Рішення № 103537111, 11.02.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

Єдиний державний реєстр судових рішень

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2022 року м. Київ №640/14494/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорськупростягнення заборгованості

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 з позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, в якому просила суд:

- стягнути з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у вигляді оплати за роботу в надурочний час за період з 18.12.2018 по 01.03.2021 у сумі 100 954,00 грн.;

- стягнути з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у вигляді оплати за роботу у святкові і неробочі дні за період з 18.12.2018 по 01.03.2021 у сумі 72 054,66 грн.;

- стягнути з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у вигляді оплати за роботу у нічний час за період з 18.12.2018 по 01.03.2021 у сумі 7 418,48 грн.;

- стягнути з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці за серпень 2020 року, лютий 2021 та березень 2021 у сумі 5 866,49 грн.;

- стягнути з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, на користь ОСОБА_1 заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з 18.12.2018 по 01.03.2021 в сумі 1 147,00 грн.

Ухвалою суду від 28.05.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження.

Позовні вимоги вмотивовано невиплатою відповідачем в установленому порядку позивачці заробітної плати за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні, за роботу у нічний час, за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, що порушує її право на отримання заробітної плати відповідно до вимог законодавства.

Відповідач звернувся до суду з клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), стверджуючи, що позивачка пропустила установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України місячний строк звернення до суду.

Позивачка висловила свої заперечення щодо вказаного клопотання, обґрунтовуючи тим, що позовні вимоги стосуються стягнення з відповідача належної їй заробітної плати, звернення до суду з якими не обмежуються будь-яким строком.

Зазначене відповідачем клопотання не підлягає задоволенню судом, оскільки кошти, які позивачка просить стягнути з відповідача, є частиною її заробітної плати, тому відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив відмовити у задоволенні позову, стверджуючи про його необґрунтованість. Зокрема вказав, що надані позивачкою докази не підтверджують її роботу понад установлену тривалість робочого часу, а також про роботу у вихідні, святкові та неробочі дні, у нічний час. Позивачці було надано доступ до державної таємниці, проте, в указаний нею період вона не виконувала роботу, пов`язану з доступом до державної таємниці, тому підстави для виплати їй відповідної доплати до заробітної плати відсутні. Що стосується виплати позивачці індексації заробітної плати, то з огляду на відсутність обставин, визначених Законом України «Про індексацію грошових доходів», так як величина індексу споживчих цін не перевищувала поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. До того ж кошти відповідачу для виплати індексації грошового забезпечення працівникам Територіального управління ДБР у м. Краматорську за вказаний позивачкою період відповідачу не виділялись.

У відповіді на відзив позивач висловила свої заперечення на доводи відповідача про необґрунтованість її позовних вимог.

У подальшому в доповнення до доводів, викладених у відзиві на позовну заяву, відповідач надав суду додаткові пояснення, в яких більш детально виклав свої аргументи щодо необґрунтованості позовних про стягнення з Територіального управління ДБР у м. Краматорську на користь позивачки заробітної плати за роботу в надурочний час, за роботу у святкові і неробочі дні та за роботу у нічний час. Зокрема зазначив, що належним доказом щодо відпрацьованого позивачкою робочого часу є табель обліку використання робочого часу за відповідні періоди, які є підставою для нарахування їй заробітної плати, графіки чергувань такими документами не є. Що стосується доплати за виконання роботи, яка передбачає доступ до державної таємниці, то відповідач зауважив, що відповідно до законодавства та внутрішніх організаційно-розпорядчих документів відповідача така доплата здійснюється за фактичне виконання зазначеної роботи, а не за наявність відповідного допуску, тобто потенційну можливість виконання роботи, яка передбачає доступ до державної таємниці. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.04.2021 у справі №160/2520/20.

Надалі й позивачка надала суду свої пояснення, наполягаючи на тому, що надані нею графіки чергувань є належними доказами її роботи в понадурочний час, в святкові і неробочі дні, а також у нічний час, що зумовлює обов`язок відповідача оплатити їй цю роботу.

У судових засіданнях учасники справи свої правові позиції, викладені письмово, підтримали: позивач просила позов задовольнити, відповідач - у задоволенні позову відмовити.

Ознайомившись із матеріалами справи, заслухавши учасників справи в судовому засіданні, викликаних свідків, дослідивши докази, що містяться у справі, суд встановив наступне.

З 18.12.2018 ОСОБА_1 на різних посадах проходила публічну, зокрема, державну службу в Територіальному управлінні ДБР у м. Краматорську.

Наказом від 26.02.2021 №37-ОС відповідач звільнив позивачку 01.03.2021 з вищевказаної посади у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису, з припиненням державної служби. Указаним наказом фінансово-економічному відділу Територіального управління ДБР у м. Краматорську доручено виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану частину щорічної основної оплачуваної відпустки у кількості 2 календарних дні за період роботи з 09.10.2019 по 09.10.2020, 11 календарних днів за період роботи з 09.10.2020 по 01.03.2021, 5 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки за стаж державної служби понад 9 років та 6 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки за стаж державної служби понад 10 років, а також здійснити виплату ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат та всіх належних сум при звільненні.

Вказаним наказом питання виплати компенсації за роботу в надурочний час, у святкові та неробочі дні, за роботу у нічний час, за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці та індексації заробітної плати не вирішувалось.

Позивачка звернулася до відповідача із заявою від 29.04.2021, в якій просила оплатити їй роботу у надурочний час за чергування та у святкові та неробочі дні в період з 18.12.2018 по 01.03.2021; за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці за серпень 2020 року, лютий та березень 2021 року.

Листом від 12.05.2021 №Д-968/ відповідач повідомив ОСОБА_1 про відсутність правових підстав для виплати їй вищевказаних коштів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає про таке.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про Державне бюро розслідувань», Законом України «Про державну службу», Законом України «Про оплату праці», Кодексом законів про працю України та іншими актами.

Згідно з частиною другою статті 14 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних відносин) служба в Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державному бюро розслідувань зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 20 вищевказаного Закону умови оплати праці працівників Державного бюро розслідувань, які є державними службовцями, визначаються законодавством про державну службу з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Частиною третьою статті 20 цього ж Закону визначено, що заробітна плата працівників Державного бюро розслідувань складається з: 1) посадового окладу; 2) доплати за вислугу років; 3) доплати за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці; 4) доплати за спеціальне звання або ранг державного службовця.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Правовідносини, які виникають під час проходження публічної служби, за наявності спеціального законодавства регулюються останнім.

Аналогічний правовий висновок міститься і в постанові Верховного Суду України від 17.02.2015 у справі №21-8а15, в постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №820/1267/16.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (стаття 1 Закону України «Про оплату праці»).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

За приписами статті 56 Закону України «Про державну службу» тривалість робочого часу державного службовця становить 40 годин на тиждень.

Для державних службовців установлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.

За згодою керівника державної служби для державного службовця може встановлюватися неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На прохання вагітної жінки, одинокого державного службовця, який має дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю, у тому числі яка перебуває під його опікою, або який доглядає за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку, керівник державної служби зобов`язаний установити для них неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в такому разі здійснюється пропорційно відпрацьованому часу.

Для виконання невідкладних або непередбачуваних завдань державні службовці, для яких законом не передбачено обмежень щодо роботи, на підставі наказу (розпорядження) керівника державної служби, про який повідомляється виборний орган первинної профспілкової організації (за наявності), зобов`язані з`явитися на службу і працювати понад установлену тривалість робочого дня, а також у вихідні, святкові та неробочі дні, у нічний час. За роботу в зазначені дні (час) державним службовцям надається грошова компенсація у розмірі та порядку, визначених законодавством про працю, або протягом місяця надаються відповідні дні відпочинку за заявами державних службовців.

Тривалість роботи понад установлену тривалість робочого дня, а також у вихідні, святкові та неробочі дні, у нічний час не повинна перевищувати для кожного державного службовця чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік.

Отже, за роботу понад установлену тривалість робочого дня, а також у вихідні, святкові та неробочі дні, у нічний час Законом України «Про державну службу» передбачені два способи компенсації: 1) грошова компенсація у розмірі та порядку, визначених законодавством про працю, або 2) надання протягом місяця відповідних днів відпочинку за заявами державних службовців.

Розмір та порядок оплати роботи понад установлену тривалість робочого дня для державної служби спеціальним законом не передбачено і стаття 56 Закону України «Про державну службу» при вирішенні питання оплати такої праці відсилає до положень КЗпП України, якими окремо врегульовуються особливості оплати праці у вихідні дні, святкові та неробочі дні, в понадурочний час та у нічний час.

Так, за правилами частин першої, другої статті 72 КЗпП України робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі. Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цього Кодексу.

Статтею 73 КЗпП України передбачено, що робота у зазначені дні (тобто, святкові і неробочі дні) компенсується відповідно до статті 107 цього Кодексу.

Згідно із частинами першою-четвертою статті 106 КЗпП України за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за всі відпрацьовані надурочні години. У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті. Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

Відповідно до частин першої-третьої статті 107 КЗпП України робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі: 1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; 2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; 3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму. Оплати у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Правилами внутрішнього службового розпорядку Територіального управління ДБР у м. Краматорську (розділ ІІІ) встановлена тривалість робочого часу державного службовця 40 годин на тиждень, встановлено п`ятиденний робочий тиждень із тривалістю роботи по днях: понеділок, вівторок, середа, четвер - по 8 год. 15 хв, п`ятниця - 7 годин, вихідні дні - субота, неділя. Початок роботи - о 9 годині, перерва для відпочинку і харчування - 45 хв з 13 години до 13 години 45 хв, кінець робочого дня о 18 годині, у п`ятницю - о 16 год. 45 хв.

Відповідно до пункту 1 розділу V Правил внутрішнього службового розпорядку для виконання невідкладних завдань службовець Територіального управління ДБР у м. Краматорську (далі також - ТУ) може залучатися до роботи понад установлену тривалість робочого дня за наказом директора Територіального управління, в тому числі у вихідні, святкові, неробочі дні, а також у нічний час з компенсацією за роботу відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 2 розділу V Правил внутрішнього службового розпорядку Директор ТУ за потреби може залучати державних службовців ТУ до чергування після закінчення робочого дня, у вихідні, святкові і неробочі дні.

Чергування державного службовця після закінчення робочого дня, у вихідні, святкові та неробочі дні здійснюється згідно з графіком, який розробляється сектором кадрової роботи та державної служби або іншим уповноваженим самостійним структурним підрозділом і затверджується директором ТУ або першим заступником директора ТУ, заступником директора - начальником слідчого управління відповідно до розподілу повноважень.

Відповідно до пункту 5 розділу V Правил внутрішнього службового розпорядку у разі залучення державного службовця до роботи понад установлену тривалість робочого дня у ТУ ведеться підсумований облік робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала норми тривалості робочого часу.

За роботу в зазначені дні (час) державним службовцям надається грошова компенсація у розмірі та порядку, визначеному законодавством про працю, або протягом місяця надаються відповідні дні відпочинку за заявами державних службовців.

Облік робочого часу ведеться в кожному структурному підрозділі відповідальною особою, на яку покладено такі функції, та подається в сектор кадрової роботи та державної служби ТУ у формі табеля обліку робочого часу.

З вищевикладеного вбачається, що службовець Територіального управління ДБР у м. Краматорську може залучатися до роботи у вихідні, святкові, неробочі дні, а також у нічний час з компенсацією за роботу відповідно до законодавства за наказом директора Територіального управління ДБР у м. Краматорську.

Згідно з доводами позивачки вона відповідно до графіків чергувань за період служби в Територіальному управлінні ДБР у м. Краматорську з 18.12.2018 по 01.03.2021 здійснила 20 чергувань по 24 години кожне. Чергування здійснювалися понад норму тривалості робочого часу, а також у неробочі, святкові дні та в нічний час. Заяву про надання відпочинку за відпрацьований час не подавала, проте кошти за вказані чергування їй відповідачем не виплачені.

У матеріалах справи містяться табелі обліку використання робочого часу за період грудень 2018 року - березень 2021 року з відмітками про відпрацювання ОСОБА_1 по 8 год. робочого часу. Інформація про понадурочну роботу, роботу у святкові і неробочі дні та в нічний час в табелях відсутня.

Коригуючі табелі обліку використання робочого часу працівників Територіального управління ДБР у м. Краматорську відсутні.

Накази директора Територіального управління ДБР у м. Краматорську про залучення ОСОБА_1 до роботи у вихідні, святкові, неробочі дні, а також у нічний час суду учасниками справи не надано.

Надані позивачкою графіки чергувань складені на майбутнє, а не по факту чергування і не підтверджують фактичне чергування позивачки. Також зазначені графіки не є підставою для нарахування заробітної плати за чергування, оскільки, як зазначено вище, документом, в якому обліковується відпрацьований робочий, є табель обліку використання робочого часу і саме на підставі цього документа нараховується заробітна плата працівникам Територіального управління ДБР у м. Краматорську.

Так, відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про оплату праці» роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи.

Наказом Державного комітету статистики України від 25.12.2009 №489 затверджені типові форми первинної облікової документації зі статистики праці, серед яких є форма табелю обліку використання робочого часу та табелю робочого часу. Форма графіку чергувань поміж затверджених типових форм первинної облікової документації відсутня.

Наявними в матеріалах справи листом Донецького зонального відділу військової служби правопорядку від 23.07.2021 №3569/юк, листом Головного управління Національної поліції в Луганській області від 28.07.2021 №4416/111/32/02-2021, копією висновку службової перевірки (розслідування) від 31.01.2020, затвердженого в.о. директора Територіального управління у м. Краматорську, листом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 31.08.2021 №19зі/2/01-2021, листами Територіального управління ДБР у м. Краматорську від 13.12.2018 №696, від 13.01.2020 №13-1/13-07-33/995 та від 13.01.2020 №13-1/13-07-33/994 підтверджується здійснення службовцями Територіального управління ДБР у м. Краматорську чергувань у позаробочий час, зокрема, у вихідні та неробочі дні, в нічний час, проте, вказані докази не містять інформації про здійснення таких чергувань саме ОСОБА_1 .

Допитані судом свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які працювали в Територіальному управлінні ДБР у м. Краматорську одночасно з ОСОБА_1 , підтвердили, що згідно з графіками чергувань слідчими здійснювалися чергування у позаробочий час, зокрема, у вихідні і святкові дні, у нічний час, оплата яких не здійснювалася. Проте вказаними показами свідків не підтверджується чергування позивачки у дні, зазначені нею у позовній заяві.

Ураховуючи викладене та за відсутності доказів перебування позивачки у зазначені нею дати на чергуванні упродовж періоду з 18.12.2018 по 01.03.2021, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості із заробітної плати у вигляді оплати за роботу в надурочний час, у святкові і неробочі дні та у нічний час.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачки заборгованості із заробітної плати за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини сьомої статті 20 Закону України «Про державну бюро розслідувань» працівникам Державного бюро розслідувань виплачує щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «особливої важливості» або «цілком таємно» - 10 відсотків посадового окладу; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «таємно» - 5 відсотків посадового окладу.

При цьому суд враховує, що суспільні відносини, пов`язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України регулює Закон України від 21.01.1994 №3855-ХІІ «Про державну таємницю» (далі - Закон №3855-ХІІ).

Відповідно до статті 30 Закону №3855-ХІІ у разі, коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 4-1 Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 №414 (далі - Положення №414), працівникам режимно-секретних органів в органах законодавчої, виконавчої та судової влади, органах прокуратури, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях надбавка до посадових окладів (тарифних ставок), установлюється залежно від ступеня секретності інформації у таких розмірах:

- відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "особливої важливості" - 60 відсотків;

- відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "цілком таємно" - 50 відсотків;

- відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "таємно" - 30 відсотків.

Єдині вимоги до організації та забезпечення режиму секретності в органах законодавчої, виконавчої та судової влади, органах прокуратури України, консультативних, дорадчих допоміжних органах і службах, утворених Президентом України, інших державних органах, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, що провадять діяльність, пов`язану з державною таємницею, та процедуру ведення обліку, виготовлення, користування, зберігання, пересилання матеріальних носіїв секретної інформації, визначені у Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 №939 (далі - Порядок №939).

Відповідно до підпункту 26 пункту 2 Порядку №939 секретні роботи - це провадження будь-якої діяльності, пов`язаної з державною таємницею.

Згідно з підпунктом 17 пункту 2 Порядку №939 провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, це організація режиму секретності та здійснення заходів щодо надання допуску та доступу до секретної інформації, її обробки та відтворення у будь-який спосіб, створення, засекречення, використання, зберігання, знищення і транспортування матеріальних носіїв секретної інформації.

Відповідно до наказу Територіального управління ДБР у м. Краматорську від 08.07.2019 №77 встановлення щомісячної доплати за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, здійснюється за наказами та на підставі подань про встановлення працівникам щомісячної доплати за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, попередньо погоджених з сектором режимно-секретної роботи та захисту інформації та фінансово-економічним сектором. У разі роботи працівниками з відомостями що становлять державну таємницю після подачі подань, доплата за таку роботу здійснюється у наступному місяці. У такому разі у поданні зазначається місяць, за який встановлюється відповідна доплата.

Таким чином відповідачем визначено процедуру, за якою працівнику оплачується робота, пов`язана з доступом до державної таємниці, що передбачає видачу наказу про встановлення щомісячної доплати за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у разі, якщо працівником така робота виконувалася. Тобто, доплата не на постійній основі. На постійній основі доплата здійснюється працівникам сектору режимно-секретної роботи та захисту інформації.

При цьому суд не бере до уваги доводи позивачки про те, що з вищевказаним наказом Територіального управління ДБР у м. Краматорську її не ознайомлено, а також про те, що цей наказ, який визначає права та обов`язки громадян, в установленому порядку не оприлюднено, тому для неї він є нечинним. Відхиляючи такі доводи позивачки суд зазначає, що вказаний наказ є внутрішнім організаційно-розпорядчим документом Територіального управління ДБР у м. Краматорську, не визначає прав та обов`язків громадян, оскільки стосується лише конкретно визначеного кола працівників цього управління і не ознайомлення позивачки з цим наказом не впливає на його чинність.

Судом встановлено, що 26.07.2018 позивачці надано допуск до державної таємниці, що не заперечувалося відповідачем.

Відповідач надав суду низку наказів, якими в установленому порядку за відповідний місяць позивачці упродовж її служби в Територіальному управлінні ДБР у м. Краматорську встановлювалися та виплачувалися надбавки за роботу в умовах режимних обмежень,.

Проте, у ході розгляду справи судом не здобуто доказів виконання позивачкою роботи у серпні 2020 року, лютому та березні 2021 року, що свідчить про відсутність підстав для виплати ОСОБА_1 доплати за роботу, пов`язану з державною таємницею за вищевказані місяці.

Про те, що необхідною умовою отримання компенсації у зв`язку виконанням робіт, які передбачають доступ до державної таємниці є, окрім наявності в особи допуску до державної таємниці ще й виконання такою особою робіт/завдань та/або посадових обов`язків, які вимагають доступу до державної таємниці, зазначив Верховний Суд у постанові від 23.04.2021 у справі №160/2520.

Отже, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивачки заробітної плати за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, за серпень 2020 року, лютий та березень 2021 року є необґрунтованою та задоволенню судом не підлягає.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивачки заборгованості по індексації заробітної плати, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів статті 2 Закону України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-XII) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону №1282-XII).

Згідно з частиною другою статті 8 Закону №1282-XII за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (частина перша статті 4 Закону №1282-XII).

Приписами частини третьої статті 4 Закону №1282-XII встановлено, що для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078).

Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Положеннями пункту 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (пункт 5 Порядку №1078).

Як вбачається з наданих позивачкою розрахункових листів, відповідач виплатив їй індексацію грошового забезпечення за червень 2019 року - 65,31 грн., за липень 2019 року - 48,69 грн. (заборгованість - 19,55 грн.), за серпень 2019 року - 62,22 грн. (заборгованість - 6,02 грн.), за вересень 2019 - 62,22 (заборгованість - 6,02 грн.). У грудні 2020 року та у січні 2021 року індексацію не виплачено, натомість у грудні 2020 року відраховано індексацію в розмірі 65,01 грн., 68,11 грн. та 68.11 грн., у січні 2021 року відраховано індексацію в розмірі 17,77 грн., 65,16 грн., 65, 16 грн., 65, 16 грн., 53,30 грн., 23,84 грн.

Згідно з розрахунком, наданим позивачкою, загальна сума заборгованості із індексації заробітної плати, яка підлягає стягненню з відповідача складає 1147,89 грн. (за червень 2019 року - 65,31 грн., за липень 2019 року - 19,55 грн., за серпень 2019 року - 6,02 грн., вересень 2019 року - 6,02 грн., за квітень 2019 року - 71,47 грн., за травень 2020 року - 71,47 грн., за червень 2019 року - 71,47 грн., за липень 2019 року - 74,60 грн., за серпень 2020 року - 784,70 грн., за вересень 2020 року - 74,70 грн., за жовтень 2020 року - 74,70 грн., за листопад 2020 року - 74,70 грн., за грудень 2020 року - 154,36 грн., за січень 2021 року - 154,36 грн., за лютий 2021 року - 154,36 грн.).

Відповідач, заперечуючи вимогу позивачки про стягнення з відповідача індексації за вищевказаний період, зазначив лише про відсутність обставин, визначених Законом України «Про індексацію грошових доходів», так як величина індексу споживчих цін не перевищувала поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка, а також про те, що кошти відповідачу для виплати індексації грошового забезпечення працівникам Територіального управління ДБР у м. Краматорську за вказаний позивачкою період не виділялись.

Однак, відповідачем на підтвердження відсутності обставин для виплати індексації позивачу за 18.12.2018 по 01.03.2021, передбачених Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», доказів до суду не надано.

Посилання відповідача на відсутність у бюджеті коштів для виплати індексації є необґрунтованими, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним зі способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.

Жодних заперечень щодо обрахованого позивачкою розміру індексації грошового забезпечення 1 147,89 грн. відповідач не висловив.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У зв`язку з тим, що відповідачем не доведено відсутності обставин для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за вищевказаний період та не надано обґрунтованого розрахунку обчислення виплаченої позивачу індексації грошового забезпечення за період з 18.12.2018 по 01.03.2021 року, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині, що зумовлює їх задоволення.

Зважаючи на вищевикладене суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх часткового задоволення.

Судові витрати розподілу не підлягають, оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 2, 77, 139, 242-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську (вул. Героїв України, 21, м. Краматорськ, Донецька область, 84301, код ЄДРПОУ 42331094) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість по індексації заробітної плати в сумі 1 147,89 грн. (одна тисяча сто сорок сім гривень 89 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко

�лати індексації є необґрунтованими, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним зі способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.

Жодних заперечень щодо обрахованого позивачкою розміру індексації грошового забезпечення 1 147,89 грн. відповідач не висловив.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У зв`язку з тим, що відповідачем не доведено відсутності обставин для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за вищевказаний період та не надано обґрунтованого розрахунку обчислення виплаченої позивачу індексації грошового забезпечення за період з 18.12.2018 по 01.03.2021 року, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині, що зумовлює їх задоволення.

Зважаючи на вищевикладене суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх часткового задоволення.

Судові витрати розподілу не підлягають, оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 2, 77, 139, 242-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську (вул. Героїв України, 21, м. Краматорськ, Донецька область, 84301, код ЄДРПОУ 42331094) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість по індексації заробітної плати в сумі 1 147,89 грн. (одна тисяча сто сорок сім гривень 89 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко