Рішення № 103547531, 24.02.2022, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/10081/21

Провадження № 2/522/1527/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2022 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участю секретаря судового засідання - Семешиної Л.В.,

розглянувши у судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Будівельно - конструкторська фірма "Будінтех" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю про скасування рішення про державну реєстрацію, скасування державної реєстрації речових прав, припинення права власності та визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана представником ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 , третя особа Будівельно - конструкторська фірма "Будінтех" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, про скасування рішення про державну реєстрацію та припинення прав власності.

В обґрунтування позову зазначено, що 02 грудня 2005 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Будінтех» було укладено Договір пайової участі в будівництві № 104/113 (далі Договір № 104/113 від 02.12.2005 року), відповідно до якого Позивач після вводу завершеного будівництва в експлуатацію, повинна була набути право власності на машиномісце № НОМЕР_1 , що розташоване в підвалі будинку будівельний номер АДРЕСА_1 (далі машиномісце). Будівельний номер АДРЕСА_1 є технічною помилкою, та на момент будівництва об`єкту мав № 1. Після підписання Договору № 104/113 від 02.12.2005 року Позивачем було сплачено в повному обсязі вартість машиномісця, після чого вона повернулась до Росії.

Вказували, що забудовник повинен був попередити Позивача про завершення будівництва та прийняття об`єкту в експлуатацію, проте на адресу Позивача нічого не надходило. Згодом з кінця листопада 2013-го року в Україні розпочалась Революція гідності, надалі антитерористична операція на сході України, у зв`язку з цим Позивачка хвилювалась за своє життя та здоров`я та боялась приїздити до України. Позивач шукала можливість дізнатися про стан будівництва об`єкту.

Згодом, 11.05.2021р., ОСОБА_1 звернулась до Адвокатського об`єднання «Консалтингова фірма «Домінанта» з проханням дізнатися чи був введений в експлуатацію підземний паркінг, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (будівельний номер) та допомогти оформити право власності на машиномісце. Після перевірки та аналізу інформації було встановлено, що Позивачці вже не належать майнові права на машиномісце. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно міститься Договір про відступлення права вимоги від 02.03.2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з підробленим підписом Позивачки, відповідно до якого ОСОБА_1 передала всі права та обов`язки первинного інвестора по Договору пайової участі в будівництві № 104/113 від 02.12.2005 року ОСОБА_2 (новому інвестору) в порядку та на умовах Основного договору. У реєстрі міститься також скан Договору № 27/08-05 від 29.08.2005 року, відмінний від того Договору № 27/08-05 від 29.08.2005 року, що є у Позивача, в тому числі номером машиномісця. Так, у Позивача в оригінальному Договорі номер машиномісця зазначено № НОМЕР_1 , проте у Договорі, що міститься в реєстрі № 157. За поясненням Позивача Забудовником було змінено номер машиномісця з 113 на 157.

Зазначили, що 11.10.2010 року між ТОВ «Будінтех» та ОСОБА_2 було укладено Акт приймання-передачі, відповідно до якого БКФ «Будінтех» у вигляді ТОВ передало, а Інвестор ( ОСОБА_2 ) прийняв машиномісце № НОМЕР_2 в житловому домі АДРЕСА_2 . 28.04.2017 року ОСОБА_2 зареєструвала за собою право власності на дану квартиру.

Сторона позивача з посиланням на те, що позивачка не підписувала Договір про відступлення права вимоги від 02.03.2008 року та не відступала права вимоги майнових прав на машиномісце іншим особам, вона була незаконно позбавлена майнових прав на машиномісце. За викладеного звернулась до суду з дійсним позовом.

04 червня 2021 рокуухвалою Приморського районного суду м. Одеси позовну заяву залишено без руху. Недоліки позову представником позивача були усунуті 10.06.2021 року.

Ухвалою суду від 11.06.2021 року провадження у справі було відкрито та призначено розгляд справи з призначенням підготовчого засідання 12.07.2021 року.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11.06.2021 року задоволено клопотання представника позивача про забезпечення позову.

Розгляд справи 12.07.2021 року, 13.09.2021 року відкладався у зв`язку з неявкою сторін.

Ухвалою суду від 15.09.2021 року було розглянуто клопотання сторони позивача про витребування доказів , витребувано у ОСОБА_4 оригінали документів, що стали підставою для реєстрації за нею права власності на спірне машиномісце, та у БКФ «БУДІНТЕХ» у вигляді ТОВ витребувано інформацію та документи що її підтверджують, стосовно видачі ОСОБА_2 документів, які стали підставою для реєстрації за нею права власності на машиномісце. Витребувано в Управлінні державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради належним чином засвідчену копію реєстраційної справи на машиномісце.

У зв`язку з неявкою сторін, розгляд справи 11.10.2021 року був відкладений на 08.11.2021 року.

До суду 12.10.2021 року з Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради на виконання ухвали суду від 15.09.2021 року надійшли завірені копії документів реєстраційної справи щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.117-166).

У зв`язку з неявкою сторін, за клопотанням позивача, розгляд справи 08.11.2021 року був відкладений на 09.12.2021 року.

Представник ОСОБА_1 адвокатЦвігун В.В.09.12.2021року надавсуду уточненупозовну заяву до ОСОБА_2 , третя особа Будівельно-конструкторська фірма «Будінтех» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, про скасування рішення про державну реєстрацію, скасування державної реєстрації речових прав, припинення права власності та визнання права власності (а.с.176-184), згідно якої просили:

-скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності, скасувати державну реєстрацію речових прав та припинити право власності ОСОБА_2 на машиномісце № НОМЕР_2 , загальною площею 19,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1237342151101;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на машиномісце № НОМЕР_2 , загальною площею 19,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1237342151101.

Ухвалою від 23.12.2021 року підготовче засідання по цивільній справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

У зв`язку з неявкою сторін розгляд справи 27.01.2022 року був відкладений на 22.02.2022 року.

У судове засідання 22.02.2022 року сторони не з`явились. Від представника позивача до суду надійшла заява, згідно якої просив справу розглядати за його відсутності, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідачка про час, дату та місце судового засідання була сповіщена належним чином, однак до суду не з`явилась; заяв по суті та будь-яких клопотань до суду не заявляла.

Третя особа Будівельно - конструкторська фірма "Будінтех" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю про час, дату та місце судового засідання була сповіщена належним чином, однак представник до суду не з`явився; заяв по суті та будь-яких клопотань до суду не заявляв.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Верховний Суд у постанові від 1 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18 виходив із того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалівдостатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті.

Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, анеможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

У зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядкустатті 280 ЦПК України, зі згоди представника позивача, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положеннямст. 223 ЦПК України.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

У відповідностідо вимогст.268ЦПК України,датою складанняповного текстурішення суду є 24.02.2022 року.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до наступного висновку.

Як убачається з матеріалів справи, 02 грудня 2005 року у м. Одеса між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будінтех» було укладено Договір пайової участі в будівництві № 104/113, відповідно до якого ОСОБА_1 після вводу завершеного будівництва в експлуатацію, повинна була набути право власності на машиномісце № НОМЕР_1 , що розташоване в підвалі будинку будівельний номер АДРЕСА_2 . Забудовником було змінено номер машиномісця з 113 на 157 (а.с.15-20).

Розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 1051 від 29.05.2007 року було затверджено акт державної приймальної комісії по прийняттю в експлуатацію житлового комплексу (блок-секції №№1,2,3,4) з підземним паркінгом (під секціями №№1-4) по АДРЕСА_2 (будівельний номер), а також присвоєно закінченому будівництвом житловому комплексу поштову адресу: АДРЕСА_3 (а.с.21-22).

Судом встановлено, що в матеріалах реєстраційної справи №1237342151101 міститься Договір про відступлення права вимоги від 02.03.2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно до якого ОСОБА_1 передала всі права та обов`язки первинного інвестора по Договору пайової участі в будівництві № 104/113 від 02.12.2005 року в тому числі і право вимоги від Забудовника машиномісця № НОМЕР_2 , що знаходиться в підвалі житлового будинку будівельна адреса АДРЕСА_2 . Таким чином, зі змісту даного договору вбачається, що ОСОБА_1 повністю розрахувалась із Забудовником та в подальшому на безоплатній основі передала право вимоги по Договору № 104/113 від 02.12.2005 року ОСОБА_2 (а.с.140-141).

Також з матеріалів реєстраційної справи вбачається, що 11.10.2010 року між ТОВ «Будінтех» та ОСОБА_2 було укладено Акт приймання-передачі, відповідно до якого БКФ «Будінтех» у виді ТОВ передало, а Інвестор ( ОСОБА_2 ) прийняв машиномісце № НОМЕР_2 в житловому домі № НОМЕР_3 по АДРЕСА_2 (а.с.142).

28.04.2017 року ОСОБА_2 зареєструвала за собою право власності на дане машиномісце на підставі Акту приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер:-, виданий 11.10.2010 року, видавник: СКФ «БУДІНТЕХ»; технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 28.04.2017 року, видавник: ФОП ОСОБА_5 ; договір, серія та номер: 104/113, виданий 02.12.2005 року, видавник: СКФ «БУДІНТЕХ», договір про відступлення права вимоги, серія та номер:-, виданий 02.03.2008 року, видавник: СКФ «БУДІНТЕХ».

У ході судового розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 станом на 02.03.2008 року була відсутня в Україні.

У Постанові від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц Велика Палата Верховного Суду констатувала, що відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Частиною третьою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, тобто до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли. Велика Палата Верховного Суду також констатувала, що підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_4 та БКФ «Будінтех» у вигляді ТОВ неодноразово надсилались ухвала про витребування доказів від 15.09.2021 року, проте відповіді на неї так і не було надано.

Відповідно до ч. 10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Суд приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_1 була відсутня в Україні у період укладення Договору про відступлення права вимоги від 02.03.2008 року та не підписувала його, а відповідачем не надано жодних доказів, які б могли свідчити про зворотне, тобто не спростовано, незважаючи на те, що вони витребовувались судом, Договір про відступлення права вимоги від 02.03.2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не укладався, а отже і відносин із переходу до відповідача прав на машиномісце не виникло.

Стосовно скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності, скасування державної реєстрації речових прав та припинення права власності за ОСОБА_2 .

Згідно зі статтею 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

За правилами ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). За таких обставин недостатньо рішенням суду визнати недійсним Договір, потрібно одночасно припинити цим рішенням право власності, зареєстроване відповідно до законодавства.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що спосіб захисту має бути ефективним. Проте неможливо належним чином захистити права без скасування державної реєстрації прав, набутих за недійсним правочином та визнання недійсними документів, які видані на підтвердження реалізації недійсного правочину.

Суд приходить до висновку що позовні вимоги щодо скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності, скасування державної реєстрації речових прав, припинення права власності за ОСОБА_2 на спірне машиномісце підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги щодо визнання права власності на машиномісце за ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Упостанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 у справі №344/16879/15-ц (провадження N 14-31цс20) вказано, що при розгляді справи Велика Палата керується тим, що, укладаючи договір купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно, покупець отримує речове право, яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно в майбутньому.

Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Захист прав на новостворене майно, прийняте в експлуатацію, в разі невизнання відповідачем прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист здійснюється на загальних засадах цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим, а саме: повинно реально відновлювати наявне порушене, оспорене або невизнане право, такий спосіб має відповідати характеру правопорушення та цілям судочинства та не може суперечити принципу верховенства права.

Способи захисту права, обрані позивачем та застосовані судом, повинні найбільш ефективно поновлювати порушені права, а специфіка інвестування в об`єкти будівництва та визначення новоствореного майна як об`єкта захисту права, відмінного від майнових прав на етапі укладення договорів про інвестування в будівництво, які мають різні назви, повинні тлумачитися на користь тієї особи, права якої порушено.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що правозастосовчу практику в подібних спорах необхідно консолідувати, а відтак частково відступити також від правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1858цс15, оскільки в тих випадках, коли об`єкт нерухомості вже збудований та прийнятий в експлуатацію, проте покупцем не отримані правовстановлюючі документи у зв`язку із порушенням продавцем за договором купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно взятих на себе договірних зобов`язань щодо передання всіх необхідних документів для оформлення права власності на квартиру, вартість якої сплачена покупцем в повному обсязі, та у разі невизнання продавцем права покупця на цю збудовану квартиру може мати місце звернення до суду з вимогою про визнання за покупцем права власності на проінвестоване (оплачене) ним майно відповідно до положень статті 392 ЦК України.

Визнання права як універсальний спосіб захисту абсолютних та виключних прав і охоронюваних законом інтересів передбачене устатті 16 ЦК України.

Устатті 392 ЦК Українивказано, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Спосіб захисту, передбаченийстаттею 392 ЦК Україниє різновидом загального способу захисту - визнання права, а тому його може бути використано в зобов`язальних відносинах за відсутності іншого, окрім судового, шляху відновлення порушеного права.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном" (пункт 98 рішення ЄСПЛ щодо прийнятності заяви у справі "Броньовські проти Польщі", заява N 31443/96; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі "Сук проти України", заява N 10972/05; пункт 74 рішення ЄСПЛ "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини" від 02 березня 2005 року, заяви N 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення від 01 червня 2006 року у справі "Федоренко проти України" (N 25921/02) ЄСПЛ вказав, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і в справі "Стреч проти Сполучного Королівства", заява N 44277/98).

БКФ «Будінтех» у вигляді ТОВ неодноразово надсилались ухвала про витребування доказів від 15.09.2021 року, проте відповіді на неї так і не було надано, що свідчить про те, що Забудовник перешкоджає у відновленні порушеного права Позивача.

Судом встановлено,що Позивачповністю сплатилазабудовнику вартістьмашиномісця №113,яке потімзмінило на АДРЕСА_4 .Проте,враховуючи щомайнове правона машиномісцеза неукладенимидокументами булопередане ОСОБА_2 ,то якнаслідок Актприймання-передачі (відповідно до якого БКФ «Будінтех» у виді ТОВ передало, а Інвестор прийняв машиномісце № 157 в житловому домі АДРЕСА_3 ) був виданий саме ОСОБА_2 ..

Таким чином, оскільки, Договір про відступлення права вимоги від 02.03.2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є неукладеним, будинок зданий до експлуатації. право власності на машиномісце № НОМЕР_2 в житловому домі АДРЕСА_3 повинно бути визнане за ОСОБА_1 ..

Після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів справи суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно дост. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідност. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до змісту вимог ч.1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що за подання даного позову позивач поніс додаткові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2724, 00 гривень, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжними дорученнями від 02.06.2021 року, від 09.06.2021 року та 07.12.2021 року на зазначену суму.

Отже, суд вважає за можливе стягнути із відповідачки на користь позивача судові витрати у розмірі 2724,00 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,10-13,19,43,49,76,77-81,89, 200,223,247,263-265,274,280-284,353-355ЦПК України суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Будівельно - конструкторська фірма "Будінтех" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю про скасування рішення про державну реєстрацію, скасування державної реєстрації речових прав, припинення права власності та визнання права власності -задовольнити.

Скасувати рішеннядержавного реєстратора про державну реєстрацію права власності, скасувати державнуреєстрацію речовихправ таприпинити правовласності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на машиномісце № НОМЕР_2 , загальною площею 19,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1237342151101.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на машиномісце № НОМЕР_2 , загальною площею 19,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1237342151101.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , гр. Російської Федерації, паспорт № НОМЕР_5 виданий ТП № 7 Міжрайонного ОУФМС Росії по Московській області в міському поселенні Одинцово, адреса проживання: АДРЕСА_6 ) судовий збір у розмірі2724, 00 грн (дві тисячі сімсот двадцять чотири гривні 00 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 24.02.2022 року.

Суддя Л.В. Домусчі