Рішення № 103534851, 16.02.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2022 р. № 520/22283/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Панова М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Костюшко О.В.,

представника позивача - Кравцова І.В.,

представника відповідача - Зекової С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "АГРО-АЛЬЯНС-2007" до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "АГРО-АЛЬЯНС-2007" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 21.10.2021 за №00224910723.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення винесено всупереч вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що податкове повідомлення-рішення є правомірним та прийнятим з дотриманням вимог законодавства.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку осіб, які беруть участь у справі, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що на Головним управлінням ДПС у Харківської області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Агро-Альянс-2007».

За результатами проведеної перевірки посадовими особами Головним управлінням ДПС у Харківській області було складено акт №16825/20-40-07-23-06/35069553 від 28.09.2021.

В акті перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення ПП «Агро-Альянс-2007»: п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 п. 201.1, абз. 17 п. 201.10, п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України, встановлено завищення податкового кредиту ПП «Агро-Альянс-2007» по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками що оподатковуються за основною ставкою на загальну суму ПДВ 1536932 грн, у т.ч. ТОВ «ПРОФІ САН» у сумі ПДВ 583500 грн у липні 2019, ТОВ «АГРОЕКОТЕРРА» у сумі ПДВ 400800 грн у серпні 2020 та ТОВ «Альтаір-Сервіс Плюс» у сумі ПДВ 552632 грн у грудні 2020, у зв`язку з чим підлягає сплаті до бюджету 1536932 грн, у т.ч. за липень 2019 у сумі 583500 грн, за серпень 2020 у сумі 400800 грн, за грудень 2020 у сумі 552632 грн.; пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, пп. 168.4.4 п. 168.4 ст.168, абз. «а» п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в частині неперерахування податку на доходи фізичних осіб з орендної плати до або під час виплати оподаткованого доходу в загальній сумі - 43687,52 грн за грудень 2020; пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, пп. 168.4.4 п. 168.4 ст.168, абз. «а» п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010, в частині неперерахування військового збору з орендної плати до або під час виплати оподаткованого доходу в загальній сумі - 6399,11 грн за грудень 2020.

В акті перевірки Головним управління ДПС у Харківській області зазначено, що з наданих до перевірки документів не можливо встановити реальність господарських операцій, отже на думку податкового органу, правочини укладені від імені ПП «Агро-Альянс-2007» з ТОВ «ПРОФІ САН», ТОВ «АГРОЕКОТЕРРА», ТОВ «Альтаір-Сервіс Плюс» не спричинили реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

За результатами акту перевірки посадовими особами відповідача було винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 21.10.2021 за №00224910723 на загальну суму 1536932,00 грн.

Позивач не погоджуючись з висновками викладеними в акті перевірки та оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням, звернувся до суду з даним позовом.

Суд зазначає, що згідно статті 42 Конституції України, що кожен має право на підприємницьку діяльність не заборонену законом.

Згідно з визначенням частини 1 статті 19 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

За наслідками здійснення такої діяльності суб`єкт господарювання отримує дохід, з якого провадиться сплата податків.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких, передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум, податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Так, судом під час судового розгляду справи встановлено, що укладені позивачем правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, ніким не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Виконання умов договорів підтверджується первинними документами, а саме договорами, накладними, актами, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями та іншими документами.

Про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні».

Що стосується твердження податкового органу про те, що у результаті порушення контрагентами ПП «Агро-Альянс-2007» своїх податкових зобов`язань, приписів господарського та цивільного законодавства, угоди, укладені з ПП «Агро-Альянс-2007» мають протиправний характер, а такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту за рахунок ПП «Агро-Альянс-2007» по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Суд зазначає, що обґрунтування податковим органом щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки податковим органом не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між ПП «Агро-Альянс-2007» та контрагентами є нікчемними.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів, що договори, які були укладені між ПП «Агро-Альянс-2007» та контрагентами, визнані судом недійсними.

Отже, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Згідно з приписами частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Крім того, в ст. 234 Цивільного кодексу України міститься поняття «фіктивного правочину», відповідно до положень якої, фіктивний правочин визнається судом недійсним. Таким чином, визнання правочину фіктивним (недійсним) може відбутися виключно на підставі рішення суду. Суд зазначає, що на час розгляду даної справи відсутні рішення суду, якими було б визнано недійсними укладені між підприємством позивача правочини.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи вказані вище норми, суд дійшов до висновку, що законодавець чітко прописав обов`язковість наявності рішення суду або обвинувального вироку суду для визнання правочинів чи загалом діяльності підприємства фіктивною.

В матеріалах справи містяться копії договорів позивача з контрагентами ТОВ «ПРОФІ САН», ТОВ «АГРОЕКОТЕРРА» та ТОВ «Альтаір-Сервіс Плюс» та виписані на їх виконання податкові, видаткові, товарно-транспортні накладні, акти на списання матеріалів, рахунки, банківські виписки, за період, вказаний в акті перевірки, які відповідають вимогам законодавства та не містять явних дефектів форми і змісту, отже, реальність господарських операцій позивача з контрагентами повністю підтверджена вищезазначеними належними первинними документами.

Таким чином, податковий орган вийшов за межи свої повноважень, внаслідок чого було прийнято протиправне рішення, а отже винесене податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У судовому засіданні відповідачем не доказано правомірності спірного рішення, проте, позивачем належними та допустимими доказами доведена його протиправність.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги Приватного підприємства "АГРО-АЛЬЯНС-2007" підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Приватного підприємства "АГРО-АЛЬЯНС-2007" (вул. Шкільна, буд. 9, с. Олександрівка, Близнюківський район, Харківська область, 64822, ЄДРПОУ 35069553) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 21.10.2021 №00224910723 прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області.

Стягнути на користь Приватного підприємства "АГРО-АЛЬЯНС-2007" (ЄДРПОУ 35069553) сплачену суму судового збору в розмірі 22700 (двадцять дві тисячі сімсот) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (ЄДРПОУ 43983495).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 22 лютого 2022 року.

Суддя М.М.Панов