Рішення № 103537108, 11.02.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2022 року м. Київ №640/13520/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у м. Києвіпрозобов`язання вчинити діїтреті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

- адвокати ОСОБА_5 та ОСОБА_3,

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 з позовом до Регіонального центру щодо надання безоплатної вторинної правової допомоги у місті Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору адвокат ОСОБА_5, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у місті Києві, що виразилась у не скасуванні дії доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги особі, у кримінальному провадженні стосовно якої відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням від 02.12.2020 №026-0008824, щодо призначення адвоката ОСОБА_5 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 29.08.2012 №5201) для надання ОСОБА_1 безоплатної вторинної правової допомоги у кримінальному провадженні від 21.12.2019 №52019000000001197 та, як наслідок, не припинення надання безоплатної вторинної правової допомоги на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»;

- зобов`язати Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у місті Києві скасувати доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги особі, у кримінальному провадженні стосовно якої відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом, для здійснення захисту за призначенням від 02.12.2020 №026-0008824 щодо призначення адвоката ОСОБА_5 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю віл 29.08.2012 №5201) для надання ОСОБА_1 безоплатної вторинної правової допомоги та здійснення захисту за призначенням у кримінальному провадженні від 21.12.2019 №52019000000001197.

Ухвалою суду у складі судді Катющенка В.П. від 24.05.2021 позовну заяву залишено без руху, позивачці встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 01.06.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження в адміністративній справі, розгляд якої вирішив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Також до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_2 з позовом до Регіонального центру щодо надання безоплатної вторинної правової допомоги у місті Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у місті Києві, що виразилася у не скасуванні дії доручення про надання безоплатної вторинної правової допомоги особі, у кримінальному провадженні стосовно якої відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для проведення окремої процесуальної дії від 02.12.2020 №026-0008823 щодо призначення адвоката ОСОБА_3 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 30.05.2002 №2049/10) для надання ОСОБА_2 безоплатної вторинної правової допомоги під час розгляду апеляційних скарг в суді апеляційної палати про відмову в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні від 21.12.2019 №52019000000001196 та, як наслідок, не припинення надання безоплатної вторинної правової допомоги на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»;

- зобов`язати Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у м. Києві скасувати доручення про надання безоплатної вторинної правової допомоги особі, у кримінальному провадженні стосовно якої відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для проведення окремої процесуальної дії від 02.12.2020 №026-0008823 щодо призначення адвоката ОСОБА_3 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 30.05.2002 №2049/10) для надання ОСОБА_2 безоплатної вторинної правової допомоги під час розгляду апеляційних скарг в суді апеляційної палати про відмову в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні від 21.12.2019 №52019000000001196.

Ухвалою від 01.06.2021 суд об`єднав в одне провадження справи №640/13520/21 та №640/13524/21 для їх спільного розгляду і вирішення та присвоїв об`єднаній справі №640/13520/21.

Розпорядженням керівника апарату суду від 15.06.2021 у зв`язку з перебуванням судді, в провадженні якого перебувала справа, у довготривалій відпустці, справу №640/13520/21 передано на повторний автоматизований розподіл між суддями, за результатами якого визначено суддю Шейко Т.І.

Ухвалою від 23.06.2021 суд у складі судді Шейко Т.І. задовольнив заяву представника позивачки ОСОБА_1 про відкликання заяви про вжиття заходів забезпечення позову, яку вирішив вважати повернутою.

Ухвалою від 23.06.2021 суд у складі судді Шейко Т.І. задовольнив заяву представника позивача ОСОБА_2 про відкликання заяви про вжиття заходів забезпечення позову, яку вирішив вважати повернутою.

Позовні вимоги вмотивовано протиправною бездіяльністю відповідача, яка полягає у не скасуванні ним дії доручень для надання безоплатної вторинної правової допомоги особі у кримінальному провадженні, стосовно якої відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням, відповідно до яких позивачам на виконання ухвали слідчого судді призначено адвокатів для забезпечення безоплатної вторинної правової допомоги, тоді як позивачі відмовилися від призначених їм адвокатів у зв`язку з наявністю адвоката за договором. Така бездіяльність відповідача є порушенням пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», відповідно до якої надання безоплатної вторинної правової допомоги припиняється за рішенням Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у разі, якщо особа користується захистом іншого захисника або залучила іншого представника у справі, за якою їй призначено захисника чи представника відповідно до цього Закону, а також статті 6 (параграф 3) Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожна людина, обвинувачена у вчиненні кримінального злочину має право використовувати правову допомогу захисника на свій власний вибір. Відтак, така бездіяльність відповідача порушує право позивачів на вільний вибір захисників своїх прав у відповідних кримінальних провадженнях.

Відповідач у відзивах на позовні заяви просив відмовити в задоволенні позовних вимог, стверджуючи про правомірність своїх дій, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, який в своїх рішення зазначає, що право кожного обвинуваченого на захист самостійно обраним адвокатом не є абсолютним; призначаючи адвоката, національний суд повинен, безумовно, враховувати побажання обвинуваченого; однак інтереси обвинуваченого можливо обійти, якщо існують достатні підстави вважати, що інтереси правосуддя цього вимагають. Як зазначив відповідач, особливістю кримінальних проваджень відносно позивачів є обов`язкова участь у них захисника, що зумовлює вирішення питання щодо заміни чи відмови ними від захисника в порядку та з підстав, визначених процесуальним законом, зокрема, відповідно до статті 54 Кримінального процесуального кодексу України. Оскільки питання відмови позивачів від призначених їм захисників для забезпечення безоплатної вторинної правової допомоги в порядку, установленому статтею 54 Кримінального процесуального кодексу України, не вирішено, у Регіонального центру відсутні підстави для прийняття відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3460-VI рішення про припинення надання їм безоплатної вторинної правової допомоги. Окрім того, позовна вимога про скасування доручення про надання безоплатної вторинної правової допомоги особі, у кримінальному провадженні стосовно якої відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для проведення окремої процесуальної дії, не є належним способом захисту, оскільки Регіональний центр приймає рішення про скасування доручення для надання безоплатної вторинної допомоги у разі, коли відповідне доручення видавалося адвокатові, проте безоплатна вторинна правова допомога таким адвокатом не надавалася. Тоді як адвокатом ОСОБА_3 надавалася правова допомога ОСОБА_2 .

У подальшому позивачі в обґрунтування своїх доводів про протиправну бездіяльність відповідача надали суду копію постанови колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі №718/2214/20, в якій викладено його висновок про те, що аналіз діючого законодавства свідчить, що особа одночасно не має права користуватись послугами захисника, з яким уклала договір про надання правової допомоги, та послугами безоплатної правової допомоги, яка надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Тобто, особа має право користуватися або послугами захисника за призначенням або захисника за договором.

Треті особа, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору адвокат ОСОБА_5 та ОСОБА_3 своїх пояснень щодо суті спору не надали, хоча належним чином повідомлені про судовий розгляд справи.

Ознайомившись із матеріалами справи суд встановив наступне.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (далі також - ВАКС) від 01.06.2020 у справі №991/2605/20 доручено Регіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у місті Києві призначити адвоката для здійснення захисту підозрюваної ОСОБА_1 за призначенням в суді апеляційної інстанції та забезпечити його прибуття в судове засідання 10.06.2020 на 10:00 год. до Апеляційної палати ВАКС для участі у розгляді апеляційної скарги прокурора шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Подгорця С.В. на ухвалу слідчого судді ВАКС від 15.04.2020.

На виконання вимог вказаної ухвали Апеляційної палати ВАКС Регіональним центром видано доручення від 05.06.2020 №026-0003859 на адвоката ОСОБА_9, дію якого у подальшому припинено в порядку, визначеному наказом Координаційного центру з надання правової допомоги від 25.12.2014 №33 «Питання видання доручень центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги».

Листом від 24.07.2020 №991/2605/20/66502020 Апеляційна палата ВАКС в особі судді Боднара С.Б. звернулася до Регіонального центру, в якому, зазначивши, що адвокати підозрюваної ОСОБА_1 за договором зловживають процесуальними правами, оскільки не прибувають в судові засідання, від адвокатів за договором підозрювана ОСОБА_1 відмовляється, що зумовлює затягування судового розгляду справи, тому просила вжити заходи для забезпечення участі захисника підозрюваної ОСОБА_1 за договором у судовому засіданні з розгляду апеляційної скарги, призначеному на 14:00 год. 28.07.2020. Зазначалося, що захист підозрюваної ОСОБА_1 захисниками за договором не може бути підставою для припинення дії доручення, виданого адвокату за призначенням, оскільки не усуває можливості зловживанням його захисниками за договором своїми правами для затягування судового засідання. Акцентувалася увагу на тому, що рішення про прийняття або відмову у прийнятті відмови підозрюваного від захисника вирішуються колегією суддів, яка здійснює розгляд відповідного кримінального провадження, тому вирішення цього питання не належить до компетенції відповідача.

27.07.2020 відповідач видав доручення №026-005256 на адвоката ОСОБА_10, якому доручено захист інтересів ОСОБА_1 в кримінальному провадженні. Наказом Регіонального центру від 08.09.2020 №162 припинено повноваження адвоката ОСОБА_10 та призначено адвоката ОСОБА_11, про що видано доручення від 08.09.2020 №026-0006486.

Наказом від 02.12.2020 №211 відповідач замінив адвоката ОСОБА_11 та призначив адвоката ОСОБА_5, про що видав доручення від 02.12.2020 №026-0008824.

Зокрема, указаним дорученням відповідач:

- призначив адвоката ОСОБА_5 для надання ОСОБА_1 безоплатної вторинної правової допомоги (здійснення захисту, здійснення представництва інтересів особи у кримінальному провадженні, у якому підзахисного визнано потерпілим та складання документів процесуального характеру) у межах процесуальних прав і обов`язків, визначених статтями 46, 47 Кримінального процесуального кодексу України, протягом строку дії цього доручення;

- адвокатові ОСОБА_5 забезпечити надання вторинної правової допомоги та прибути 03.12.2020 о 15:00 год до Апеляційної палати ВАКС.

Як зазначено в дорученні, воно діє до закриття кримінального провадження; закінчення останнього судового провадження з перегляду судових рішень; використання всіх національних засобів правового захисту.

Водночас 26.04.2021 позивачкою укладено з адвокатом ОСОБА_6 угоду про надання правової допомоги (захист і представництво інтересів у кримінальному провадженні), відповідно до якої адвокат ОСОБА_6 прийняв на себе зобов`язання надати правову допомогу ОСОБА_1 , зокрема здійснити захист та процесуальне представництво її інтересів як підозрюваної у справі №991/2605/20, що перебуває у провадженні Апеляційної палати ВАКС за апеляційною скаргою старшого групи прокурорів у провадженні - прокурора шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора України Подгорця С.В. на ухвалу слідчого судді ВАКС від 15.04.2020 про відмову у задоволенні клопотання старшого детектива п`ятого відділу детективів третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Пачевського В.В. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 у межах кримінального провадження від 21.12.2019 №52019000000001197.

26.04.2021 адвокатом ОСОБА_6 подано до Апеляційної палати ВАКС клопотання з повідомленням про надання ОСОБА_4 професійної правничої допомоги у справі №991/2605/20 за апеляційною скаргою сторони обвинувачення на ухвалу слідчого судді ВАКС від 15.04.2020, якою залишено без задоволення клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України про обрання ОСОБА_1 запобіжного захисту у вищевказаному кримінальному провадженні, у зв`язку з чим та з метою забезпечення права ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу просив суд проводити усі судові засідання у вищевказаній кримінальній справі виключно за його участі.

26.04.2021 ОСОБА_1 направила до Регіонального Центру, адвокату ОСОБА_5 та голові Апеляційної палати ВАКС нотаріально засвідчену письмову заяву про відмову від призначеного Регіональним центром захисника у зв`язку з укладенням нею угоди про надання правової допомоги із адвокатом ОСОБА_6

За наслідками розгляду вказаної заяви ОСОБА_1 . Регіональний центр листом від 30.04.2021 №024/01-22/384 повідомив її про відсутність визначених Законом України «Про безоплатну правову допомогу» підстав для прийняття рішення про припинення дії доручення від 02.12.2020 №026-0008824.

Уважаючи, що неприйняття Регіональним центром рішення за її заявою про припинення дії вищевказаного доручення свідчить про його протиправну бездіяльність, а тому позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Також судом встановлено, що ухвалою від 27.08.2020 у справі №991/2605/20 Апеляційна палата ВАКС доручила Регіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у місті Києві призначити ОСОБА_2 адвоката для проведення окремої процесуальної дії в суді апеляційної інстанції та забезпечити його завчасне прибуття в судове засідання 08.09.2020 на 14:00 год. до апеляційної палати ВАКС для участі у розгляді апеляційних скарг адвоката ОСОБА_12, який діє в інтересах ОСОБА_2 , начальника шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Козачини С.С та прокурора шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Подгорця С.В. на ухвалу слідчого судді ВАКС від 24.06.2020 про відмову в обранні ОСОБА_2 запобіжного захисту у вигляді тримання під вартою.

На виконання вказаної ухвали Апеляційної палати ВАКС від 01.06.2020 Регіональним центром видано доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги особі, у кримінальному провадженні стосовно якої відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для проведення окремої процесуальної дії від 02.09.2020 3026-0006340 на адвоката ОСОБА_13 Наказом від 12.10.2020 №379 Регіональний центр припинив дію вказаного доручення.

Листом від 04.11.2020 №991/2608/20/9869/2020 Апеляційна палата ВАКС в особі судді Боднара С.Б. звернулася до Регіонального центру, в якому, зазначивши, що адвокати підозрюваного ОСОБА_2 за договором зловживають процесуальними правами, оскільки не прибувають в судові засіданні, що зумовлює затягування судового розгляду справи, та просила вжити заходи для забезпечення участі захисника підозрюваного ОСОБА_2 за призначенням у судовому засіданні з розгляду апеляційної скарги, яке призначене на 09:00 год. 12.11.2020. Зазначалося, що захист підозрюваного ОСОБА_2 захисниками за договором не може бути підставою для припинення дії доручення, виданого адвокату за призначенням, оскільки не усуває можливості зловживанням його захисниками за договором своїми правами для затягування судового засідання. Акцентувалася увагу на тому, що рішення про прийняття або відмову у прийнятті відмови підозрюваного від захисника вирішуються колегією суддів, яка здійснює розгляд відповідного кримінального провадження, тому вирішення вказаного питання не належить до компетенції відповідача.

02.12.2020 Регіональним центром видано доручення №026-0008823, яким:

- ОСОБА_2 призначено адвоката ОСОБА_3 для надання безоплатної вторинної правової допомоги (здійснення захисту, складення документів процесуального характеру) у межах процесуальних прав і обов`язків, визначених статтями 46, 47 Кримінального процесуального кодексу України, протягом строку дії цього доручення розгляду апеляційних скарг в суді апеляційної палати про відмову в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2 у кримінальному провадженні від 21.12.2012 №52019000000001196;

- доручено адвокатові ОСОБА_3 забезпечити надання безоплатної правової вторинної допомоги та прибути 03.12.2020 о 14:00 год. до Апеляційної палати ВАКС для участі в судовому засіданні щодо розгляду апеляційних скарг про відмову в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Як зазначено в дорученні, воно діє протягом проведення окремої процесуальної дії.

Водночас 26.04.2021 позивачем укладено з адвокатом ОСОБА_6 угоду про надання правової допомоги (захист і представництво інтересів у кримінальному провадженні), відповідно до якої адвокат ОСОБА_6 взяв на себе зобов`язання надати правову допомогу ОСОБА_2 та процесуальне представництво його інтересів як підозрюваного у справі №991/2608/20, що перебуває у провадженні Апеляційної палати ВАКС за апеляційними скаргами адвоката ОСОБА_12, начальника шостого відділу управління процесуального керівництва підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора України Козачини С.С., старшого групи прокурорів у провадженні - прокурора шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Подгорця С.В. на ухвалу слідчого судді ВАКС від 24.06.2020, якою залишено без задоволення клопотання старшого детектива п`ятого відділу детективів Національного антикорупційного бюро України Пачевського В.В. від 28.02.2020 про обрання запобіжного заходу у кримінальному провадженні 21.12.2019 №52019000000001196.

26.04.2021 адвокатом ОСОБА_6 подано до Апеляційної палати ВАКС клопотання з повідомленням про надання ОСОБА_2 професійної правничої допомоги у справі №991/2608/20 за апеляційними скаргами сторони захисту та обвинувачення на ухвалу слідчого судді ВАКС від 24.06.2020, якою залишено без задоволення клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України про обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у вищевказаному кримінальному провадженні, у зв`язку з чим та з метою забезпечення права ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу просив суд проводити усі судові засідання у вищевказаній кримінальній справі виключно за його участі.

Також 26.04.2021 ОСОБА_2 направив до Регіонального Центру, адвокату ОСОБА_3 та голові Апеляційної палати ВАКС нотаріально засвідчену письмову заяву про відмову від призначеного відповідачем захисника у зв`язку з укладенням ним угоди про надання правової допомоги із адвокатом ОСОБА_6

За наслідками розгляду вищевказаної заяви ОСОБА_2 . Регіональний центр листом від 30.04.2021 №024/01-22/385 повідомив заявника про відсутність визначених Законом України «Про безоплатну правову допомогу» підстав для прийняття рішення про припинення дії доручення від 02.12.2020 №026-0008823.

Вважаючи, що неприйняття Регіональним центром рішення за заявою про припинення дії вищевказаного доручення свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір суд виходить із наступного.

Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною другою статті 63 Конституції України визначено, що підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.

Таким чином, забезпечення права на захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого і виправданого у кримінальному провадженні - одна з найважливіших гарантій захисту прав і свобод людини та громадянина, закріплених як нормами Конституції України, так і міжнародними актами, які є частиною національного законодавства щодо прав людини і основоположних свобод (стаття 11 Загальної декларації прав людини; частина третя статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права; частина третя статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово підкреслював, що сумлінне забезпечення здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції, є обов`язком держави. Адекватний захист обвинуваченого як у суді першої інстанції, так і в суді вищої інстанції має вирішальне значення для справедливості у системі кримінального судочинства.

Стаття 46 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) дозволяє підозрюваному, обвинуваченому укласти угоду одночасно з декількома захисниками (не більше п`яти).

У той же час відповідно до статті 49 Кримінального процесуального кодексу України слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов`язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо:

1) відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов`язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника;

2) підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об`єктивних причин не може його залучити самостійно;

3) слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника, а підозрюваний, обвинувачений не залучив його.

Захисник може бути залучений слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом в інших випадках, передбачених законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги.

У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор виносить постанову, а слідчий суддя та суд постановляє ухвалу, якою доручає відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, призначити адвоката для здійснення захисту за призначенням та забезпечити його прибуття у зазначені у постанові (ухвалі) час і місце для участі у кримінальному провадженні.

Постанова (ухвала) про доручення призначити адвоката негайно направляється відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, і є обов`язковою для негайного виконання. Невиконання, неналежне або несвоєчасне виконання постанови (ухвали) про доручення призначити адвоката тягнуть відповідальність, встановлену законом.

Законом України від 02.06.2011 №3460-VI «Про безоплатну правову допомогу» (далі - Закон №3460-VI) визначено зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги.

Так, згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 цього Закону безоплатна правова допомога - правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел.

За змістом приписів статті 3 Закону №3460-VI право на безоплатну правову допомогу - гарантована Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону №3460-VI питання надання безоплатної правової допомоги в Україні регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 13 вищевказаного Закону визначено, що безоплатна вторинна правова допомога - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя.

Безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг:

1) захист;

2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;

3) складення документів процесуального характеру.

За змістом пункту 7 частини першої статті 14 Закону №3460-VI право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають особи, у кримінальних провадженнях стосовно яких відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії, а також особи, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі, - на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього Закону.

Як зазначено в статті 15 Закону №3460-VI суб`єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги є: центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги та адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу.

Згідно з пунктом 5 Положення про центри з надання безоплатної вторинної допомоги, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.07.2012 №967/5 (далі - Положення №967/5), у своїй діяльності центри керуються Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, наказами Міністерства юстиції України та Координаційного центру, цим Положенням, а також своїми положеннями.

Згідно з підпунктами 1, 7 та 8 пункту 8 Положення №967/5 регіональні центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги (республіканські (Автономної Республіки Крим), обласні, Київській та Севастопольський міські) (далі - регіональні центри) відповідно до покладених на них завдань:

- забезпечують участь захисника під час здійснення досудового розслідування та судового провадження у випадках, коли захисник відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням або проведенням окремої процесуальної дії, у випадках затримання особи застосування до неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, адміністративного затримання чи адміністративного арешту, а також у випадках надання безоплатної вторинної правової допомоги особі за ухвалою суду у кримінальних провадженнях щодо провадження зміни або припинення застосування примусових заходів медичного характеру, у процедурах, пов`язаних з видачею особи (екстрадицією), або у разі вирішення судом питань під час виконання вироків відповідно до статті 537 КПК України;

- видають доручення адвокатам для надання безоплатної вторинної правової допомоги суб`єктам відповідного права, визначеним у пунктах 3-7 частини першої та частиною другою статті 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» (далі - Закон), у разі необхідності скасовують їх в установленому порядку;

- приймають рішення про зміну адвоката, припинення надання безоплатної вторинної правової допомоги у випадках, передбачених Законом та Кримінальним процесуальним кодексом України, у разі якщо відповідні доручення, видані цими центрами.

За змістом пункту 5 наказу Координаційного центру з надання правової допомоги від 25.12.2014 №33 «Питання видання доручень центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги» (далі - Наказ №33) регіональний центр забезпечує надання безоплатної вторинної правової допомоги шляхом видання адвокатам доручень для надання безоплатної вторинної правової допомоги, форми яких наведені у додатках 1 - 7 до цього наказу.

Отже, відповідач як регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, наділений повноваженнями щодо видачі доручення адвокатам для надання безоплатної вторинної правової допомоги відповідним суб`єктам, скасування таких доручень у разі необхідності, а також прийняття рішень про заміну адвоката, припинення надання безоплатної вторинної правової допомоги у випадках, передбачених Законом та Кримінальним процесуальним кодексом України, у разі якщо відповідні доручення, видані цими центрами.

Як вбачається з матеріалів справи, Регіональний центр:

- на підставі ухвали Апеляційної палати ВАКС від 01.06.2020 у справі №991/2605/20 видав доручення від 02.12.2020 №026-0008824, яким призначив адвоката ОСОБА_5 для надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 протягом строку його дії (до закриття кримінального провадження; закінчення останнього судового провадження з перегляду судових рішень; використання всіх національних засобів правового захисту) у кримінальному провадженні від 21.12.2019 №52019000000001197;

- на підставі ухвали Апеляційної палати ВАКС від 26.08.2020 у справі №991/2608/20 видав доручення від 02.12.2020 №026-008823, яким призначив адвоката ОСОБА_3 для безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_2 протягом строку його дії (протягом проведення окремої процесуальної дії) у кримінальному провадженні від 21.12.2019 №52019000000001196.

Згідно з частиною другою статті 21 КПК України вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов`язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України.

Відтак, Регіональний центр в установленому порядку виконав вищевказані ухвали Апеляційної палати ВАКС, призначивши ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвокатів для надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Що стосується звернення у подальшому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до відповідача із заявами з повідомленням про відмову від залучених Регіональним центром адвокатів відповідно ОСОБА_5 та ОСОБА_3 для надання їм безоплатної вторинної правової допомоги у кримінальних провадженнях відповідно №52019000000001197 та №52019000000001196, де вони є підозрюваними, з огляду на залучення ними для надання правової допомоги у цих провадженнях адвоката ОСОБА_6 за договором, що на їхню думку слугувало підставою для прийняття відповідачем рішення про припинення надання їм безоплатної вторинної правової допомоги, суд вважає за доцільне зазначити таке.

Як зазначено в підпункті 8 пункту 8 Положення №967/5 регіональні центри приймають рішення про заміну адвоката, припинення надання безоплатної вторинної правової допомоги у випадках, передбачених Законом та Кримінальним процесуальним кодексом України, у разі якщо відповідні доручення видані цими центрами.

За змістом пункту 3 Наказу №33 дія доручення про надання безоплатної вторинної правової допомоги може бути припинена у разі прийняття такого рішення центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі - регіональний центр) з підстав, передбачених статтями 23 і 24 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», статтями 47, 54 та 78 Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене рішення оформлюється наказом центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги із зазначенням підстави для прийняття такого рішення, дати і часу припинення дії відповідного доручення.

За змістом пункту 5 Наказу №33 регіональний центр приймає рішення про скасування доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги у разі, коли відповідне доручення видавалося адвокатові, проте безоплатна вторинна правова допомога таким адвокатом не надавалася. Зазначене рішення оформляється наказом регіонального центру із зазначенням підстави для прийняття такого рішення.

З наведеного суд дійшов висновку, що припинення дії доручення про надання безоплатної вторинної правової допомоги і скасування доручення про надання такої допомоги не є тотожними, при цьому:

- припинення дії доручення здійснюється у разі прийняття рішення про припинення надання безоплатної вторинної правової допомоги, тобто така допомога уже надавалася підозрюваному, обвинуваченому;

- скасування доручення - у разі прийняття рішення про скасування доручення, поміж іншого, на підставі рішення про припинення надання безоплатної вторинної правової допомоги, якщо така допомога підозрюваному, обвинуваченому не надавалася.

Тобто, в обох випадках прийняття відповідачем рішення про припинення надання безоплатної вторинної правової допомоги є підставою для припинення дії доручення про надання такої допомоги, або скасування цього доручення, залежно від того чи надавалася уже така допомога чи ні.

Пунктом 3 частини першої статті 23 Закону №3460-VI визначено, що надання безоплатної вторинної правової допомоги припиняється за рішенням Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у разі, якщо особа користується захистом іншого захисника або залучила іншого представника у справі, за якою їй призначено захисника чи представника відповідно до цього Закону.

У той же час можливість підозрюваного, обвинуваченого відмовитися від захисника або змінити його передбачено статтею 54 КПК України. Вказана правова норма також регламентує порядок вирішення у кримінальному провадженні відмови підозрюваного або обвинуваченого від захисника або його заміни.

Так, відмова від захисника або його заміна повинна відбуватися виключно в присутності захисника після надання можливості для конфіденційного спілкування. Така відмова або заміна фіксується у протоколі процесуальної дії. Відмова від захисника не приймається у випадку, якщо його участь є обов`язковою. У такому випадку, якщо підозрюваний, обвинувачений відмовляється від захисника і не залучає іншого захисника, захисник повинен бути залучений у порядку, передбаченому статтею 49 цього Кодексу, для здійснення захисту за призначенням.

Отже, підозрюваний, обвинувачений, керуючись власним волевиявленням, має право відмовитися від захисника або замінити його в будь-який момент кримінального провадження з дотриманням порядку, визначеного статтею 54 КПК України, тобто виключно в присутності захисника після надання можливості для конфіденційного спілкування та фіксування такої відмови або заміни у протоколі процесуальної дії.

Про правове регулювання статтею 54 КПК України реалізації підозрюваним, обвинуваченим права на відмову від захисника звернув увагу Верховний Суд у постанові від 09.09.2021 у справі№ 639/645/19.

Аналіз викладених вище правових норм дає підстави суду дійти висновку, що нормами КПК України у кримінальному провадженні встановлено відповідну процедуру відмови підозрюваного, обвинуваченого від захисника або його заміни, і лише у разі дотримання цієї процедури з належним її оформленням у відповідному протоколі процесуальної дії, такий протокол відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3460-VI слугуватиме підставою для прийняття Центром рішення про припинення безоплатної вторинної правової допомоги підозрюваному, обвинуваченому в кримінальному провадженні.

Однак, у ході розгляду справи судом не встановлено відмови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від призначених їм Регіональним центром захисників відповідно ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у зазначений вище спосіб, врегульований статтею 54 КПК України, відтак, у відповідача не було визначених законодавством підстав для прийняття рішення про припинення надання їм названими захисниками безоплатної вторинної правової допомоги та припинення у подальшому на підставі цього рішення дії доручень про надання безоплатної вторинної правової допомоги від 02.12.2020 №026-0008824 та від 02.12.2020 №026-0008823 або скасування цих доручень.

Таким чином, відповідач не допустив протиправної бездіяльності щодо позивачів за наслідком розгляду їх заяв з повідомленням про відмову від залучених Регіональним центром адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

При цьому суд вважає за доцільне зауважити, що названими адвокатами фактично надавалася позивачам безоплатна вторинна правова допомога, що підтверджується відповідними ухвалами Апеляційної палати ВАКС, наявними у відповідному реєстрі судових рішень.

Так, з ухвали Апеляційної палати ВАКС від 15.04.2021 у справі №991/2605/20 (підозрювана ОСОБА_1 ) вбачається, що 03.12.2020 року у зв`язку з неявкою захисників в судове засідання та клопотанням адвоката ОСОБА_5 про ознайомлення з матеріалами справи, судовий розгляд апеляційної скарги відкладено на 17.12.2020, тобто адвокат направляв до суду відповідний процесуальний документ.

Зі змісту ухвали Апеляційної палати ВАКС від 04.03.2021 у справі №991/2608/20 (підозрюваний ОСОБА_2 ) вбачається, що 03.12.2020 у зв`язку з неявкою захисників в судове засідання та клопотаннями адвоката ОСОБА_3 про відкладення судового засідання на іншу дату у зв`язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи, судовий розгляд апеляційної скарги відкладено.

В обґрунтування своїх доводів про протиправну бездіяльність відповідача у зв`язку з не скасуванням дії вищевказаних доручень з огляду на залучення позивачами захисників за договором, позивачі вказали на правову позицію, висловлену Верховним Судом в постанові від 09.09.2021 у справі 718/2214/20. Так, Верховний Суд в указаній постанові зазначив, що надання безоплатної вторинної правової допомоги припиняється, зокрема, якщо особа вирішила користуватися захистом іншого захисника, з яким уклала угоду (стаття 23 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»); аналіз діючого законодавства свідчить, що особа одночасно не має права користуватись послугами захисника, з яким уклала договір про надання правової допомоги, та послугами безоплатної правової допомоги, яка надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел, тобто, особа має право користуватися або послугами захисника за призначенням або захисника за договором.

Дійсно, користування правовою допомого адвоката за договором виключає користування послугами адвоката за призначенням і навпаки. Однак, процедура відмови підозрюваним, обвинувачуваним в кримінальному провадженні від адвоката як за договором, так і за призначенням повинна здійснюватися відповідно до вимог статті 54 КПК України. Недотримання такої процедури, зокрема, у разі відмови підозрюваного, обвинуваченого від захисника, що надає безоплатну вторинну правову допомогу, позбавляє відповідача можливості прийняти рішення про припинення надання такому підозрюваному, обвинуваченому безоплатної вторинної правової допомоги.

За таких обставин суд критично сприймає доводи позивачів про порушення відповідачем їх прав на використання правової допомоги захисника на їх власний вибір.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необґрунтованими вимоги позивачів про визнання протиправною бездіяльності Регіонального центру щодо не скасування дії доручення від 02.12.2020 №026-0008824 щодо призначення адвоката ОСОБА_5 для надання підозрюваній ОСОБА_1 безоплатної вторинної правової допомоги у кримінальному провадженні від 21.12.2019 №52019000000001197 та доручення від 02.12.2020 №026-0008823 щодо призначення адвоката ОСОБА_3 для надання безоплатної вторинної правової допомоги підозрюваному ОСОБА_2 у кримінальному провадженні від 21.12.2019 №52019000000001196, та не припинення Регіональним центром рішення щодо відмови про надання їм безоплатної вторинної правової допомоги на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про безоплатну правову допомогу». Тому вказані вимоги задоволенню судом не підлягають.

Оскільки позовні вимоги про зобов`язання відповідача скасувати вищевказані доручення є похідними від попередніх вимог, які задоволенню судом не підлягають, то у задоволенні цих вимог також необхідно відмовити.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на викладене вище суд дійшов висновку, що відповідач належним чином виконав свій обов`язок щодо доказування правомірності своєї позиції, тому позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволенню судом не підлягають у повному обсязі.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 242-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_8 - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко

Таким чином, відповідач не допустив протиправної бездіяльності щодо позивачів за наслідком розгляду їх заяв з повідомленням про відмову від залучених Регіональним центром адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

При цьому суд вважає за доцільне зауважити, що названими адвокатами фактично надавалася позивачам безоплатна вторинна правова допомога, що підтверджується відповідними ухвалами Апеляційної палати ВАКС, наявними у відповідному реєстрі судових рішень.

Так, з ухвали Апеляційної палати ВАКС від 15.04.2021 у справі №991/2605/20 (підозрювана ОСОБА_1 ) вбачається, що 03.12.2020 року у зв`язку з неявкою захисників в судове засідання та клопотанням адвоката ОСОБА_5 про ознайомлення з матеріалами справи, судовий розгляд апеляційної скарги відкладено на 17.12.2020, тобто адвокат направляв до суду відповідний процесуальний документ.

Зі змісту ухвали Апеляційної палати ВАКС від 04.03.2021 у справі №991/2608/20 (підозрюваний ОСОБА_2 ) вбачається, що 03.12.2020 у зв`язку з неявкою захисників в судове засідання та клопотаннями адвоката ОСОБА_3 про відкладення судового засідання на іншу дату у зв`язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи, судовий розгляд апеляційної скарги відкладено.

В обґрунтування своїх доводів про протиправну бездіяльність відповідача у зв`язку з не скасуванням дії вищевказаних доручень з огляду на залучення позивачами захисників за договором, позивачі вказали на правову позицію, висловлену Верховним Судом в постанові від 09.09.2021 у справі 718/2214/20. Так, Верховний Суд в указаній постанові зазначив, що надання безоплатної вторинної правової допомоги припиняється, зокрема, якщо особа вирішила користуватися захистом іншого захисника, з яким уклала угоду (стаття 23 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»); аналіз діючого законодавства свідчить, що особа одночасно не має права користуватись послугами захисника, з яким уклала договір про надання правової допомоги, та послугами безоплатної правової допомоги, яка надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел, тобто, особа має право користуватися або послугами захисника за призначенням або захисника за договором.

Дійсно, користування правовою допомого адвоката за договором виключає користування послугами адвоката за призначенням і навпаки. Однак, процедура відмови підозрюваним, обвинувачуваним в кримінальному провадженні від адвоката як за договором, так і за призначенням повинна здійснюватися відповідно до вимог статті 54 КПК України. Недотримання такої процедури, зокрема, у разі відмови підозрюваного, обвинуваченого від захисника, що надає безоплатну вторинну правову допомогу, позбавляє відповідача можливості прийняти рішення про припинення надання такому підозрюваному, обвинуваченому безоплатної вторинної правової допомоги.

За таких обставин суд критично сприймає доводи позивачів про порушення відповідачем їх прав на використання правової допомоги захисника на їх власний вибір.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необґрунтованими вимоги позивачів про визнання протиправною бездіяльності Регіонального центру щодо не скасування дії доручення від 02.12.2020 №026-0008824 щодо призначення адвоката ОСОБА_5 для надання підозрюваній ОСОБА_1 безоплатної вторинної правової допомоги у кримінальному провадженні від 21.12.2019 №52019000000001197 та доручення від 02.12.2020 №026-0008823 щодо призначення адвоката ОСОБА_3 для надання безоплатної вторинної правової допомоги підозрюваному ОСОБА_2 у кримінальному провадженні від 21.12.2019 №52019000000001196, та не припинення Регіональним центром рішення щодо відмови про надання їм безоплатної вторинної правової допомоги на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про безоплатну правову допомогу». Тому вказані вимоги задоволенню судом не підлягають.

Оскільки позовні вимоги про зобов`язання відповідача скасувати вищевказані доручення є похідними від попередніх вимог, які задоволенню судом не підлягають, то у задоволенні цих вимог також необхідно відмовити.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на викладене вище суд дійшов висновку, що відповідач належним чином виконав свій обов`язок щодо доказування правомірності своєї позиції, тому позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволенню судом не підлягають у повному обсязі.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 242-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_8 - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко