Рішення № 103534518, 15.02.2022, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 лютого 2022 року м. Рівне№460/13187/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді К.М.Недашківської, за участю: секретаря судового засідання І.С. Ляшук; представника позивача адвоката В.Р. Скрипнюка; представника відповідача С.М. Дем`янюка; розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування рішень.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Рівненської митниці (далі відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08 вересня 2021 року №00000211319 та №00000221319.

Заяви по суті справи.

Позовна заява обґрунтована тим, що митним органом протиправно сформовані податкові повідомлення-рішення на підставі акта перевірки, яким установлено порушення фізичною особою громадянином ОСОБА_1 вимог: частини 2 статті 48, частини 1 статті 257, частин 4 та 5 статті 280, частини 1 статті 281 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті мита на товари, що ввозяться на митну територію України суб`єктами господарювання, за МД типу ІМ40ДЕ від 16.11.2018 №UA204010/2018/225412 на суму 3717,62 грн; пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ПДВ за МД типу ІМ40ДЕ від 16.11.2018 №UA204010/2018/225412 на суму 743,53 грн. Висновки акта перевірки базуються на тому, що у відповіді уповноважених органів країни експортера зазначено: експортер транспортних засобів, на які поширюються вищезазначені докази походження, не зміг надати відповідні документи, що підтверджують їх статус походження, транспортні засоби не можуть розглядатися як товар із походженням ЄС згідно з Доповненням I до Регіональної Конвенції про Пан-Євро-Мед, Протоколу I до Угоди про асоціацію між ЄС та його державами-членами з одного боку, та Україною з іншої сторони. Відповідач в Акті перевірки зазначає, що таким чином, до товару, оформленого за МД типу ІМ40ДЕ від 16.11.2018 №UA204010/2018/225412 не може бути застосовано преференційний режим оподаткування товарів на умовах Угоди. Позивач вказує, що такі висновки є безпідставними, оскільки під час митного оформлення транспортного засобу митному органу надані усі належні документи, що стосувалися питання митного оформлення товару, та за якими не установлено фактів підробки. Просив задовольнити позов повністю.

Відзив на позовну заяву обґрунтований тим, що перевіркою обґрунтованості та законності надання пільг і звільнення від оподаткування товарів (надання преференційної ставки), оформлених за МД типу ІМ40ДЕ від 16.11.2018 №UA204010/2018/225412 установлено: відповідно до документів, поданих декларантом та даних АСМО «Інспектор», митне оформлення товару проведене за МД типу ІМ40ДЕ від 16.11.2018 №UA204010/2018/225412 та випущено у вільний обіг на митну територію України із застосуванням тарифної преференції за кодом 410 «Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС»; умовно нараховано мито 3717,62 грн. Підставою для застосування преференційної ставки ввізного мита став рахунок-фактура від 31.10.2018 №2018-807. Листом від 13.07.2020 №16-3/16-01/7.13/1486 Держмитслужбою направлено копію відповіді уповноваженого органу Словацької Республіки (лист від 08.06.2020) щодо підтвердження автентичності та правильності декларації походження та складеного рахунку-фактури від 31.10.2018 №2018-807, та виданого на ім`я «Replicant s.r.o.». У відповіді уповноважених органів країни експортера зазначено: експортер транспортних засобів, на які поширюються вищезазначені докази походження, не зміг надати відповідні документи, що підтверджують їх статус походження, транспортні засоби не можуть розглядатися як товар із походженням ЄС згідно з Доповненням I до Регіональної Конвенції про Пан-Євро-Мед, Протоколу I до Угоди про асоціацію між ЄС та його державами-членами з одного боку, та Україною з іншої сторони. Тому до товару, оформленого за МД типу ІМ40ДЕ від 16.11.2018 №UA204010/2018/225412 не може бути застосовано преференційний режим оподаткування товарів на умовах Угоди. Відповідач вказує, що оскаржувані рішення є правомірними та такими, що не підлягають скасуванню, тому просив відмовити позивачу у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 27.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 19.10.2021.

Ухвалою суду від 19.10.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, підготовче засідання відкладене на 11.11.2021.

Ухвалою суду від 11.11.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, у підготовчому засіданні оголошена перерва до 07.12.2021.

Ухвалою суду від 07.12.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 27.01.2022.

Ухвалою суду від 27.01.2022, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, судове засідання відкладене на 15.02.2022 за клопотанням відповідача.

У судове засідання 15.02.2022 прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги, та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

До суду також прибув представник відповідача, заперечив проти позовних вимог, та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

На підставі статей 243, 250 КАС України, вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 15.02.2022.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

На підставі наказу від 06.08.2021 №110 інспекторами Рівненської митниці проведена перевірка фізичної особи ОСОБА_1 , за результатами якої складений Акт «Про результати документальної невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) дотримання вимог законодавства України з питань митної справи при митному оформленні товарів за МД типу ІМ40ДЕ від 16.11.2018 №UA204010/2018/225412» від 27.08.2021 №9/7.13-19/ НОМЕР_1 (далі Акт перевірки) (а.с. 22).

Розділ III «Описова частина» Акта перевірки: фізичної особою громадянином ОСОБА_1 за МД типу ІМ40ДЕ від 16.11.2018 №UA204010/2018/225412 оформлено товар «вантажний автомобіль марки «RENAULT», модель «TRAFIK 2.0 DCI», ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , загальна кількість місць, включаючи водія 3, призначений для використання по дорогах загального користування (для перевезення вантажів) маркування двигуна M9RF6, двигун дизельний, об`єм 1995, маса в разі максимального завантаження 3,030 т, що був у використанні, рік виготовлення 2013; за кодом УКТ ЗЕД 8704219900, загальною фактурною вартістю 47098,19 грн (1500,00 Євро), загальною митною вартістю 100476,15 грн (митну вартість визначено за резервним методом), країна походження EU. При митному оформленні товару сплачені наступні платежі: ввізне мито 6330,00 грн, акцизний податок 1252,81 грн, ПДВ 21611,79 грн. Ввезення товару на митну територію України проводилося згідно рахунка-фактури від 31.10.2018 №2018-807, наданого «Replicant s.r.o.» на купівлю вантажного автомобіля марки «RENAULT», ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Перевіркою обґрунтованості та законності надання пільг і звільнення від оподаткування товарів, оформлених за МД типу ІМ40ДЕ від 16.11.2018 №UA204010/2018/225412 установлено: відповідно до документів, поданих декларантом та даних АСМО «Інспектор», митне оформлення товару проведене за МД типу ІМ40ДЕ від 16.11.2018 №UA204010/2018/225412 та випущено у вільний обіг на митну територію України із застосуванням тарифної преференції за кодом 410 «Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС»; умовно нараховано мито 3717,62 грн. Підставою для застосування преференційної ставки ввізного мита став рахунок-фактура від 31.10.2018 №2018-807.

Листом від 13.07.2020 №16-3/16-01/7.13/1486 Держмитслужбою направлено копію відповіді уповноваженого органу Словацької Республіки (лист від 08.06.2020) щодо підтвердження автентичності та правильності декларації походження та складеного рахунку-фактури від 31.10.2018 №2018-807, та виданого на ім`я «Replicant s.r.o.».

У відповіді уповноважених органів країни експортера зазначено: експортер транспортних засобів, на які поширюються вищезазначені докази походження, не зміг надати відповідні документи, що підтверджують їх статус походження, транспортні засоби не можуть розглядатися як товар із походженням ЄС згідно з Доповненням I до Регіональної Конвенції про Пан-Євро-Мед, Протоколу I до Угоди про асоціацію між ЄС та його державами-членами з одного боку, та Україною з іншої сторони.

Відповідач в Акті перевірки зазначає, що таким чином, до товару, оформленого за МД типу ІМ40ДЕ від 16.11.2018 №UA204010/2018/225412 не може бути застосовано преференційний режим оподаткування товарів на умовах Угоди.

Розділ IV «Висновок» Акта перевірки: документальною невиїзною перевіркою встановлено порушення фізичною особою громадянином ОСОБА_1 вимог:

частини 2 статті 48, частини 1 статті 257, частин 4 та 5 статті 280, частини 1 статті 281 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті мита на товари, що ввозяться на митну територію України суб`єктами господарювання, за МД типу ІМ40ДЕ від 16.11.2018 №UA204010/2018/225412 на суму 3717,62 грн;

пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ПДВ за МД типу ІМ40ДЕ від 16.11.2018 №UA204010/2018/225412 на суму 743,53 грн.

На підставі Акта перевірки митним органом сформовані податкові повідомлення-рішення від 08.09.2021:

№00000211319 (далі ППР №00000211319), яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Мито на транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України фізичними особами (код платежу 15010500) у загальному розмірі 4089 грн 38 коп, у тому числі: за податковим зобов`язанням 3717,62 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 371,76 грн (а.с. 26);

№00000221319 (далі ППР №00000221319), яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ (код платежу 14070100) у загальному розмірі 817 грн 88 коп, у тому числі: за податковим зобов`язанням 743,53 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 74,35 грн (а.с. 28).

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржуваних рішень ППР №00000211319 та №00000221319, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 та 5 статті 54 Митного кодексу України (далі МК України), контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Крім цього, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 МК України, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 336 МК України, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих органу доходів і зборів.

Органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи (частина 3 статті 345 МК України).

Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України (частина 6 статті 345 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 351 МК України, предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Документальна невиїзна перевірка проводиться, зокрема, у разі виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України (частина 2 статті 351 МК України).

Відповідно до статті 43 МК України, документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару.

Засвідчена декларація про походження товару - це декларація про походження товару, засвідчена державною організацією або компетентним органом, наділеним відповідними повноваженнями. Декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару (частини 5, 6 статті 43 МК України).

У разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості (частина 8 статті 43 МК України).

Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фіто санітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару (частина 9 статті 43 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 44 МК України, для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару.

У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, подається обов`язково лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України (частина 2 статті 44 МК України).

Відповідно до пункту 187.8 статті 187 Податкового кодексу України (далі ПК України), датою виникнення податкових зобов`язань, у разі ввезення товарів на митну територію України, є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів (пункт 190.1 статті 190 ПК України).

Відповідно до частини 1 статті 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (частина 6 статті 257 МК України).

Відповідно до статті 278 МК України, датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Згідно частини 5 статті 280 МК України, ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Відповідно до частини 1 статті 281 МК України, допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Особливості митного оформлення окремих товарів, що ввозяться громадянами на митну територію України для вільного обігу визначені статтею 377 МК України, згідно якої, товари за товарними позиціями 8701-8707, 8711, 8716 згідно з УКТ ЗЕД, які підлягають державній реєстрації, при ввезенні громадянами на митну територію України або надходженні на митну територію України на адресу громадян у несупроводжуваному багажі або вантажних відправленнях для вільного обігу, незалежно від їх вартості, підлягають письмовому декларуванню та митному оформленню в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, з оподаткуванням ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України, акцизним податком і податком на додану вартість за ставками, встановленими Податковим кодексом України.

Відповідно до Закону України Про внесення змін до Закону України Про митний тариф України від 19.09.2013р. №584-VII Про митний тариф України, для товарів за кодами 8704229900 та 8704219900 ставка мита складає 10 відсотків.

Як зазначалося вище, перевіркою обґрунтованості та законності надання пільг і звільнення від оподаткування товарів, оформлений за МД типу ІМ40ДЕ від 16.11.2018 №UA204010/2018/225412 установлено: відповідно до документів, поданих декларантом та даних АСМО «Інспектор», митне оформлення товару проведене за МД типу ІМ40ДЕ від 16.11.2018 №UA204010/2018/225412 та випущено у вільний обіг на митну територію України із застосуванням тарифної преференції за кодом 410 «Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС»; умовно нараховано мито 3717,62 грн. Підставою для застосування преференційної ставки ввізного мита став рахунок-фактура від 31.10.2018 №2018-807.

Листом від 13.07.2020 №16-3/16-01/7.13/1486 Держмитслужбою направлено копію відповіді уповноваженого органу Словацької Республіки (лист від 08.06.2020) щодо підтвердження автентичності та правильності декларації походження та складеного рахунку-фактури від 31.10.2018 №2018-807, та виданого на ім`я «Replicant s.r.o.».

У відповіді уповноважених органів країни експортера зазначено: експортер транспортних засобів, на які поширюються вищезазначені докази походження, не зміг надати відповідні документи, що підтверджують їх статус походження, транспортні засоби не можуть розглядатися як товар із походженням ЄС згідно з Доповненням I до Регіональної Конвенції про Пан-Євро-Мед, Протоколу I до Угоди про асоціацію між ЄС та його державами-членами з одного боку, та Україною з іншої сторони.

Відповідач в Акті перевірки зазначає, що таким чином, то товару, оформленого за МД типу ІМ40ДЕ від 16.11.2018 №UA204010/2018/225412 не може бути застосовано преференційний режим оподаткування товарів на умовах Угоди.

Суд зазначає, що переміщення товарів преференційного походження через митний кордон України регулюється Угодою про асоціацію між Україною з однієї сторони та Європейським Союзом, європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами - членами (далі Угода), Протоколом 1 щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва (далі Протокол 1), МК України.

В рамках співробітництва у сфері юстиції, свободи та безпеки, Сторони надають особливого значення утвердженню верховенства права та укріпленню інституцій усіх рівнів у сфері управління загалом та правоохоронних і судових органів зокрема. Співробітництво буде спрямоване, зокрема, на зміцнення судової влади, підвищення її ефективності, гарантування її незалежності та неупередженості та боротьбу з корупцією. Співробітництво у сфері юстиції, свободи та безпеки буде відбуватися на основі принципу поваги до прав людини та основоположних свобод (стаття 14 Угоди).

Положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами-2, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави походження означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі І до цієї Угоди (Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва) (стаття 26 Угоди).

Партія товару означає товари, що або одночасно посилаються від одного експортера одному одержувачу, або зазначені в одному транспортному документі, що регламентує їх відправку від експортера одержувачу, або, за відсутності такого документу, в єдиному інвойсі (стаття 1 Протоколу 1).

Товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (а) сертифікат з перевезення товару ЕІЖ. 1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу або (b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься декларацією інвойс, надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу (стаття 16 Протоколу 1).

Декларація інвойс, зазначена в статті 16(1)( b) цього Протоколу, може бути складена: (a) затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу, або (b) експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро (частина 1 статті 22 Протоколу 1).

Митні органи країни експорту можуть надати будь-якому експортерові, що надалі іменуватиметься затвердженим експортером, який часто перевозить товари за цією Угодою, право складати декларації інвойс незалежно від вартості товарів, щодо яких вони складаються. Експортер, який бажає одержати такий дозвіл, повинен надати митним органам усі гарантії, які вони вважатимуть необхідними для підтвердження статусу походження товарів, а також виконання всіх інших умов цього Протоколу (частина 1 статті 23 Протоколу).

Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу (частина 3 статті 22 Протоколу 1).

Складання декларації інвойс здійснюється експортером шляхом штампування, машинописного чи поліграфічного друкування на інвойсі, повідомленні про доставку чи іншім комерційнім документі декларації, текст якої наведено у Додатку IV до цього Протоколу, з використанням однієї з мовних версій, викладених у цьому Додатку, і згідно з чинним законодавством країни експорту. Якщо декларація складена від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Декларації інвойс мають бути власноручно підписані експортером, що їх склав (частини 4, 5 статті 22 Протоколу).

Підтвердження походження повинні подаватися до митних органів країни імпорту згідно з чинним порядком цієї країни. Ці органи можуть вимагати перекладу підтвердження походження, а також подання разом із митною декларацією на ввезення заяви імпортера про те, що ввезені товари відповідають умовам, необхідним для застосування цієї Угоди (стаття 25 Протоколу 1).

Так, при митному оформленні товарів у митній декларації зазначаються: у графі 36 Преференція код звільнення від сплати ввізного мита 410 (товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС), передбачений Класифікатором звільнень від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України, який затверджено наказом №1011; у графі 44 Додаткова інформація/Подані документи/Сертифікати і дозволи код документа про походження товару згідно з Класифікатором документів, затвердженим вищезазначеним наказом.

Так, з матеріалів справи убачається, що під час митного оформлення товару «вантажний автомобіль марки «RENAULT», модель «TRAFIK 2.0 DCI», ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , декларантом подано рахунок-фактура від 31.10.2018 №2018-807, де зазначені декларація інвойс, якою підтверджувалося походження автомобіля з Європейського Союзу (преференційне походження).

Декларація інвойс повністю відповідала вимогам частин 4, 5 статті 22 Протоколу. При цьому відповідальність за оформлення, видачу та достовірність інформації, що зазначена в декларації інвойс, несе виключно експортер.

Також з матеріалів убачається, що 16.09.2021 адвокатом позивача на адресу експортера був направлений адвокатський запит з клопотанням роз`яснити ситуацію з приводу листа уповноваженого органу Словацької Республіки від 08.06.2020 (а.с. 37).

Зі змісту відповіді експортера, наданої на адвокатський запит від 16.09.2021 убачається, що під час оформлення та видачі декларацій інвойс компанія експортера керувалась виключно положеннями Протоколу 1 до Угоди про асоціацію між Україною з однієї сторони та Європейським Союзом, європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами - членами, з іншої сторони. Будь-яких запитів уповноважених органів Словаччини щодо декларацій інвойс компанія експортера не отримувала (а.с. 38, 39).

Суд зазначає, що декларація інвойс є офіційним документом, у відповідності до якого настають чітко визначені законом юридичні наслідки.

У матеріалах справи відсутні будь-які документи (докази), які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого органу Словацької Республіки до експортера за наданням доказів чи відповіді експортера. Також, відсутні докази про притягнення експортера до відповідальності за фальшування офіційних документів чи про визнання недійсною декларації інвойс, виданої експортером.

Тому суд дійшов висновку про те, що позивачем до митного оформлення надані всі документи, визначені чинним законодавством, що надані експортером та підтверджують право позивача на преференцію.

Виходячи із змісту частини 6 статті 69 МК України, донарахування сум податкових зобов`язань після завершення процедури митного оформлення товарів, можливо виключно в разі умисного подання платником податків недостовірних документів або недостовірної інформації під час митного оформлення.

Отже, у матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані докази, які свідчили б про подання платником податків недостовірних документів або недостовірної інформації під час митного оформлення товару щодо права позивача на преференцію.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних рішень ППР №00000211319 та №00000221319, у порядку статті 77 КАС України, а тому права та інтереси позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними і скасування таких рішень суб`єкта владних повноважень.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1816 грн 00 коп, сплачена відповідно до квитанції від 20.09.2021 №0.0.2273663366.1 (оригінал знаходиться у матеріалах справи).

Також позивачем заявлено до стягнення суму витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5025 грн 00 коп.

За правилами частини дев`ятої статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України).

За правилами частини третьої статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

За правилами частини сьомої статті 134 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження обставин щодо понесення витрат суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанова Верховного суду від 04.02.2020 у справі №280/1765/19, адміністративне провадження №К/9901/607/20).

В підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо (постанова Верховного Суду від 01 жовтня 2018 року, справа №569/17904/17, адміністративне провадження №К/9901/52416/18).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу адвоката позивачем надані суду:

(1) Договір про надання правової допомоги від 16.09.2021, укладений між позивачем та Адвокатським бюро «Скрипнюк та Партнери» щодо зобов`язання забезпечити надання правової допомоги при вирішенні спору з Рівненською митницею, що стосується митного оформлення товару за МД від 16.11.2018 №UA204010/2018/225412; відповідно до пункту 4.1 Договору, вартість наданої правничої допомоги складає 750 грн 00 коп за одну годину витраченого часу (а.с. 30);

(2) Акт виконаних робіт від 20.09.2021, відповідно до якого виконані роботи: особиста зустріч з Клієнтом, ознайомлення і змістом ППР, усна консультація 0,3 год; написання адвокатського запиту та правовий аналіз відповіді на адвокатський запит 1,4 год; правовий аналіз справи, моніторинг судової практики 1 год; написання та формування позовної заяви з додатками 4 год; усього 5025,00 грн (а.с. 33);

(3) Рахунок-фактура №60 від 20.09.2021 на суму у розмірі 5025,00 грн (а.с. 34);

(4) Квитанція про сплату суми у розмірі 5025,00 грн (а.с. 35).

Суд зазначає, що вартість послуг (робіт) адвоката розмір гонорару визначається двома способами: (1) фіксований розмір гонорару, який визначається під час укладення договору та зазначається безпосередньо у тексті такого договору (у такому разі оформлення додаткових документів щодо вартості послуг розміру гонорару не потребується); (2) розмір гонорару визначається на підставі договору та розрахунку вартості послуг шляхом оформлення актів, додаткових угод тощо.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц міститься висновок про те, що розглядаючи питання стягнення витрат на правничу допомогу адвоката, суд має право самостійно визначати розмір таких витрат, виходячи з критерію розумної необхідності та співмірності, враховуючи характер виконуваної адвокатом роботи / послуг, складність виконуваної роботи / послуг, їх значимості, складності категорії справи тощо.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

У постанові Верховного суду від 04.02.2020 у справі №280/1765/19, адміністративне провадження №К/9901/607/20) міститься правовий висновок про те, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд констатує, що даний спір не належить до категорії справ значної складності; щодо вирішення вказаних спорів існує безліч судової практики, зокрема, постанов Верховного Суду; а тому суд дійшов висновку про необхідність розумного обмеження розміру витрат на правничу допомогу адвоката до 3000,00 грн, із застосуванням принципу співмірності з об`єктом спору.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Рівненської митниці (вулиця Соборна, 104, місто Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 43958370) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Рівненської митниці від 08 вересня 2021 року №00000211319 та №00000221319.

Стягнути на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1816 грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Рівненської митниці.

Стягнути на користь ОСОБА_1 суму витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 3000 грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Рівненської митниці.

У стягненні витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 2025 грн 00 коп відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 23 лютого 2022 року

Суддя К.М. Недашківська