Рішення № 103537194, 31.01.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

31 січня 2022 року справа №640/14017/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Проценко Р.А. та представників:

позивача: Цирулевської М.В.;

відповідача: Ступака О.І.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )доГоловного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС)про1) визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 липня 2018 року №№0080724202, 0080734202, 0080744202, 0080754202; 2) визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 05 вересня 2018 року №166593-17

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 31 січня 2022 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення).

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, вважаючи протиправними оскаржувані податкові повідомлення-рішення та податкової вимоги Головного управління ДФС у м. Києві з підстав протиправного визначення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору і неправомірного застосування штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 при прощенні банком суми боргу за додатковим договором не отримав будь-якого доходу, який у розумінні Податкового кодексу України вважається додатковим благом, позаяк вся сума попередньо отриманого кредиту витрачена позивачем на придбання єдиного житла, яке в подальшому було реалізоване позивачем за погодженням з банком із спрямуванням отриманих коштів на погашення зобов`язань позивача перед АТ «ОТП Банк» за кредитним договором.

Крім того позивач указав, що нормами Податкового кодексу України, чинними на момент прощення банком ОСОБА_1 частини боргу за кредитним договором, передбачалося, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, крім випадків, передбачених статтею 165 Податкового кодексу України.

Тому, на думку позивача, прощена сума боргу кредитором за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити), не є об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та, відповідно, відсутні підстави для нарахування військового збору та застосування штрафних санкцій.

Ухвалою від 27 травня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/14071/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив та підтримав висновки акта перевірки.

У відповіді на відзив позивач підтримав мотиви позовної заяви та наголосив на протиправності визначення грошових зобов`язань.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 13 липня 2018 року №0080724202 за порушення підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статі 168 Податкового кодексу України ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 374 425,10 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 13 липня 2018 року №0080734202 за порушення підпунктів 1.2, 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на 31 202,09 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 13 липня 2018 року №0080744202 за порушення підпункту «а» пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 13 липня 2018 року №0080754202 за порушення пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 170,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняте на підставі акта Головного управління ДФС у м. Києві від 25 травня 2018 року №2430/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді додаткового блага фізичної особи ОСОБА_1 (далі по тексту - акт перевірки 1).

В акті перевірки зазначено, що відповідно до наявної податкової інформації АТ «ОТП-Банк» подало до контролюючого органу податковий розрахунок за формою 1-ДФ за ІІІ квартал 2016 року, в якому відобразило нарахований та виплачений дохід у вигляді анулювання (прощення) боргу за ознакою доходу - 126 (дохід, отриманий як додаткове благо) ОСОБА_1 в сумі 1 664 111,54 грн.

ОСОБА_1 не включив до загального річного оподатковуваного доходу за 2016 рік доходи, отримані у вигляді додаткового блага, які підлягають відображенню у декларації про майновий стан і доходи, та не сплатив податок на доходи фізичних осіб.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що позивач не надав відповіді та інформацію на лист Головного управління ДФС у м. Києві від 29 травня 2017 року №5571/В/26-15-13-04-14 щодо надання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік та декларування доходу, отриманого як додаткове благо.

У зв`язку із несплатою позивачем визначеного грошового зобов`язання, контролюючий орган сформував податкову вимогу від 05 вересня 2018 року №166593-17 на суму податкового боргу у розмірі 459 116,52 грн.

Вирішуючи питання правомірності збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, суд виходить з таких мотивів.

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент можливого вчинення порушення) додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є: загальний; місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

Таким чином, додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором включається до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, за виключенням випадків, передбачених статтею 165 Податкового кодексу України.

Як визначає підпункт 165.1.59 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума, прощена (анульована) кредитором у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити).

Наявні у справі докази підтверджують, що між ЗАТ «ОТП-Банк» (банк) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір від 10 квітня 2008 року №ML-004/180/2008, за умовами якого банк надає позичальнику кредит, а позивальник приймає його на визначених умовах, на суму 85 807,50 швейцарських франків на придбання нерухомого майна.

Крім того, між цими сторонами укладено договір іпотеки від 10 квітня 2008 року №РML004/180/2008, згідно з яким, для забезпечення повного і своєчасного виконання іпотекодавцем боргових зобов`язань за кредитним договором від 10 квітня 2008 року №ML-004/180/2008, іпотекодавець (позивач) надає іпотекодержателю (банку) в іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .

Суд встановив, що позивач купив вказану квартиру на підставі договору купівлі-продажу квартири від 10 квітня 2008 року у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Таким чином, як вбачається із умов кредитного договору, він мав цільовий характер, а кредитні кошти за ним спрямовувалися позивальником - позивачем на придбання житла - квартири.

При цьому на момент придбання позивачем згаданої квартири вона була його єдиним житлом, що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень з архівними даними, копія якої міститься у справі, оскільки жодного іншого нерухомого майна, призначеного для проживання, ОСОБА_1 на праві власності не мав.

Враховуючи викладене, надані за кредитним договором кошти за своєю правовою природою є іпотечним кредитом, який надавався ОСОБА_1 для фінансування витрат, пов`язаних з придбанням квартири з одночасною передачею її в іпотеку.

У свою чергу відповідач вказані обставини не заперечує та не надав жодних доказів на їх спростування.

Разом із тим, згідно з договором від 13 липня 2016 року про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 10 квітня 2008 року №ML-004/180/2008 АТ «ОТП-Банк» та ОСОБА_1 домовилися, що позичальник зобов`язується погасити боргові зобов`язання у термін до 13 липня 2016 року в розмірі 19 280,00 швейцарських франків; за умови належного виконання позичальником умов кредитного договору та цього договору, позичальник буде вважатись таким, що погасив свої боргові зобов`язання перед банком в повному обсязі і банк, керуючись статтею 605 Цивільного кодексу України, здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі 78 949,98 швейцарських франків, що по курсу Національного банку України становить 1 995 063,47 грн., з яких сума основного боргу складає 65 853,33 швейцарських франків, що в еквіваленті складає 1 664 111,54 грн.

За погодженням із банком позивач продав предмет іпотеки на підставі договору купівлі-продажу квартири від 13 липня 2016 року, укладеного із ОСОБА_4 , та вніс отримані за продаж квартири грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, що підтверджується відповідною випискою банку.

Таким чином, наявні у справі докази підтверджують, що сума у розмірі 1 664 111,54 грн. прощена (анульована) кредитором - банком АТ «ОТП-Банк» у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити), та не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу позивача.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставними висновки акта перевірки про порушення ОСОБА_1 вимог підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України та протиправність визначення податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 13 липня 2018 року №0080724202 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.

Законом України від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, у відповідності до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені статтею 171 Кодексу.

Оскільки під час розгляду справи не встановлено отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага, визначення позивачу грошового зобов`язання зі сплати військового збору, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту) є безпідставним, а тому податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 13 липня 2018 року №0080734202 є протиправним і підлягає скасуванню.

Що стосується застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 13 липня 2018 року №0080744202, суд зазначає таке.

Як свідчить зміст акта перевірки, позивач порушив вимоги підпункту «а» пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, тому що не надав до перевірки книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України платники податку зобов`язані: вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Разом із тим, вище суд встановив, що отримання позивачем доходу не підтвердилось, а порушення вимог пункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України є помилковим, що виключає необхідність ведення книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 13 липня 2018 року №0080744202 є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд також погоджується із позовними вимогами про визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 13 липня 2018 року №0080754202, яким до позивача застосовані штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 170,00 грн. за порушення пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, оскільки з урахуванням викладеного вище у позивача відсутній обов`язок подавати таку декларацію.

У свою чергу, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень свідчить про протиправність формування податкової вимоги Головного управління ДФС у м. Києві від 05 вересня 2018 року №166593-17 та необхідність її скасування.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить присудити сплачений ним судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 13 липня 2018 року №№0080724202, 0080734202, 0080744202, 0080754202.

3. Визнати протиправним та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у м. Києві від 05 вересня 2018 року №166593-17.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору розмірі 5 499,20 грн. (п`ять тисяч чотириста дев`яносто дев`ять гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 43141267).

Суддя В.А. Кузьменко

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 13 липня 2018 року №№0080724202, 0080734202, 0080744202, 0080754202.

3. Визнати протиправним та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у м. Києві від 05 вересня 2018 року №166593-17.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору розмірі 5 499,20 грн. (п`ять тисяч чотириста дев`яносто дев`ять гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 43141267).

Суддя В.А. Кузьменко