Рішення № 103543815, 23.02.2022, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/8130/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2022 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Іванюк І.Д., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача акціонерного товариства «Українська залізниця» /надалі АТ «Українська залізниця»/на її користь 300000 грн. у відшкодування моральної шкоди. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 03.06.2021 року на залізничному перегоні «Мшана-Зимна Вода» вантажний потяг (локомотив ВЛ10-1483) скоїв наїзд на її доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка від отриманих травм померла. Трагічна смерть доньки негативно вплинула на позивача, є причиною постійних страждань, стресів, зривів та погіршення здоров`я. Донька на час смерті була молодою 35-річною особою, постійно проживала із нею, та оскільки позивач є людиною похилого віку, брала на себе турботи по організації її життя, допомозі у побуті, лікуванні, утриманні, чому взяла кредит у банку і тепер постійні смс-повідомлення від банку поглиблюють її страждання, які вона оцінює у 300000 грн. Оскільки потяг (локомотив ВЛ10-1483) під керуванням водія ОСОБА_3 перебуває на балансі виробничого підрозділу «Локомотивне депо «Львів-Захід» регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», то в силу вимог ст.ст. 1187, 1172 ЦК України просить позов задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 16.12.2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

09.02.2022 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, зазначила, що зазначена позивачкою сума не відповідає принципам розумності та справедливості. Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що причиною смерті ОСОБА_2 є порушення п. 2.1, 2.2., 2.3., 2.5, 2.20 «Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 19.02.1998 № 54 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.03.1998 за №19/2633. Із врахуванням наведеного та вимог ч. 5 ст. 1187, ст. 1193 ЦК України, п. 2 Постанови Пленуму ВС України від 27.03.1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» просили у позові відмовити.

Суд не вбачає підстав для розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, а тому відповідно до вимог ч. 6 ст. 279 ЦПК України відмовив в задоволенні клопотання представника відповідача про це.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення /виклику/ сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з такого.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Як вбачається із матеріалів справи, 03.06.2021 року на залізничному перегоні «Мшана-Зимна Вода» вантажний потяг (локомотив ВЛ10-1483) скоїв наїзд на доньку позивачки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка від отриманих травм померла. За вказаним фактом вказаної дорожньо-транспортної пригоди ВП № 1 Львівського РУП ГУ НП у Львівській області внесено відомості в ЄРДР № 12021141060000331 від 03.06.2021 за ознаками ч.3 ст. 276 КК України.

Згідно із копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 34 років /а.с.14/.

Відповідно до довідки про причину смерті від 04.06.2021 року, причина смерті ОСОБА_2 : ушкодження внаслідок контакту з тупим предметом /а.с.17/.

Згідно із висновком експерта № 585/2021 від 04.06.2021 причиною смерті ОСОБА_2 є відкрита черепно-мозкова травма. Вказані тілесні ушкодження утворились прижиттєво, незадовго до настання смерті та у короткий проміжок часу від контакту із тупими твердими предметами, за механізмом удару та удару-струсу, окрім саден на правій нижній кінцівці, яка утворилась за механізмом тертя та тертя-ковзання. Виявлення тілесні ушкодження не могли утворитись при падінні. Також, при судово-токсикологічній експертизі крові та сечі у трупі ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт в кількості 3,02 % в крові та 4,48 % в сечі, що при житті може викликати сильне алкогольне сп?яніння.

Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 30.09.2021 року під час досудового розслідування встановлено, що 03.06.2021 року у ВП № 1 ЛРУП ГУПН у Львівській області надійшло повідомлення громадянин від оператора 102 про те, що 03.06.2021 року на залізничному перегоні «Мшана-Зимна Вода» вантажний потяг (локомотив ВЛ10-1483) скоїв наїзд на доньку позивачки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З листа АТ «Укрзалізниця» РФ «Львівська залізниця» ВСП «Служба локомотивного господарства» від 14.09.2021 № Т-2/3669 та довідки з розшифрування діаграмної швидкості стрічки електровоза ВЛ10-1483 та розшифрування швидкостемірної стрічки та пояснень локомотивної бригади встановлено, що в добу 03.06.2021 року о 18.00 год. поїзд під управлінням машиніста електровоза ОСОБА_5 відправлявся із ст. Мостиська -ІІ. При слідуванні по перегону Мшана-Рудно зі швидкістю 32 км./год. на 10 км. 6 пк. о 19.20 хв., машиністом було застосоване термінове (екстренне) гальмування з розрядкою гальмівної магістралі до 0 кг/кв.см з одночасним поданням сигналів великої гучності у зв`язку із раптовою появою на колії людини, на сигнали не реагувала. Гальмівний шлях поїзда склав 280 м при розрахунковому 310 м., вини працівників локомотивної бригади не вбачається, обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_2 померла у зв`язку із власною необережністю.

З листа АТ «Українська залізниця» від 17.09.2021 р. вбачається, що локомотив ВЛ10-1483 перебуває на балансі виробничого підрозділу «Локомотивне депо «Львів-Захід» регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», а ОСОБА_3 працює з 15.05.2003 року по даний час (дата видачі довідки) у виробничому структурному підрозділі «Локомотивне депо Львів-Захід» регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» на посаді машиніста електровоза /а.с.13/.

З свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 та свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 22.12.2006 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є донькою позивачки ОСОБА_1 /а.с. 18/.

Вимоги частин 2 та 3 статті 23 ЦК України передбачають, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до роз`яснень, наведених у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості

Із змісту ч. 2 ст. 1167 ЦК України вбачається, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини, зокрема, фізичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч.2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Частинами першою, другою, п`ятою статті 1187 ЦК України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Отже, при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид). При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція винуватості заподіювача шкоди.

Подібні правові висновки висловлені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року № 14-463цс18 у справі № 210/5258/16-ц та постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року № 61-44173св18 у справі № 336/3665/16-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц, від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15, від 01 грудня 2021 року у справі № 127/13341/20.

Таким чином суд дійшов висновку, що з матеріалів справи вбачається та не спростовано стороною відповідача, що смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - доньки позивача, настала внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки - локомотиву ВЛ10-1483 перебуває на балансі виробничого підрозділу «Локомотивне депо «Львів-Захід» регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця». Стороною відповідача не надано суду жодних доказів, що у даному випадку мали місце непереборна сила або умисел потерпілого.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачці завдана моральна шкода смертю її доньки, що спричинило та буде спричиняти протягом усього життя позивачки їй душевні страждання. Відновити становище, яке існувало до смерті доньки у житті позивачки не можливо, а тому відповідно до п.1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України це є підставою для відшкодування моральної шкоди позивачу незалежно від вини відповідача.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до частини друга статті 1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ч. 4 ст. 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.3, 2.5, 2.6., 2.15., 2.19., 2.20 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 року №54, пішоходам дозволяється переходити залізничні колії тільки у встановлених місцях (пішохідні мости, переходи, тунелі, переїзди тощо); перед тим, як увійти в небезпечну зону (ступити на колію), потрібно впевнитись у відсутності поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо). При наближенні поїзда до перону або платформи громадяни повинні стежити за звуковими сигналами, що подаються з локомотива, моторвагонного рухомого складу та іншого спеціального самохідного рухомого складу, уважно слухати оповіщення, що передаються по гучномовному зв`язку; при наближенні поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо) треба зупинитись поза межами небезпечної зони, пропустити його і, впевнившись у відсутності рухомого складу, що пересувається по сусідніх коліях, почати перехід; пішоходам забороняється ходити по залізничних коліях та наближатися до них на відстань менше п`яти метрів; переходити і перебігати через залізничні колії перед поїздом (або локомотивом, вагоном, дрезиною тощо), що наближається, якщо до нього залишилося менше, ніж 40 метрів; класти на рейки залізничної колії будь-які предмети; сидіти на краю посадкової платформи, перону; знаходитись на об`єктах залізничного транспорту в стані алкогольного сп`яніння.

Таким чином, враховуючи, що загибла ОСОБА_2 перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння, а також порушила вимоги Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 року №54, тому у даному випадку, суд вважає за доцільне застосувати норми частини 2 статті 1193 ЦК України, та зменшити суму відшкодування.

З огляду на те, що позивачка просила стягнути на відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 300 000 грн, то з урахуванням зазначених обставин стягненню підлягає сума у розмірі 100 000 грн, що на думки суму є належним відшкодуванням у цьому випадку, що відповідатиме вимогам розумності і справедливості.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постановах від 18 жовтня 2019 року у справі № 352/342/17 (провадження № 61-40790св18) та від 27 січня 2021 року у справі № 607/15258/19 (провадження № 61-4431св20).

При подачі позову до суду позивачі були звільнені від сплати судового збору на підставі п.2 ч1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

За ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.п. 5 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону ставка судового збору за подання до суду позовної заяви про відшкодування моральної шкоди встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За наведеного, оскільки позовні вимоги судом задоволені частково, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь держави судового збору у сумі 2270,00грн.

Питання щодо стягнення витрат на правову допомогу судом не вирішувалось, оскільки позивач не заявляв такої позовної вимоги та не надав суду розрахунку таких витрат.

Керуючись ст.ст. 23, 1167, 1187, 1193 ЦК України, ст. 2, 12, 13, 81, 82, 89, 133, 141, 264, 265, 268, 274-275, 279 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов задоволити частково.

Стягнути із Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000,00 /сто тисяч/ гривень.

У решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави 2270,00 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

При цьому, у відповідності до вимог п. 3 Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Учасники процесу:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКП: НОМЕР_4 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,

Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ: 40075815, місце знаходження: 03680, місто Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5.

Суддя: Іванюк І.Д.