Ухвала суду № 103545620, 14.01.2022, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/43490/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2022 року місто Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва Кваша А.В., при секретарі Ромась Г.Г., за участю представника ТОВ «2Х2 ФІНАНС» - адвоката Зайця О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката Зайця Олександра Володимировича, який діє в інтересах ТОВ «2Х2 ФІНАНС», про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42013110000000868, накладеного постановою слідчого ГСУ МВС України від 02.11.2011,

В С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло клопотання адвоката Зайця Олександра Володимировича, який діє в інтересах ТОВ «2Х2 ФІНАНС», про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42013110000000868, накладеного постановою слідчого ГСУ МВС України від 02.11.2011.

У клопотанні заявник зазначає, що 05.11.2021 ТОВ «2Х2 ФІНАНС» придбало квартиру АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу.

23.11.2021 було отримано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотеки, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна номер інформаційної довідки: 286238681 з якої вбачається, арешт на квартиру АДРЕСА_1 , номер запису про обтяження:44871780 дата, час державної реєстрації 02.11.2011 16.59.15; підстава для державної реєстрації: постанова про накладення арешту на майно, серія та номер: б/н, виданий 31.10.2011, видавник слідчий СУ ГУ МВС України в м. Києві Литвиненко Д.П., кримінальна справа №18-529, порушена 14.07.2011 за ч. 4 ст. 190 КК України, арешт всього рухомого і нерухомого майна, вид обтяження: арешт нерухомого майна, відомості про суб`єкт обтяження: особа, майно/права якої обтяжуються: Мірошник Володимир Віталійович; обтяжувач: слідче управління ГУ МВС України в м. Києві, код ЄДРПОУ: 08592201, країна реєстрації: Україна, адреса Україна, 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15; відомості про реєстрацію до 01.01.2013; єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 11797146, 02.11.2011 16:59:15, реєстратор: Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

Арешт накладено постановою слідчого ГСУ МВС України від 02.11.2011 у межах кримінального провадження на підставі положень КПК України 1960 року.

На дату накладення арешту, квартира АДРЕСА_1 , належала іншій особі.

На даний час право власності на квартиру АДРЕСА_1 належить ТОВ «2Х2 ФІНАНС», компанія не може повноцінно користуватися своїм правом власності на квартиру АДРЕСА_1 , оскільки на квартиру накладено арешт.

Обґрунтування того, що застосування арешту майна відпала потреба полягає у тому, що зважаючи на відповідь від 07.07.2021 з Головного управління поліції м. Києва та від 04.08.2021 з Київської міської прокуратури, вбачається, що кримінальна справа закрита.

Таким чином, скасування арешту не приведе до втрати або будь-якого пошкодження майна та настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню. Оскільки потреба в арешті на сьогоднішній день відпала.

В судовому засіданні представник ТОВ «2Х2 ФІНАНС» - адвоката Зайць О.В. клопотання підтримав та просив його задовольнити. Крім того просив долучити до матеріалів справи копії документів та листів.

Уповноважені представники СУ ГУНП в м. Києві та Київської міської прокуратури, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Разом із цим, їх неявка не перешкоджає розгляду клопотання про скасування арешту майна, поданого в порядку ст. 174 КПК України.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

СУ ГУМВС України в м. Києві здійснювалось досудове слідство у кримінальній справі №18-529 за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України. Під час проведення досудового слідства постановою слідчого накладено арешт на об`єкт нерухомого майна, розташованого в м. Києві

04.08.2014 прокурором у провадженні прийнято рішення про його закриття.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Положенням ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 ст. 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Положенням ч. 2 ст. 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Приймаючи до уваги те, що кримінальна справа№18-529 (кримінальне провадження № 42013110000000868) закрито, а квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 41,2 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2497952780000, перебуває під арештом понад десять років, що вказує на відсутність підстав для подальшого існування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна. Враховуючи викладене слідчий суддя вбачає наявність підстав для задоволення клопотання про скасування арешту майна.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 98, 170, 173-174, 309, 376, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Клопотання - задовольнити.

Скасувати арешт майна на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 41,2 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2497952780000, що накладений на підставі (номер запису про обтяження: 44871780 дата, час державної реєстрації 02.11.2011 16.59.15; підстава для державної реєстрації: постанова про накладення арешту на майно, серія та номер: б/н, виданий 31.10.2011, видавник слідчий СУ ГУ МВС України в м. Києві Литвиненко Д.П., кримінальна справа №18-529), порушена 14.07.2011 за ст. 190 ч. 4 КК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя : А.В. Кваша