Ухвала суду № 103550014, 24.02.2022, Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Справа № 723/3615/21

Провадження № 2/723/916/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2022 року Сторожинецький районний суд

Чернівецької області

в складі головуючої судді Дячук О.О.

при секретарі Яворській М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сторожинець цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелексі фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

09.02.2022р. від представника Товариства з обмеженоювідповідальністю «Гелексі фінанс» на адресу суду поступило клопотання про відмову від позову та закриття провадження у справі, також просить про повернення йому судового збору.

Вивчивши клопотання, суд приходить до слідуючого.

Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо відсутній предмет спору провадження у справі підлягає закриттю.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Під предметом спору розуміється об`єкт спірних правовідносин, тобто благо, щодо якого виникає спір між позивачем та відповідачем.

Об`єктом цивільних правовідносин є матеріальні і нематеріальні блага, з приводу яких виникають цивільні правовідносини.

Види об`єктів цивільних прав визначені статтею 177 ЦК України.

Коло правовідносин, які можуть виникати щодо того чи іншого об`єкту цивільних прав ЦК України не обмежено.

Тобто, учасники правовідносин можуть вступати у будь-які правовідносини щодо певного об`єкту цивільних правовідносин, не заборонені і не обмежені законом.

Зміст таких правовідносин є досить широким та становить усі права та обов`язки їх учасників, визначені договором та законодавством.

Предмет спору не є тотожним предмету позову, яким є частина позову, яка містить безпосередню матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд ухвалює рішення по суті.

Предметом позову є позовні вимоги.

Предмет спору станом на момент виникнення спору є таким, що фактично існує та не може бути заперечений сторонами.

Правове значення категорії «предмет спору» і пов`язані із цим правові наслідки на час розгляду справи чітко визначені ЦПК України, саме із нею процесуальний закон пов`язує закриття провадження у справі в порядку пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України (відсутність предмету спору, а не предмету позову).

Крім того, суд зазначає, що необхідність запровадження такого правила, встановленого пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України, обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

До такого висновку дійшов Верховний суд у постанові від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17.

Враховуючи наведене провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку із фактичною відмовою позивача від позову, з підстав відсутності предмета спору, після пред`явлення позову.

Щодо вимог позивача про повернення судового збору на його користь, який було сплачено за подання даного позову, суд зазначає наступне.

Приписами пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідно до частини третьої статті 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гелексі фінанс» подав суду заяву про відмову від позову, після відкриття провадження по справі.

Судом було здійснено відповідні запити про місце реєстрації відповідача, було відкрито провадження у справі та постановлено ухвалу. Як працівниками апарату суду так і суддею на оформлення та ведення справи витрачений певний процесуальний час. Також для руху справи задіяна певна матеріальна база та матеріальні ресурси, які на думку суду в даному випадку не можуть повністю бути покладені на державний бюджет України, який формується в тому числі й за рахунок сплати податків її громадянами.

За своє суттю заява позивача свідчить, що позивач не підтримує позовні вимоги (відмовляється від них) після пред`явлення позову.

За положеннями частини третьої статті 142 ЦПК України суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову.

На підставівищевикладеного суддоходить висновку,що клопотання в частині повернення судового збору задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 142, 177, п.2 ч.1 ст.255, 257, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання Товариства з обмеженоювідповідальністю «Гелексі фінанс» про відмову від позову та закриття провадження у справі задовольнити частково.

Провадження у цивільній справі №723/3615/21 закрити у зв`язку із відмовою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелексі фінанс»від позову.

В частині повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Гелексі фінанс» судового збору за подачу позову Товариства з обмеженоювідповідальністю «Гелексі фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Роз`яснити позивачу положення частини третьої статті 142 ЦПК України, за якими суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання судом.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: