Рішення № 103544332, 23.02.2022, Радехівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

іменем України

23 лютого 2022 рокуСправа №451/1323/20 Провадження № 2-а/451/1/22

Радехівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Табен Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Радехів адміністративну справу №451/1323/20 за позовом ОСОБА_1 до інспектора, лейтенанта поліції УПП в Рівненській області Ковальчук Віктора Петровича, Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування Постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ №2947518 від 08.08.2020 р.,-

в с т а н о в и в:

25 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора, лейтенанта поліції УПП в Рівненській області Ковальчук Віктора Петровича про визнання протиправною та скасування Постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ №2947518 від 08.08.2020 р.

В позовній заяві зазначає, що ОСОБА_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , 08.08.2020р. керуючи автомобілем MERCEDES-BENZ R320, державний номер НОМЕР_3 , рухався по автодорозі Київ - Чоп (425 км населений пункт Крупець) із швидкістю в межах 68 км/год та був зупинений працівником поліції, після чого попросив пояснити причину зупинення. Зі слів інспектора УПП в Рівненській області 1 бат. 2 рота лейтенанта поліції Ковальчука Віктора Петровича (посвідчення РВП 006453, жетон 165020), за даними приладу для вимірювання швидкості руху позивач перевищив дозволену швидкість на 55 км/год. Згідно Постанови серія ЕАМ №2947518 від 08.08.2020р. швидкість руху вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості TRUCAM LTI 20/20 0762. Відповідачем 08.08.2020р. винесено стосовно позивача постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 ч. 3 КУпАП України. У Постанові відповідач стверджує, що позивачем порушено п. 12.4 Правил дорожнього руху.

З позиції позивача, зазначена постанова винесена безпідставно та з істотним порушенням його прав, не відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Вимірювання швидкості руху відповідачем було здійснено приладом із функцією фото- та відеофіксації, проте вказаний прилад використовувався не в автоматичному, а у ручному режимі, що дозволяє маніпулювати його показниками шляхом зустрічного руху в напрямку, протилежному напрямку руху автомобіля, в момент вимірювання, що спричинило фіксацію невірних показників.

В постанові вказано, що до неї додається фото порушення. Проте жодних фотоматеріалів в якості доказу до Постанови додано не було. Тому позивач виявив намір ознайомитися з такими доказами під час судового розгляду і вважає, що в разі наявності таких доказів, їх слід витребувати у відповідача. Очевидно, що зафіксовані показники швидкості належать іншим автомобілям, що рухалися в тому ж напрямку, що й автомобіль позивача.

Оскільки за твердженням позивача, він рухався із швидкістю 68 км/год, а відповідач стверджує, що швидкість була 105 км/год, виникають сумніви щодо коректності роботи вказаного в Постанові вимірювача швидкості, тому слід дослідити можливість використання його показників в якості доказів, зокрема перевірити чи вказаний прилад пройшов періодичну повірку. Також викликає сумніви вказаний номер вимірювача швидкості, що взагалі може мати наслідком неприпустимість використання його показників.

Обвинувачення, не підтверджене належними та допустимим доказами взагалі, має бути визнано таким, що ґрунтується на припущеннях. Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Як вбачається з п.4 Постанови, особою, щодо якої розглядається справа, є ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 . Проте з доданої до позовної заяви копії паспорта чітко видно, що місцем реєстрації позивача є Львівська обл., Радехівський р-н, с.Вузлове, про що наголошувалося відповідачу (доказом цього може бути відеозапис з нагрудної відеокамери відповідача). Тобто Постанова складена щодо іншої людини з такими ж, як у нього прізвищем, ім`ям, по-батькові і схожим місцем реєстрації.

При складенні Постанови відповідачем було допущено грубі порушення, зокрема. Відповідач відмовився прийняти від позивача письмове клопотання про необхідність скористатися юридично-правовою допомогою адвоката, передбаченого ст. 59 Конституції України та ст. 268 КУпАП, натомість повідомивши, що розгляд справи завершено, що можна побачити при перегляді відеозапису з нагрудної відеокамери відповідача. Також відповідний запис зроблено ним в примірнику Постанови, що залишилася у відповідача.

Просить суд: визнати протиправною та скасувати Постанову серія ЕАМ №2947518 від 08.08.2020р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (а.с.1-3).

В судовому засіданні 17 листопада 2021 року залучено до участі у справі співвідповідача - Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції (а.с.79-80).

Позивач в судове засідання не з`явився, проте подав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити (а.с.93).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, хоч про час та місце розгляду спправи був належним чином повідомлений, скерував до суду відзив на позовну заяву з клопотанням про поновлення пропущеного строку для подання відзиву на адміністративній позов (а.с.33-34,91).

В відзиві зазначає, що оскільки, судова повістка про виклик, ухвала про відкриття провадження та адміністративний позов надійшли до відповідача 31 травня 2021 року, а постанова серія ЕАМ №26947518 була складена 08 серпня 2020 року, відеозапис з бодікамери не зберігся тому, з об`єктивних причин відповідач не має можливості його надати. Натомість до відзиву надані відповідачем відеозаписи та фото з приладу лазерного вимірювача TRUCAM LTI 20/20 №ТС000762, що може слугувати доказом в справі про адміністративне правопорушення.

Щодо твердження позивача, що до постанови жодних фотоматеріалів в якості доказу додано не було, то слід зазначити, що поліцейські не мають технічної змоги відразу на місці роздрукувати фото та за будь-якою детальнішою інформацією позивач вправі звернутися до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції. Позивачу ніщо не заважало скористатися своїми правами (для реалізації яких він повинен був його озвучити поліцейським).

Щодо твердження позивача, що постанова складена щодо іншої людини з такими ж прізвищем, ім`ям та по батькові і схожим місцем реєстрації, звертає увагу суду, що оскаржувана постанова серії ЕАМ №26947518 від 08 серпня 2020 року відповідно до пункту 5 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за №1408/27853 винесена в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції, отже, при внесені даних, а саме серію та номер посвідчення водія, адреса проживання особи відповідно до якої видано посвідчення водія підтягується автоматично. Вважає, що поліцейський правомірно розглянув справу на місці зупинки транспортного засобу особи-правопорушника. Перевищення швидкості громадянином ОСОБА_1 підтверджується фотознімком та відеозаписом, здійсненим сертифікованим приладом лазерним вимірювачем TRUCAM LTI 20/20 №ТС000762, який вказаний у пункті 5 постанови серії ЕАМ №26947518 від 08 серпня 2020 року. Звертає увагу суду, що порушень стосовно неправильності встановлення чи невідповідності до ДСТУ 4100;2014 дорожніх знаків чи дорожньої розмітки, на даній ділянці дороги, зафіксовано не було. Також зауважує, що властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TRUCAM. Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/17049, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 31.10.2019 р. та чинного до 31.10.2020р., лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TRUCAM LTI 20/20 №ТС000762, є придатним до застосування. Також зазначає, що можливість використання виробу «TRUCAM LTI 20/20», виробництва Laser Technology Inc., також підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку від 27.09.2018 року №04/02/03/-3008, який зазначає про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування АЕS відповідно до ДСТУ ISO/ІЕS 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних.

Факт порушення зафіксовано на приладом TRUCAM LTI 20/20 №ТС000762, що є належним та допустимим доказам в справі про адміністративне правопорушення.

Також відповідач зазначає, що адміністративний позов заявлено до інспектора роти №2 батальйону управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Ковальчука Віктора Петровича, тобто до неналежного відповідача, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган Національної поліції.

Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі (а.с.33-34,36-48).

Представник відповідача - Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з`явився та про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с.84,90).

Із врахуванням наведеного, на підставі ст.205 та ч.4 ст.229 КАС України розгляд справи проведено без участі сторін, без застосування фіксування судового засідання технічними засобами та на підставі представлених суду доказів.

Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Суд встановив, що 8 серпня 2020 року інспектором УПП в Рівненській області 1 бат. 2 роти лейтенантом поліції Ковальчуком Віктором Петровичем винесено постанову серії ЕАМ №2947518 від 08.08.2020, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП за порушення п.12.4 ПДР та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень.

Так, в постанові серії ЕАМ №2947518 від 08.08.2020, зазначається, що 08.08.2020 водій автомобіля MERCEDES-BENZ R320, державний номер НОМЕР_3 , рухаючись по автодорозі М-06 Київ - Чоп 425 км зі швидкістю 105 км/год, перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункту Крупець, позначений дорожніми знаками 5.45, 5.46 ПДР, на 55 км/год; швидкість вимірювалася лазерним вимірювачем швидкості руху TRUCAM LTI 20/20 0762 (а.с.7).

Відповідно до ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху

За змістом п.1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Відповідно до пункт 12.4 Правил дорожнього руху у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Частиною 3 статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Поряд з цим, частина 4 статті 122 КУпАП встановлює, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП, відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виходячи із змісту пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283і284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Так, в постанові інспектора УПП в Рівненській області 1 бат. 2 роти лейтенанта поліції Ковальчука Віктора Петровича, серії ЕАМ №2947518 від 08.08.2020 зазначено, що до постанови додаються фото порушення вчинення позивачем адміністративного правопорушення, однак такі безпосередньо до постанови не були долучені, а надіслані стороною відповідача разом з відзивом до суду (а.с.51).

З вказаних матеріалів фото вбачається, що транспортний засіб з державним номером НОМЕР_3 , рухався зі швидкістю 105 км/год, проте на фото жодним чином не відображено, на якій саме ділянці дороги зафіксовано вказану швидкість.

Окрім цього, дане фото не може слугувати належним доказом в даній справі, оскільки не доводить наявність складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, як ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, оскільки з описової частини постанови вбачається зовсім інша кваліфікація правопорушення ОСОБА_1 , відповідальність за яке передбачено ч.4 ст.122 КУпАП.

Таким чином, інспектор невірно кваліфікував дії позивача, у зв`язку з чим за відсутності підстав і доказів позивача притягнуто до відповідальності за порушення вимог ч.3 ст. 122 КУпАП, а не за порушення ч.4 ст. 122 КУпАП, яка передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину.

Згідно із ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не було надано до суду жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував порушення позивачем вимог ч.3 ст. 122 КУпАП.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

В рекомендації №R(91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Також, суд зазначає, що зазначення інспектором в оскаржуваній постанові адреси проживання позивача відмінної від тої, що вказана в паспорті громадянина України, серії НОМЕР_1 , не спростовує того, що постанова, серії ЕАМ №2947518 від 08.08.2020 складена саме відносно позивача, оскільки в постанові містяться також інші ідентифікуючі дані, зокрема, номер посвідчення водія. Тому в цій частині доводи позивача не заслуговують на увагу.

Інші доводи учасників справи на висновки суду не впливають.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, N 63566/00, § 23, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, встановлених обставин справи, системного аналізу положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, а відтак в розумінні п.3 ч.3 ст.286 КАС України постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності необхідно скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч.4 ст.286 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до ст.132 та ч.1 ст.139 КАС України необхідно стягнути з відповідача судові витрати в користь держави.

Керуючись статтями 9, 72, 77,205,229,241,286 КАС України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову інспектора УПП в Рівненській області 1 бат. 2 роти лейтенанта поліції Ковальчука Віктора Петровича, серії ЕАМ №2947518 від 08.08.2020, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, на ОСОБА_1 за ч.3 ст.122 КУпАП визнати протиправною та скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.122 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції (33028, місто Рівне, вул. Степана Бандери, 14а, ЄДРПОУ 40108646) в користь держави судовий збір в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок до спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України; отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; р/р UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддяСеменишин О. З.

Рішення суду виготовлене в нарадчій кімнаті 23 лютого 2022 року.