Рішення № 103535641, 16.02.2022, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2022 року справа № 580/8595/21

9 годин 41 хвилина м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Трофімової Л.В. за участі секретаря судового засідання Овсієнко Г.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу № 580/8595/21

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) [позивач - не прибув]

до Черкаської митниці (вул. О. Дашковича, 76, м. Черкаси, 18021, код ЄДРПОУ 44005652) відповідач 1 [представник відповідача 1 - Жук М.В.]

Київської митниці Держмитслужби (вул. Вацлава Гавела, 8-а, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43337359) відповідач 2 [представник відповідача 2 - не прибув]

про визнання протиправним та скасування індивідуальних актів, прийняв рішення.

22.10.2021 вх. № 41176/21 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Черкаської митниці та Київської митниці Держмитслужби з урахуванням уточнення, просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Київської митниці Держмитслужби від 12.01.2021 № 0000001/7.8-19-21-03 та № 0000002/7.8-19-21-03;

- стягнути з відповідачів судові витрати на користь ОСОБА_1 .

Ухвалою від 25.11.2021 відкрито загальне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 09.12.2021, 10.01.2022, 20.01.2022. Ухвалою від 20.01.2022 підготовче провадження було закрито, призначено розгляд справи по суті на 03.02.2022, 10.02.2022,16.02.2022.

В обґрунтуванні позовних вимог позивачем зазначено, що 02.09.2021 отримав лист від Черкаської митниці про несплачені грошові зобов`язання за податковими повідомленнями-рішеннями від 12.01.2021 № 0000001/7.8-19-21-03 (за платежем мито на транспортні засоби у сумі 7342,95 грн) та від 12.01.2021 № 0000002/7.8-19-21-03 (за платежем податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів у сумі 1468,59 грн). 06.09.2021 позивач звернувся до Черкаської митниці з проханням надати оригінали оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та акт від 17.11.2020 № 102/20/7.8-19-03/ НОМЕР_1 на підставі якого були прийняті оскаржувані ППР. 13.09.2021 позивачем було подано скаргу до Державної митної служби України, що було залишено без розгляду (лист від 29.09.2021 № 08-1/10-06/10/8973). Контролюючий орган дійшов висновку про те, що у позивача відсутнє право на преференцію 7,3 %, позаяк у листі регіонального управління доходів у м.Кракові від 21.11.2019 № 1201-ІОС 4331.55.2019 зазначено про не підтвердження преференційного походження товару - експортером не надано на вимогу митних органів країни експортеру належних документів для підтвердження статусу походження товару. Вказаний лист уповноваженого органу Республіки Польща (на думку позивача) неможливо вважати єдиним та беззаперечним доказом порушення позивачем митних правил, до митного оформлення надані документи, визначені чинним законодавством, що надані експортером та підтверджують право позивача на преференцію, зокрема: фактура від 19.04.2018 № 28/S/2018, що містить декларацію про походження товару є офіційним документом відповідно до якого настають чітко визначені законом юридичні наслідки. Позивач вважає, що під час митного оформлення імпортованого товару з боку митного органу не було зауважень та ним не відмовлено у застосуванні преференцій з ввізного мита на товари, що ввозяться на територію України, що свідчить про відсутність порушень норм чинного законодавства. Позивач вважає, що додатковим доказом підтвердження країни походження товару (автомобіля) може бути ідентифікаційний номер транспортного засобу (VIN код). У фактурі від 19.04.2018 № 28/S/2018 зазначено легковий автомобіль, марка SEAT, модель ALHAMBRA, ідентифікаційний номер кузова: НОМЕР_2 (перші 2 літери коду визначають країну виробника VS Іспанія - країни Європейського Союзу).

10.01.2022 вх.832/22 до суду надійшов відзив на позовну заяву від Черкаської митниці, де зазначено, що листом регіонального управління доходів у м.Кракові (уповноваженого органу Польщі) від 21.11.2019 № 1201-ІОС.4331.55.2019, де повідомлено про те, що відповідно до статей 32, 33 Протоколу І Угоди та статей 31, 32 Доповнення І до Конвенції була здійснена перевірка фактури від 13.04.2018 № 42/S/2018, що була складена компанією «ТОР CARS s.c.» (Польща) та яка містить декларацію про походження товару. За результатами перевірки уповноваженим органом Польщі повідомлено про не підтвердження преференційного походження товару, так як експортером не надано на вимогу митних органів країни експорту усіх належних документів для підтвердження статусу походження товару. Позивач під час декларування товару № 1 для отримання пільг і звільнення від оподаткування (застосування преференції зі сплати ввізного мита) надав фактуру від 19.04.2018 № 28/S/2018, що містила декларацію про походження, надану експортером, компанією «ТОР CARS s.c.» (Польща), що не може бути підставою для надання режиму вільної торгівлі в рамках Угоди, що є порушенням пункту b частини першої статті 16 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу І Угоди. Товари, походження яких достовірно не встановлено, випускаються митним органом у вільний обіг на митній території України за умови сплати ввізного мита за повними ставками Митного тарифу України (ч.2 ст.48 МК України). У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про недостовірність відомостей, що містяться в поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 351 МК України, здійснюється документальна невиїзна перевірка. З 01.01.2016 для митного оформлення в Україні товарів вироблених на території ЄС застосовується Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014, а саме розділ ІV «Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею», яким встановлено порядок здійснення торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Преференційні ставки ввізного мита застосовуються у разі ввезення товарів походження з країн ЄС за умови підтвердження країни походження сертифікатом з перевезення товару EUR.1 або декларацією інвойсом, складеною (а) затвердженим експортером у розумінні статті 23 даного Протоколу, або (b) експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро. Представник відповідача 1 вважає, що доводи позовної заяви не знайшли свого підтвердження враховуючи обставини здійснення документальної невиїзної перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем з дотриманням вимог чинного законодавства, є законним і обґрунтованим, а тому відсутні підстави для їх скасування.

07.02.2022 вх.5947/22 до суду надійшов відзив на адміністративний позов від Київської митниці Держмитслужби, де зазначено, що за результатами документальної невиїзної перевірки позивача складено акт перевірки від 17.11.2020 № 102/20/7.8-19-03/2268417396, на підставі якого прийняті оскаржувані ППР. Представник відповідача 2 у відзиві на позовну заяву наводить аналогічне обґрунтування відповідача 1 щодо правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень та просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем, представниками відповідачів аргументи/доводи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити повністю з огляду на таке.

Конституцією України передбачено (частина 2 статті 19), що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що позивачем в зоні діяльності Закарпатської митниці ДФС за митною декларацією від 21.04.2018 № UA305160/2018/010861 в митному режимі імпорт було задекларовано товар № 1 «легковий автомобіль, марка: SEAT, модель: ALHAMBRA, ідентифікаційний номер кузова: НОМЕР_2 , тип двигуна: дизельний, номер двигуна: НОМЕР_3 , робочий об`єм циліндрів двигуна: 1968 см3, що був у використанні, календарний рік виготовлення: 2015, модельний рік виготовлення: 2016, колісна формула: 2х4, тип кузова: міні вен, категорія: М1, колір: синій, загальна кількість місць включаючи водія: 7, призначення: для перевезення людей по дорогах загального користування. Автомобіль після ДТП. Пошкодження згідно акту огляду та висновку експерта. Торговельна марка: SEAT - 1шт. Виробник: SEAT a.s. Країна виробництва: ES. Країна походження: EU» у товарній підкатегорії 8703 32 90 10 згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), для якої Законом України «Про Митний тариф України» встановлена ставка ввізного мита (повна/пільгова) 10%. Товар № 1 за МД від 21.04.2018 № UA305160/2018/010861 ввозився позивачем на митну територію України з Республіки Польща на підставі фактури від 19.04.2018 №28/S/2018, що була складена між компанією «ТОР CARS BIS s.c.» (32-100 Proszowice, ul. Krakowska 104, NIP. 682-177-33-96, Польща) (продавець) та фізичною особою ОСОБА_1 (покупець). Вартість транспортного засобу складає 16800 злотих, що за курсом НБУ (станом на дату оформлення митної декларації 21.04.2018) становить 130 939,47 гривень (4032,26 євро).

Згідно з відомостями граф товару №1 за МД від 21.04.2018 №UA305160/2018/010861 позивач задекларував: у графі 34 «код країни походження»: EU (Європейський Союз); у графі 36 «преференції»: 410172000 (скористався преференціями зі сплати ввізного мита за кодом пільги « 410» та зі сплаті акцизного податку за кодом пільги « 172»); у графі 43 «код МВВ»: митну вартість за резервним методом визначення митної вартості товарів відповідно до статті 64 Митного кодексу України, 271569,01 грн; у графі 44 «Додаткова інформація/Подані документи/Сертифікати і дозволи» цієї МД: за кодом « 0380» фактуру від 19.04.2018 №28/S/2018, що містить декларацію про походження товару, надану експортером до інвойса/фактури.

За результатами проведеної уповноваженим органом Польщі перевірки, листом регіонального управління доходів у Кракові від 21.11.2019 № 1201-ІОС.4331.55.2019 повідомлено про не підтвердження преференційного походження товару, так як експортером не надано на вимогу митних органів країни експорту всіх належних документів для підтвердження статуту (обставин) походження товару.

На підставі наказів Київської митниці Держмитслужби від 11.03.2020 № 95 «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вимог законодавства України з питань митної справи» та від 11.11.2020 № 458 «Про поновлення проведення документальної невиїзної перевірки дотримання фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вимог законодавства України з питань митної справи» з 17.03.2020 по 13.11.2020 посадовими особами Київської митниці Держмитслужби проведена документальна невиїзна перевірка фізичної особи ОСОБА_1 щодо дотримання вимог законодавства України з питань митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за митною декларацією від 21.04.2018 № UA305160/2018/010861, за результатами якої складено акт від 17.11.2020 № 102/20/7.8-19-03/ НОМЕР_1 .

Згідно із висновками акту перевірки посадовими особами контролюючого органу встановлено такі порушення, вчинені позивачем: статей 44 та 257, частини 4, 5 статті 280, частини 1 статті 281 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI; положень Закону України «Про Митний тариф України» від 19.09.2013 № 584-VII у частині застосування розміру ставок ввізного мита за відповідними товарними підкатегоріями; пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (надалі Кодекс №2755) у частині визначення бази оподаткування ПДВ товарів, що ввозяться на митну територію України, у результаті чого занижено податкове зобов`язання зі сплати митних платежів у сумі 7049,23 грн, у тому числі ввізного мита у сумі 5874,36 грн та податку на додану вартість у суму 1174,87 грн.

За результатами проведеної податкової перевірки Київською митницею Держмитслужби прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.01.2021:

- № 0000001/7.8-19-21-03 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: мито на транспортні засоби 7342,95 грн (сума грошового зобов`язання за податковими зобов`язаннями становить 5874,36 грн та за штрафними санкціями 1468,59 грн);

- № 0000002/7.8-19-21-03 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів 1468,59 грн (сума грошового зобов`язання за податковими зобов`язаннями становить 1174,87 грн та за штрафними санкціями 293,72 грн).

02.09.2021 позивач отримав лист від Черкаської митниці про несплачені грошові зобов`язання за податковими повідомленнями-рішеннями від 12.01.2021 № 0000001/7.8-19-21-03 (за платежем мито на транспортні засоби у сумі 7342,95 грн) та від 12.01.2021 № 0000002/7.8-19-21-03 (за платежем податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів у сумі 1468,59 грн).

06.09.2021 позивач звернувся до Черкаської митниці з проханням надати оригінали оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та акт від 17.11.2020 № 102/20/7.8-19-03/ НОМЕР_1 на підставі якого були винесені оскаржувані ППР.

13.09.2021 позивачем було подано скаргу до Державної митної служби України, що було залишено без розгляду (лист від 29.09.2021 № 08-1/10-06/10/8973).

Не погоджуючись з прийнятими контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України. Відповідно до частини 2 статті 1 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування. Відповідно до частин 1, 5 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час здійснення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Статтями 336 та 345 МК України органам доходів і зборів надано право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи. Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих органу доходів і зборів. Відповідно до частини 7 статті 336 МК України митний контроль здійснюється посадовими особами органів доходів і зборів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Згідно зі статтею 345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Як обумовлено частиною другою зазначеної статті, документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться органами доходів і зборів з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України. Згідно з частинами 1-3 статті 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств. Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності-резидентів України. Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу органу доходів і зборів.

Суд зазначає, що суть спору між сторонами стосується правомірності застосування преференції на підставі вимог законодавства щодо країни походження товару, що ввозився позивачем на митну територію України, та як наслідок наявності чи відсутності у нього права на застосування особливого митного режиму під час ввезеного товару з території ЄС.

Статтями 257, 266 МК України визначено обов`язок декларанта здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом, та сплатити митні платежі. Згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення. У випадках, передбачених статтею 191 цього Кодексу, дата виникнення податкових зобов`язань визначається з урахуванням положень статті 191 цього Кодексу. Пунктом 190.1 статті 190 ПК України встановлено, що базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III МК України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39-1 цього Кодексу. Відповідно до статті 278 МК України датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України. Митом в розумінні норм МК України є загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, що нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина 1 статті 271 МК України). Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 276 МК України платником мита є особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 277 МК України до об`єкта оподаткування митом віднесено товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України в обсягах, що належать оподаткуванню митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу, а також розділів V та VI Податкового кодексу України.

Згідно з частиною 5 статті 280 МК України ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До інших товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Відповідно до частини 1 статті 281 МК України передбачена можливість встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Згідно з частиною 1, 2, 6 статті 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Згідно з частиною 1 статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Відповідно до частини 3 статті 43 МК України встановлено, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Митним кодексом України встановлено перелік документів, що можуть підтвердити країну походження товару, серед яких зазначений сертифікат про походження товару, що є лише одним із документів, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що у свою чергу впливає на нарахування відповідних митних платежів митницею під час митного оформлення товарів і після випуску їх відповідно до заявленого митного режиму.

Відповідно до частини 8 статті 43 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості. Згідно з частиною 9 статті 43 МК України передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару. Відповідно до частин 1, 2 статті 44 МК України передбачено, що для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, обов`язково подається у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 44 МК України у разі ввезення товару на митну територію України, сертифікат про походження товару подається обов`язково на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. Згідно з частиною 1 статті 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 292 МК України митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів - у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв`язку з якими його надано.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 300 МК України умови надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування митними платежами визначаються цим Кодексом, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України. Порядок надання документів, необхідних для підтвердження права на звільнення (умовне звільнення) від оподаткування митними платежами, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Законом України від 16.09.2014 № 1678- VІІ ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони (далі - Угода). З 01.01.2016 застосуванню належить Угода про асоціацію, розділ IV «Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею» якої встановлює порядок здійснення торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Відповідно до статті 26 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі 1 до цієї Угоди («Щодо визначення концепції походження товарів» і методів адміністративного співробітництва»). Згідно зі статтею 27 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави «мито» включає будь-яке мито або інший платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару, зокрема будь-який додатковий податок або додатковий платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару. Кожна Сторона, виходячи із положень частини першої статті 29 розділу IV Угоди про асоціацію, зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди. Відповідно до статті 2 розділу II «Визначення концепції походження товарів» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію з метою впровадження цієї Угоди такі товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в Європейському Союзі відповідно до статті 6 цього Протоколу. Частина перша статті 16 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію встановлює, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, мають вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони, зокрема, мають перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню. Відповідно до статті 26 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, якщо на запит імпортера і на умовах, указаних митними органами країни імпорту, розібрані чи незібрані товари в розумінні Загального правила 2(a) Гармонізованої системи, що підпадають під дію Розділів XVI і XVII або позицій 7308 і 9406 Гармонізованої системи, імпортуються частинами, після ввезення першої частини імпортер має подати митним органам країни імпорту єдине підтвердження походження цих товарів.

Недоведеність походження деяких складових частин розібраного товару (пошкодженого автомобіля без доказів реєстрації події, здійсненого ремонту, заміни частин невідомого походження, тощо) з країн Європейського Союзу не завжди може свідчити про те, що застосуванню належать преференційні ставки мита.

Відповідно до статті 2 Протоколу 1 з метою впровадження цієї Угоди такі товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в Європейському Союзі відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Наведена норма дає підстави вважати, що товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, що не були вироблені повністю в Європейському Союзі, можуть вважатися такими, що походять з Європейського Союзу за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в Європейському Союзі відповідно до статті 6 цього Протоколу. За змістом статті 6 Протоколу 1 та статті 2 цього Протоколу товари, що не є повністю виробленими у вказаній країні, вважаються достатньо обробленими або переробленими в ній, якщо виконуються умови, наведені в Додатку II до цього Протоколу. Відповідно до статті 24 Протоколу 1 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі Угода про асоціацію) підтвердження походження є дійсним протягом чотирьох місяців з дати видачі в країні експорту й у зазначений період має бути подане до митних органів країни імпорту.

Підтвердження походження, що подаються до митних органів країни імпорту пізніше кінцевої дати подання, вказаної в пункті 1 цієї статті, можуть бути прийняті з метою застосування преференційного режиму, якщо вони не були подані до встановленої кінцевої дати через виняткові обставини. В інших випадках пізнього подання митні органи країни імпорту можуть прийняти підтвердження походження, якщо імпортовані товари були представлені раніше цієї кінцевої дати.

Положення пункту 3 статті 24 Протоколу надають право платникам надавати документи підтвердження походження товару, якщо імпортовані товари були представлені раніше кінцевої дати подання. Відповідно до частини 1 статті 16 розділу 5 Протоколу І товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: 1. Сертифікат з перевезення товару EUR.1; 2. У випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, що описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу 5 «Підтвердження походження» Протоколу 1, згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки. Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу. Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню. Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Відповідно до статті 28 Протоколу І встановлено, що до складу документації, зазначеної в статтях 17(3) і 22(3) цього Протоколу, використовуваної для підтвердження того, що товари, вказані в сертифікаті з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу, можуть входити, «interalia» (переклад - також), в тому числі: (a) прямі свідчення процесів, виконаних експортером чи постачальником для отримання розглядуваного майна, що містяться, наприклад, у його обліковій документації чи у міжнародній системі обліку; (b) документи, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни; (c) документи, що підтверджують обробку матеріалів у Європейському Союзі або Україні, видані чи складені в ЄС або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни; (d) сертифікати з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні згідно з цим Протоколом; (e) належні свідчення про обробку, виконану з межами Європейського Союзу або України згідно з положеннями статті 12 даного Протоколу, які підтверджують, що вимоги цієї статті були виконані.

Встановлено судом, що позивачем за митною декларацією від 21.04.2018 № UA305160/2018/010861 в митному режимі імпорт було задекларовано товар легковий автомобіль, марка: SEAT, модель: ALHAMBRA, ідентифікаційний номер кузова: НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення: 2015, модельний рік виготовлення: 2016, щой оформлений із застосуванням преференцій зі сплати ввізного мита (код пільги - 410) та зі сплатою акцизного податку (код пільги - 172), щодо акцизного податку спору немає, проте йдеться про ставку пільгову 10% замість 7.3% і відповідне донарахування ПДВ у розмірі 20% від цієї різниці.

Відповідач під час здійснення перевірки встановив, що ввезений позивачем транспортний засіб не може бути визнаний таким, що має преференційне походження з Європейського Союзу та відповідно не має права на преференцію. Такі висновки контролюючого органу прапвомірно базуються з урахування постаудиту на підставі листа регіонального управління доходів у м.Кракові від 21.11.2019 № 1201-ІОС 4331.55.2019, де зазначено про не підтвердження преференційного походження товару, позаяк експортером не надано на вимогу митних органів країни експортеру всіх належних документів для підтвердження статусу походження товару.

Під час митного оформлення товару - легковий автомобіль, марка SEAT, модель ALHAMBRA, ідентифікаційний номер кузова: НОМЕР_2 за МД від 21.04.2018 № UA305160/2018/010861, декларантом було подано фактуру від 19.04.2018 №28/S/2018, що була складена компанією «ТОР CARS BIS s.c.» (Польща) та містить декларацію про походження автомобіля з ЄС (преференційне походження).

Суд зазначає, що ідентифікаційний номер транспортного засобу (VIN код) є індивідуальним для кожного конкретного транспортного засобу, має 17 символів, що умовно поділені на три частини. Перша частина складається з трьох символів, що є міжнародним кодом виробника - VS Іспанія. Вищезгадана фактура повністю відповідала вимогам частин 4, 5 статті 22 Протоколу, позаяк була здійснена шляхом машинописного друкування з використанням польської мовної версії та власноручно підписані та проштамповані експортером, що їх склав. Відповідальність за оформлення, видачу та достовірність інформації, що зазначена у фактурі, несе виключно експортер. Відповідно до частини 6 статті 69 МК України, донарахування сум податкових зобов`язань після завершення процедури митного оформлення товарів, можливо виключно в разі умисного подання платником податків недостовірних документів або недостовірної інформації під час митного оформлення. Судом підтверджено за результатом вивчення усіх обставин справи, з`ясуванню змісту первинних (перекладених відповідачем 1) документів, оцінених докузів, що акти ненормативного характеру із визначення грошових зобовязань позивачеві відповідають усім критеріям частини 2 статті 2 КАС України і не належать скасуванню, є правомірними у контексті податкової дисципліни і правопорядку.

Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, що є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) у справі Чуйкіна проти України, заява №28924/04 констатував: «п.50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від21.02.1975 у справі Golder v. the United Kingdom, пп.2836, Series A №18). Порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, що є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом.

Судом не встановлено порушень прав та інтересів позивача з боку відповідачів під час прийняття спірних ППР від 12.01.2021 № 0000001/7.8-19-21-03 та № 0000002/7.8-19-21-03, тому у задоволенні позову належить відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з такого. Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не розподіляються. Відповідно до положень частини першої статті 139 КАС України розподіл судових витрат здійснюється у разі задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 5-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень та з урахуванням пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ];

відповідач 1: Черкаська митниця відокремлений підрозділ Держмитслужби України [вул. О. Дашковича, 76, м. Черкаси, 18021, код ЄДРПОУ 44005652]; відповідач 2: Київська митниця Держмитслужби [вул. Вацлава Гавела, 8-а, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43337359].

Судове рішення складено 21.02.2022.

Суддя Лариса ТРОФІМОВА