Рішення № 103533722, 01.02.2022, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/8862/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справи України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі позивач або ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства внутрішніх справи України в особі Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України (надалі відповідач або Департамент) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправними дії Департаменту щодо відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 23 березня 2021 року до Департаменту стосовно оформлення всіх необхідних документів і подання про призначення пенсії за вислугу років та направлення їх до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області;

- визнати протиправними дії Департаменту щодо повернення без реалізації документів для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Департамент підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подання та необхідні документи, у відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1, необхідні для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з урахуванням вислуги років в пільговому обчисленні - 24 роки 8 місяців 2 дні.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, має достатню вислугу років для призначення пенсії на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Проте Департамент протиправно, як на думку позивача, відмовив у складенні подання про призначення пенсії та направленні його разом з необхідними документами пенсійному органу з посиланням на відсутність підстав для зарахування до вислуги років позивача.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.

Відповідач позов не визнає. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на його необгрунтованість та зазначає, що календарна вислуга позивача на момент звільнення з органів внутрішніх справ, 6 листопада 2015, складає 21 рік 5 місяців 19 днів, в той час як Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ передбачено, що пенсія за вислугу років призначається особам, звільненим зі служби з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарні роки та 6 місяців і більше.

Дослідивши матеріали судом встановлено наступне.

Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 позивач у період з 6 грудня 1993 року по 12 травня 1995 року проходив службу у Збройних Силах України.

З 23 жовтня 1995 року позивач прийнятий на службу до органів внутрішніх справ.

Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 6 листопада 2015 року №625 о/с майора міліції ОСОБА_1 , старшого слідчого слідчого відділення Кременчуцького районного відділу, звільнено з 6 листопада 2015 року у запас Збройних Сил за пунктом 64 г (через скорочення штатів). Вислуга років ОСОБА_1 станом на 6 листопада 2015 року складає 21 рік 5 місяців 19 днів, у пільговому обчисленні 24 роки 8 місяців 2 дні. Безперервний стаж служби в ОВС становить 20 років 00 місяців 13 днів.

23 березня 2021 року позивач звернувся до Департаменту з проханням підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавські області необхідні документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років у пільговому обчисленні 24 роки 8 місяців 2 дні, відповідно до статті 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб.

15 квітня 2021 року листом за вих. №П-9297/22 Департамент повідомив позивача про наявність у нього календарної вислуги років 19 років 00 місяців 7 днів, яка не дає права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону.

Позивач не погодився з такими діями відповідача та звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, судом встановлено наступне.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Для правильного вирішення публічно-правого спору, предметом оскарження в якому є рішення суб`єкта владних повноважень, обов`язковим є перевірка такого рішення на відповідність критеріям, визначеним у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, чи прийняте (вчинене) таке рішення: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі, зокрема, в органах внутрішніх справ визначає Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ (надалі Закон №2262-ХІІ).

Відповідно до статті 1 Закону №2262-ХІІ особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

У силу пункту "б" статті 1-2 Закону №2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Таким чином, Закон №2262-ХІІ як єдину і обов`язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.

Відповідно до пункту а частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах б-д, "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше.

Згідно з пунктом "б" частини першої статті 17 названого Закону, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 1 2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховується: служба в органах внутрішніх справ, ... на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.

Відповідно до статті 17-1 Закону №2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом пункту 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липя 1992 року №393, до вислуги років зараховуються періоди служби в органах внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 2 названого Порядку, до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби, особам, зазначеним у пункті "ж" статті 1-2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", під час призначення пенсії згідно з пунктом "а" статті 12 зазначеного Закону додатково зараховується час навчання в межах до п`яти років (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби або до призначення на відповідну посаду із розрахунку - один рік навчання за шість місяців служби.

Аналізуючи вищевикладене суд зазначає, що визначення у Законі №2262-ХІІ вислуги саме в календарних роках передбачає обов`язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині четвертої статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.

Таким чином, передбачена Законом №2262-ХІІ календарна вислуга це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).

В свою чергу, передбачені статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 17 липня 1992 року №393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.

При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.

Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом 2262-ХІІ.

Отже, в розумінні календарна вислуга це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).

Для призначення пенсій за вислугу років за календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 17 липня 1992 року №393 (надалі Порядок №393).

Аналізуючи вищеозначене, суд приходить до висновку, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Порядком №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

Отже, Порядок №393 дає можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону №2262-ХІІ і положенням цього Закону не суперечить.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262-ХІІ, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за №135/13402 (надалі - Порядок №3-1).

Пунктом 1 Порядку №3-1 передбачено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом (2262-12), та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України.

Пунктом 12 Порядку №3-1 визначено, що уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи. Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії. У разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково в строки, визначені пунктом 6 цього Порядку.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом цього спору є правовідносини щодо подання уповноваженим органом Міністерства внутрішніх справ до територіального органу Пенсійного фонду документів для призначення ОСОБА_1 пенсії на підставі Закону №2262-ХІІ.

За обставин спору відповідач заперечує факт наявності у ОСОБА_2 вислуги років, достатньої для призначення пенсії на підставі Закону №2262-ХІІ.

Однак, зі змісту наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 6 листопада 2015 року №625 о/с щодо звільнення позивача зі служби вбачається, що вислуга років ОСОБА_1 станом на 6 листопада 2015 року у пільговому обчисленні складає 24 роки 8 місяців 2 дні.

Отже, календарна вислуга років позивача зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393, та становить 24 роки 8 місяців 2 дні, що дає йому право на отримання пенсії за вислугою років, як особі, звільненій у період з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року, як це визначено статтею 12 Закону №2262-ХІІ.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що позиція відповідача у спірних відносинах ґрунтується на помилковому розумінні положень статтею 12 Закону №2262-ХІІ.

Лист Департаменту від 14 квітня 2021 року за вих № П9297/22 не містить посилань на інші обставини, що свідчили б про відсутність у позивача права на призначення пенсії відповідно до Закону №2262-ХІІ.

Розрахунок вислуги років майора міліції ОСОБА_1 містить витяг з наказу Управління Міністерсва внутрішніх справ України в Полтавській області від 6 листопада 2015 року №625 о/с: вислуга років станом на 6 листопада 2015 року складає 21 рік 5 місяців 19 днів, у пільговому обчисленні 24 роки 8 місяців 2 дні. Цей наказ є чинним.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

У контексті спірних відносин суд на підставі частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 3 березня 2021 року у справі №805/3923/18-а, у силу яких основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

Суд враховує, що позивач у період з 6 грудня 1993 по 12 травня 1995 року проходив службу у Збройних Силах України та з 23 жовтня 1995 року по 6 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справи, вказаний період служби зараховується до вислуги років на пенсію на пільгових умовах.

Таким чином, позивач має право на призначення пенсії за вислугу років з урахуванням такої вислуги у пільговому обчисленні тривалістю 24 роки 8 місяців 2 дні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо повернення без реалізації документів про призначення пенсії за вислугою років ОСОБА_1 , а також зобов`язання відповідача скласти подання про призначення пенсії та всі необхідні документи, затверджені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 30 січня 2007 року №3-1, з урахуванням вислуги років ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ України 24 роки 8 місяців 2 дні, й направити їх до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Отже, позов ОСОБА_1 належить задовольнити повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Отже, з огляду на задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справи України в особі Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Міністерства внутрішніх справи України (вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00032684) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справи України щодо повернення без реалізації документів про призначення пенсії за вислугою років ОСОБА_1 .

Зобов`язати Міністерство внутрішніх справи України скласти подання про призначення пенсії ОСОБА_1 та всі необхідні документи, затверджені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 30 січня 2007 року №3-1, з урахуванням вислуги років ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ України 24 роки 8 місяців 2 дні, та направити їх до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справи України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів складення повного судового рішення.

Суддя К.І. Клочко