Рішення № 103553019, 18.02.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2022 року ЛуцькСправа № 140/13755/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради (далі - Управління, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 16 червня 2021 року щодо відмови в призначенні та виплаті державної соціальної допомоги, як особі з інвалідністю III групи з дитинства; зобов`язати відповідача призначити та виплачувати позивачу державну соціальну допомогу як особі з інвалідністю III групи з дитинства з 15 березня 2021 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 21 жовтня 2014 року №751000021.

Згідно із довідкою до акту огляду МСЕК серії 2-20ЛИ №0091503, виданої Стахановським МСЕК 16 листопада 2004 року, позивачу встановлено третю групу інвалідності з дитинства, безстроково.

З 01 вересня 2004 року по 04 липня 2014 року ОСОБА_1 перебував на обліку в ГУ Пенсійного фонду України в місті Стаханові Луганської області, однак серпні 2014 року був змушений був виїхати з міста Стаханова Луганської області, у зв`язку з тимчасовою окупацією цієї території.

Позивач з 01 листопада 2014 року був взятий на облік як особа переміщена з тимчасово окупованої території на підставі електронної пенсійної справи та отримує пенсію по 3 групі інвалідності з дитинства, 25 лютого 2021 року був проведений перерахунок у зв`язку з переходом на інший вид пенсії по втраті годувальника за померлого батька.

ОСОБА_1 15 березня 2021 року звернувся до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради для отримання державної соціальної допомоги, як особі III групи інвалідності з дитинства та надав пакет документів, в тому числі копію довідки серії 2-20 ЛИ №0091503, виданої Стахановським МСЕК, про встановлення інвалідності III групи з дитинства та з 16 листопада 2004 року довічно, проте в червні 2021 року на його адресу надійшло повідомлення про відмову в призначенні соціальної допомоги у зв`язку із відсутністю оригіналу виписки з акту огляду МСЕК, виданого компетентними органами на території України, що передбачені законодавством України.

Позивач 14 червня 2021 року звернувся на урядову гарячу лінію Департаменту соціального захисту населення щодо відмови Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради в призначенні державної соціальної допомоги як особі з інвалідністю III групи з дитинства та у вересні 2021 року після повторного звернення на його адресу надійшла відповіді за вихідним №М-694гл від 29 червня 2021 року, якою повідомлено, що на даний час у відповідача відсутні законні підстави для призначення державної соціальної допомоги як особі з інвалідністю III групи з дитинства на підставі копії МСЕК про встановлення III групи інвалідності з дитинства, виданого Стахановським МСЕК, у зв`язку із чим було рекомендовано здійснити переосвідчення в органах охорони здоров`я України на території Волинської області для підтвердження III групи інвалідності з дитинства та відповідно отримати оригінал.

На запит адвоката Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Нововолинської міської ради було направлено рішення від 16 червня 2021 року №625016 про відмову в призначенні допомоги відповідно до Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року №79 (далі - Порядок №79), так як підстава для призначення державної соціальної допомоги, а саме оригінал виписки з акту огляду МСЕК, виданий компетентними органами на території України, що передбачені законодавством України.

ОСОБА_1 уважає, що таке рішення є протиправним та таким, що суперечить нормам Конституції України, з огляду на що просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній адміністративній справі та вирішено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк.спр. 34).

Копію ухвали судді Волинського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради отримало 29 листопада 2021 року, що підтверджується повідомленнями про отримання ухвали на електронну адресу (арк. спр. 38).

У встановлений судом строк відповідач відзиву на позовну заяву та третя особа пояснень щодо позову не подали, про причини такого неподання суду не повідомили.

У зв`язку із ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд, керуючись вимогами частини шостої статті 162 КАС України, дійшов висновку про можливість розгляду даного спору за наявними у справі матеріалами.

Суд, перевіривши доводи позивача у заяві по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 21 жовтня 2014 року №751000021 (арк. спр. 24).

Згідно із довідкою до акту огляду МСЕК серії 2-20ЛИ №0091503, виданої Стахановським МСЕК 16 листопада 2004 року, позивачу встановлено третю групу інвалідності з дитинства, безстроково (арк. спр. 13).

З 01 вересня 2004 року по 04 липня 2014 року ОСОБА_1 перебував на обліку в ГУ ПФУ в місті Стаханові Луганської області та отримував пенсію по інвалідності ІІІ група, що підтверджується пенсійним посвідченням та листом ГУ ПФУ у Луганській області від 29 вересня 2021 року №1200-0202-8/40361 (арк. спр. 21, 23).

ГУ ПФУ у Волинській області прийнято рішення від 04 березня 2021 року №907510150793 про перерахунок пенсії позивача з 25 лютого 2021 року у зв`язку з переходом на інший вид пенсії, а саме з пенсії по інвалідності з дитинства на пенсію по втраті годувальника (арк. спр. 17).

ОСОБА_1 15 березня 2021 року звернувся до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради для отримання державної соціальної допомоги, як особі III групи інвалідності з дитинства та надав пакет документів, в тому числі копію довідки серії 2-20 ЛИ №0091503, виданої Стахановським МСЕК, про встановлення інвалідності III групи з дитинства, з 16 листопада 2004 року.

Рішенням Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради про призначення (відмову) від 16 червня 2021 року позивачу відмовлено в призначенні допомоги відповідно до Порядку №79, так як відсутня головна підстава для призначення державної соціальної допомоги, а саме оригінал виписки з акта огляду МСЕК, виданий компетентними органами на території України, що передбачені законодавством України (арк. спр. 7), про що позивачу надіслано повідомлення від 16 червня №2464/04 (арк. спр. 15).

Копія рішення Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради про призначення (відмову) від 16 червня 2021 року надіслана позивачу супровідним листом від 07 вересня 2021 року №3587/04, який останній отримав 13 вересня 2021 року (арк. спр. 8-10).

Листом від 29 червня 2021 року №М-694гл Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради повідомило позивача, що на даний час у відповідача відсутні законні підстави для призначення державної соціальної допомоги як особі з інвалідністю III групи з дитинства на підставі копії МСЕК про встановлення III групи інвалідності з дитинства, виданого Стахановським МСЕК, у зв`язку із чим було рекомендовано здійснити переосвідчення в органах охорони здоров`я України на території Волинської області для підтвердження III групи інвалідності з дитинства та, відповідно отримати оригінал (арк. спр. 12).

Позивач не погоджуючись із прийнятим рішенням про відмову в призначенні та виплаті державної соціальної допомоги, як особі з інвалідністю III групи з дитинства звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законом України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» від 16 листопада 2000 року №2109-IIІ (далі - Закон №2109-IIІ) відповідно до Конституції України гарантовано особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України та їх соціальну захищеність шляхом встановлення державної соціальної допомоги на рівні прожиткового мінімуму.

Статтею 1 вказаного Закону №2109-IIІ визначено, що право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, з питань сім`ї та дітей, організовує роботу щодо призначення та виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю.

Причина, група інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством України з одночасним роз`ясненням особам з інвалідністю з дитинства їх права на державну соціальну допомогу.

За приписами частини першої статті 4 Закону №2109-IIІ державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи.

Відповідно до частин першої-другої статті 8 Закону №2109-IIІ заява про призначення державної соціальної допомоги подається особою з інвалідністю з дитинства до управління праці та соціального захисту населення за місцем проживання.

Заява про призначення державної соціальної допомоги особі з інвалідністю I чи II групи, яку визнано недієздатною, а також на дитину з інвалідністю подається одним із батьків, усиновителем, опікуном або піклувальником за місцем свого проживання.

Спірні правовідносини врегульовані також Порядком №79, відповідно до пункту 5 якого право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства та діти з інвалідністю віком до 18 років.

За вибором осіб з інвалідністю з дитинства (законних представників осіб з інвалідністю з дитинства, визнаних недієздатними, та дітей з інвалідністю віком до 18 років), які мають одночасно право на державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», на пенсію та на державну соціальну допомогу згідно із Законом України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», призначається державна соціальна допомога відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» або пенсія, або державна соціальна допомога згідно із Законом України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю». При цьому, якщо особа з інвалідністю з дитинства або дитина з інвалідністю мас право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника (державну соціальну допомогу дитині померлого годувальника, передбачену Законом України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю») і на державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», такі виплати призначаються одночасно.

Як установлено судом позивач визнаний інвалідом з дитинства з 01 вересня 2004 року, та після повторного переогляду йому з 16 листопада 2004 року дана інвалідність встановлена довічно.

Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» особа з інвалідністю з дитинства при зверненні за отриманням державної соціальної допомоги повинна надати заяву про призначення державної соціальної допомоги, яка подається особою з інвалідністю з дитинства до управління праці та соціального захисту населення за місцем проживання.

До заяви про призначення державної соціальної допомоги повинні бути додані документи про вік і місце проживання особи з інвалідністю з дитинства або дитини з інвалідністю, документи про місце проживання батьків, усиновителів, опікуна або піклувальника, який подав заяву, а також довідка медико-соціальної експертизи або медичний висновок, видані у встановленому порядку.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям інвалідам» виплата державної соціальної допомоги може бути зупинена у випадку пропуску строку переогляду інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом, а в разі визнання знову інвалідом або дитиною-інвалідом виплата державної соціальної допомоги поновлюється з дня зупинення, але не більш як за один місяць. У разі припинення виплати державної соціальної допомоги внаслідок не з`явлення на переогляд без поважних причин, при наступному визнанні інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом, виплата цієї допомоги поновлюється з дня встановлення інвалідності або визнання дитиною-інвалідом. Підставою припинення виплати державної соціальної допомоги, відповідно до статті 14 Закону є влаштування дітей-інвалідів до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання або зняття з повного державного утримання, влаштування дитини-інваліда віком до 18 років до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання або зняття з повного державного утримання.

Як установлено судом, що ОСОБА_1 15 березня 2021 року звернувся до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради для отримання державної соціальної допомоги, як особі III групи інвалідності з дитинства та надав пакет документів, в тому числі копію довідки серії 2-20 ЛИ №0091503, виданої Стахановським МСЕК, про встановлення інвалідності III групи з дитинства, з 16 листопада 2004 року, однак рішенням Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради про призначення (відмову) від 16 червня 2021 року позивачу відмовлено в призначенні допомоги відповідно до Порядку №79, так як відсутня головна підстава для призначення державної соціальної допомоги, а саме оригінал виписки з акта огляду МСЕК, виданий компетентними органами на території України, що передбачені законодавством України (арк. спр. 7).

Разом з тим, суд враховує, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 21 жовтня 2014 року №751000021 (арк. спр. 24) та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» м. Кадіївка (Стаханов) Луганської області належить до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

З 22 листопада 2014 року набрав чинності Закон України від 20 жовтня 2014 року №1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон №1706-VII), яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Преамбулою Закону №1706-VII визначено, що він відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до частини першої - другої статті 7 вказаного цього Закону України: для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до статті 14 даного закону внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.

Як убачається із матеріалів справи Управлінням соціального захисту населення Нововолинської міської ради здійснено запит до Пенсійного фонду міста Нововолинська про надання оригіналу виписки з акту огляду МСЕК на ОСОБА_1 проте Пенсійним фондом не було надано таку виписку, оскільки постановка на облік ОСОБА_1 як внутрішньо переміщеної особи, здійснювалася за електронною справою, надісланою через захищені канали комунікації.

Крім того, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 29 вересня 2021 року №1200-0202-8/40316 на запит адвоката повідомлено, що згідно Центральної бази даних одержувачів пенсій інформаційного центру персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України в Луганській області (станом на жовтень 2018 року), що отримувач пенсії, ОСОБА_1 перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області (дата останнього нарахування 04 липня 2014 року).

ГУ ПФУ у Волинській області звернулося до Сєвєродонецького відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян із листом від 05 квітня 2021 року №0300-0305/9/15863, в якому на запит Департаменту соціального захисту населення №1153/07-13/03/2-21 від 29 вересня 2021 року просило допомогти віднайти паперову пенсійну справу ОСОБА_1 , який проживав в АДРЕСА_1 , з 01 листопада 2014 року взятий на облік як особа переміщена з тимчасово окупованої території з електронної пенсійної справи, 25 лютого 2021 року отримує пенсію по втраті годувальника за померлого батька, тому звернувся до управління соціального захисту населення за отриманням державної соціальної допомоги особам з інвалідністю (арк. спр. 19).

Як убачається із відповіді ГУ ПФУ у Волинській області від 09 вересня 2021 року №0300-0202-8/36305, наданої на адвокатський запит, для витребування паперової пенсійної справи надіслано запит в управління Пенсійного фонду України в Київському районні м. Харкова від 02 жовтня 2014 року №5801/02-13 (арк. спр. 18), пенсійна справа не надійшла. Пенсію призначено по протоколу архівної пенсійної справи (електронні данні АСОПД).

В ГУ ПФУ в Харківській області з`ясовано, що справи з м. Стаханова передані до управління ПФУ в м. Сєвєродонецьку 05 квітня 2021 року надіслано запит в Сєвєродонецький відділ обслуговування громадян, відповідь не надійшла. В телефонній розмові повідомлено, що справи з м. Кадієвка (Стаханів) Луганської області централізовано до Пенсійного фонду в Сєвєродонецьк не передавались. (арк. спр. 16).

Суд уважає помилковими доводи відповідача про те, що довідка, видана Стахановським МСЕК від 16 листопада 2004 року про встановлення інвалідності ПІ групи з дитинства, є недійною та не створює правових підстав, оскільки місто Стаханів, в якому знаходилася МСЕК, де позивач отримав довідку, набуло статусу тимчасово окупованої території, однак довідка видана Стахановским МСЕК не скасована, а відомості зазначені в ній не визнавались недостовірними.

Слід зазначити, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод, що забезпечуються Конституцією України та не можуть бути скасовані.

В даному випадку наявність у позивача, в певний період часу, статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні соціальних виплат, та потребує від людини здійснення додаткових дій, не передбачених Законами України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі №640/2982/18.

Також, відповідно до листа Міністерства охорони здоров`я України від 20 лютого 2015 року №16.01-/6392 інваліди, яким була призначена пенсія з інвалідності та соціальна допомога на тимчасово окупованій території до 07 листопада 2014 року занесені до електронної бази даних Пенсійного Фонду України та центрального банку даних інвалідів органів соціального захисту населення, отже вони не потребують повторного проходження МСЕК за місцем фактичної реєстрації. Це стосується і громадян, які втратили медичні документи під час евакуації. Громадянам, які оглядались МСЕК на окупованій території після зазначеної дати, необхідно повторно пройти огляд на підконтрольній Україні території.

Відповідне доручення щодо безоплатного обстеження та спрощення процедури огляду у МСЕК, направлено МОЗ України керівникам структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської міської державних адміністрацій.

Отже, на думку суду, особи яким була призначена пенсія або соціальна допомога до 07 листопада 2014 року не потребують повторного проходження МСЕК.

Оскільки, повторне обстеження МСЕК ОСОБА_1 проходив до 07 листопада 2014 року, а інвалідність III групи з дитинства встановлена позивачу Стахановським МСЕК, який перебував на території України та видав 16 листопада 2004 року відповідну довідку №0091503, то відповідно до вищенаведеного розпорядження він не потребую повторного проходження МСЕК.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради відзиву на позовну заяву, як і жодних доказів в спростування доводів адміністративного позову ОСОБА_1 чи на підтвердження правовірності прийнятого рішення від 16 червня 2021 року щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні та виплаті державної соціальної допомоги, як особі з інвалідністю III групи з дитинства.

З урахуванням встановлених обставин та аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги належить задовольнити шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування рішення Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради від 16 червня 2021 року щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні та виплаті державної соціальної допомоги, як особі з інвалідністю III групи з дитинства; зобов`язати відповідача призначити та виплачувати позивачу державну соціальну допомогу як особі з інвалідністю III групи з дитинства з 15 березня 2021 року (з дати звернення із заявою).

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок), який сплачений відповідно до квитанції від 11 листопада 2021 року №0.02335791320.1 (арк. спр. 6) та зарахований до спеціального фонду Державного бюджету, що підтверджується відповідною випискою (арк. спр. 33).

Щодо відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок) суд зазначає наступне.

Частинами першою, другою статті 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: договір про надання професійної правничої допомоги адвокатом від 27 серпня 2021 року, акт виконаних робіт по договору про надання правової допомоги адвокатом від 11 листопада 2021 року , квитанція до прибуткового ордера №14/2021 від 11 листопада 2021 року на суму 4000,00 грн (арк. спр. 27-30).

Зокрема, як убачається із акту виконаних робіт по договору про надання правової допомоги адвокатом від 11 листопада 2021 року позивачу були надані наступні послуги: направлення запитів до ГУ Пенсійного фонду України у Волинській області, Департаменту соціального захисту населення Волинське обласної державної адміністрації, Сєвєродонецького відділі обслуговування громадян ГУ ПФУ у Луганській області, Управлінні соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради; підготовка адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення! виконавчого комітету Нововолинської міської ради про визнання дій' неправомірними та зобов`язання вчинити дії. Загальна вартість юридичних послуг становить 4000,00 грн.

Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справ.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи, суд зауважує, що провадження здійснювалося в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справи, дана справа є спором немайнового характеру незначної складності.

Окрім того, суд зауважує, що збирання відомостей про факти, які були використані як докази по справі є єдиним комплексом дій, що охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia,заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумний розмір.

Верховний Суд в постановах від 22 грудня 2020 року у справі №520/8489/19, від 07 травня 2020 року у справі №320/3271/19, від 10 березня 2020 року у справі №520/8489/19 зазначив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, враховуючи незначну складність справи заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною із заявленими вимогами немайнового характеру, а тому справедливим розміром відшкодування позивачу фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є сума 2000 грн (дві тисячі гривень 00 копійок). Решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.

Керуючись статями 243, 245, 246, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям інвалідам», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради (45400, Волинська область, місто Нововолинськ, бульвар Шевченка, будинок 7, ідентифікаційний код юридичної особи 03191986) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради від 16 червня 2021 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні та виплаті державної соціальної допомоги, як особі з інвалідністю III групи з дитинства.

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради призначити та виплачувати ОСОБА_1 державну соціальну допомогу як особі з інвалідністю III групи з дитинства з 15 березня 2021 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради судовий збір у сумі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок) та витрати на правову допомогу в сумі 2000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст судового рішення складено 18 лютого 2022 року.