Ухвала суду № 103539761, 16.02.2022, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/11154/21

1-кп/212/258/22

У Х В А Л А

16 лютого 2022 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Пустовіта О.Г., при секретарі судового засідання- Курбаковій Ю.О., за участю: прокурора Троцика Д.О., представника потерпілого Касьяна М.С., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника обвинуваченого Пасічного І.О., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021041230001282 від 25.10.2021 року по обвинуваченню ОСОБА_1 , у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадження Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшов вказаний обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування.

В підготовчому судовому засіданні прокурор вважав за можливе призначити обвинувальний акт до судового розгляду, оскільки він відповідає вимогам закону.

Представник потерпілого підтримав думку прокурора.

Обвинувачений та його захисник заявили клопотання про повернення обвинувального акту прокурору через його невідповідність вимогам закону.

Так, захисник вважає, що відповідно до п.3 ч.3 ст. 314 КПК України суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам КПК України.

У чинному Кримінальному процесуальному Кодексі України чітко зазначені вимоги, які пред`являються законодавством до обвинувального акту та реєстру до нього.

Обвинувальний акт - це важливий процесуальний документ досудового розслідування, який оформляє його результати. В ньому підводяться підсумки досудового слідства, обґрунтовуються доказами висновки слідчого, прокурора щодо винуватості підозрюваного і юридичної кваліфікації його діянь, формулюється в остаточному вигляді обвинувачення.

Насамперед, ці вимоги пов`язані зі ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.

Саме з цих міркувань, він повинен бути складений із суворим дотриманням процесуального законодавства, щоб не допустити порушення прав та свобод обвинуваченої особи.

Таким чином обвинувальний акт повинен бути складений із чіткою відповідністю до вимог КПК України. Обов`язкові вимоги до обвинувального акту зазначені у ст. 291 КПК України.

Відповідно до ст. 110 КПК України, обвинувальний акт процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Згідно з ч. 1 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором.

Затвердження прокурором обвинувального акту щодо обвинуваченого та не скріплення його печаткою є порушенням вимог до реквізиту офіційного документу. Оскільки в контексті примітки до ст. 358 КК У країни під офіційним документом слід розуміти документ, що містить зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчу певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - доказів правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднання громадян, юридичних осіб, незалежно від форми власності та організаційно-правових форм, а також окремими громадянами, тому числі само зайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

Саме підписання й затвердження обвинувального акту прокурором скріплення його підпису печаткою надає ньому документу статус офіційного і свідчить про належний нагляд за досудовим розслідуванням.

Відповідно до постанови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України № 5-50кс15 від 09.07.2015 р. при встановлені ознак офіційного документа як предмета злочину слід керуватися такими, критеріями: документ має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її професійної чи службової компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами; зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер - підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов`язків. Невідповідність документа хоча б одному з наведених критерії перешкоджає визнанню його офіційним.

З аналогічних підстав було відмовлено у задоволені апеляційної скарги прокурору відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Одеської області Добровольскому Д. М. (ухвала апеляційного суду Одеської області від 05.08.2015 р. у справі №521/12725/14-к, провадження №11 -кп/785/1026/15).

Однак, в порушення вищезазначених вимог в обвинувальному акт відносно ОСОБА_1 , прокурор Троцик Д.О., не затвердив свій підпис на обвинувальному акті печаткою, що свідчить про відсутність статусу офіційного документу вказаного обвинувального акту та свідчить про неналежний нагляд за досудовим розслідуванням по кримінальному провадженню № 12021041230001282.

У відповідності до п.3 ч.2 ст.291 КПК України - анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження місце проживання, громадянство), при цьому стороною обвинувачення в порушення вищевказаної імперативної норми, в обвинувальному акті не зазначено громадянство потерпілого.

Так у відповідності до п.31 ч.2 ст.291 КПК України визначений обов`язковий пункт, який повинен бути зазначений у тексті обвинувального акту, а саме того, що в обвинувальному акті повинно бути зазначено анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).

При цьому стороною обвинувачення у обвинувальному акті по кримінальному провадженню №12021041230001282 відносно ОСОБА_1 , прокурором Троцик Д.О., взагалі не викладено жодних відомостей стосовно вищевказаної норми Закону, що є грубим порушенням діючого КПК України.

Згідно вимог п.4 ч.2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті повинно бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора.

Згідно отриманого стороною захисту та судом, обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування в порушення вищевказаних вимог в обвинувальному акті вказано лише наступні відомості про прокурора: старший групи - заступник керівника Криворізької центральної окружної прокуратури Кривдюк С.В., прокурор Криворізької центральної окружної прокуратури Троцик Д.О., прокурор Криворізької центральної окружної прокуратури Красилич С.О., прокурор Криворізької центральної окружної прокуратури Уца Д.О., тобто взагалі не зазначено ім`я та по батькові.

Відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування, наданого стороні захисту та який перебуває в розпорядженні суду, у кримінальному провадженні №12021041230001282 приймали процесуальні рішення ще й наступні посадові особи:

в.о. заступника керівника Криворізької місцевої прокуратури №2 Полтавець А.М. (постанова про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні - розділ II реєстру),

прокурор Криворізької місцевої прокуратури №2 Гаврилиця Д.М., (постанова про зміну правової кваліфікації - розділ II реєстру),

прокурор Криворізької місцевої прокуратури №2 Ладняк О.А., (постанова про відібрання біологічних зразків - розділ II реєстру),

прокурор Криворізької північної окружної прокуратури Левченко К.В., (постанова про визначення територіальної підслідності - розділ II реєстру),

керівник центральної окружної прокуратури Рижков О.В. (постанова про призначення групи прокурорів - розділ II реєстру), які в порушення вимог и.4 ч.2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті взагалі не зазначені.

Крім того, в порушення п.4 ч.2 ст.291 КПК України в обвинувальному акті не зазначено ім`я та по батькові слідчого, зазначено лише наступне: старший слідчий СВ Криворізького районного управління поліції ГУНТІ в Дніпропетровській області Часова В.А., слідчий СВ ВП №1 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області Мороз В.Д., старший слідчий Г| Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровські області Строчко Н.О., старший слідчий СВ Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області Кузнєцов О.В., старший слідчий СВ Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області Лопух Г.В., слідчий СВ Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області Рябська М.С., слідчий СВ Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровські області Ромах В.Я., слідчий СВ Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області Кіріченко А.В., слідчий СВ Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровські області Большунова К.В., слідчий СВ Криворізького районного управлінь поліції ГУНП в Дніпропетровській області Кухтін Б.С., слідчий СЗ Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області Бабаліч В.М.

Слід також звернути увагу, що в даному обвинувальному акті в порушення вимог п.4 ч.2 ст. 291 КПК України не зазначено всіх слідчих що підтверджується реєстром матеріалів досудового розслідування, наданого стороні захисту та який перебуває в розпорядженні суду, оскільки у кримінальному провадженні №12021041230001282, приймали процесуальні рішення ще й наступні посадові особи:

Начальник СВ Покровського ВП Федотов Д.В. (постанова про створення слідчої групи - розділ II реєстру).

Слідчий СВ Покровського ВП Домашевський Л.А. (постанова про визнання речових доказів, постанова про призначення судово- імунологічної експертизи - розділ II реєстру).

Старший слідчий Покровського ВП Морока О.В. (клопотання про надання тимчасового доступу до документів, постанова про призначення судово-імунологічної експертизи, постанова про призначення молекулярно-генетичної експертизи - розділ І реєстру).

Заступник начальника СВ КРУП Тинянова М.С. (постанова про призначення групи слідчих - розділ II реєстру),

Пункт 5 ч.2 ст. 291 КПК України вимагає від сторони обвинувачення зазначення в обвинувальному акті виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну І відповідальність та формулювання обвинувачення.

Як слідує з вимог ст.ст. 91, 92 вказаного Кодексу, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, наряду з іншим, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчинення кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення; вид і розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат та обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого обтяжують чи пом`якшують покарання, обов`язок доведення яких- покладається на слідчого та прокурора.

Частини 1 та 2 ст. 9 означеного Кодексу встановлюють, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, а прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Прокурор в обвинувальному акті зазначає «Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та його правова кваліфікація», при цьому робить посилання на:

Повідомлення зі служби «102» від 03.09.2020 року;

Внесення відомостей до ЄРДР за ч.І ст.121 КК України від 03.09.2020 року;

Винесення постанови про зміну правової кваліфікації на ч.4 ст.187 КК України прокурором Криворізької місцевої прокуратури №2 від 10.09.2020 року; "

Постанова про визначення підслідності кримінального правопорушення від 01.04.2021 року .

Проведення обшуків від 07.08.2021 року за місцями мешкання ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 .

Заочне повідомлення ОСОБА_1 , про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч.4 ст.187 КК України.

Виділення матеріалів кримінального правопорушення відносно підозрюваного ОСОБА_1 , у кримінальне провадження за №12021041230001282 від 25.10.2021;

Затримання в порядку ст. 208 КПК України;

Обрання запобіжного заходу;

Повідомлення ОСОБА_1 , про зміну раніше повідомленої підозри.

Адвокат вважає, що описання в обвинувальному акті на вищевказані прийняті процесуальні рішення та проведенні слідчі дії не є викладом фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими, а тим більш не є формулюванням обвинувачення, в розумінні вимог діючого КПК України та практики Європейського суду з прав людини, та є посиланням прокурора на зібрані під час досудового слідства у даному кримінальному провадженні докази.

Так, Європейський суд з прав людини в п. 87 рішенні по справі "Салов проти України" від 06.09.2005 року (статус остаточного набрало 06.12.2005 року), в якій були встановлені порушення статті 6 Конвенції та визначив, що принцип рівності сторін у процесі є однією зі складових широкого поняття справедливого суду, яке також включає основоположний принцип змагальності процесу. Крім того, принцип рівності сторін у процесі розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону в суттєве більш невигідне становище порівняно з іншою стороною.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 року зазначив, що у пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказав на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення - особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного, він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19.12.1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії», №9783/82, п.79). Окрім того, Суд зазначає, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі наданні повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судовою розгляду (див.: рішення від 25.03.1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (ВП), №25444/94, п. 52; рішення від 25.07.2000 року у справ; «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20.04.2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювані беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 01.03.2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. З ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Пункт 8і ч.2 ст. 291 КПК України вимагає від сторони обвинувачення зазначення в обвинувальному акті - розмір пропонованої винагороди викривачу, при цьому стороною обвинувачення у обвинувальному акті по кримінальному провадженню №12021041230001282 відносно ОСОБА_3 МІ прокурором Троцик Д.О., взагалі не викладено жодних відомостей стосовно вищевказаної норми Закону, що є грубим порушенням діючого КПК України.

Виходячи з викладеного, сторона захисту вважає, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Наведене порушення,шляхом позбавленнягарантованих КонституцієюУкраїни таКПК Україниправ учасниківкримінального провадженнята недотриманнявизначеної закономпроцедури судочинства,невідповідність вимогампроцесуального законодавствав обвинувальномуакті підчас підготовчогозасідання виправитине вбачаєтьсяможливим,а томутакі порушенняпід чассудового розглядубудуть перешкоджатирозгляду обвинувальногоакту посуті таунеможливлять,за результатамитакого судовогорозгляду,ухваленні законного та обґрунтованого судового рішення, та підставі чого, з урахуванням положень ст.ст. 2, 7, 9 КПК України, суд має визнає вказане порушення істотним та повернути обвинувальний акт прокурору.

До того ж, слід зазначити, що замість повного викладу фактичних обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає доведеними, а також формулювання обвинувачення, обвинувальний акт у кримінальному провадженню №12021041230001282 відносно ОСОБА_1 , дублює повідомлення про підозру, що є недопустимим.

У даному обвинувальному акті викладені лише зміст підозри, а також частина тих фактичних обставин правопорушення, у вчиненні якого підозрювалася особа, і правова кваліфікація. За таким «обвинувальним актом» ОСОБА_1 , має статус не обвинуваченого, а підозрюваного, оскільки відповідно до положень ст.277 КПК України становить зміст повідомлення про підозру.

Крім того, реєстр матеріалів досудового розслідування також не відповідає вимогам чинного законодавства.

Так слідчий Мороз В.Д., який складав вказаний реєстр в порушення вимог КПК України зазначив, в розділі II реєстру (Прийняті в ході досудового розслідування процесуальні рішення) клопотання та ухвали про тимчасовий доступ до речей та документів, клопотання про проведення обшуку, клопотання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 , клопотання про арешт майна, клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу відносно ОСОБА_1 , клопотання про продовження строку досудового розслідування, клопотання про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 , однак, відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України вказані клопотання та ухвали віднесені до заходів забезпечення кримінального провадження, а тому повинні бути зазначені в розділі III вказаного реєстру.

На підставі викладеного сторона захисту вважає необхідним повернути обвинувальний акт прокурору.

Вислухавши учасників, дослідивши зміст обвинувального акту з доданими документами, суд встановив наступне.

Згідно з п. 3 ч. 3ст. 314 КПК Україниу підготовчому судовому засіданні суд, зокрема, має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогамКПК України.

Однією з обставин, яка перешкоджає призначенню провадження до судового розгляду є невідповідність обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону.

Зі змісту дослідженого обвинувального акта вбачається, що в ньому зазначені всі обов`язкові відомості, про які йдеться в ч. 2ст. 291 КПК України, тобто цей процесуальний документ за своєю формою та змістом повністю відповідає вимогам вищезазначеної статтіКримінального процесуального кодексу України.

Так, відповідно до п.5 ч.2ст.291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Як вбачається зі змісту обвинувального акту, стороною обвинувачення викладено фактичні обставини, які прокурор вважає встановленими та сформульовано обвинувачення в такій редакції, яка на його думку, є належною та відповідною положенням закону України про кримінальну відповідальність. Крім того, висновки суду на стадії підготовчого судового провадження про зміст пред`явленого обвинувачення та форму його відображення, оцінку належності та допустимості доказів, не входять до компетенції суду відповідно дост.314 КПК України, а отже не можуть бути самостійною підставою для повернення обвинувального акта прокурору.

При цьому, у випадку ухвалення вироку, за змістом ч. 3ст. 374 КПК Українисуд самостійно формулює обвинувачення, яке визнає доведеним або зазначає обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним.

Відповідно до ч. 1ст. 368 КПК Українитакі питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення, суд повинен вирішити ухвалюючи вирок.

Крім того, у випадку встановлення в ході судового розгляду нових фактичних обставини кримінального провадження або не підтвердження фактичні обставини, які прокурор вважав доведеними, якщо не знайде підтвердження кваліфікуюча ознака складу злочину, в якому обвинувачується особа, прокурор має право змінити обвинувачення відповідно дост. 338 КПК України, в протилежному випадку, якщо суд дійде висновку про відсутність складу, події злочину або про недоведеність вини обвинуваченого в тому обвинуваченні, яке висуває сторона обвинувачення, тоКПК Українипередбачає процесуальні рішення, які приймаються в таких випадках.

Виходячи з положеньст. 314 КПК Україниу підготовчому судовому засіданні не передбачено можливості вирішення питання про доведеність чи відсутність вини обвинуваченого, оцінки належності та допустимості доказів, про правильність кваліфікації дій обвинуваченого, наявності чи відсутності кваліфікуючих ознак інкримінованих злочинів, оскільки це питання є предметом судового розгляду, а завданням підготовчого судового засідання є процесуальне та організаційне забезпечення його проведення.

Таким чином, суд відхиляє заявлені стороною захисту підстави для повернення обвинувального акту прокурору.

Таким чином, суд вважає, що обвинувальний акт складено згідно з вимогамиКПК України, підстав для повернення обвинувального акту прокурору, або закриття кримінального провадження судом не встановлено.

Керуючись ст.ст. 314, 369 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника Пасічного І.О. про повернення обвинувального акту - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. Г. Пустовіт