Рішення № 103537159, 11.02.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2022 року м. Київ№ 640/1336/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" до Головного управління Державної податкової служби м. Києві провизнання протиправними дій та скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВТ Груп» із позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просить суд:визнати протиправними дії посадових осіб ДПС України Головного управління ДПС у м. Києві щодо порушення порядку повідомлення про проведення документальної виїзної планової перевірки; визнати протиправним та скасувати наказ № 36 від 10.01.2020 виконуючого обов`язки начальника Головного управління ДПС у м. Києві Нонни Багмет про проведення документальної виїзної планової перевірки ТОВ «ВВТ Груп».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі та зобов`язано відповідача подати до суду: план-графік проведення документальних планових перевірок платників податків на 2020 рік; всі матеріали, що були або мали бути взяті відповідачем до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дій, допущенні бездіяльності, з приводу яких подано позов.

Через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив суд: визнати протиправними дії посадових осіб ДПС України Головного управління ДПС у м. Києві щодо порушення порядку повідомлення про проведення документальної виїзної планової перевірки; визнати протиправним та скасувати наказ № 36 від 10.01.2020 виконуючого обов`язки начальника Головного управління ДПС у м. Києві Нонни Багмет про проведення документальної виїзної планової перевірки ТОВ «ВВТ Груп». визнати протиправними дії щодо включення підприємства до плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2020 рік.

Розглянувши вказану заяву, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд зазначає, що Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено такого права позивача як уточнення позовних вимог, в той же час, зі змісту вказаної заяви вбачається, що позивач збільшує позовні вимоги.

Відповідно до частини першої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити:

1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України;

2) найменування суду, до якого вона подається;

3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі;

4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника;

5) підстави заяви (клопотання, заперечення);

6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення);

7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

Відповідно до частини третьої статті 161 До позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Також, частиною другою статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред`явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою. У разі зменшення розміру позовних вимог питання щодо повернення суми судового збору вирішується відповідно до статті 7 цього Закону.

Таким чином, у разі збільшення позовних вимог, позивач повинен сплатити судовий збір у розмірі передбаченим Законом України «Про судовий збір», докази чого надати до суду разом із заявою про збільшення позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Оскільки позивачем до заяви від 21.02.2020 не надано доказів сплати судового збору за збільшення позовних вимог, що не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, та вказаний недолік не дає можливості її розглянути, суд вказану заяву залишає без розгляду.

Таким чином, суд розглядає позовну заяві за первісними позовними вимогами:

Через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) відповідач подав до суду відзив, в якому зазначив, що не погоджується з позовними вимогами та вважає їх безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивача включено до плану-графіку з дотриманням вимог чинних нормативних документів щодо його формування та наказ надіслано позивачу у відповідності до вимог пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України, рекомендованим повідомленням про вручення.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що контролюючим органом не надано інформації з приводу процедури і підстав включення позивача до плану-графіку та отримані Інформативно-аналітичні довідки не містять підпису та печатки уповноваженої особи.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Головне управління Державної податкової службу у м. Києві 10.01.2020 на підставі затвердженого Державною податковою службою України планомграфіком проведення документальних планових перевірок платників податків на 2020 рік, статтей 20, 77, 82 Податкового кодексу України, пункту 2 частини першої статті 13 розділу ІV, статті 25 розділу VІ Закону України «Про збір та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» прийняло наказ № 36 "Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ВВТ Груп» (код ЄДРПОУ 36716311)".

Вказаним наказом призначено проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ВВТ Груп» з 21.01.2020 тривалістю 10 робочих днів, за період діяльності з 01.10.2016 по 30.09.2019 щодо дотримання податкового, валютного за період з 01.10.2016 по 30.09.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2016 по 30.09.2019 та іншого законодавства відповідний період.

Згідно з повідомленням від 10.01.2020 № 5/26-15050102 вбачається, що перевірка ТОВ «ВВТ Груп» проводитиметься відповідно до затвердженого плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2020 рік та на підставі статті 77 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з винесеним наказом, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Підпунктом 20.1.4. пунктом 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За змістом підпунктом 75.1.2 пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Порядок проведення документальних планових перевірок, врегульовано статтею 77 Податкового кодексу України.

Відповідно до пунктів 77.1, 77.2 статті 77 Податкового кодексу України, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Платники податків - юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 43 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу, та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними статей 45, 49, 50, 51, 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 № 524 (далі Порядок № 524), (в редакції, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного наказу) проекти річних планів-графіків складаються територіальними органами ДФС не пізніше 01 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки, квартальних планів-графіків - не пізніше 20 числа останнього місяця поточного кварталу засобами інформаційно-телекомунікаційних систем ДФС.

Разом з проектом плану-графіка (коригування плану-графіка) формуються інформаційно-аналітичні довідки за кожним платником податків з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем ДФС.

Після остаточного узгодження проектів планів-графіків (коригування планів-графіків) територіальні органи ДФС надають департаментам аудиту та податків і зборів з фізичних осіб засобами автоматизованої інформаційної системи «Управління документами» плани-графіки (коригування планів-графіків) з відповідними додатками та обґрунтування підстав включення платника податків до плану-графіка (коригування плану-графіка).

Пунктом 4 Порядку № 524 перебачено, що при відборі платника податків до плану-графіка відповідно до вимог статті 77 розділу ІІ Кодексу необхідним є врахування також вимог пункту 102.1 статті 102 розділу ІІ Кодексу в частині граничних термінів проведення перевірки та визначення податкового зобов`язання платника податків, вимог пункту 77.3 статті 77 розділу ІІ Кодексу в частині заборони проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов`язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати митних платежів, податків, зборів та єдиного внеску при виплаті (нарахуванні) доходів фізичним особам, податку на доходи фізичних осіб та зобов`язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 524 план-графік складається із планів-графіків територіальних органів ДФС та затверджується Головою ДФС.

Затверджений план-графік є обов`язковим для виконання всіма підрозділами територіальних органів ДФС.

Належну якість формування плану-графіка та його коригування забезпечує територіальний орган ДФС, який сформував план-графік (коригування плану-графіка).

Згідно пунктів 1-4 розділу III Порядку № 524 до розділів І, ІІ плану-графіка включаються платники податків реального сектору економіки, які провадять фінансово-господарську діяльність, сплачують податки та взяті на облік в контролюючих органах як платники податків за основним місцем обліку, або щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, або які знаходяться у стані зміни свого місцезнаходження.

Формування переліку платників податків до розділів І, ІІ плану-графіка проводиться за критеріями ризиків згідно з вимогами пункту 5 цього розділу, у тому числі за даними інформаційно-телекомунікаційних систем ДФС. При коригуванні плану-графіка враховуються показники за останній податковий (звітний) період.

При формуванні плану-графіка на наступний рік враховуються показники за результатами діяльності платника податків за 9 місяців поточного року. Якщо податковим (звітним) періодом для податку на прибуток платника податків є календарний рік, при плануванні враховуються показники за попередній рік.

До плану-графіка включаються платники податків, які за результатами господарської діяльності мають найбільші ризики несплати до бюджету податків та зборів, платежів.

До підрозділу А насамперед включаються платники податків, які мають не менше трьох критеріїв високого ступеня ризику та обсяги доходів або обсяги постачання для головних управлінь (далі - ГУ) ДФС у Дніпропетровській, Київській областях, місті Києві, що дорівнюють або більше 100 млн грн., для ГУ ДФС у Запорізькій, Львівській, Миколаївській, Харківській областях - дорівнюють або більше 50 млн грн., для Офісу великих платників податків - дорівнюють або більше 10 000 млн грн., для інших ГУ ДФС - дорівнюють або більше 20 млн грн. (у розрахунку на рік).

Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Порядку № 524 критерії відбору платників податків - юридичних осіб, зокрема:1) з високим ступенем ризику відносяться ті платники, в яких: рівень зростання податку на прибуток нижчий на 50 та більше відсотків за рівень зростання доходів платника податків, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування; рівень сплати податку на прибуток нижчий на 50 та більше відсотків за рівень сплати податку за відповідною галуззю; рівень сплати податку на додану вартість нижчий на 50 та більше відсотків за рівень сплати податку за відповідною галуззю; наявність відносин з контрагентами, які знаходяться в розшуку, або ліквідовані, або визнані банкрутами, якщо сума таких операцій перевищує 5 млн. грн. або перевищує 5 відсотків загальних обсягів постачання, але не менше 100 тис. грн.; наявність інформації про не підтвердження реального здійснення операції з придбання із сумою податку на додану вартість понад 1 млн. грн. або понад 5 відсотків загального обсягу податкового кредиту, але не менше 100 тис. грн.; наявність розбіжностей у платника податків згідно із системою автоматизованого співставлення податкового зобов`язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів (завищення податкового кредиту) у сумі понад 1 млн. грн. або понад 5 відсотків загальних обсягів податкового кредиту, але не менше 100 тис. грн.; здійснення зовнішньоекономічних операцій через нерезидентів - засновників та нерезидентів, зареєстрованих в офшорних зонах, за непрямими поставками у сумі операцій понад 5 млн. грн. або понад 5 відсотків загальних обсягів постачання, але не менше 100 тис. грн.; наявність інформації правоохоронних органів, структурних підрозділів органів ДФС про ухилення від оподаткування та/або щодо взаємовідносин із платниками податків: які мають ознаки фіктивності або стосовно яких розпочато досудове розслідування у кримінальних провадженнях, які пов`язані з фіктивним підприємництвом; реєстрацію яких скасовано у судовому порядку; стосовно яких встановлено факт неподання податкової звітності протягом двох податкових (звітних) періодів; які знаходяться в розшуку; які визнані банкрутами; стосовно яких розпочато досудове розслідування у кримінальних провадженнях, які пов`язані з ухиленням від сплати податків, зборів (платежів), єдиного внеску та страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; щодо яких порушено кримінальні справи, які пов`язані з ухиленням від сплати податків, зборів (платежів), єдиного внеску та страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; здійснення виплати доходів (відсотки, роялті, лізингові платежі тощо) нерезидентам, зареєстрованим в офшорних зонах; інші витрати перевищують 30 відсотків загальних витрат операційної діяльності; декларування обсягу нарахованих/виплачених доходів нерезидента, з яких не утримано суми податку, за винятком дивідендів, понад 10 млн. грн.; декларування від`ємного значення фінансового результату від операційної діяльності; наявність у органів ДФС оригіналів розрахункових документів, що не передані до органів ДФС дротовими або бездротовими каналами зв`язку у вигляді електронних копій розрахункових документів, які містяться на контрольній стрічці в пам`яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам`яті модемів, які до них приєднані; наявність інформації про ухилення від оподаткування, отриманої із зовнішніх джерел; здійснення платниками податків коригування звітності шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці понад 30 відсотків; здійснення операцій з реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) нижче собівартості; різниця між собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) та чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 10 відсотків собівартості реалізованої продукції; декларування експортних та/або імпортних операцій без фактичного здійснення таких операцій; зростання удвічі та більше кредиторської заборгованості за продукцію (товари, роботи, послуги) протягом двох попередніх (звітних) років при зростанні запасів; сума інших операційних витрат, витрат на збут та адміністративних витрат перевищує собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні витрати перевищують суму матеріальних затрат та витрат на оплату праці.

Аналіз норм Податкового кодексу України та Порядку № 524 свідчить про те, що процедура включення платника податків до плану-графіка може вважатися проведеною відповідно до вимог чинного законодавства, якщо територіальний орган при відборі платників своєчасно та належно сформував та направив до ДФС наступні документи:

1) проект річного плану-графіка;

2) інформаційно-аналітичну довідку щодо платників податків

3) обґрунтування підстав включення платника податків до плану-графіка.

Якщо вказаного порядку не було дотримано і контролюючий орган не може документально підтвердити повну послідовність проведеного відбору, є всі підстави вважати, що платник був включений до плану графіка документальних планових перевірок безпідставно.

Суд встановив, що підставою для включення позивача до плану графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на 2020 рік стало встановлення відповідачем ризиків, котрі відповідають критерію високого ступеню ризику, а саме:

рівень сплати ПДВ нижче на 50 та більше відсотків рівня сплати податку за відповідною галуззю 0,35 % (рівень сплати з податку на прибуток по галузі _46.21 «Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин» - 0,51 % - рівень сплати з податку на прибуток платника 0,16 %;

рівень сплати ПДВ нижче на 50 та більше відсотків рівня сплати податку за відповідною галуззю 0,70 % (рівень сплати з податку на прибуток по галузі _46.21 «Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин» - 0,70 % - рівень сплати з податку на прибуток платника 0,00 %;

та середнього ступеня ризику декларування залишку від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у сумі понад 1 млн.грн. або понад 5 відсотків загального обсягу податкового кредиту, але не менше 100 тис.грн. за останній звітний (податковий) період 2 213 645 грн.

В якості підтвердження наявності високого ступеня ризику та обґрунтування правомірності оскарженого наказу, ГУ ДПС у м. Києві не надано жодного доказу та плану-графіку, хоча суд витребував вказані докази.

Разом з тим, відповідачем не надано інформаційно-аналітичної довідки щодо позивача, з якої можливо було б встановити ступінь ризику та у який спосіб вираховувався ступінь ризику.

Окрім того, у матеріалах справи міститься лише витяг з плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2020 рік, який був наданий ДПС України на запит позивача.

При цьому, суд зазначає, що обґрунтування підстав включення платника податків до плану-графіка є невід`ємною частиною паперового варіанту плану-графіка.

Оскільки в ході розгляду справи відповідач не надав вказані обґрунтування розрахунку показників рівня сплати ПДВ та порядку їх визначення, як і не надано до суду жодного документального підтвердження відповідних обрахунків, суд позбавлений можливості надати правову оцінку доводам контролюючого органу щодо підстав включення платника податків до плану-графіка.

Таким чином, відсутність аналітичної довідки та обґрунтування підстав включення платника податків до плану-графіка свідчить про протиправність оскаржуваного наказу.

Аналогічну правову позицію неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема, у постанові від 06.06.2018 справа № 821/590/17, постанові від 28.01.2020 справа № 520/3161/19, постанові від 16.06.2018 справа № 821/590/17.

Окрім того, оцінивши наведені дані з точки зору їх допустимості та достатності, суд зазначає, що застосування таких даних без наведення джерела їх походження порушує принцип правової визначеності, адже позивач втрачає можливість скерувати свою поведінку та до певної міри передбачити наслідки такої поведінки.

Правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура встановлює чітку послідовність дій із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.

Суд наголошує, що встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 03.06.2020 по справі № 464/5990/16-а

Підсумувавши наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем, суб`єктом владних повноважень, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження підстав включення ТОВ «ВВТ Груп» до плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2020 рік, що свідчить про недотримання умов та порядку прийняття контролюючим органом рішення про проведення перевірки, що в свою чергу не може бути належною підставою для прийняття оскарженого наказу.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій посадових осіб ДПС України Головного управління ДПС у м. Києві щодо порушення порядку повідомлення про проведення документальної виїзної планової перевірки, суд зазначає наступне.

Позивач зазначає, що позивачем отримано оскаржуваний наказ 13.01.2020, в той час, як перевірка призначена на 20.01.2020. Отже, на думку позивача, контролюючий орган порушив вимоги пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України, оскільки повідомив про проведення перевірки за 7 днів, а не за 10 днів.

Відповідно до пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Отже, із вказаної норми вбачається, що контролюючий орган повинен не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки або вручити під розписку, або не пізніше ніж за 10 календарних днів надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваний наказ від 10.01.2020 № 36 податковим органом скеровано на адресу позивача 10.01.2020, рекомендованим повідомленням про вручення, що підтверджується поштовим конвертом.

Матеріалами справи підтверджено надіслання відповідачем, у строк передбачений пунктом 77.4 статті 77 Податкового кодексу України, за 10 днів рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію оскаржуваного наказу позивачу, тому вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки в цій частині позивачем не допущено протиправних дій.

Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 по справі № 816/228/17 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Отже, у питаннях дотримання контролюючими органами процедури проведення перевірки, істотне значення має встановлення обставин забезпечення платникам податків можливості реалізувати їх права, передбачені ПК України, а у разі їх порушення - чи могло це істотно вплинути на правильність та обґрунтованість висновків контролюючого органу, здійснених за результатами такої перевірки, на підставі яких прийняті рішення.

Суд в даній справі не застосовує позицію Великої Палати Верховного Суду по справі № 816/228/17, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що за результатом перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення, рішення, вимоги.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 11, 19, 72 77, 90, 139, 241 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ Груп» (01054, м. Київ, вул. О. Гончара, буд. 41, літ. «А», код ЄДРПОУ 36716311) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної податкової служби у м. Києві № 36 від 10.01.2020 «Про проведення документальної виїзної планової перевірки ТОВ «ВВТ Груп».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ Груп» (01054, м. Київ, вул. О. Гончара, буд. 41, літ. «А», код ЄДРПОУ 36716311) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) понесені судові витрати у розмірі 1051 (одна тисяча п`ятдесят одна) грн. 00 коп.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.С. Мазур