Рішення № 103541789, 21.02.2022, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/8679/21

н/п 2/953/545/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2022 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Лях М.Ю.,

при секретарі Хомінської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець Кудряшов Дмитро Вячеславович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №1090 від 08.02.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарасом Володимировичем, щодо стягнення з позивача на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №AG6108980 від 19.01.2019 року у розмірі складає 9988,47 грн., вирішити питання про поворот виконання виконавчого напису№1009 від 08.02.2021 року та стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у сумі 2647,20 грн., та стягнути з відповідача судові витрати та витрати на правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 08.02.2021 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. було вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі № 1090 про стягнення з позивача на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №AG6108980 від 19.01.2019 року у розмірі складає 9988,47 грн. В подальшому приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Кудряшовим Д.М. 13.03.2021 року відкрито виконавче провадження ВП №64766995 та постановою від 13.03.2021 року звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яка направлена до військової частини А2802 в якій обліковується позивач. Виконавчий напис містить відомості про виникнення заборгованості на підставі кредитного договору №AG6108980 від 19.01.2019 р. з усіма додатками та додатковими угодами, який укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та позивачем. Однак, кредитний договір за №AG6108980 від 19.01.2019 р. з додатками та додатковими угодами до нього між позивачем та ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» не укладався та позивачем не підписувався, їх зміст йому невідомий, письмова форма договору з додатками та додатковими угодами підписана сторонами, у нього відсутня. Позивач вважає, що під час вчинення виконавчого напису №1090 від 08.02.2021 приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. не пересвідчився у існуванні заборгованості та її безспірності, внаслідок чого вчинив виконавчий напис із порушенням норм діючого законодавства. На підставі виконавчого напису №1090 від 08.02.21 р. в межах ВП№64766995 з позивача було стягнуто грошові кошти у сумі 2647,20 грн. Оскільки ЦПК України не визначено порядок повороту виконання виконавчого напису нотаріуса, а зазначено лише порядок здійснення повороту виконання рішення суду, то на підставі ч.8 ст.8 ЦПК України позивач вважає, що положення ст.ст.444 ЦПК України повинні бути застосовані для здійснення повороту виконання виконавчого напису нотаріуса, так як даними нормами регулюються подібні за змістом відносини. Позивач вважає, що виконавчий напис за реєстровим номером 1090 вчинений 08.02.2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. є таким, що вчинений без дотримання вимог чинного законодавства, зокрема ст.ст. 87,88 Закону України «Про нотаріат» та на підставі неіснуючих документів, тому виконавчий напис не підлягає виконанню.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 28.05.2021 р. у справі відкрито спрощене позовне провадження, з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач та його представник до судового засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляд справи повідомлені належним чином, представник позивача подав заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити на підставі наявних доказів у справі.

Представник відповідача ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до судових засідань не з`явився, причину неявки не сповістив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.

Представником відповідача ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» подано до суду відзив, в якому зазначається, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору, зокрема, щодо її розміру, строків, за яких вона нарахована тощо, а відтак, і документів, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріус вчиняє виконавчий напис. Документи, що встановлюють заборгованість, насамперед мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України Про нотаріат ). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. За таких умов нотаріусу для вчинення виконавчого напису відповідачем були надані документи, які підтверджують безспірність заборгованості, а зазначену в оспорюваному виконавчому написі заборгованість, можна вважати безспірною, оскільки позивач у своєму позові не зазначила жодної обставини, яка б свідчила про протилежне. Згідно п. 3.1 вказаної Глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. У відповідності до п. 3.2 безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувана виникло право примусового стягнення боргу (п. 3.4). Безспірний борг - це борг, що визначається боржником та кредитором і про суму якого сторони не сперечаються, тобто у разі відсутності заперечень боржника - вимога кредитора вважається безспірною. Таким чином, в обов`язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов`язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог кредитора. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису. Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо для вчинення виконавчого напису подані документи, передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.6.1999 року № 1172. Безспірність заборгованості підтверджується документами, передбаченими переліком, а нотаріус під час вчинення виконавчого написи не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. В задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Треті особи, приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В., приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Д.В. про дату час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, до судових засідань не з`явились, причину неявки не сповістили. Будь-яких письмових пояснень, заяв, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали.

Суд звертає увагу, що в силу положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі №907/425/16.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та постановляє рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, перевіривши доводи, викладені позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи в їх системному взаємозв`язку приходить до наступного.

08 лютого 2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарасом Володимировичем вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1090, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованості в сумі 9988,47 грн. відповідно до кредитного договору №AG6108980 від 19.01.2019 року, укладеним між позивачем та ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро», правонаступником усіх прав і обов`язків якого є ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ».

Стягнення заборгованості проводиться за період з 30.09.2019 по 22.01.2021.

Вказаний виконавчий напис відповідачем було пред`явлено для примусового виконання.

Постановою приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області Кудряшовим Д.В. від 13.03.2021 року відкрито виконавче провадження №64766995 з примусового виконання виконавчого напису №1090, виданого 08.02.2021 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованості в сумі 9988,47 грн. відповідно до кредитного договору №AG6108980 від 19.01.2019 року.

Постановою приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області Кудряшовим Д.В. від 13.03.2021 звернуто стягнення на заробітну плату та доходи ОСОБА_1 .

Статтями 15,16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»).

Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку в редакції, що діяла на момент вчинення виконавчого напису, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3Глави 16 розділу ІІ Порядку в редакції, що діяла на момент вчинення виконавчого напису, передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитуватита одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити і зазначити у рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Аналогічна правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року по справі № 320/7932/16-ц.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 має безспірну заборгованість перед ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», за кредитним договором №AG6108980 від 19.01.2019 року у розмірі 9988,47 грн.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/20084/14 (провадження № 11-174ас18) відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.

Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції на момент вчинення виконавчого напису) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Аналогічний по суті висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 15.04.2020 року по справі № 158/2157/17 (провадження № 61-14105св18).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як було встановлено судом, оскаржений виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №AG6108980 від 19.01.2019 року, вчинений приватним нотаріусом 08.02.2021, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин, враховуючи, що матеріалах даної цивільної справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували, що нотаріус дійсно належним чином переконався у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 за спірним виконавчим написом, суд вважає позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги сторони позивача про поворот виконання виконавчого напису №1090 від 08.02.2021 року, суд приходить до наступного висновку.

Військовою частиною А2802 з ОСОБА_1 за постановою ВП №64766995 від 13.03.2021 року стягнуто грошові кошти у розмірі 2647,20 грн.

Статтею ст. 444, передбачено вирішення питання повороту виконання рішення, постанови суду у разі скасування раніше прийнятого судового рішення, за яким в порядку виконання стягнуті з боржника кошти або вилучене його майно на користь стягувача.

Відповідно до ст. 444 ЦПК України, суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо скасовано рішення третейського суду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за вказаним рішенням. Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем. Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи.

Конституційний суд України у своєму рішенні від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011 зазначив, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна, оскільки правова підстава для набуття майна відпала. Поворот виконання - це спосіб захисту прав боржника, який полягає у поверненні йому стягувачем всього одержаного за скасованим рішенням. Поворот виконання можливий, у разі якщо: а) позивач одержав від відповідача в порядку виконання рішення майно або грошові кошти; б) виконане рішення скасовано судом апеляційної чи касаційної інстанції чи змінено із задоволенням позовних вимог в меншому розмірі. За змістом наведеної норми закону поворот виконання скасованого рішення суду допускається у разі його фактичного виконання і ухвалення судом нового рішення у справі. Застосовуючи поворот виконання рішення суду, суд повинен зобов`язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням. Особливістю ухвал суду щодо повороту виконання рішення є те, що вони приймаються на стадіях виконання судового рішення.

Таким чином, до спірних правовідносин за вимогами заяви не можуть бути застосовані норми ст. 444 ЦПК України, оскільки у вищевказаному виконавчому провадженні сума заборгованості стягувалася не на підставі судового рішення, а на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса, тобто у справі відсутнє судове рішення, про поворот виконання якого суд може застосувати положення ст. 444 ЦПК України, оскільки така норма підлягає застосуванню виключно до судового рішення, що скасовано у встановленому законом порядку.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимога позивача ОСОБА_1 про поворот виконання виконавчого напису № 1090 від 08.02.2021 року не ґрунтується на нормах процесуального права та не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору за подання позовної заяви у розмірі 454 грн. 00 коп.

Доказів понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано не було.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом першим частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина третя статті 137 ЦПК України).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30 вересня 2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат,які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судомна підставі поданих сторонами доказів (договорів,рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно матеріалів справи 23.04.2021р. між ОСОБА_1 та адвокатом Голубцовим В.А. укладено договір про надання правничої допомоги №9.

Відповідно до Договору про надання правничої допомоги предметом є правнича допомога, яку адвокат зобов`язався надати клієнту з питань визнання виконавчого напису № 1090 від 08.02.2021 року про стягнення з позивача на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованість таким, що не підлягає виконанню, а саме: складання позовної заяви, адвокатських запитів, заяв, скарг, клопотань, пояснень, процесуальних та інших документів правового характеру, підготовка до розгляду вищезазначеної справи, збір доказів, підготовка розрахунків.

12.12.2021р. ОСОБА_1 та адвокат Голубцов В.А. підписали акт про надання правничої(правової допомоги) з детальним розрахунокм надання правничої допомоги до договору про надання правничої допомоги від 23.04.2021р., згідно якого загальна вартість наданої професійної правничої допомоги складає 6000 грн.

Згідно наданої квитанції №1/250421 від 25.04.2021р. та квитанції № 1/121221 від 12.12.2021р. ОСОБА_1 сплачено адвокату Голубцову В.М. за правничу допомогу за договором від 23.04.2021р. – всього 6000 грн.

З урахуванням обставин справи, обсягу надання адвокатом Голубцовим В.М. правових послуг, розмір витрат на професійну правничу допомогу суд вважає обґрунтованим.

Таким чином, з ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-81,89, 141, 259, 263, 264-265, 280-284, 289, 351, 352, 354,355 ЦПК України, ст.ст. 34, 87-89 Закону України «Про нотаріат» суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець Кудряшов Дмитро Вячеславович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задовольнити частково.

Визнати виконавчий напис, вчинений 08 лютого 2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарасом Володимировичем, зареєстрований в реєстрі за № 1090, про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №AG6108980 від 19.01.2019 року у розмірі складає 9988,47 грн. таким, що не підлягає виконанню.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 грн., а також витрати, пов`язані з розглядом справи: на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», ідентифікаційний код юридичної особи: 36799749, місцезнаходження: м. Київ, вул. Кудрявський узвіз,5Б;

Третя особа: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович, адреса: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського,17;

Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Дмитро Вячеслаович, адреса: м. Харків, вул. Університетська,33, оф.7.

Суддя -