Ухвала суду № 103547367, 23.02.2022, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/6388/21

Провадження № 1-кп/496/61/22

У Х В А Л А

23 лютого 2022 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі колегії суддів:

головуючого судді - Пендюри Л.О.

суддів Буран В.М., Горяєва І.М.

за участю секретаря Богдан Ю.В.

прокурора Андрєєвої Н.О.

захисника Попова О.А.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_1 обвинуваченному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До Біляївського районного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні закінченого замаху на умисне вбивство трьох осіб, а також у придбанні, носінні, зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

У судовому засіданні прокурор подала клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні ряду злочинів, в тому числі і особливо тяжкого злочину, за скоєння яких передбачено покарання від трьох досеми років позбавлення волі та від десятидо п`ятнадцятироків абодовічним позбавленнямволі, він офіційноне працює, за місцем реєстрації не мешкає, тому існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватись від суду. Посилаючись на вказані обставини прокурор просить продовжити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

Потерпілі до підготовчого судового засідання не з`явились.

В судовому засіданні обвинувачений та його захисник заперечували щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просили суд змінити запобіжний захід на домашній арешт, оскільки обвинувачений має сім`ю та постійне місце проживання у співмешканки.

Заслухавши прокурора, обвинуваченого та його захисника, дослідивши обвинувальний акт, суд приходить до наступного.

Згідно ч. 3ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року.

Вирішуючи клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, судом враховуються вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини, згідно з якою обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Доцільність залишення під вартою особи, яка підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, має оцінюватись в кожному випадку окремо у відповідності з її особливими характеристиками.

Продовжене тримання під вартою може бути виправдано в тому випадку, якщо існують конкретні ознаки того, що це дійсно вимагається виходячи з інтересів суспільства, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважують правило поваги особистої свободи /справа W. проти Switzerland, судове рішення від 26 січня 1993 року § 30/.

Перевіряючи обґрунтованість обвинувачення, суд виходить з практики Європейського суду з прав людини, а саме: рішення «Нечипорук і Йонкало проти України», п. 175; «Cebotari v. Moldova», п. 48; «Fox, Campbell and Hartley v. the UK», n. 32, яка вказує на те, що слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин, та в даному випадку вважає, що дані, які вказують на обґрунтоване обвинувачення, та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться в долучених в обґрунтування клопотання матеріалах.

ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні ряду злочинів, в тому числі і особливо тяжкого злочину, за скоєння яких передбачено покарання від трьох досеми років позбавлення волі та від десятидо п`ятнадцятироків абодовічним позбавленнямволі, він офіційноне працює, за місцем реєстрації не мешкає, враховуючи тяжкість покарання може переховуватись від суду, а тому наявний ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв`язку з чим суд вважає можливим обрати обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, а саме: закінчений замах на умисне вбивство двох або більше осіб.

Виходячи з положень ч. 4 ст. 183 КПК України, суд вважає за доцільне не визначати обвинуваченому розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу.

Підстав для обрання більш м`якого запобіжного заходу, у виді домашнього арешту, як того просив захисник суд не вбачає у зв`язку з чим в клопотанні захиснику щодо обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 177, 178, 183, 331, 376 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме: з 23.02.2022 року до 23.04.2022 року включно та утримувати його в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення - начальнику ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя Л.О. Пендюра

Судді В.М. Буран

І.М. Горяєв