Рішення № 103534820, 21.02.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 лютого 2022 року Справа №520/19779/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

доГоловного управління ДПС в Харківській області

провизнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Харківській області (далі по тексту відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Харківській області від 09.11.2020 №Ф-1926-51 У про сплату боргу (недоїмки) у сумі 29 712,60 грн. та зобов`язати ГУ ДПС України в Харківській області відобразити/відкоригувати дані інтегрованої картки позивача шляхом виключення інформації про борг, відображення дійсного стану зобов`язань перед бюджетом за 2017, 2018, 2019, 2020 роки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 15.08.2019 №Ф-1926-51-У прийнята контролюючим органом всупереч норм чинного законодавства та поза межами повноважень відповідача. Вказує, що його свідоцтво про державну реєстрацію, як фізичної особи-підприємця є недійсним з 16.12.2013, що встановлено рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2020 у справі №520/6156/2020, яке набрало законної сили. Крім того, він з 01.02.2012 та по теперішній час працює бетонарем уТОВ «Завод елеваторного обладнання «Сокол» та підприємством сплачується за нього єдиний соціальний внесок відповідно до чинного законодавства.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи у адміністративній справі №520/19779/21.

Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідачем 05.11.2021 до суду надано відзив на позовну заяву, згідно з яким ГУ ДПС в Харківській області просить відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що оскаржувана вимога від 09.11.2020 №Ф-1926-51 У є правомірною та підстави для її скасування відсутні.

У період з 20.12.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 14.01.2022, з 17.01.2022 по 24.01.2022, з 31.01.2022 по 04.02.2022 суддя перебувала у відпустці та з 07.02.2022 по 11.02.2022 - на навчанні.

Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань позивача зареєстровано фізичною особою - підприємцем 09.06.1994.

Державним реєстратором внесено відомості у Єдиний державний реєстр про визнання свідоцтва про державну реєстрацію позивача як ФОП недійсним (номер запису 24471750000004864 від 16.12.2013).

Відповідачем винесено вимогу від 09.11.2020 №Ф-1926-51-У про сплату боргу (недоїмки) відносно позивача на суму 29 712,60 грн.

Не погодившись з вказаною вимогою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі по тексту Закон України №2464-VI).

Приписами пункту 2, 6 частини першої статті 1 Закону України №2464-VI передбачено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно пункту 1 частини другої статті 6 Закону України №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону України №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Положеннями частини п`ятої статті 8 Закону України №2464-VI передбачено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (частина друга статті 9 Закону України №2464-VI).

Відповідно до частини п`ятої статті 9 Закону України №2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (пункт 1 частина десята статті 9 Закону України №2464-VI).

Відповідно до частини другої статті 25 Закону України №2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Приписами пункту 6 частини першої статті 1 Закону України №2464-VI встановлено, що недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Як слідує з відзиву на адміністративний позов, підставою для формування вимоги від 19.01.2021 №Ф1230-23 стала інформація, наявна у базі даних інформаційної системи податкового органу по інтегрованій картці платника податків, в якій відображено несплачені нарахування на момент винесення оскаржуваної вимоги у розмірі 29 712,60 грн., у тому числі недоїмка 29 712,60 грн..

Суд зазначає, що Харківським окружним адміністративним судом розглянуто справу та винесено рішення від 21 липня 2020 року у справі №520/6156/2020 задоволено позовні вимоги платника ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Харківській області та скасовано вимогу від 15.08.2019 №Ф-1926-51 У.

ГУ ДПС у Харківській області судове рішення від 21 липня 2020 року у справі №520/6156/2020 не виконано, облікові дані платника не змінено, взято розрахунки за скасованою вимогою від 15.08.2019 №Ф-1926-51 У для розрахунку вимоги від 09.11.2020 №Ф-1926-51 У, що оскаржується в даній судовій справі. В матеріалах справи містяться дані інтегрованої картки позивача, що засвідчують аналогічність нарахувань, взятих для розрахунку вимоги від 09.11.2020 №Ф-1926-51 У та вимоги від 15.08.2019 №Ф-1926-51 У.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що прийнята відповідачем вимога про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2020 №Ф-1926-51 У є протиправною, оскільки в її основу покладені складові вимоги від 15.08.2019 №Ф-1926-51 У, яка скасована рішенням суду, яке набрало законної сили.

У ході судового розгляду встановлено, що 16.12.2013 державним реєстратором Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області здійснено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно позивача щодо включення відомостей про фізичну особу-підприємця з відміткою про те, що свідоцтво про державну реєстрацію вважається недійсним.

Так, згідно із частиною 2 Прикінцевих положень Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15 травня 2003 року №755-IV (далі Закону України №755-IV) в редакції Закону від 15.05.2003) державний реєстратор протягом 2004 - 2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов`язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка.

01 липня 2010 року прийнято Закон України № 2390-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання".

Згідно з пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону України від 01 липня 2010 року №2390-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру. За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними.

За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи на підставі наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №575/5 «Про тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» відомості про юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року і не включених до ЄДР вносились до нього на основі «відомостей інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року вважаються недійсними, без формування реєстраційної справи у паперовому вигляді.

Отже, відомості про реєстрацію ФОП ОСОБА_1 були включені державним реєстратором на основі «відомостей інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року вважаються недійсними, без формування реєстраційної справи у паперовому вигляді.

Статус фізичної особи-підприємця є формою реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації цього права в нових умовах нормативно-правового регулювання після 2004 року виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 01 липня 2004 року ознак суб`єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права в цих умовах, а користується ним на власний розсуд.

Фізичні особи, які мають намір продовжувати здійснювати підприємницьку діяльність, розпочату ними до 01 липня 2004 року, підтверджують це виконанням обов`язку подати реєстраційну картку або констатують свою відмову від набуття статусу фізичної особи підприємця у спосіб неподання реєстраційної картки, що за змістом нормативних приписів мало наслідком відмову в заміні свідоцтва про державну реєстрацію на бланки нового зразка та внесення відмітки до Єдиного державного реєстру про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка

та видані до 01 липня 2004 року, вважаються недійсними.

Таким чином, виключено можливість законного здійснення підприємницької діяльності, а отже, отримання доходу від такої діяльності. Відсутність офіційного підтвердження в особи статусу фізичної особи-підприємця у спосіб проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному законом, що виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного виключає можливість формальної та фактичної участі позивача в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.

Таким чином, у позивача відсутній статус фізичної особи-підприємця, який у разі наявності зобов`язував би позивача нараховувати та сплачувати єдиний внесок за провадження підприємницької діяльності.

Отже, відповідачем під час розгляду справи не підтверджено статус позивача як фізичної особи-підприємця як на час формування оскаржуваних вимог, так і на момент розгляду справи судом.

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що позивач у справі не мав статусу фізичної особи-підприємця, що виключає можливість застосування до нього норм Закону №464-VI стосовно обов`язку відрахування щомісячно єдиного соціального внеску у розмірі, встановленому законодавством.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.07.2020 у справі №260/81/19 зробила висновок, що суб`єктна ознака статусу ФОП є визначальною для вирішення питання про віднесення позивача до платників єдиного внеску, а тому дослідження питання про наявність у позивача статусу ФОП має значення як для правильного вирішення справи та прийняття обґрунтованого рішення, так і для формування єдиної правозастосовчої практики.

З огляду на викладене та з урахуванням приписів частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувану податкову вимогу від 09.11.2020 №Ф-1926-51 У, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Також, з 01.02.2012 та по теперішній час позивач працює бетонарем в ТОВ «Завод елеваторного обладнання «Сокол», що підтверджено копіями трудової книжки ОСОБА_1 . Також, виписки про прийняття на роботу від 01.02.2012 №4-к ТОВ «Завод елеваторного обладнання «Сокол». Відповідно до довідок ТОВ «Завод елеваторного обладнання «Сокол» про заробітну плату для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за період 2017-2021 роки роботодавцем нараховується єдиний соціальний внесок та відповідно до довідок Пенсійного фонду України за формою «ОК-7» та «ОК-5» роботодавець сплачує за позивача єдиний соціальний внесок відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 статті 4 Закону України №2464-VI платниками єдиного внеску є: роботодавці, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Правовий аналіз законодавства вказує, що платниками єдиного соціального внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, що обрали спрощену систему оподаткування, який проводить підприємницьку діяльність та отримує дохід від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником.

В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладений у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 (справа №440/2149/19), від 23.01.2020 (справа №480/4656/18).

Роботодавцем ТОВ «Завод елеваторного обладнання «Сокол» визначено, утримано та сплачено єдиний соціальний внесок щодо найманого працівника ОСОБА_1 .

Отже, у розумінні Закону України №2464-VI позивач є застрахованою особою і єдиний внесок за нього у спірний період регулярно нараховував та сплачував роботодавець, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску окремо ОСОБА_1 , оскільки це призведе до подвійної сплати єдиного внеску.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваної вимоги в тому числі із цієї підстави.

Щодо зобов`язання відповідача здійснити коригування в інформаційній системі органів ДПС даних інтегрованої картки, суд зазначає наступне.

В матеріалах справи наявний запит на отримання публічної інформації від 15.09.2021, відповідно до якого позивач просить надати інформацію про стан виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року у справі №520/6156/2020 та його відображення в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 , про наявність/відсутність заборгованості платника ОСОБА_1 станом на дату звернення, а саме про наявність/відсутність недоїмки (боргу) за платником.

Відповідач листом від 29.09.2021 №416/ЗПІ/20-40-13-05-14 підтвердив, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року у справі №520/6156/2020 набрало законної сили, податкова вимога відкликана, але інформація в інтегрованій картці платника відкоригована не була.

Згідно з Наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5 «Про затвердження Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Порядок №5) інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу.

Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу II Порядку №5 з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються інтегрована картка платника за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

Інтегрована картка платника містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.

Згідно з пунктом 2 главою 3 Розділу VII Порядку №5 з метою забезпечення контролю за повнотою внесення інформації до інформаційної системи, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, за первинними документами засобами інформаційної системи щоденно формується реєстр справ, де суми у загальному результаті не співпадають із сумами податкових повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску, та звіт щодо кількості помилок, допущених працівниками територіальних органів ДПС під час занесення до інформаційної системи, яка забезпечує відображення результатів судових оскаржень, що знаходяться на розгляді, щодо яких зупинено або закінчено провадження у звітному періоді.

Інформація, внесена та збережена юристом в інформаційній системі, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, щодня автоматично відображається в реєстрі «Апеляційне та судове оскарження» підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.

На основі первинних документів та первинних показників засобами інформаційної системи щоденно формується загальний реєстр про стан судового оскарження (початок процедури, стан та результати розгляду судового оскарження).

З метою забезпечення контролю за повнотою передачі інформації, внесеної в інформаційну систему, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, щодекадно та станом на 01 число місяця, наступного за звітним, формується реєстр співставлення донарахованих сум.

Відпрацювання записів у реєстрі співставлення донарахованих сум забезпечується відповідно до підрозділу 5 розділу V цього Порядку.

Для забезпечення повноти та своєчасності відображення в підсистемах інформаційної системи резолютивної частини рішень судів, прийнятих по суті, що набрали законної сили, не пов`язаних з контрольно-перевірочною роботою, структурним підрозділом судового оскарження щодекадно проводиться попередній контроль.

В інформаційній системі в автоматичному режимі формується реєстр контролю виконання рішень судів, прийнятих по суті, що набрали законної сили, не пов`язаних з контрольно-перевірочною роботою (далі - реєстр контролю виконання рішень судів), щодекадно та станом на 01 число місяця, наступного за звітним.

Відпрацювання наявних записів у реєстрі контролю виконання рішень судів здійснюється підрозділом судового оскарження спільно зі структурними підрозділами за напрямами роботи у період з дня, наступного за днем формування такого реєстру, до третього робочого дня місяця, наступного за звітним, включно.

Фактом проходження попереднього контролю є відсутність записів у реєстрі контролю виконання рішень судів.

Системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу щодо вірного та об`єктивного відображення в інтегрованій картці фактичного стану розрахунків з бюджетом.

Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату боргу, контролюючий орган зобов`язаний вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Вказана правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року в адміністративній справі №826/9288/18.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Європейський суд з прав людини у пункті 75 рішення від квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява №38722/02) зазначив, що обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Для ефективного поновлення порушеного права необхідною умовою є існування чіткого зв`язку між правопорушенням та способом захисту права, тобто метою судового захисту має бути усунення перешкод в реалізації права, а її досягненням - визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе.

Отже вимога на захист права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Таким чином, оскільки судом вимога про сплату боргу у розмірі 29 712,60 грн. визнана протиправною, позовні вимоги по зобов`язанню відповідача відобразити/відкоригувати дані інтегрованої картки позивача шляхом виключення інформації про борг є правомірними.

Однак, суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявний витяг із інтегрованої картка платника та розрахунок загальної суми боргу, згідно якого, сума 29 712,60 грн. нарахована за 2018, 2019, 2020 роки, тому належним способом захисту буде зобов`язати відповідача здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника шляхом виключення з неї відомостей про наявність боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 29 712,60 грн.

Щодо твердження відповідача у відзиві на адміністративний позов щодо пропуску строку звернення позивача до суду суд зазначає, що у прохальній частині відзиву не міститься вимога про залишення позову без розгляду. Також, у матеріалах справи відсутнє клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

У вересні 2021 року позивачу за місцем роботи повідомлено про отримання постанови державного виконавця від 01.09.2021 про арешт його коштів та подальше відрахування з заробітної плати в рахунок погашення заборгованості.

Підставою відкриття виконавчого провадження зазначено вимогу від 09.11.2020 №Ф-1926-51 У.

Копію оскаржуваної вимоги від 09.11.2020 №Ф-1926-51 У про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску в сумі 29 712,60 грн., розрахунок суми боргу позивач отримав 29.09.2021.

З 03.11.1998 року позивач проживає та зареєстрований за наступною адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями паспорту позивача, а відповідачем 23.12.2020 направлено оскаржувану вимогу за адресою позивача ( АДРЕСА_2 ), за якою він був зареєстрований як фізична особа-підприємець. Лист повернувся без вручення 29.01.2021 з відміткою про закінчення строку зберігання та дописом «не проживає за даною адресою».

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог частково.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вулиця Пушкінська, 46, місто Харків, 61057, код ЄДРПОУ: 43983495) про скасування вимоги - задовольнити частково.

Скасувати вимогу Головного управління ДПС у Харківській області №Ф-1926-51 У від 09.11.2020 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 29 712,60 (двадцять дев`ять тисяч сімсот дванадцять гривень 60 копійок).

Зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника шляхом виключення з неї відомостей про наявність боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 29 712,60 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 21.02.2022.

СуддяОльга Ніколаєва