Вирок № 103548976, 24.02.2022, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/5475/17

Провадження № 1-кп/211/85/22

В и р о к

і м е н е м У к р а ї н и

24 лютого 2022 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Ткаченко С.В.

при секретарях Преліповій О.М. , Чернушкіній Г.В., Мариненко Е.П.,

за участю: прокурора Денисенко О.В.

обвинуваченої ОСОБА_1

її захисника Грицай О.В.

потерпілого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі кримінальне провадження № 12017040230001813відносно:

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Апостолове Дніпропетровської області, українки, громадянки України, не працюючої, незаміжньої, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, інших осіб не має, раніше не судимої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 2 КК України, суд

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 07.10.2017 року, у денний час, разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та знайомими ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , знаходились за місцем свого проживання - в приміщенні квартири АДРЕСА_3 .

Близько о 17-25 години на кухні вказаного помешкання під час спілкування між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на побутовому ґрунті виникла обопільна сварка, під час якої ОСОБА_1 висловилась на адресу ОСОБА_3 нецензурною лайкою. Образившись на висловлювання співмешканки, ОСОБА_3 , з силою обхватив її руками за шию, та утримуючи в такий спосіб, почав вимагати від неї більше не ображати його.

В цей же час ОСОБА_4 , який знаходився поряд, руками відсторонив ОСОБА_3 від ОСОБА_1 , та побоюючись бійки між співмешканцями, став поміж ними, намагаючись не допустити їх наблизитись один до одного.

Однак не зважаючи на вжиті ОСОБА_4 заходи, ОСОБА_1 відчуваючи особисту неприязнь до ОСОБА_3 , викликану його протиправною поведінкою, змогла наблизитись до останнього, та умисно завдала ОСОБА_3 , який стояв звернутим до неї обличчям, не менше 5 ляпасів обома долонями по обличчю, спричинивши йому фізичного болю.

Намагаючись перешкодити розвитку конфлікту, ОСОБА_4 руками виштовхав ОСОБА_3 з приміщення кухні в загальний коридор квартири, та почав утримувати його руками, не надаючи можливості підійти до ОСОБА_1 .

В цей же час у ОСОБА_1 , яка продовжувала відчувати особисту неприязнь до ОСОБА_3 , раптово виник умисел на спричинення останньому тяжких тілесних ушкоджень, за вказаних мотивів.

Діючи з цією злочинною метою ОСОБА_1 підійшла до мийки для посуду, встановленої в приміщенні цієї ж кухні, звідки взяла кухонний ніж, та таким чином підшукала собі знаряддя злочину.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 знаходячись на кухні квартири АДРЕСА_3 , діючи з метою умисного спричинення ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень, з мотивів особистої неприязні до нього, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, проявляючи агресію посилену станом образи на дії та поведінку співмешканця, утримуючи підшуканий нею ніж у лівій руці, підійшла до ОСОБА_3 , якого продовжував утримувати ОСОБА_4 в коридорі даного помешкання, та приблизно о 17.30 годин 07.10.2017 року, умисно, зі значною силою, завдала ОСОБА_3 , який стояв звернутий до неї обличчям, одного удару клинком даного кухонного ножа в ділянку правого стегна, не переслідуючи за мету спричинити йому смерть.

Отримавши ножове поранення в ногу, що супроводжувалося гострою крововтратою з місця ушкодження, потерпілий ОСОБА_3 , присів на підлогу коридору квартири АДРЕСА_3 , де від отриманих тілесних ушкоджень, в короткий проміжок часу, помер на місці злочину.

В результаті протиправних дій ОСОБА_1 , потерпілому ОСОБА_3 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: колото-різаного поранення правого стегна з ушкодженням стегнової артерії та стегнової вени, які згідно висновку судово-медичної експертизи №1679 від 26.10.2017 року, за своїм характером відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя та перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку зі смертю потерпілого ОСОБА_3 , яку констатовано бригадою швидкої медичної допомоги о 17.56 годин 07.10.2017 року, в приміщенні коридору квартири АДРЕСА_3 , яка настала в результаті колото-різаного поранення правого стегна з ушкодженням стегнової артерії та стегнової вени, кровотечею з пошкодження та розвитком гострої крововтрати.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 винною себе у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 2 КК України визнала частково, а саме не згодна з кваліфікацією її дій, зазначила, що 07.10.2017 року приблизно об 11-00 годині вони з ОСОБА_3 приїхали до дому, з ними були ОСОБА_5 , і ОСОБА_6 . ОСОБА_3 ліг спати, коли проснувся почав обіймати її, але вона йому сказала що погано себе почуває. В подальшому між ними почалася словесна сварка із застосуванням нецензурної лексики, на що хлопці почали з насмішкою виражатися в її бік. Потім ОСОБА_3 почав збиратися до товариша, вона відмовилася їхати оскільки погано себе почувала. Все відбувалось на емоціях, ОСОБА_3 говорив в її сторону образливі слова на що вона «послала його», після чого ОСОБА_3 схопив її за горло та ОСОБА_4 зробив йому зауваження та почав їх розбороняти. Вони знаходилися ближче до виходу із кухні, ОСОБА_4 стояв між нею та ОСОБА_3 та вони продовжували сваритися. Вона взяла ніж, звідки не пам`ятає, оскільки раніше між ними були сварки та бійки, якийсь час тримала його у піднятій руці ( зігнутій у лікті), сказала ОСОБА_3 щоб він йшов і не чіпав її , але ОСОБА_3 побачивши ніж захотів вихопити його, зробив шаг їй на зустріч, та вона опустила руку і ніж опинився у нозі ОСОБА_3 . Після чого ОСОБА_3 «ойкнув» та вона відштовхнула його від себе та побачила кров і ніж у руці. Вона не хотіла завдавати поранень ОСОБА_3 ОСОБА_5 почувши як ОСОБА_3 «ойкнув» вискочив з кімнати та побачив кров та сказав ОСОБА_6 щоб той викликах швидку. В подальшому, вона, як могла намагалася надати ОСОБА_3 допомогу. Потім приїхала швидка, та повідомили що ОСОБА_3 помер. Вона вийшла з квартири , а потім приїхала поліція. У вчиненому кримінальному правопорушенні розкаюється.

Незважаючи на часткове визнання вини обвинуваченою, її вина у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ст. 121 ч.2 КК України, підтверджується показами потерпілого та свідків.

Потерпілий ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що він є батьком ОСОБА_3 07.10.2017 року приблизно о 17-30 годині, зателефонували дружині та повідомили, що сина ОСОБА_8 зарізали. За двадцять хвили вони приїхали на ОСОБА_9 , побачили сина, який лежав у коридорі головою до вхідних дверей, було багато крові. ОСОБА_1 була на вулиці, стан її був спокійний та вона сказала, що не хотіла вбивати сина, потім приїхали працівники поліції , які оглянули квартиру та вилучили ножі, серед яких був і той ніж яким ОСОБА_1 підрізала сина. Потерпілий ОСОБА_7 зазначив, що його син ОСОБА_3 , був добрим та спокійним, завжди допомагав та в бійках участі не приймав. Від сусідів скарг на сина не було. Йому відомо, що ОСОБА_3 мешкав із ОСОБА_1 приблизно з пів року та сварок між ними не було, скарги на ОСОБА_1 син не висловлював. Додав, що шкода спричинена злочином не відшкодовувалась, та про неї він не заявляв. При визначенні ОСОБА_1 покарання, просив визначити на розсуд суду.

У судовому засіданні неповнолітній свідок ОСОБА_6 у присутності матері, пояснив, що у 2017 році, точної дати не пам`ятає, приблизно о 10-00 11-00 годині він разом із ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у квартирі по АДРЕСА_4 , спілкувалися. Йому відомо, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відбулася сварка, у той момент він перебував у другій кімнаті, чув підвищені тони голосів, але самої сварки та подію не бачив. На вулиці вже темніло, до нього у кімнату забіг ОСОБА_5 , та повідомив, що ОСОБА_10 зарізала ОСОБА_11 , та сказав щоб він викликав швидку та поліцію, що він і зробив. Тільки тоді він дізнався що сталося, в паніці він вибіг з квартири, у прихожій квартири лежав ОСОБА_3 , була кров. ОСОБА_1 вийшла на вулицю трохи пізніше. Свідок зазначив, що у день події спочатку було все добре, ОСОБА_3 пішов спати, прокинувся о 14-00 - 15-00 год., після чого, між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відбувалися сварки у словесній формі на побутовому грунті, бійок не було. Також свідку відомо, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 часто відбувалися сварки щодо непорозуміння у взаємовідносинах. Свідок зазначив, що за характером ОСОБА_3 був спокійний та він не бачив щоб той бив ОСОБА_1 .

У судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , пояснив, що на початку жовтня 2017 року, він приблизно 17-00 18-00 годині знаходився біля під`їзду будинку АДРЕСА_4 та йому зателефонував ОСОБА_3 і запросив до себе додому. Він зайшов до квартири, там були ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . ОСОБА_3 знаходився на кухні, а ОСОБА_1 ходила по квартирі розмовляючи по телефону. В подальшому ОСОБА_1 зайшла на кухню де був ОСОБА_3 , та між ними почався словесний конфлікт, а потім через те що вона його образила (нецензурно ) він схопив її за шию та притиснув до батареї (підвіконня) біля вікна. Побачивши, що їхня сварка переростає у бійку, він підійшов до них та опинившись між ними, почав заспокоювати їх та розбороняти. Після того як він їх розборонив , вони всі почали виходити із кухні у прихожу, першим йшов ОСОБА_3 , посередині був він, а ОСОБА_1 була позаду. Так проходячи дверний отворі між кухнею та прихожою, ОСОБА_3 повернувся лицем до нього та ОСОБА_1 , щоб щось їй сказати. Отже він стояв лицем до лиця ОСОБА_3 , а спиною до кухні, тобто ОСОБА_1 , була за його спиною у кухні, тому він не бачив як ОСОБА_3 було заподіяно поранення і коли ОСОБА_1 схопила ніж. Почув як ОСОБА_5 , який був з права від нього біля входу в залу, на відстані приблизно один метр, крикнув «що ти зробила» і в цей момент ОСОБА_3 «ойкнув», потім він побачив як у ОСОБА_3 , пішла кров. Він не зрозумів що сталося, підбіг до ОСОБА_3 та почав питати в нього що сталося. ОСОБА_3 спочатку стояв, потім присів на тумбочку, ОСОБА_1 принесла простирадло щоб зупинити кров , потім воду. ОСОБА_3 почав втрачати свідомість та впав на підлогу. Також свідок додав, що йому стало відомим, що ніж опинився у мийці, але як він туди потрапив він не знає, оскільки більше був біля ОСОБА_3 .

У судовому засіданні неповнолітній свідок ОСОБА_5 , в присутності законного представника ОСОБА_4 , пояснив, що 07 жовтня, два роки тому, він знаходився у квартирі по АДРЕСА_4 , разом з ним там перебували ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 і тато ОСОБА_4 . При вході до квартири спочатку йде коридор, який веде до кімнати по прямій а праворуч знаходиться кухня. Все було добре, він перебував у тій кімнаті. Потім почув як обвинувачена ( ОСОБА_13 ) сварилася із ОСОБА_15 на кухні, з ними там був батько ОСОБА_4 . Почувши сварку , він вийшов з кімнати та зупинився у дверному отворі між кімнатою та коридором, і побачив як обвинувачена нанесла ОСОБА_16 удар ножем. У момент нанесення удару ОСОБА_4 та ОСОБА_12 стояли у дверному отворі між кухнею та коридором, при цьому ОСОБА_12 стояв більше у коридор, а саме ОСОБА_4 стояв до нього правим боком на відстані приблизно 1 метр, а ОСОБА_12 лівим плечем. Коли він вийшов з кімнати обвинувачена опинилася перед ним, тобто між ним та ОСОБА_4 , (праворуч від ОСОБА_4 ,), тримала у правій руці ніж, але замаху ножем він не бачив, бачив що удар прийшовся у ногу ОСОБА_16 , у яку саме він не пам`ятає. В подальшому він вихопив у обвинуваченої ніж і кинув його у мийку, потім вся увага були звернута до ОСОБА_16 . Також свідок додав, що після нанесення удару, обвинувачена намагалася як могла рятувати ОСОБА_10 .

Незважаючи на визнання обвинуваченою вини частково, її вина у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України підтверджується показаннями допитаних у судовому засіданні свідків, показання яких є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, показаннями потерпілого, та безпосередньо дослідженими під час судового розгляду письмовими доказами:

-протоколом огляду місця події від 07.10.2017 року, складеним слідчим Довгинцівського ВП КВП ГУНП України в Дніпропетровській області, в присутності власника ОСОБА_7 за участю понятих та спеціаліста, з фототаблицею до нього, згідно якого було оглянуто квартиру за адресою: АДРЕСА_5 , під час якого виявлено та вилучено 7 слідів папілярних ліній на 6 л/с з поверхні: чашки, банки, попільнички, холодильника, вхідних дверей, дверцят; 6 кухонних ножів, з яких два ножа знаходилися в мийці, 1 ніж на пральній машині, 3 ножі на приймачі (Т. 1 а.с.13-29);

-протоколом огляду трупа ОСОБА_3 від 07.10.2017 р. (Т. 1 а.с 31-35);

- лікарським свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 № 1679 від 10.10.2017 року, згідно якого ОСОБА_3 помер внаслідок гострої крововтрати, травми декількох кровоносних судин на рівні кульшового суглобу та стегна, колото-різаної рани правого стегна з ушкодженням стегнової вени та стегнової артерії (Т. 1 а.с. 36);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 14.11.2017 року, складений слідчим СВ Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області Чорновол В.В. за участю психолога, бабусі ОСОБА_17 та понятих, згідно якого малолітній свідок ОСОБА_5 показав та розказав, що 07.10.2017 р. бачив як в дверному пройомі між кухнею та коридором, коли ОСОБА_4 тримав ОСОБА_10 , до нього підійшла ОСОБА_1 , «нирнула», потім відійшла та у неї в руці був скривавлений ніж, який він вихопив та кинув у мийку (Т.1 а.с.83-84, 160 -диск);

-протоколом пред`явлення речей для впізнання від 25.11.2017 року, згідно якого малолітній свідок ОСОБА_5 в присутності понятих впізнав ніж № 4, як ніж, яким ОСОБА_1 нанесла удар в стегно ОСОБА_3 (Т. 1 а.с. 85-87).

-висновком експерта № 1679 від 26.10.2017 року, складеного судово-медичним експертом ОСОБА_18 , згідно якого, при експертизі трупа ОСОБА_3 , виявлені синець правого ока, колото-різане поранення правого стегна з ушкодженням стегнової артерії та стегнової вени. Рана стегна виникла незадовго до настання смерті, морфологічна та мікроскопічна характеристика пошкоджених тканин, зазвичай відповідає невеликому проміжку часу, який вимірюється хвилинами (десятком хвилин) до настання смерті. Веретеноподібна форма рани стегна, відсутність дефекту тканини, рівні неосаднені краї, характер кінців рани, характер стінок раневого каналу, переважання його довжини над шириною рани, дані медико-криміналістичного дослідження свідчать про спричинення рани стегна гострим колюче-ріжучим предметом, таким предметом міг бути плоский клинковий предмет (ніж) у якого з одного боку гостре лезо та з іншого П-подібний обушок. Причому витягування клинка відбулось з одночасним поворотом його навколо повздовжньої осі. Між ушкодженням в області стегна та настанням смерті встановлений прямий причино-наслідковий зв`язок. Синець правого ока зважаючи на ступінь його загоєння виник за 5-8 діб до настання смерті (при звичайних умовах його розвитку) від ударної дії тупого твердого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею. Конструктивні особливості травмуючого предмета не відобразилися, таким предметом могли бути кулак руки, взута нога та інші тупі тверді предмети з подібними властивостями. Синець до причини смерті відношення не має. Ушкодження у вигляді колото-різаної рани правого стегна носить ознаки тяжкого тілесного ушкодження. Ушкодження у вигляді синця правого ока у живих осіб за ознакою незначних скороминучих явищ відноситься до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня. Смерть ОСОБА_3 настала від колото-різаного поранення правого стегна з ушкодженням стегнової артерії та стегнової вени, кровотечею з пошкоджень та розвитком гострої крововтрати, що і виявилося безпосередньою причиною його смерті. Висновок підтверджується характером прижиттєвого пошкодження, даними медико-криміналістичного дослідження, характерними морфологічними та гістологічними змінами зі сторони внутрішніх органів. При судово-токсикологічному дослідженні крові трупа не виявлені: метиловий, етиловий, ізопропіловий, пропіловий, ізобутиловий, бутиловий, ізоаміловий спирти. (Т. 1 а.с. 89-91)

-висновком експерта № 1709 від 17.10.2017 року, відповідно до якого у ОСОБА_1 , будь-яких об`єктивних ознак тілесних ушкоджень при огляді не виявлено (Т. 1 а.с. 93-94)

-висновком експерта № 30/4.6/2807 від 31.10.2017 року, відповідно до якого, п`ять слідів пальців рук, вилучені 07.10.2017 року при огляді квартири АДРЕСА_3 , для ідентифікації за ними особи (осіб) придатні. Три сліди пальців рук розмірами 9*15 мм, 12*19 мм та 15*23 мм, залишені відповідно безіменним пальцем лівої руки та вказівним і середнім пальцем правої руки особи, дактилокарта якої заповнена на ім`я ОСОБА_1 . Два сліди пальців рук розмірами 16*22 мм і 10*20 мм, залишені не особою, дактилокарта якої заповнена на ім`я ОСОБА_1 , а іншою особою. (Т. 1 а.с. 109-117)

- висновком експерта № 215 від 31.10.2017 року, відповідно до якого, згідно акту судово-медичного дослідження № 337 відділення судово-медичної лабораторії Криворізького міжрайонного відділу від 10.10.2017 року при судово-медичному імунологічному дослідженні зразка крові трупа ОСОБА_3 (висновок експерта № 1679 від 09.10.2017 року) встановлена група крові 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0. Кров ОСОБА_1 належить до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0. На жіночих джинсових штанях синього кольору, вилучених у ОСОБА_1 (об. №№ 1-4) встановлена наявність крові. Кров на штанях (об. №№ 1-4) належить людині, при серологічному дослідженні в об. №№ 1-4 виявлений антиген Н. Виявлена властивість може належати особі (особам) групи крові 0 з антигеном Н з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0, що не виключає можливості походження крові як від потерпілого ОСОБА_3 так і від підозрюваної ОСОБА_1 , оскільки кров їх обох належить саме до вказаної групи. (Т. 1 а.с.124-129, 169)

-висновком експерта № 80-МК від 14.11.2017 року відповідно до якого заподіяння рани на клапті шкіри з раною правого стегна, вилученого з трупа ОСОБА_3 , 1999 року народження, можливо клинками представлених на експертизу ножів № 1, № 2, № 5 та № 6, або будь-яких інших, що мають аналогічні властивості. Нанесення вказаного ушкодження клинками ножів № 3 та № 4 є малоймовірним. (Т.1 а.с. 133-141)

-висновком експерта № 1679/1 від 17.11.2017 року, згідно якого, з урахуванням ступеня вираженості трупних явищ досліджених на місці огляду та в морзі, з урахуванням динаміки розвитку трупних явищ, враховуючи умови перебування трупа, пору року, зважаючи на незначне трупне охолодження можливо сказати, що смерть ОСОБА_3 настала приблизно о 18.00 год. 07.10.2017 року з коливанням часу + - 1 година в ту або іншу сторону. Смерть його настала від колото-різаного поранення правого стегна з ушкодженням стегнової артерії та стегнової вени, кровотечею з пошкоджень та розвитком гострої крововтрати що і з`явилося безпосередньою причиною його смерті. Висновок підтверджується характером прижиттєвого пошкодження, даними медико-криміналістичного дослідження, характерними морфологічними та гістологічними змінами зі сторони внутрішніх органів. Рана стегна виникла незадовго до настання смерті, морфологічна та мікроскопічна характеристика пошкоджених тканин, зазвичай відповідає невеликому проміжку часу який вимірюється хвилинами (десятком хвилин) до настання смерті. Синець правого ока при звичайних умовах розвитку виник за 5-8 діб до настання смерті на що вказує ступінь його загоєння. Характер травми не виключає можливість активних дій на протязі незначного проміжку часу, коли наростали явища крововтрати. Від рани правого стегна, яка розташована на 90 см вище підошвеної поверхні стоп, по середній лінії стегна відходить раневий канал у напрямку зправа-наліво, зпереду-назад, зверху-донизу, довжиною 12,5 см. По ходу раневого каналу повністю пересічені стегнова артерія та стегнова вена, раневий канал закінчується у дермі внутрішньобічної поверхні правого стегна. (Т. 1 а.с. 149-151)

- висновком експерта № 1679/2 від 17.08.2018 року додаткової судово-медичної експертизи трупу ОСОБА_3 , відповідно до якого потерпілий ОСОБА_3 був звернутий травмованою ділянкою тіла до травмуючого предмету. Ушкодження у вигляді колото-різаного поранення правого стегна виникло від поступової колюче-ріжучої дії плоского клинкового предмета, що володіє колюче-ріжучими властивостями, у напрямку зправа-наліво, зпереду-назад, зверху-донизу, а витягування клинка відбулось з одночасним поворотом його навколо повздовжньої осі. Свідчення свідка ОСОБА_5 не протирічать судово-медичним даним, що до травмування потерпілого предметом, що володів колюче-ріжучими властивостями. Свідчення свідка не протирічать судово-медичним даним щодо механізму травмування потерпілого предметом, що володів колюче-ріжучити властивостями. (Т. 3 а.с. 137-139)

-висновком судово психіатричного експерта № 55 від 12.03.2020 року, відповідно до якого ОСОБА_1 має такі індивідуально - психологічні особливості, як достатня розвиненість і продуктивність пізнавальних процесів, висока активністю, товариськість, індивідуалістичність, лабільність настрою і самооцінки з тенденцією до переваження підвищеного фону настрою, певна демонстративність, збудливість з легким виникненням запальних, дратівливих і протестних реакцій в конфліктних ситуаціях, схильність до зовнішньообвинувальних реакцій з тенденцією застрявати на перешкодах власним інтересам при достатній критичності до стану і поведінки. Індивідуально-психологічні особливості іспитованої істотно не вплинули на її свідомість і поведінку в досліджуваній ситуації (тобто не обмежували здатності іспитованої до усвідомленого вольового контролю своїх дій). Іспитована в досліджуваній ситуації у стані фізіологічного афекту або іншому емоційному стані, що істотно вплинув на свідомість і поведінку, не перебувала.

Оцінюючи досліджені докази, які визнані судом належними та допустимими, як кожен окремо, так і в їх сукупності між собою, співставляючи їх з отриманими в ході судового розгляду показами обвинуваченої, потерпілого, свідків та матеріалами кримінального провадження, суд констатує їх повну узгодженість та достатність для встановлення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінуємого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та кваліфікує її дії за ст.. 121 ч 2 КК України за ознаками умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.

Твердження обвинуваченої, що вона лише захищалась, суд оцінює критично як такі, що не узгоджуються із обсягом здобутих доказів у справі та розцінює як бажання обвинуваченої ввести суд в оману стосовно фактичних обставин скоєного злочину з метою уникнути відповідальності за скоєний злочин.

Оцінюючи позицію сторони захисту щодо нанесення обвинуваченою удару ножем потерпілому в стані сильного душевного хвилювання через застосування померлим до неї фізичного та психологічного насилля, тобто самозахист, суд враховує, що свідок ОСОБА_4 в судіпояснив ,що він підійшов до них ( ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ) та опинившись між ними, почав заспокоювати їх та розбороняти. Після того як вінїх розборонив ,вони всі почали виходити із кухніу прихожу, першим йшов ОСОБА_3 , посередині був він, а ОСОБА_1 булапозаду.Тобто конфліктбув вичерпаний.Те щоміж неюта ОСОБА_3 був свідокпідтвердила всудовому засіданнітакож і ОСОБА_1 . Тобтона моментнанесення удару ножем ОСОБА_3 жодного фізичногочи психологічногонасилля відносно ОСОБА_1 не застосовував.Також судвраховує,що між моментомзастосування насилляз бокупотерпілого тамоментом нанесення ОСОБА_1 ножовогоудару потерпілому пройшовдеякий проміжокчасу.Відповідно довисновку експерта№ 1709від 17.10.2017року у ОСОБА_1 ,будь-якихоб`єктивнихознак тілеснихушкоджень приогляді невиявлено.Відповідно до висновку судово психіатричного експерта № 55 від 12.03.2020 року ОСОБА_1 в досліджуваній ситуації у стані фізіологічного афекту або іншому емоційному стані, що істотно вплинув на свідомість і поведінку, не перебувала. Враховуючи вище викладене суд не вбачає підстав вважати, що ОСОБА_1 діяла для самозахисту.

Суд такожвраховує поведінкусамого потерпілого,який застосувавфізичне насиллявідносно ОСОБА_1 ,що виразилосяу тому,що він схопив її за шию та притиснув до батареї(підвіконня) біля вікна,що підтвердивв судісвідок. Проте суд приймає до уваги ті обставини, що удар ножем був нанесений обвинуваченою вже після припинення конфлікту та коли між ними стояв свідок, тобто на той момент жодних реальних погроз з боку потерпілого не було.

Позиція обвинуваченої щодо кваліфікації її дій за ст. 118 КК України ( умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони), на думку суду, неспроможна з правової точки зору, оскільки небезпеки для життя з боку потерпілого для обвинуваченої не було встановлено при дослідженні всіх доказів по справі, та відповідно до висновків судово-медичної експертизи тілесні ушкодження на її тілі не виявлені ( висновок № 1709 від 17.10.2017 року) .Позиціязахисту щодокваліфікації дій ОСОБА_1 за ст..119КК України ( вбивствочерез необережність) незнайшла свогопідтвердження в судовомузасіданні ,характер нанесеногоудару танаслідки свідчать про усвідомлення та бажання спричинити шкоду здоров`ю потерпілого.

Щодо пояснень ОСОБА_1 , що тілесне ушкодження було нанесено в кухні спростовується показаннями свідка ОСОБА_4 та фото таблицею до протоколу огляду місця події від 07 10 2017 р. відповідно до якої кров від трупу потерпілого ОСОБА_3 знаходилася виключно в коридорі.

Захисником Грицай В.О. подано письмове клопотання про визнання протоколу огляду місця події від 07 10 2017 року складений слідчим Довгинцівського ВП Журавльовим А.Ю. не допустимим доказом та визнати недопустимими докази отримані на підставі даного протоколу огляду місця події від 07 10 2017 року . Обгрунтовує це тим, що згідно до протоколу огляду місця події від 07 10 2017 року під час огляду застосовані технічні засоби відеокамера марки « Panasonic» та фотоапарат марки « Nikon» та до протоколу огляду додані відеозапис та фототаблиця, проте в матеріалах справи відсутній жодний відеозапис даної процесуальної дії, фототаблиця не містить жодного підпису. Крім того протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведені процесуальної дії. У протоколі огляду місця події від 07 10 2017 року міститься інформація , що у процесуальній дії приймав участь спеціаліст Дорошенко В.І., проте у протоколі відсутній його підпис щодо роз`яснення його прав та обов`язків у відповідності до ч 4,5 ст. 71 КПК України, також даний протокол не містить підпису учасника слідчої дії спеціаліста ОСОБА_19 . Крім того даний протокол не містить підписів усіх учасників огляду місця події щодо роз`яснення їх прав та вимог ч 3 ст. 66 КПК України.

Також захисник просить визнати протокол проведення слідчого експерименту від 14 11 2017 року не допустимим доказом та визнати недопустимими докази отримані на підставі даного протоколу. Обгрунтовує це тим, що протокол проведення слідчого експерименту не містить жодного додатку, а тому диск із записом слідчого експерименту що долучений до матеріалів справи є недопустимим. Крім того , матеріали справи не містять добровільної згоди особи власника квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_7 на проведення слідчого експерименту чи ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого , погодженого з прокурором, або прокурора. Технічний носій інформації зафіксованої процесуальної дії долучений в копії, що є не припустимим відповідно до ч3 ст. 107 КПК України. Крім того зазначає про закінчення слідчого експерименту ( зазначення часу ) до складання протоколу проведення слідчого експерименту .

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно дост. 84 КПК Українидоказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких, зокрема, суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Власне, згідно зіст. 94 КПК Українисуд оцінює з точки зору достовірності, належності чи допустимості кожний доказ (фактичні дані), а не джерело доказів (зокрема, документ).

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленомуКПК(частина 1статті 86 КПК).

При цьомуКПКне містить положення про те, що будь-яке процесуальне порушення, допущене при збиранні доказів, тягне за собою безумовне визнання доказів недопустимими (як протилежність за визначенням допустимим доказам). Разом з тим передбачено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (частина 1статті 87 КПК).

Правила оцінки доказів, особливо вимога дотримуватися передбаченого законом порядку при отриманні доказів, мають за мету запобігання неправомірному втручанню держави та заохочення доброчесної поведінки правоохоронних органів (постанова ККС ВС від 29.09.2020 у справі № 601/1143/16).

У контексті такого елементу допустимості доказів як належний процесуальний порядок отримання доказів, Суд додатково звертає увагу, що метою встановлення та дотримання такого порядку є насамперед (1) унеможливлення істотного порушення прав і свобод людини в ході збирання (отримання) доказів та (2) забезпечення достовірності отриманих фактичних даних.

У зв`язку із цим, при наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли такі порушення: (1) прямо та істотно порушують права і свободи людини; чи (2) зумовлюють сумніви у достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути.

Вирішуючи на підставі частини 1статті 87 КПКпитання щодо допустимості доказу, який отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав чи свобод людини, суд має обґрунтувати: (1) яке саме фундаментальне право чи свобода особи були порушені, (2) в чому саме полягає істотність такого порушення в тій мірі, що обумовлює недопустимість доказу, та (3) за відповідності ситуації переліку критеріїв, наведеним в частині 2статті 87 КПК- послатись на конкретний пункт цієї норми.

Істотне порушення прав і свобод людини - оціночне поняття кримінального процесуального права. Яке не може бути визначене законодавцем, воно уточнюється і конкретизується в процесі правозастосування з урахуванням особливостей конкретної ситуації.

При визнанні того чи іншого доказу недопустимим, суд має зазначати конкретну норму процесуального закону, порушення якої, з урахуванням наслідків такого порушення та можливістю (неможливістю) їх усунення, дає підстави дійти висновку щодо недопустимості того чи іншого доказу (постанова ККС ВС від 25.09.2018 у справі № 210/4412/15-к). Щодо існування інших (умовних) підстав для визнання доказів недопустимими, судам необхідно у кожному конкретному кримінальному провадженні з`ясувати, до яких наслідків порушення вимог кримінального процесуального закону призвели і чи є ці наслідки незворотними (тобто такими, що не можуть бути усунені під час судового розгляду). Якщо мова йде про визнання доказів, отриманих під час слідчих (розшукових) дій, недопустимими, це здебільшого стосується наявності сумнівів у достовірності відомостей, отриманих в результаті їх проведення (постанова ККС ВС від 05.08.2020 у справі № 334/5670/18).

Відповідно дост.89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказу під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Відповідно до вимогст.237 КПК України, з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в огляді може запросити спеціалістів.

Особи, у присутності яких здійснюється огляд, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу огляду.

При проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. У разі якщо огляд речей і документів на місці здійснити неможливо або їх огляд пов`язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються і зберігаються у такому вигляді доти, доки не буде здійснено їх остаточні огляд і опечатування.

При огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Щодо визнання протоколу огляду місця події від 07 10 2017 року ( а.с.13-29, том № 1 ) недопустимим доказом суд зазначає наступне. В даному випадку відсутність підпису спеціаліста в протоколі огляду місця події є незначним порушенням вимогКПК України,вказана обставинане єпідставою длявизнання протоколуогляду місцяподії тадоказів отриманихна підставіданого протоколу недопустимими доказами, оскільки присутність спеціаліста на місці події підтверджується фото таблицею, яку спеціаліст ОСОБА_19 підписала і яка є невід`ємною частиною протоколу огляду місця події ( а.с. 26, 29 , том № 1 ) ,протокол підписаний понятими ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та слідчим Журавльовим. Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №161/17117/17.

Твердження захисту ,що фото таблиця не містить жодного підпису не відповідає дійсності, оскільки містить підпис інспектора криміналіста Дорошенко В.І. ( а.с.29, т .№ 1 ) , яка його складала, а крім того КПКне встановлює вимог щодо оформлення фототаблиць.

Відсутністьвідеозапису оглядумісця події, відсутністьв протоколі підписівусіх учасниківогляду місцяподії щодороз`яснення їхправ тавимог ч3ст.66КПК Українине єсуттєвим порушенням, щодавало бпідставу для визнанняпротоколу оглядумісця події тадоказів отриманихна підставіданого протоколу недопустимими доказами.

Щодо визнання протоколу проведення слідчого експерименту від 14 11 2017 року та доказів отриманих на підставі даного протоколу не допустимим доказом суд зазначає наступне.

На аркуші 82 том № 1 міститься заява ОСОБА_7 , який надав згоду на проведення слідчого експерименту у його квартирі за адресою : АДРЕСА_5 , що спростовує доводи захисника про відсутність такої згоди .

Про застосування технічних засобів фіксації, умови та порядок їх використання повідомлено учасників слідчого експерименту , про що зазначено в самому протоколі проведення слідчого експерименту ( а.с. 83, том№1 ) а отже відсутність зазначення такого фіксування в додатку до протоколу , саме по собі не є суттєвим порушенням та підставою визнання протоколу недопустимим доказом.

Щодо долучення в копії технічного носія інформації зафіксованої процесуальної дії суд зазначає, що сторона кримінального провадження зобов`язана надати суду оригінал документа. Оригіналом електронного документа є його відображення, якому надається таке ж значення, як документу (частина 3статті 99 КПК). Дублікат документа (документ, виготовлений таким самим способом, як і його оригінал), а також копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід`ємних частинах, виготовлені слідчим, прокурором із залученням спеціаліста, визнаються судом як оригінал документа (частина 4статті 99 КПК).

Верховний Суд неодноразово зазначав про суттєві відмінності електронних документів (відеозаписів) від паперових документів. Зокрема, електронний документ не має жорсткої прив`язки до певного матеріального носія, тому один і той же документ (файл) може існувати в ідентичному вигляді на різних носіях (постанови ККС ВС від 26.11.2020 у справі № 292/239/19, від 22.10.2020 у справі № 677/2040/16-к, від 07.10.2020 у справі № 725/1199/19, від 10.09.2020 у справі № 751/6069/19, від 20.05.2020 у справі № 585/1899/17, від 19.05.2020 у справі № 490/10025/17).

При вирішенні аналогічних питань Верховний Суд безпосередньо не встановлював недопустимість електронних документів (відеозаписів слідчих дій чи обставин події злочину) з підстав надання їх копій. Питання щодо допустимості чи недопустимості таких доказів вирішували суди попередніх інстанцій (як суди факту), виходячи з перевірки зазначених відеозаписів на предмет достовірності зафіксованих на них фактичних даних та узгодження їх з іншими доказами у кримінальному провадженні. Верховний Суд підтверджував фактично правильність такого підходу судів нижчих інстанцій при вирішенні питання щодо допустимості електронних документів, погоджуючись з висновками судів про те, що за відсутності сумнівів в достовірності електронних доказів: (1) відсутні підстави для визнання недопустимим доказом відеозаписів (проведення слідчих дій чи обставин події злочину) лише з огляду на надання його копії на оптичному диску, а не оригіналу на картці пам`яті (постанови ККС ВС від 11.02.2020 у справі № 573/707/18, від 15.01.2020 у справі № 528/490/18, від 20.05.2020 у справі № 585/1899/17); (2) відеофайли, що містяться на оптичних дисках, є оригіналами документу (постанова ККС ВС від 10.09.2020 у справі № 751/6069/19).

Таким чином, оригіналом електронного документу в правовому значенні визнається будь-який примірник електронного документу незалежно від електронного носія інформації, якщо немає обґрунтованих сумнівів в достовірності (незмінності) змісту первинно створеного електронного документу. Обґрунтовані сумніви в достовірності інформації мають бути об`єктивними та аргументованими, виходячи з обставин конкретного кримінального провадження. Необхідність встановлення первинного електронного документу («оригіналу цифрового файлу») може виникнути у разі наявності сумнівів в достовірності електронного документу (зокрема, ознак зміни чи втручання до змісту файлу).

Сторона захисту не висловила сумнів у достовірності запису на технічному носії інформації зафіксованої процесуальної дії- проведеного слідчого експерименту ( а.с.160, т.№ 1 ) . При цьому у суду немає сумнівів щодо достовірності вказаних записів.

Також захисник зазначаєпро закінчення слідчогоексперименту (зазначення часу) доскладання протоколупроведення слідчогоексперименту . Однак , при проведенні слідчого експерименту безпосередньо або після його закінчення з урахуванням вимог статей 104-107КПК Українискладається протокол, який підписується всіма особами, що брали в ньому участь, а також понятими і слідчим та/або прокурором. Тому обґрунтовано протокол був складений після проведення слідчого експерименту .

Зазначені вище недоліки не можуть породжувати обґрунтованих сумнівів щодо самого факту спричинення тілесних ушкоджень у виді удару ножем, який потягнув за собою тяжкі наслідки у виді смерті потерпілого. Адже такий факт підтверджується іншими доказами у справі - показаннями свідків, допитаних у суді, показання яких узгоджуються між собою та письмовими матеріалами справи дослідженими в судовому засіданні , а також показами самої обвинуваченої ОСОБА_1 .

Відповідно до постанови Верховного Суду від 28.01.2020, справа №359/7742/17, докази можуть визнаватися недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті.

Враховуючи викладене, на переконання суду, вказане не є істотним порушенням прав та свобод людини, в тому числі, права на захист відповідно до статей20,42КПК України і не може визнаватись істотним порушенням прав людини і основоположних свобод, в даному конкретному випадку щодо обвинувачення ОСОБА_1 .

У суду не виникає обґрунтованих сумнівів щодо достовірності даних, зафіксованих в протоколі огляду місця події від 07 10 2017 року , та в протоколі проведення слідчого експерименту від 14 11 2017 року , де відображено хід відповідної процесуальної дії у достатньому обсязі з огляду на характер таких дій та необхідність встановлення за їх допомогою обставин, що мають значення для даного провадження.

Оцінюючи доводи сторони захисту щодо недопустимості отриманих доказів у справі , у тому числі повідомлення про підозру та пред`явлення обвинувачення , через те, що , постанова про призначення прокурора ( групи прокурорів ) у кримінальному провадженні від 08 10 2017 року не підписана прокурором ( а.с.41 , том № 1 ) , а витяг з ЄРДР не має доказового значення, а тому докази зібрані під процесуальним керівництвом зазначеної у постанові групи прокурорів є не законними та є такими, що не можуть прийматися судом , а обвинувальний акт підписаний прокурором Бідним С.С. , який взагалі не входить до групи прокурорів, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.37 КПК України, прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення.

На підтвердження повноважень прокурора у даному кримінальному провадженні суду надано постанову першого заступника керівника Криворізької місцевої прокуратури № 3 Рижкова О.В. від 28 11 2017 року, яка оформлена відповідно до вимог закону, якою визначено групу процесуальних прокурорів : Денисенко О.В., Сеїна Ю.В., Бідного С.С., Артеменка С.Ю., визначивши старшим групи прокурора Денисенко О.В. Крім того, відомості про групу слідчих та прокурорів у даному кримінальному провадженні внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про що наданий відповідний витяг , де зазначено прізвище прокурора Бідного С.С.

Відповідно до ч.2 ст.39 КПК України, керівник органу досудового розслідування уповноважений, окрім іншого,визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих.

Згідно п.5 Розділу 4 «Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань», затвердженого Наказом Генерального прокурора України від 06.04.2016 року № 139, надання витягу з Реєстру на всіх стадіях кримінального провадження, а також копії інформації, яка міститься у Реєстрі, у конкретному кримінальному провадженні до закінчення досудового розслідування здійснюється Реєстраторами, уповноваженими на здійснення досудового розслідування та нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у ньому.

Згідно п.3 Розділу 4 вказаного Положення, до витягу з Реєстру включається інформація про прізвище, ім`я, по батькові слідчого (слідчих) органів досудового розслідування, працівника (працівників) підрозділів детективів та внутрішнього контролю Національного бюро, які здійснюють досудове розслідування, та прокурора (прокурорів), який (які) здійснює(ють) процесуальне керівництво.

Відповідно до п.8 Розділу 1 Положення, реєстраторами Реєстру є:прокурори, у тому числі керівники прокуратур; а також слідчі органів поліції.

Таким чином, у суду відсутні сумніви щодо наявності повноважень у прокурорів Бідного С.С. та Денисенко О.В. у даному кримінальному провадженні, оскільки вони входять в групу прокурорів по даному кримінальному провадженні. Крім того, при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження 27 11 2017 року , ні обвинувачена, ні захисник не висловлювали сумніву щодо групи прокурорів у даному кримінальному провадженні.

Сам факт, наявності в матеріалах кримінального провадження вказаної постанови без підпису зазначеного керівника органу досудового розслідування, хоча і є недоліком, однак не може свідчити про незаконність дій слідчих , прокурорів при здійсненні ними досудового розслідування та ніяким чином не впливає на встановлення обставин у справі та не доводить і не спростовує винуватість обвинуваченої ОСОБА_1 , а тому не може бути підставою для визнання цих документів в межах вказаного кримінального провадження незаконними.

Судтакож враховує,що будь-яке процесуальнепорушення,допущенев ходізбирання доказів,саме пособі неможе бутипідставою длявизнання їхне допустимими.У зв`язкуіз цим,занаявності процесуальнихпорушень порядкуотримання доказіввизнавати їх недопустимими слідлише тоді,коли вони: (1) прямота істотнопорушують праваі свободилюдини;та/або (2) надаютьпідстави для сумнівіву достовірностіотриманих фактичнихданих,які невидалося заможливе усунутив ходісудового розгляду (Ухвала АПВАКС від21042021(справа №711/3111/19).Крім тогосуд зазначає,що Об`єднанапалата ВерховногоСуду врішенні від12052021року (справа №663/267/19) вказуєна те,КПК чітконе вказуєна те,що рішенняпро визначенняпрокурора (як іслідчого ) маєприйматися самеу форміпостанови. Аналогічно« відсутністьпостанови визначенняпевного слідчого абопрокурора уконкретному провадженнісама пособі неозначає,що цейслідчий абопрокурор немають відповіднихповноважень «(ВС/ККС№ 490/10025/17від 19052020). Відповідно до позиції Верховного Судуу справі № 490/10025/17 від 19 травня 2020 рокуКПК Українине вимагає, щоб кожне рішення, яке приймається у зв`язку з розслідуванням кримінальної справи, викладалося у формі постанови. Частина 3статті 110 КПК Українипередбачає, що постанова виноситься слідчим або прокурором лише у випадках, передбачених цим Кодексом, або коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.Аналіз положеньКПК Українисвідчить про те, що визначення слідчого чи прокурора, не є тими випадками, для яких Кодекс вимагає винесення постанови. Відповідно такі процесуальні рішення можуть прийматись навіть без вираження у письмовій формі.

Щодо твердження захисника, що докази, а саме постанову та витяг з ЄРДР прокурором не було відкрито стороні захисту суд зазначає наступне.

Відповідно дост..84КПК України1.Доказами вкримінальному провадженніє фактичнідані,отримані упередбаченому цимКодексом порядку,на підставіяких слідчий,прокурор,слідчий суддяі судвстановлюють наявністьчи відсутністьфактів таобставин,що маютьзначення длякримінального провадженнята підлягаютьдоказуванню. 2. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Дані документи не є доказами в розумінні ст.. 84 КПК України.

При визначенні покарання суд враховує, що відповідно дост.65 КК Українита п.1Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання"(з наступними змінами), призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч. 1ст.65 КК Українисуд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цьогоКодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини цьогоКодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Крім цього, згідно з ч. 2ст. 50 КК Українипокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимогст. 65 КК Українипри призначенні ОСОБА_1 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 121 КК України, який відповідно дост. 12 КК Україниє тяжким злочином, обставини та характер вчинення кримінального правопорушення обвинуваченою, особу винної, яка на облікуу лікарянарколога чилікаря психіатра неперебувала тане перебуває, за місцем мешканняхарактеризується позитивно,раніше докримінальної відповідальностіне притягувалася. Обставини,що пом`якшуютьчи обтяжуютьпокарання згідновимог ст.66,67КК Українисудом не встановлені. А також враховуючи позицію потерпілого, суд вважає за необхідне призначити їй покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч. 2ст. 121 КК України, яке буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Відносно ОСОБА_1 ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 10.10.2017 року з 07 10 2017 року було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою , ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 04 2020 року ОСОБА_1 був обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до 16 05 2020 року, який, продовжувався до 23 жовтня 2020року.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно дост. 100 КПК України.

Процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз, підлягають стягненню з обвинуваченої на підставіст.124 КПК України.

Цивільний позов не заявлений .

Керуючись ст. ст. 369-371, 373-376 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати виною у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч.2ст.121 КК Українита призначити покарання у вигляді 8 ( вісім ) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 вираховувати з моменту її фактичного затримання з метою виконання даного вироку після набрання ним законної сили.

Відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України зарахувати в строк відбування покарання за даним вироком період попереднього ув`язнення ОСОБА_1 з 07 жовтня 2017 року по 22 квітня 2020 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , витрати пов`язані з проведенням судово-трасологічної експертизи від 31.10.2017 року №30/4.6/2807 в розмірі 1581 (одна тисяча п`ятсот вісімдесят одна) грн. 92 коп.

Речові докази:шість ножів, сім слідів папілярних ліній, які скопійовані на липкі стрічки, зрізи нігтьових пластин трупа ОСОБА_3 , дактилокарту трупа ОСОБА_3 , змиви з обох долонь мікрооб`єкти з долонь трупу, джинсові штани ОСОБА_1 , жилет чорного кольору, светр чорного кольору, футболку червоного кольору, джинсові штани синього кольору, труси сірого кольору, в яких був одягнений ОСОБА_3 знищити.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Згідно ст.376ч.6КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення засудженій та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: С. В. Ткаченко