Рішення № 103541407, 23.02.2022, Новопсковський районний суд Луганської області

Дата документу 23.02.2022

ЄУ № 942/269/22

Провадження №2-о/942/77/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2022 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Проньки В.В.,

за участю секретаря судового засідання Колесник Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Новопсков в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи, заінтересована особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Луганську Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків),

В С Т А Н О В И В:

Заявник через свого представника звернулася до суду з заявою про встановлення факту смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Красний Луч Луганської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Хрустальний (Красний Луч) Луганської області, причина смерті набряк головного мозку, інфаркт головного мозку в басейні каротиту зліва.

В обґрунтуваннязаяви представникзаявника посилаєтьсяна те,що ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасовоокупованій територіїУкраїни вм.Хрустальний (КраснийЛуч)Луганської областіпомерла тітказаявника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв`язку з тим, що смерть ОСОБА_2 відбулася на тимчасово окупованій території України, заявник не може зареєструвати її смерть в органах державної реєстрації актів цивільного стану, у зв`язку з чим звертається до суду.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 21.02.2022 відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду в порядку окремого провадження на 23.02.2022.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Від заявника та її представника надійшли заяви про розгляд справи без їх участі, заявлені вимоги підтримують в повному обсязі.

Суд вважає за можливе розглянути справу без участі учасників справи та без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що заяву необхідно задовольнити з огляду на таке.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно з абз. 2 ч.1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації смерті є документ встановленої форми про смерть, виданий закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Отже вказаний закон не містить спеціальної норми щодо порядку державної реєстрації факту смерті на тимчасово не підконтрольній Україні території, що при таких обставинах унеможливлює державну реєстрацію смерті певної особи в позасудовому порядку.

Відповідно до паспорта громадянина України № НОМЕР_1 , виданого 28.11.2019 органом видачі 4459, заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 01.08.1957, « ОСОБА_3 » (мовою оригіналу) народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , в графі «Мати» вказана « ОСОБА_4 » (мовою оригіналу).

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 06.07.1974, « ОСОБА_5 » (мовою оригіналу), та « ОСОБА_3 » (мовою оригіналу) 06 липня 1974 року уклали шлюб, про що складено відповідний запис за № 493. Після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_6 » (мовою оригіналу).

Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 04.10.1947, « ОСОБА_4 » (мовою оригіналу) народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , в графі «Мати» вказана « ОСОБА_7 » (мовою оригіналу), в графі «батько» - « ОСОБА_8 » (мовою оригіналу).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 « ОСОБА_9 » (мовою оригіналу) народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , в графі «Мати» вказана « ОСОБА_7 » (мовою оригіналу), в графі «батько» - « ОСОБА_8 » (мовою оригіналу).

Згідно з свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_6 від 07.02.1960 « ОСОБА_10 » (мовою оригіналу) та « ОСОБА_9 » (мовою оригіналу) 07.02.1960 одружились, після реєстрації одруження дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_11 ».

Отже, ОСОБА_2 є тіткою заявника ОСОБА_1 , що повністю підтверджується вищезазначеними документами.

Згідно з копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_7 , виданого Краснолуцьким МВ УМВС України в Луганській області 22.10.2001, ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 в місті Красний Луч Луганської області, була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

На підтвердження факту смерті ОСОБА_2 представник заявника надала копію лікарського свідоцтва про смерть №182 від 24.07.2021, виданого медичною установою, розташованою на тимчасово неконтрольованій українською владою території, згідно з яким ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_7 в м.Хрустальний (Красний Луч) Луганської області, причина смерті набряк головного мозку, інфаркт головного мозку в басейні каротиту зліва.

Також на підтвердження факту смерті ОСОБА_2 представником заявника до матеріалів справи додано копію свідоцтва про смерть, виданого на тимчасово окупованій території, відповідно до якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Хрустальний (Красний Луч) Луганської області.

Оцінюючи лікарське свідоцтво про смерть, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142). При цьому, за логікою Міжнародного суду ООН і ЄСПЛ, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Таким чином суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

З огляду на викладене, суд вважає, що доводи заявника є законними, обґрунтованими і підтверджені наявними у справі доказами, а тому вимоги заявника про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , підлягають задоволенню.

Згідно ч. 4. ст. 317, ст. 430 ЦПК України ухвалене судом рішення у справі про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення понесені заявником витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 4, 12-13, 81, 258, 263-265, 268, 293-294, 315-319, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи, заінтересована особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Луганську Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), задовольнити повністю.

Встановити,що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ,уродженка містаХрустальний (КраснийЛуч)Луганської області,громадянка України,яка булазареєстрована заадресою: АДРЕСА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_7 в місті Хрустальний (Красний Луч) Луганської області, Україна, причина смерті набряк головного мозку, інфаркт головного мозку в басейні каротиту зліва.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 28.11.2019 органом видачі 4459, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник заявника: Шпиляк Олена Володимирівна, яка діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН № 4456 від 15.08.2012, договору про надання правової допомоги від 01.02.2022, ордеру на надання правової допомоги серії АН № 1065612 від 01.02.2022, проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Луганську Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), який розташований за адресою: вул. Єгорова, 22 м. Сєвєродонецьк Луганської області, код ЄДРПОУ 41159356.

Допустити рішення до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Луганського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Суддя: В.В. Пронька