Ухвала суду № 103550651, 24.02.2022, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/2688/21

1-кп/212/176/22

У Х В А Л А

24 лютого 2022 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Колочко О.В.,

за участі секретаря судового засідання Ігнатьєвої А.А.,

за участю:

прокурора Дахно О.Ю.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

захисників Третяченка О.В., Кашигіна М.С., Радіонової Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040660000239 від 11.02.2020, № 22021040000000027 від 12.03.2021 по обвинуваченню

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Севастополь АР Крим, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, раніше судимого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 258 КК України,

ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Рубіжне Луганської області, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, одруженого, раніше не судимого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ,

за ч. 2 ст. 258 КК України,

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_7 в м. Єреван Вірменія, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, має малолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , раніше судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 ,

за ч. 2 ст. 258 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває вищезазначене кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , стосовно яких на досудовому розслідуванні обрано запобіжний захід у виді триманні під вартою.

16 лютого 2022 року до суду надійшло клопотання прокурора Дахно О.Ю. про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 строком на 60 днів без визначення застави.

В обґрунтування клопотання прокурором зазначено про наявність ризиків, які були підставою для обрання запобіжного заходу і які на теперішній час не зменшилися, а саме: щодо обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховування від суду, ризик незаконного впливу на потерпілих, експертів та інших осіб, які діяли за попередньою змовою з обвинуваченими та які на теперішній час не встановлені, а також вчинення ними інших кримінальних правопорушень; щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , - передбачені п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик незаконного впливу на потерпілих, свідків, експертів та інших осіб, які діяли за попередньою змовою з обвинуваченими та які на теперішній час не встановлені, а також вчинення ним інших кримінальних правопорушень.

16 лютого 2022 року до суду надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката Федосєєва Є.О., у якому він просить скасувати ухвалу суду від 04.01.2022 про продовження запобіжного заходу ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою; змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з використанням електронних засобів контролю, або визначити заставу.

В обґрунтування клопотання адвокат посилається на те, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 04.01.2022 обвинуваченому ОСОБА_3 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 04 березня 2022 року. Захисник вважає, що ризики відповідно до ст. 177 КПК України, які сторона обвинувачення зазначає, не виправдовують як підставу продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; на підтвердження існування хоча б одного з ризиків не наведено жодного суттєвого доказу; ОСОБА_3 тривалий час перебуває під вартою, що зумовлює зменшення ризиків, які стали підставою для взяття його під варту, а також зумовило погіршення стану здоров`я обвинуваченого і він потребує на медичну допомогу. Обвинувачений та його родина жодного разу не впливали на свідків та експертів, які допитані по справі, а тому не має підстав для такого ризику, який є лише припущенням сторони обвинувачення. Ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не можу оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Також, захисник послався на наявність міцних соціальних зв`язків обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_3 має на утриманні малолітню дитину та непрацездатних родичів, постійно проживав на території України і перебуває у фактичних шлюбних відносинах з громадянкою Російської Федерації.

Прокурор в судовому засіданні підтримав подані ним клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених з підстав, викладених у них та вважав, що більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою не може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.

Представник потерпілих адвокат Чернов О.С. в судове засідання не з`явився, у наданій суду заяві просив провести судове засідання без його участі, клопотання прокурора підтримав.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат Радіонова Н.Є. підтримала подане адвокатом Федосєєвим Є.О. в інтересах ОСОБА_3 клопотання про зміну запобіжного заходу з підстав, викладених у ньому, та з цих же підстав заперечила проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 адвокат Третяченко О.В. заперечував проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на поганий стан здоров`я його підзахисного, та на наявність на його утриманні двох неповнолітніх дітей, які потребують на захист в ситуації, яка відбувається наразі у країні.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат Кашигін М.С. заперечив проти клопотання прокурора про продовження тримання під вартою, зазначив, що ризики, якими прокурор обґрунтовує клопотання, останнім не доведені, ОСОБА_1 вже тривалий час перебуває під вартою, а тому ризики на теперішній час зменшилися, лише тяжкість можливого покарання не може бути підставою для тримання під вартою, вважає, що до його підзахисного можливе застосування більш м`якого запобіжного заходу у виді застави.

Обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 підтримали думку своїх захисників.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою та клопотання про зміну запобіжного заходу, суд дійшов такого висновку.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 04 січня 2022 року строк тримання під вартою обвинуваченим продовжений до 04 березня 2022 року.

Відповідно до ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Вирішуючи питання продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження /зміну/ запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначених прокурором.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 177 КПК України, згідно з якою підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, зокрема переховуватися від органів суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінального провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

У своїх клопотаннях, поданих до суду 16.02.2022, прокурор посилається на те, що на теперішній час існують ризики переховування обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від суду, вчинення обвинуваченими ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 інших кримінальних правопорушень, а також ризик незаконного впливу ними на потерпілих, експертів та інших осіб, які діяли за попередньою змовою з обвинуваченими та місцезнаходження яких не встановлено, і саме ці ризики були підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

В обґрунтування наявності ризику переховування обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від суду прокурор зазначає, що обвинувачені обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, покарання за які передбачено від 7 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна; раніше вже ухилялися від органу досудового розслідування, у зв`язку з чим були оголошені у розшук та слідчим суддею надано дозвіл на їх затримання та доставку до суду для вирішення питання про обрання запобіжного заходу. Обвинувачені були затримані у м. Києві. Ці обставини можуть свідчити про наявність ризику переховування обвинувачених від суду та відбування покарання у разі визнання їх винуватими.

При цьому, суд зважає на практику ЄСПЛ, відповідно до якої тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, зокрема у своєму рішенні у справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

В обґрунтування ризику незаконного впливу з боку обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на потерпілого, експертів та інших осіб, які діяли за попередньою змовою з обвинуваченими прокурором зазначено, що після повідомлення обвинувачених про підозру останні обізнані про надання показів проти нього потерпілим ОСОБА_9 , а також про наявність у матеріалах кримінального провадження експертних висновків, якими обґрунтовується підозра у вчиненні інкримінуємих їм кримінальних правопорушень, у зв`язку з чим обвинувачені з метою уникнення від кримінальної відповідальності можуть впливати поза процесуальним шляхом на потерпілого, експертів, інших осіб, які діяли за попередньої змовою з обвинуваченими, оскільки ці особи не допитані судом, а встановлення інших співучасників злочинів ще триває.

Крім того, вказаний ризик обґрунтований наявністю у матеріалах кримінального провадження відомостей щодо обставин погроз фізичною розправою потерпілому ОСОБА_9 у разі його звернення до правоохоронних органів та невиконання умов щодо виплати грошових коштів обвинуваченим.

Оцінюючи можливість впливу на потерпілого та експерта, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини перша та друга статті 23 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею.

За таких обставин ризик впливу на потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показів та їх дослідження.

Вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони обвинувачених на потерпілого з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

До того ж, враховуючи, що відповідно до частини другої статті 84, частини першої статті 95 КПК України допит експерта є одним із процесуальних джерел доказів, існує ризик незаконного впливу на експерта з метою надання ним заздалегідь узгоджених свідчень на користь обвинувачених.

Ризик вчинення обвинуваченими ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 іншого кримінального правопорушення прокурором обґрунтований тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 раніше судимі за вчинення умисних злочинів та знову обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, що свідчить про їх схильність до злочинної діяльності, ОСОБА_2 пред`явлено обвинувачення у вчиненні тяжких умисних злочинів, кримінальне провадження щодо останнього перебуває на розгляді у іншому суді.

Відомості про притягнення обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності, а також наявність кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 у іншому кримінальному правопорушенні містяться в матеріалах справи, і вказують на кримінальну спрямованість поведінки обвинувачених та схильність до вчинення кримінальних правопорушень.

Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявлені прокурором ризики не зменшилися та продовжують існувати, що обумовлює необхідність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою з метою запобігання цим ризику.

При цьому, судом враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вони обвинувачуються; вік та стан здоров`я обвинувачених; міцність їх соціальних зв`язків; наявність постійногомісцяроботиабонавчання; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.

Так, ОСОБА_1 має зареєстрованемісце проживання,за якимфактично непроживає, не одружений,має двохнеповнолітніх дітей є працездатною особою, офіційно непрацевлаштований,не маєофіційних джерел доходу, неодноразово судимий за вчиненнятяжких злочинів.

ОСОБА_2 має зареєстроване місце проживання, за яким фактично не проживає, одружений, має двох неповнолітніх дітей є працездатною особою, офіційно не працевлаштований, не має офіційного джерела доходу, раніше не судимий, щодо нього у іншому суді перебуває інше кримінальне провадження по обвинуваченню у вчиненні тяжких злочинів.

ОСОБА_3 має зареєстроване місце проживання, за яким фактично не проживає, не одружений, має малолітнього сина, є працездатною особою, офіційно не працевлаштований, не має офіційних джерел доходу, раніше судимий за вчинення умисного злочину.

Так, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину за ч. 2 ст. 258 КК України, покарання за яке передбачено до 12 років позбавлення волі, а саме у вчиненні терористичного акту за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні підпалів, які створили небезпеку для життя та здоров`я людей, заподіяли значної майнової шкоди, з метою впливу на прийняття рішень юридичною особою, а також погрози вчинення зазначених дій з тією самою метою, крім того, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 258 КК України та тяжкого злочину за ч. 1 ст. 263 КК України, що в сукупності з вищенаведеними обставинами, характеризуючими обвинувачених, вказує про суспільну небезпеку як самого діяння, так і осіб, які обвинувачуються у його вчиненні.

Відомості, що дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_1 у вчиненні інкримінуємих йому злочинів за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 258 КК України, та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 258 КК України, наведені прокурором у своїх клопотаннях із посиланням на відповідні матеріали досудового розслідування.

Відповідно до частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про продовження або зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; правову позицію ЄСПЛ у рішенні у справі «Харченко проти України», відповідно до якої тривале тримання під вартою без визначення в рішенні суду відповідних підстав є несумісним з принципом захисту від свавілля.

Враховуючи викладені обставини, а також наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинувачених строком на 60 днів є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Суд визначає максимально можливий строк дії ухвали про продовження строку тримання під вартою, передбачений статтею 197 КПК України, з огляду на обсяг висунутого ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 обвинувачення та значну складність справи, яка потребує тривалого часу для її судового розгляду. При цьому відсутні підстави вважати, що зазначені прокурором ризики зникнуть протягом дії ухвали про продовження строку тримання під вартою.

Суд не вбачає можливості застосування до обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу, оскільки інші запобіжні заходи не здатні в повній мірі запобігти зазначеним ризикам.

При цьому суд виходить з вимог ст. 183 КПК України, якою передбачено право суду не визначати заставу у кримінальному провадженні, зокрема щодо злочину вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

З огляду на те, що обвинуваченим інкримінується вчинення злочину у спосіб, який створив небезпеку для життя та здоров`я людей, а також з погрозами вчинення таких дій, суд не вважає за можливе визначити заставу.

Вирішуючи клопотанняпро змінузапобіжного заходущодо обвинуваченого ОСОБА_3 суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбаченихчастиною п`ятою статті 194цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

За змістом ст. 201 КПК України підставою для зміни запобіжного заходу є, зокрема наявність нових обставин, які не розглядалися слідчим суддею або судом при застосуванні та продовженні запобіжного заходу як то зміна обставин підозри/обвинувачення, зменшення або зникнення встановлених ризиків.

Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_3 підозри та існування в провадженні передбачених ст. 177 КПК України ризиків були встановлені як слідчим суддею при застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу, так і судом під час продовження строку тримання під вартою, і судові рішення за результатами розгляду цих питань неодноразово були перевірені апеляційною інстанцією і залишені без змін.

Клопотання захисника Федосєєва Є.О. про зміну запобіжного заходу не містить будь-яких даних щодо зміни обставин підозри/обвинувачення чи раніше встановлених ризиків, що могло би слугувати підставою для зміни та застосування обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Суд зазначає, що принцип змагальності, як загальна засада кримінального провадження, передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. При цьому сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим, суд констатує, що захисником Федосєєвим Є.О. не підтверджено належними доказами його доводи стосовно стану здоров`я обвинуваченого та наявності на його утриманні малолітньої дитини та непрацездатних родичів. Водночас, суд враховує доводи захисника щодо наявності у обвинуваченого певних соціальних зв`язків, як то дружина та син, оскільки ці доводи є очевидними та не спростовуються прокурором. Проте суд не вважає ці доводи такими, що переважають існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

Крім того, суд звертає увагу, що вимога захисника, викладена у його клопотанні, про скасування ухвали суду від 04.01.2022 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , не ґрунтується на нормах кримінального процесуального закону, і не входить до повноважень суду, який її постановив.

Матеріали кримінального провадження не містять переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинувачених під вартою та стороною захисту в судовому засіданні такі відомості не надані.

Суд також враховує, що на час вирішення питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинувачених у кримінальному провадженні лише розпочато судовий розгляд, а саме досліджуються письмові докази, у справі не досліджено аудіо- та відеодокази, не допитано свідків, потерпілих, обвинувачених.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора, і відсутність таких підстав для задоволення клопотання адвоката Федосєєва Є.О.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.177,178, 183, 199,201, 202, 331,392 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання захисника Федосєєва Є.О. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , строк тримання під вартою без визначення застави строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 24 квітня 2022 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , строк тримання під вартою без визначення застави строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 24 квітня 2022 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , строк тримання під вартою без визначення застави строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 24 квітня 2022 року включно.

Копію ухвали вручити сторонам кримінального провадження, направити уповноваженій особі за місцем ув`язнення обвинувачених.

Ухвала про продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Суддя О. В. Колочко