухвалення рішення про зобов`язання податкового органу зареєструвати податкову накладну, фактично візьме на себе повноваження суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі), до компетенції якого, у даному випадку, віднесено розгляд пояснень та документів, здійснення автоматичної перевірки податкових накладних та/або розрахунку коригування в ЄРПН. З огляду на викладене, ГУ ДПС у Дніпропетровській області вважає вимоги позивача безпідставними та недоведеними, а отже, такими, що не підлягають задоволенню.

Також 18 серпня 2021 року до канцелярії суду надійшов відзив Державної податкової служби України на позовну заяву ТОВ «АВТОПРОМЛАЙН», в якому відповідач-2 заперечує проти задоволення позовних вимог, які заявлені до нього, посилаючись на те, що відповідно до п.20 Порядку №1246, у разі надходження до ДПС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сиди, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються в ЄРПН після проведення перевірок, визначених п.12 Порядку №1246 (крім абз.10), або їх реєстрація в ЄРПН скасовується. При цьому, датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений у такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду. Відповідач-2 також зазначає, що невід`ємною складовою СЕА ПДВ є суми податку, що містяться у податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в ЄРПН. Водночас, платник податку має право зареєструвати в ЄРПН податкову накладну та/або розрахунок коригування на суму податку, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 2001 .3 ст. 2001 ПК України. Таким чином, і СЕА ПДВ, і ЄРПН взаємопов`язані і не можуть функціонувати самостійно, один без одного. СЕА ПДВ функціонує в автоматичному режимі (виконуючи самостійно певний алгоритм дій з обрахунку суми, на яку платник податку може зареєструвати в ЄРПН податкову накладну чи розрахунок коригування), тобто без можливості втручання у її функціонування службових та посадових осіб ДПС для здійснення цього алгоритму дій. Система адміністрування призначена для безперервного оперативного контролю формування складової державного бюджету - ПДВ, дає можливість оперативно регулювати процес формування зобов`язань і податкового кредиту кожного з платників таким чином, щоб в цілому по країні сума відшкодування ПДВ не перевищувала суму надходження цього податку до державного бюджету. Крім того, її впровадження спрямоване на запобігання зловживанням шляхом незаконного отримання відшкодування ПДВ з державного бюджету. Окремо відповідач-2 зауважує, що адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішення дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями. Для ухвалення рішення про зобов`язання ДПС зареєструвати податкову накладну, суд повинен перевірити саме той факт, що податкова накладна яка була подана позивачем відповідає всім критеріям відповідно до пункту 12 Порядку №1246 і її можливо зареєструвати у ЄРПН, при цьому, така перевірка здійснюється податковим органом автоматично, і судом не може бути проведена. Отже, суд у разі ухвалення рішення про зобов`язання податкового органу зареєструвати податкову накладну, фактично візьме на себе повноваження суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі), до компетенції якого, у даному випадку, віднесено розгляд пояснень та документів, здійснення автоматичної перевірки податкових накладних та/або розрахунку коригування в ЄРПН.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОПРОМЛАЙН» (код ЄДРПОУ 39106483) є юридичною особою, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 19.02.2014 року, номер запису 12231020000005630, взято на облік контролюючим органом ГУ ДПС у Дніпропетровській області (Кам`янська ДПІ (м.Кам`янське)) 20.02.2014 року та є платником податку на додану вартість.

01 листопада 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОПРОМЛАЙН» та ТОВ «Ергопак» укладено Договір транспортного експедирування № 01/11, в ході виконання якого від ТОВ «Ергопак» до позивача протягом вересня 2020 року надходили заявки на перевезення вантажу, на виконання яких ТОВ «АВТОПРОМЛАЙН» було укладено договори на вантажні перевезення з ПП «Рембудкомунсервіс», ТОВ «ТРАНД-СШ», TOB «СІАТРАНС ГРУП», ТОВ «БВБ-ГРУП», ТОВ «НАЙТЛОНГ», ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 .

У зв`язку із наданням за вищевказаними договорами послуг транспортного експедирування складено відповідні рахунки, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні та податкові накладні.

Так, ТОВ «АВТОПРОМЛАЙН» відповідно до п.19 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 31.12.2015р. №1307 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», 19.01.2021 року було складено зведену податкову накладну №1 від 30.09.2020 року на загальну суму 958500,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 159750,00 грн. та направлено її на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Про отримання контролюючим органом вищевказаної податкової накладної свідчить квитанція №1 від 19.01.2021р.

Згідно з інформацією, зазначеною у квитанції №1: «Документ прийнято. Реєстрація зупинена. Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК від 30.09.2020р. №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку. Пропонуємо надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».

З метою надання пояснень та копій документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, ТОВ «АВТОПРОМЛАЙН» направлено на адресу контролюючого органу відповідні пояснення (№29/06-1 від 29.06.2021р.) з додаванням документів, що підтверджують господарські операції та підстави складання податкової накладної №1 від 30.09.2020р.

Проте, спірним рішенням Комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, від №2815306/39106483 від 01.07.2021 р. відмовлено у реєстрації податкової накладної №1 від 30.09.2020р., складеної ТОВ «АВТОПРОМЛАЙН», через: «не надання платником податку копій документів: договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи яких не надано підкреслити); розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.»

Водночас, з оспорюваного рішення №2815306/39106483 від 01.07.2021р., копію якого долучено до матеріалів справи, слідує, що контролюючим органом при його прийнятті, зокрема, з посиланням на ненадання платником податку копій документів, не підкреслено жодного з перелічених документів, в даному випадку останній обмежився лише проставлянням відмітки «х» навпроти всього вищевказаного переліку, не вказавши яких саме конкретно документів не було надано платником податку у цьому конкретному випадку.

Не погодившись із прийнятим відповідачем-1 рішенням про відмову в реєстрації податкової накладної, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) є спеціальним законом з питань оподаткування та встановлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Відповідно до абзацу 1 пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010 року (з наступними змінами, далі - Порядок №1246).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1246 податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з п. 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200 1.3 і 200 1.9 статті 200 1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку №1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Відповідно до приписів п. 201.16 ст.201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1165 від 11 грудня 2019 року (далі - Порядок №1165) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Відповідно до п.6 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

За приписами п. п. 7, 8, 9 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Платник податку отримує інформацію щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, через електронний кабінет. Платник податку отримує розраховані показники позитивної податкової історії через електронний кабінет.

При цьому, Додатком 1 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначено Критерії ризиковості платника податку на додану вартість, якими, зокрема, згідно з п.8 цих Критеріїв є: «у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування».

Системний аналіз наведених вище норм свідчить, що метою здійснення контролюючим органом моніторингу податкових накладних/розрахунків коригування шляхом аналізу наявної податкової інформації, що міститься в інформаційних ресурсах Державної податкової служби є виявлення ризиків порушення норм податкового законодавства. Здійснюючи моніторинг, контролюючий орган виявляє ризик порушення норм податкового законодавства, який проявляється у ймовірності складання та надання податкової накладної з порушенням Податкового кодексу та неможливості здійснення операцій з постачання товарів/послуг дані про які зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування та/або ймовірності уникнення платником податку виконання свого податкового обов`язку.

Відповідно до п.10 Порядку №1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Пунктом 11 Порядку №1165 встановлено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Як зазначено вище, пункт 8 Додатку 1 до Порядку №1165 відносить до ознак ризиковості платника податку на додану вартість наявність у контролюючих органах податкової інформації, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Аналіз вказаної норми свідчить про те, що питання про відповідність платника податку Критеріям ризиковості платника податку з винесенням відповідного рішення, розглядається виключно у разі наявності у контролюючого органу податкової інформації що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Тобто, встановлення контролюючим органом факту наявності податкової інформації, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, є можливим виключно внаслідок оцінки господарської операції, щодо якої подані податкові накладні / розрахунки коригування.

Зі змісту квитанції №1 від 19.01.2021р. слідує, що контролюючим органом зроблено висновок про відповідність платника податку, яким подано на реєстрацію в ЄРПН податкову накладну, п.8 Критеріїв ризиковості платника податку. Крім того, запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас, контролюючим органом порушено принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, оскільки останнім у квитанції про зупинення реєстрації розрахунку коригування до податкової накладної не було вказано які саме документи слід надати платнику податків та чого мають стосуватися пояснення такого платника податків для того, аби реєстрація цієї податкової накладної стала можливою, що свідчить про невідповідність сформованої квитанції вимогам до таких, що визначені пунктом 11 Порядку №1165.

На переконання суду, контролюючий орган має конкретизувати перелік документів, необхідних для виконання покладених на нього функцій, для того, щоб платник податку чітко розумів адресовану йому вимогу. Пред`явлення контролюючим органом до платника податків загальної вимоги про надання документів без їх конкретизації та без посилання на відповідну норму права виключає можливість такого органу в подальшому застосовувати до такого платника податків негативні наслідки, пов`язані із ненаданням певного документу.

При цьому доцільне звернути увагу також на таке.

У пункті 70 рішення від 20 жовтня 2011 року Рисовський проти України Європейський суд з прав людини (далі також - ЄСПЛ) підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Крім того, ЄСПЛ звертає увагу на те, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Суд також звертає увагу на те, що у випадку неконкретизації переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації розрахунку коригування до податкової накладної платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації розрахунку коригування до податкової накладної.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.07.2019р. у справі №815/2985/18 (адміністративне провадження №К/9901/14651/19).

Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Така правова позиція вже неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема у постановах від 23 жовтня 2018 року у справі №822/1817/18, від 21 травня 2019 року у справі №0940/1240/18.

Таким чином, з метою забезпечення визначеності у податковому правозастосуванні та зважаючи на необхідність застосування принципу належного урядування при здійсненні суб`єктами владних повноважень своїх функцій, контролюючий орган в квитанції про зупинення реєстрації розрахунку коригування до податкової накладної/розрахунку коригування повинен здійснювати не лише загальне посилання на пункт 8 Критеріїв ризиковості платника податку, а містить в собі вичерпний перелік документів, які необхідно подати платнику податків.

Суд наголошує, що будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, повинні містити конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено.

Загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення контролюючим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №822/1817/18.

Відтак, невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Незважаючи на те, що рішення про зупинення реєстрації податкової накладної не є предметом розгляду в рамках даного спору, суд вважає за необхідне відзначити, що таке рішення податкового органу не містить в собі вичерпного переліку документів, які необхідно подати платнику податків.

При цьому, недотримання контролюючим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації податкової накладної щодо оформлення квитанції прямо вказує на те, що рішення, яке прийняте на наступному етапі, тобто рішення Комісії про відмову у реєстрації податкової накладної, теж не є законним.

Механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, визначено наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року №520, яким затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - Порядок №520).

Пунктом 2 Порядку №520 визначено, що прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку №520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі. Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.

Разом із тим, пунктом 5 Порядку №520 визначено перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, серед яких:

- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

При цьому, письмові пояснення та копії документів, зазначені у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", ;Про електронні довірчі послуги" та "Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами", затвердженого в установленому порядку (пункти 6, 7 Порядку №520).

Згідно з вимогами пунктів 9, 10 та 11 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісія регіонального рівня приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Підставами для прийняття комісією регіонального рівня рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

В даному ж випадку, судом встановлено, що позивачем подано до контролюючого органу відповідні пояснення про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН, реєстрація якої зупинена, а також надано пояснення та копії документів на підтвердження реальності здійсненої господарських операцій з контрагентом.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №140/2160/18.

Крім того, при прийнятті рішення у даній справі, судом також враховано висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18, в якій зазначено: Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Частиною 5 ст.242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд вважає за необхідне зазначити, що всі сумніви та протиріччя контролюючого органу щодо дотримання позивачем вимог податкового законодавства України під час здійснення господарської діяльності повинні досліджуватися шляхом проведення перевірок такого платника податків, за умови наявності підстав для її проведення визначених ПК України, а не шляхом зупинення реєстрації податкової накладної.

Крім того, суд зазначає, що затверджена Порядком №520 форма рішення про відмову у реєстрації податкової накладної передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН з підстав не надання платником податку копій документів, яких на думку контролюючого органу не вистачає, повинні бути підкресленими, тобто рішення має містити або найменування конкретного документа або групу документів, що з урахуванням специфіки господарської операції мають бути надані, але відсутні.

Проте, в порушення наведених вимог законодавства, оскаржуване рішення Комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, №2815306/39106483 від 01.07.2021р. містить лише абстрактне твердження про не надання позивачем документів, без конкретизації (підкреслення) конкретного переліку документів, яких, з урахування особливостей, характеру та обсягу господарських операцій, на думку Комісії, не вистачає (в даному випадку відповідач-1 обмежився лише проставлянням відмітки х навпроти даної підстави).

Зміст оскаржуваного рішення дає підстави стверджувати, що Комісія Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, розглядаючи подані позивачем документи, не з`ясовувала специфіку проведених господарських операцій та не визначила документів, які є достатніми для підтвердження реальності цих господарських операцій з урахуванням їх змісту і обсягу.

Отже, в даному випадку суд зазначає, що використання податковим органом загальних висновків призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути обізнаним у моделюванні поведінки та таким, що не повідомлений про необхідність надання документів за вичерпним і зрозумілим переліком.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі.

Про дотримання податковим органом вимог обґрунтованості під час прийняття відповідного акта індивідуальної дії свідчитиме належна мотивація його висновку, зокрема зі встановленням обставин, що мають значення для реєстрації податкової накладної, а також за умови посилання на докази, якими такі обставини обґрунтовані, із зазначенням причин їх прийняття чи відхилення.

І навпаки, не наведення мотивів прийнятих рішень "суб`єктивізує" акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, за яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого рішення.

Оскільки відповідач у спірному рішенні зазначив загальну, неконкретизовану та неоднозначну причину відмови у реєстрації податкової накладної, він прийняв невмотивоване рішення, оскільки його зміст не дає чіткого розуміння обставин, за яких було прийняте негативне для платника податків рішення. Прийняття негативного для платника податків рішення без зазначення конкретних мотивів дає підстави для висновку про необхідність відновлення порушеного права позивача шляхом скасування рішень про відмову в реєстрації податкових накладних.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 10.04.2020 року у справі №819/330/18.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Також наведене свідчить, про порушення контролюючим органом форми заповнення рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

Разом з цим, суд вважає за доцільне наголосити, що прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови прийняття обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень.

Про дотримання контролюючим органом вимог обґрунтованості під час прийняття відповідного акта індивідуальної дії свідчитиме належна мотивація його висновку, зокрема зі встановленням обставин, що мають значення для реєстрації податкової накладної, а також за умови посилання на докази, якими такі обставини обґрунтовані, із зазначенням причин їх прийняття чи відхилення.

І навпаки, не наведення мотивів прийнятих рішень не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, за яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм належну правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого рішення.

Оскільки Комісія ГУ ДПС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, у спірному рішенні про відмову у реєстрації податкової накладної зазначила лише загальні, неконкретизовані та неоднозначні причини відмови у реєстрації цієї податкової накладної, суд дійшов висновку, що Комісія прийняла невмотивоване рішення, оскільки його зміст не дає чіткого розуміння обставин, за яких було прийнято негативне для платника податків рішення.

У той же час, аналіз наданих позивачем документів та пояснень свідчить про відсутність у них дефекту форми, змісту або походження, які у силу частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, спричинили б втрату такими документами юридичної сили.

При цьому, у своїх відзивах відповідачі також не надали відповідних пояснень щодо підстав та обґрунтувань зазначених вище висновків.

Отже, зважаючи на наявність у позивача передбачених законодавством документів, які підтверджують реальність фінансово-господарських операцій між ним та його контрагентом, достатність яких для прийняття рішень про реєстрацію податкових накладних не спростована відповідачами, суд дійшов висновку про протиправність рішення про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 30.09.2020 р.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення Комісії ГУ ДПС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, №2815306/39106483 від 01.07.2021р., яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №1 від 30.09.2020 року, прийнято необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мали значення для її прийняття, непропорційно, тобто без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія), а відтак є протиправною та підлягає скасуванню.

При цьому, суд також бере до уваги, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.08.2021 року у справі №160/2025/21 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОПРОМЛАЙН» було задоволено частково, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 року в адміністративній справі №160/2025/21 скасовано, а позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОПРОМЛАЙН» задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про відповідність платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОПРОМЛАЙН» критеріям ризиковості, яке було оформлено рішеннями №21007 від 12.05.2020 року, №36953 від 07.10.2020 року, №44997 від 23.12.2020 року та рішенням №1614 від 12.01.2021 року, і зобов`язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 43145015) внести до бази даних ІС «Податковий блок» інформацію про виключення Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОПРОМЛАЙН» (код ЄДРПОУ 39106483) з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача-2 зареєструвати податкову накладну, подану ТОВ «АВТОПРОМЛАЙН» в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання на реєстрацію, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов`язків платника податків.

Натомість, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, позаяк у випадку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування механізм їх подальшої реєстрації в ЄРПН є іншим, оскільки відповідні повноваження законодавчо покладені на ДПС України.

Згідно з п.п.201.16.4 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:

а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, згідно з нормами п. 19, п. 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 29 грудня 2010 року, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);

неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДПС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, реєстрація в ЄРПН податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням ДПС України.

Як встановлено судом і не спростовано відповідачами, надані позивачем документи підтверджували реальність здійснення господарських операцій по поданим на реєстрацію в ЄРПН податковій накладній. Документи складені з дотриманням вимог законодавства і були достатніми для реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Обставин, які б унеможливлювали реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, судом не встановлено.

Згідно зі ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява №28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Враховуючи встановлені судом обставини протиправного прийняття Комісією ГУ ДПС в Дніпропетровській області рішення про відмову в реєстрації спірної податкової накладної в ЄРПН та відсутність законодавчо закріплених перешкод для такої реєстрації, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН спірну податкову накладну, подану ТОВ «АВТОПРОМЛАЙН».

Крім того, суд зазначає, що зобов`язання відповідача-2 вчинити дії по реєстрації податкової накладної в судовому порядку не може бути розцінене як втручання суду в дискреційні повноваження відповідача, оскільки відповідачем вже було прийнято рішення про відмову в реєстрації податкових накладних, тобто було вирішено віднесене до його повноважень питання на власний розсуд. В свою чергу, суд при перевірці правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного рішення згідно з приписами КАС України, не перебираючи на себе повноважень відповідного органу, вправі покласти на суб`єкта владних повноважень зобов`язання вчинити певні дії з метою захисту порушених прав та інтересів позивача.

При цьому, в даному випадку, задоволення позовних вимог про зобов`язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН спірну податкову накладну є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

За наведених обставин, позовні вимоги ТОВ «АВТОПРОМЛАЙН» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на таке.

Частиною 1 статті 143 КАС України визначено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у розмірі 2102,00 грн., підлягають відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення цієї суми коштів з відповідачів за рахунок їх бюджетних асигнувань відповідно до ч.1 ст.139 КАС України.

Крім того, позивачем у позові заявлено клопотання про стягнення з відповідачів судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, при вирішенні якого суд керуються наступними нормами КАС України.

Так, за змістом приписів ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як зазначалося вище, за правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Судом встановлено, що на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу останнім надано Договір про надання правової допомоги №37/100-0221 від 01.02.2021р., укладений ТОВ «АВТОПРОМЛАЙН» з адвокатським бюро «Федоренко, Сологуб і партнери»; Додаткову угоду №7 від 12.07.2021р. до Договору про надання правової допомоги №37/100-0221 від 01.02.2021р.; рахунок на оплату №119 від 12 липня 2021 року; платіжне доручення №163 від 19.07.2021р.; Акт надання послуг №119 від 19.07.2021р.; свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю №2354 від 20.09.2011р.; ордер на надання правової (правничої) допомоги серія АЕ №1081811 від 19.07.2021р.

Зважаючи на наведене, позивач просить суд стягнути з відповідачів за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9447,75 грн.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України 05.07.2012 № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закону № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Таким чином, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Так, при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018р. у справі № 826/1216/16.

Як зазначалося вище, на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу останнім надано Договір про надання правової допомоги №37/100-0221 від 01.02.2021р., укладений ТОВ «АВТОПРОМЛАЙН» з адвокатським бюро «Федоренко, Сологуб і партнери».

Додатковою угодою №7 від 12.07.2021р. до Договору про надання правової допомоги №37/100-0221 від 01.02.2021р. встановлено 100 % попередню оплату послуг адвокатського бюро «Федоренко, Сологуб і партнери».

В подальшому, 19 липня 2021 року Сторонами було підписано Акт надання послуг №119, відповідно до якого Адвокатським об`єднанням «Федоренко, Сологуб і партнери» були надані такі послуги:

1. Консультація щодо можливості звернення до суду з адміністративним позовом про відмову в реєстрації ПН 275,00 грн.

2. Вивчення документів, наданих клієнтом, для подання позову 275,00 грн.

3. Аналіз нормативно-правової бази та судової практики з питання предмета позову 825,00 грн.

4. Заходи по збору доказів реальності господарської діяльності 650,00 ГРН.

5 Заходи досудового врегулювання спору 650,00 грн.

6. Побудова адвокатом позиції захисту інтересів клієнта 1200, 00 ГРН.

7.Складання адміністративною позову про визнання протиправним і скасування Рішення про відмову у реєстрації ПН №1 від 30.09.20 р. та зобов`язання ДПС зареєструвати ПН №1 від 30.09.20 р. 1875,00 грн.

8.Формування пакета документів для подання до суду (аналіз, відбір, копіювання, посвідчення і т.п.) 875,00 грн.

9.Опрацювання відзиву на позовну заяву, складання та направлення суду і учасникам справи відповіді на відзив 1500, 00 грн.

10.Складання та направлення суду і учасникам справи інших процесуальних документів 275, 00 грн.

11.Поштові витрати 150,00 грн.

12. Додаткові накладні витрати 897,75 грн.

На підтвердження факту оплати ТОВ «АВТОПРОМЛАЙН» послуг адвокатського бюро «Федоренко, Сологуб і партнери» до суду надано платіжне доручення №163 від 19.07.2021р.

При цьому, системний аналіз наведених вище норм КАС України дозволяє дійти висновку, що витрати на професійну правничу допомогу є обставиною, яка підлягає доведенню та яку належить оцінити за формою та змістом.

За формальним критерієм, про що йдеться у ч. 3 ст. 134 КАС України, на сторону, яка заявляє про розподіл, покладається тягар надання відповідних первинних документів, які дають можливість зробити висновок про наявність договірних відносин між адвокатом та стороною у справі (1) з приводу надання останньому правничих послуг, які стосуються такої справи, (2) за результатом яких такі послуги були реально надані, а їх вартість сплачена.

Змістовий аналіз обставини понесення судових витрат полягає у наданні оцінки їх співмірності, при цьому, обов`язок доведення співмірності та неспівмірності покладається відповідно на сторону, яка заявляє про розподіл та яка заперечує щодо такого.

Про необхідність надати оцінку як формальному, так і змістовому критеріям обставини понесення судових витрат наголосив також Верховний Суд у постанові від 09.03.2021р. у справі № 200/10535/19-а. Скасовуючи судове рішення апеляційної інстанції, яким задоволено вимогу стягнути витрати на професійну правничу допомогу виключно за формальним критерієм, Верховний Суд дійшов до висновку про його ухвалення без повної та всебічної оцінки доказів, наявних у матеріалах справи.

Резюмуючи викладене, навіть за відсутності заперечень іншої сторони щодо розміру судових витрат, суд зобов`язаний повно та всебічно надати оцінку співмірності понесених витрат придбаним послугам з точки зору складності справи, витраченого часу, обсягу виконаних робіт, ціни та значення справи для сторони на підставі наявних у матеріалах справи документів.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в даній адміністративній справі, судом враховано наступне.

По-перше, дана справа не викликає складності у правовому розумінні, та є справою незначної складності, відповідно до вимог п.10 ч.6 ст.12 КАС України, а також на наявність установленої практики з вирішення цієї категорії спорів.

Справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), є нескладною. У судових засіданнях адвокат участі не брав.

Крім того, суд зауважує, що ані позивачем, ані його представником до суду відповідей на відзиви відповідачів, а також інших процесуальних документів не подавалось, а позовна заява надійшла до суду не засобами поштового зв`язку, а була подана безпосередньо через канцелярію суду, відтак, суд вважає, що такі витрати, як: «опрацювання відзиву на позовну заяву, складання та направлення суду і учасникам справи відповіді на відзив 1500,00 грн.; складання та направлення суду і учасникам справи інших процесуальних документів 275,00 грн.; поштові витрати 150,00 грн. та додаткові накладні витрати 897,75 грн.» безпідставно включено до суми витрат на професійну правничу допомогу, як такі, що не підтверджено ані документально, ані фактично, а, отже, ці витрати відшкодуванню не підлягають.

Також суд зазначає, що формування пакета документів для подання до суду (відбір, копіювання, посвідчення і т.п.) є технічною роботою, яка не вимагає від виконавця специфічних знань чи навичок, та не обов`язково повинна виконуватись адвокатом чи іншим працівником в галузі права, відтак, час щодо виконання такої роботи не повинен враховуватись при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Крім цього, із вищезазначеного опису наданих послуг адвоката (виконаних робіт), слідує, що до цього переліку включені, в тому числі, як окремі роботи з: вивчення документів, наданих клієнтом, для подання позову; консультації щодо можливості звернення до суду з адміністративним позовом, аналізу нормативно-правової бази та судової практики з питання предмета позову; побудова адвокатом позиції захисту інтересів клієнта, однак, означені витрати не підлягають окремій компенсації, оскільки охоплюються поняттям складання адміністративною позову про визнання протиправним і скасування Рішення про відмову у реєстрації ПН №1 від 30.09.20 р. та зобов`язання ДПС зареєструвати ПН №1 від 30.09.20 р., що включено окремим пунктом до переліку наданих послуг.

Також, компенсації не підлягають витрати на професійну правничу допомогу щодо здійснення заходів по збору доказів реальності господарської операції, оскільки реальність/нереальність господарських операцій позивача не була предметом спору та доказування у цій справі, так як в межах спірних правовідносин відповідачами не проводились податкові перевірки із зазначеного питання.

Щодо включення до витрат на професійну правничу допомогу витрат на здійснення заходів досудового врегулювання спору, суд звертає увагу на те, що, по-перше, безпосередньо у самому позові позивачем зазначено, що заходи досудового врегулювання спору не вживались, а, по-друге, такі заходи (у разі їх вжиття, чого у даному випадку місця не мало) не відносяться до фактично понесених витрат під час судового розгляду справи, а тому витрати позивача за вказані послуги також компенсації не підлягають.

Також суд звертає увагу на те, що частина з наданих послуг не може взагалі бути віднесена до правничої допомоги.

Так, згідно з п.4 ч.1 ст.1 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5.07.2012 №5076-VI договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У п.9 ч.1 ст.1 закону №5076-VI установлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 закону №5076-VI).

Відповідно до ст.19 закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування в кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адмінвідповідальності під час розгляду справи про адмінправопорушення; надання правової допомоги свідку в кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адмінправопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача в кримінальному провадженні; представництво інтересів фіз- і юросіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших держорганах, перед фіз- та юрособами; представництво інтересів фіз- і юросіб, держави, органів держвлади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо іншого не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Отже, послуга «поштові витрати та додаткові накладні витрати» не може бути віднесена до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені в ст. ст.1, 19 Закону №5076-VI. А тому витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу.

З огляду на зазначене, проаналізувавши доводи учасників справи та матеріали даної справи суд, з урахуванням співмірності витрат на правову (правничу) допомогу із обсягом складених адвокатом в межах цієї адміністративної справи документів, складність справи, ціни позову та значення справи для сторони, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, надану під час розгляду цієї справи, у загальному розмірі 1875,00 грн. за складання цього адміністративного позову.

У стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7572,75 грн., про відшкодування якої просив позивач, слід відмовити у зв`язку із не наданням позивачем належних доказів на їх безпосередню пов`язаність з цією справою, доказів їх співмірності, а також того, що вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 242-244, 246, 250, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОПРОМЛАЙН» (код ЄДРПОУ 39106483, юридична адреса: вул. Республіканська, буд. 9А, оф. 202, м. Кам`янське, Дніпропетровська обл., 51931) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, юридична адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А), Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393, юридична адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації №2815306/39106483 від 01.07.2021 р., яким відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «АВТОПРОМЛАЙН» (код ЄДРПОУ 39106483, юридична адреса: вул. Республіканська, буд. 9А, оф. 202, м. Кам`янське, Дніпропетровська обл., 51931) в реєстрації податкової накладної №1 від 30.09.2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язати Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393, юридична адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8) зареєструвати податкову накладну №1 від 30.09.2020 року, складену Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОПРОМЛАЙН» (код ЄДРПОУ 39106483, юридична адреса: вул. Республіканська, буд. 9А, оф. 202, м. Кам`янське, Дніпропетровська обл., 51931), в Єдиному реєстрі податкових накладних днем її надсилання на реєстрацію.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, юридична адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОПРОМЛАЙН» (код ЄДРПОУ 39106483, юридична адреса: вул. Республіканська, буд. 9А, оф. 202, м. Кам`янське, Дніпропетровська обл., 51931) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1051,00 грн. (одна тисяча п`ятдесят одна гривня 00 копійок) та судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 937,50 грн. (дев`ятсот тридцять сім гривень 50 копійок).

Стягнути з Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393, юридична адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОПРОМЛАЙН» (код ЄДРПОУ 39106483, юридична адреса: вул. Республіканська, буд. 9А, оф. 202, м. Кам`янське, Дніпропетровська обл., 51931) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1051,00 грн. (одна тисяча п`ятдесят одна гривня 00 копійок) та судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 937,50 грн. (дев`ятсот тридцять сім гривень 50 копійок).

У стягненні решти судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 24 вересня 2021 року.

Суддя: О.М. Турова