Вирок № 103543820, 23.02.2022, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/267/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2022 року Залізничний районний суд м. Львова в складі: головуючоїсуддіРумілової Н.М., при секретаріГруник Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальне провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202114390000370 від 28.11.2021року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, громадянина України, маючого середньо-спеціальну освіту, студента 2 курсу прикладної механіки Української академії друкарства, не судимого, проживаючого та зареєстрованого в АДРЕСА_1 ,

у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

за участю сторін кримінального провадження: прокурора Денис О.М., потерпілого ОСОБА_2 , захисника Когута І.В., обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 28.11.2021р., приблизно о 05:52 год., перебуваючи поблизу будинку № 245а по вул. Городоцька у м. Львові, маючи умисел на відкрите заволодіння чужим майном, переслідуючи корисливий мотив, з метою протиправного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, підбіг ззаду до потерпілого ОСОБА_2 та застосувавши фізичне насильство щодо потерпілого, збив його з ніг, наніс потерпілому декілька ударів в область голови, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді рани в ділянці правої брови, синець у правій навколоочній ділянці, садно у правій привушній ділянці, садно із синцем довкола в ділянці правого ліктьового суглоба, які відносяться до легкого ступеня тяжкості, після чого, подолавши опір потерпілого ОСОБА_2 , ОСОБА_1 зірвав наплічну сумку, яка знаходилася на лівому плечі потерпілого, звідки вийняв грошові кошти у сумі 2000 гривень та втік з місця події. Внаслідок вказаних протиправних дій потерпілому ОСОБА_2 заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 2000 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненому визнав повністю, пояснив, що він під час події вже три місяці працював таксистом у службі таксі «Uber» та «Bolt» на автомобілі «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить на праві власності його матері, та дійсно 28.11.2021р., приблизно о 05.00 год. отримав повідомлення від служби таксі «Uber», що треба забрати клієнта біля пам`ятника ОСОБА_4 та відвезти його на вул.Городоцьку 245а. Він під`їхав. Пасажир сів поруч з ним, він привіз його до будинку АДРЕСА_2 . Вартість проїзду була 75 грн. Пасажир витягнув з сумки 100 грн. Він віддав решту 25 грн. Пасажир був у стані алкогольного сп`яніння, вийшов з автомобіля і зупинився. Тоді в нього виник умисел на заволодіння грошима цього пасажира, так як в той час в нього було складне матеріальне становище. Він розвернувся, проїхав ще по вулиці, потім зупинився, побіг через дорогу, побачив, що пасажир ще стоїть на тому ж місці, підбіг до нього с заду, вдарив рукою в обличчя, від чого той впав. Після цього він став забирати в нього сумку, однак той її тримав. Тоді він наніс ще декілька ударів в обличчя потерпілого і тільки тоді забрав сумку. Такі його дії тривали хвилин 2-3. Тут же він витягнув з кишені сумки гроші в сумі 2000 грн., купюрами номіналом по 500 грн., сумку кинув потерпілому та побіг до свого автомобіля. Просив суворо не карати, у скоєному кається, шкода повністю відшкодована потерпілому.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 не оспорював фактичні обставини справи і судом було встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.

Оцінюючи викладене, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, що йому інкримінується, доведена повністю. Його дії правильно кваліфіковані органами досудового розслідування як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, і він за це має нести відповідальність.

При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, також особу обвинуваченого, який за місцем свого проживання характеризується посередньо, притягувався до кримінальної відповідальності у неповнолітньому віці у 2020 році за ст.185 ч.2 КК України, на обліку у наркологічному та психіатричному диспансері не перебуває, також те, що він визнав свою вину, висловив щире каяття у скоєному, що суд відносить до обставин, що пом`якшують покарання.

Обставини, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 судом не встановлені.

Відповідно до ст..65 ч.2 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання, суд враховує, що відповідно до вимог ст.65КК України та п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, вирішуючи питання про вид та розмір покарання щодо особи, яка визнається винною у вчиненні злочину, суди зобов`язані дотримуватися загальних засад призначення покарання, бо через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання; приймати до уваги ступінь тяжкості вчиненого винною особою злочину, дані про його особу та обставини справи, що обтяжують чи пом`якшують покарання.

Суд враховує, що вирішуючи питання про застосування ст. 75 КК України, про що наполягала сторона захисту, суд має належним чином досліджувати й оцінювати всі обставини, які мають значення для справи та застосовувати вказані вимоги закону лише в тому разі, коли для його є умови й підстави.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_1 вчинено умисний тяжкий корисливий злочин, за який передбачено покарання до 6 років позбавлення волі, вчинення злочину поєднано із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для здоров`я потерпілого.

Суд, вирішуючи питання про призначення ОСОБА_1 покарання приймає до уваги перш за все конкретні обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, спосіб та характер вчиненого діяння, а також дані, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_1 , який є таким, що не має судимості, але притягувався до кримінальної відповідальності за корисливий злочин, за місцем проживання характеризується посередньо.

Будь-яких даних, що істотно знижують суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_1 злочину при розгляді в суді не встановлено.

Наведені обставини та дані про особу обвинуваченого свідчать про неможливість виправлення обвинуваченого без відбування ним покарання і безпідставність звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.

На переконання суду, призначення покарання за вчинення тяжкого злочину із застосуванням ст.75КК України може створити у суспільстві враження вибіркового правосуддя та буде суперечити принципам верховенства права та невідворотності покарання.

Тому, ОСОБА_1 необхідно призначити покарання в мінімальних межах санкції ч.2 ст.186КК України у вигляді позбавлення волі, яке є достатнім і необхідним для виправлення винного і попередження нових злочинів.

Цивільний позов не заявлений .

Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, застосовані на підставі ухвал Залізничного районного суду м. Львова від 30 листопада 2021 року та 02 грудня 2021 року, скасувати.

Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України

Керуючись ст. 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, та призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Міру запобіжногозаходу обвинуваченому ОСОБА_1 увигляді застави до набрання вироку законної сили залишити без змін .

Після набраннявироком законноїсили затримати ОСОБА_1 та доставити його до місця відбування покарання.

Запобіжний західу виглядізастави,обраний увідношенні ОСОБА_1 під час досудового слідства - скасувати після набрання вироком законної сили та повернути ОСОБА_5 суму внесеної ним застави у розмірі 68100,00 (шістдесят вісімтисяч сто) гривень, яка була перерахована ним за квитанцією №0.0.238205253.2 від 16.12.2021 через Інтернет-банк «Приват-24», отримувач: Львівський апеляційний суд, банк отримувача: Держказначейська служба України, м.Київ, призначення платежу: «Застава за ОСОБА_1 згідно ухвали апеляційного суду від 16.12.2021 року»

Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, застосовані на підставі ухвал Залізничного районного суду м. Львова від 30 листопада 2021 року та 02 грудня 2021 року, скасувати.

Речові докази, які зберігаються в камері схову ВП №1 ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області, номер обліку 408, а саме кросівки чорного кольору марки «Adidas» із світловідбиваючими вставками, куртку темного синього кольору з світловідбиваючими вставками з надписом «Future Syndrome-Ban Tomorrow», штани темного кольору з надписом «Empono Armani», телефон марки «Хіомі» з сім-картками: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , передати власнику ОСОБА_6 ; наплічну сумку чорного кольору з маркуванням «HARVEST», ремінець чорного кольору від наплічної сумки передати власнику ОСОБА_2 ; СD-R диски з відеозаписом із камер зовнішнього відео спостереження ЛКП «Муніципальна варта», розташованих на перехресті вулиць Свободи-Гнатюка у м.Львові та із камери з «Косметологічної клініки», розташованої по вул.Городоцька, 245, за 28.11.2021 р., залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Н.М.Румілова