Рішення № 103533279, 23.02.2022, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2022 р. № 400/9280/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Миколаївська область), вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056,

треті особи:Державна служба України з безпеки на транспорті, пр-т Перемоги, 14, м. Київ, 01135,

про:визнання протиправною та скасування постанови від 23.09.2021 № 306227,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до суду з позовом до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (надалі відповідач), третя особа Державна служба України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування Постанови Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки: №306227 від 23.09.2021 р. про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Ухвалою від 10.11.2021 року судом було задоволено заяву фізичної особа - підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову, зупинено дію постанови Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Миколаївська область) від 23.09.2021року № 306227

Ухвалою від 12.10.2021р. суд призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, позивач притягається за перевищення навантаження під час перевезення вантажу на одну ось ваги у кількості 1,1495 кг, що складає 10,45 % від 11 т, дозволених для дорожнього перевезення без спеціального дозволу, проте не встановлено перевищення загальної повної маси транспортного засобу, яка була визначена на рівні 39 700 кг. позивач перевозив вантаж (пшеницю), який за своїм характером є подільним, тобто може при завантаженні бути поділений на окремі частки без втрати або пошкодженні його властивостей, то перевезення такого вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху мало бути заборонено.

Чинним законодавством на момент прийняття постанови №306227 встановлена імперативна заборона на перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, що виключає можливість отримання перевізником відповідного дозволу. Тобто заборона руху транспортних засобів з перевищенням вагових параметрів при перевезенні подільного вантажу унеможливлює отримання перевізником дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Оскільки видача дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, не передбачена, то на особу не може бути накладений штраф відповідно до абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ПІ за відсутність такого дозволу.

Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. В обгрунтування своєї позиції, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив про те, що позивача правомірно притягнуто до відповідальності за перевищенням вагових параметрів, оскільки транспортні засоби позивача рухалися без відповідного дозволу. Також на думку відповідача для проведення габаритно-вагового контролю відсутність методики уповноваженого центральним органом виконавчої влади у сфері метрології не звільняє від відповідальності, а перевізник зобов`язаний закріпити подільний вантаж перед початком руху. При цьому закон «Про автомобільний транспорт» має вищу юридичну силу, Правила дорожнього руху в даному випадку не можуть бути підставою для звільнення перевізника від штрафу. У разі передачі транспортного засобу іншій особі він підлягає перереєстрації.

Суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

27.08.2021 року а/д Н-11 «Дніпро-Миколаїв» 265 км+570 м. допущено порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 15 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %. але не більше 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. ДАФ держ. номер НОМЕР_1 (акт № 295733).

Згідно акту № 295733 від 27.08.2021 р.. посадовими особами, за місцем перевірки - а/д Н-11 «Дніпро-Миколаїв» 265 км+570 м, 27.08.2021 р. о 01:48 год., під час проведення перевірки транспортного засобу марки ДАФ XF 105.460 номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 (п/в РРВ № 165862 від 10.10.2006 р.). який належить позивачу, з питань додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, виявлено порушення : перевезення вантажу згідно ТТН № 166741 від 25.08.2021 р. з перевищенням встановлених п. 22.5 ПДР України габаритно-вагових норм на 10,45 % на одиночну вісь без відповідного дозволу, відповідальність за яке передбачено ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» абз. 15 ч.1 - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 % , але не більше 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. Відповідно до роздрукованого талону № 7480 від 27.08.2021 р. Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про зважування режим «динамический», загальна вага складає 39 700 кг. на кожну ось складає 6700 кг, 12150 кг, 7200 кг, 6450 кг, 7200 кг.

До відповідальності позивач притягається за перевищення навантаження під час перевезення вантажу на одну ось ваги у кількості 1.1495 кг, що складає 10.45 % від 11 т. дозволених для дорожнього перевезення без спеціального дозволу, проте не встановлено перевищення загальної повної маси транспортного засобу, яка була визначена на рівні 39 700 кг.

Зі змісту акту № 295733 від 27.08.2021 р. талону № 7480, постанови 306227. неможливо встановити будь-яких характеристик зважувального обладнання, яке було використане відповідачем при проведенні габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача, зокрема якими саме вагами проводилось зважування, який відсоток похибки таких ваг чи проходили вони періодичну повірку (метрологічну атестацію) тощо.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 8 вказаного Положення).

Порядок здійснення органами Укртрансбезпеки державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений Постановою КМУ №1567 від 08.11.2006р. (далі Порядок).

Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (абз.1 п.4 Порядку).

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених ст.39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (абз.2 п.15 Порядку).

Також під час проведення рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю (абз.6 п.16 Порядку)

Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (П.20 Порядку).

Справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення (П.25 Порядку).

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (П.27 Порядку).

В інших випадках за результатами розгляду справи про порушення керівник органу державного контролю або його заступник за наявності підстав виносить припис щодо усунення порушень законодавства про автомобільний транспорт (П.31 Порядку).

При цьому ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» для здійснення внутрішніх перевезень вантажів визначено наявність наступних документів у перевізника та водія:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Окрім того, у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків».

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила № 30) транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 4 Правил № 30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично - дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок № 879).

Пунктом 3 цього Порядку визначено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

За змістом пункту 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Згідно із п.18 Порядку №879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

У разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України (п. 21 Порядку № 879).

Наведеними вище правовими нормами визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за перевезення вантажів автомобільним транспортом, а також порядок здійснення такого контролю.

З матеріалів справи встановлено, що адміністративно-господарські санкції були застосовані до позивача у зв`язку із встановленням факту перевищення транспортними засобами нормативних вагових параметрів понад 10%, але не більше 20 % при перевезенні вантажів без відповідного дозволу, зокрема, встановлено перевантаження на вісь транспортного засобу.

Суд погоджується із доводами позивача про те, що він не може бути притягнутий до відповідальності, у вигляді винесення оскаржуваної Постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу за даними перевезеннями вантажу, з огляду на наступне.

Відповідно до складеного відповідачем акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів за Постановою №306227 транспортний засіб позивача перевозив насипом пшеницю (сільськогосподарську продукцію), тобто подільний вантаж.

Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху, за порушення якого відповідач притягнув перевізника до відповідальності передбаченої абз.14 ст.60 Закону, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

При цьому абз.15 ч.1 ст. 60 Закону (в редакції до 01.10.2021р., яка діяла на час виникнення спірних правовідносин та на час звернення позивача із позовом до суду), визначалася відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10% до 20% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Проте згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю», № 1534-IX від 03.06.2021 який набрав чинності з 01 жовтня 2021 року, абз.15 статті 60 Закону викладено в новій редакції.

Так, відповідно до абз.15 ч.1 ст. 60 Закону (в редакції з 01.10.2021р.) встановлено відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10 відсотків до 20 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Викладене дає підстави для висновку про те, що правила перевезення неподільного та подільного вантажів у випадку перевищення вагових або габаритних параметрів є різними: перевезення неподільного вантажу допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі; перевезення подільного вантажу не допускається взагалі.

При цьому, жодної суперечності між Правилами дорожнього руху та Законом України «Про автомобільний транспорт» немає, а відповідальність перевізника у вигляді адміністративно-господарського штрафу за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні подільного вантажу, тобто за рух такого транспортного засобу, законодавець встановив лише з 01 жовтня 2020 року. До цього законом передбачалася відповідальність перевізника лише за перевезення вантажів з перевищенням вагових парамертів, для яких вимагається отримання дозволу, тобто неподільних вантажів.

Сторонами у справі не заперечується та обставина, що позивач перевозив вантаж, який за своїми характеристиками є подільними, тобто може при завантаженні бути поділена на окремі частки без втрати або пошкодження її властивостей, а тому перевезення такого вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху заборонено.

Головна мета такої заборони - збереження автомобільних доріг та попередження їх передчасного руйнування. Унаслідок цього й встановлено заборону з перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм без будь-яких винятків.

Отже, чинним законодавством встановлена імперативна заборона на перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, що виключає можливість отримання перевізником відповідного дозволу.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що заборона руху транспортних засобів з перевищенням вагових параметрів при перевезенні подільного вантажу унеможливлює отримання перевізником дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

З огляду на відсутність на законодавчому рівні можливості отримання особою дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, на особу не може бути накладений штраф відповідно до абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону № 2344-IIІ за відсутність такого дозволу.

У такому випадку до перевізника до 01.10.2021р. могла бути застосована відповідальність лише у вигляді у вигляді припису щодо усунення порушень законодавства про автомобільний транспорт, відповідно до п. 31 Порядку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що оскаржувана постанова від 23.09.21р. за №306227 про накладення на ФОП ОСОБА_1 штраф за вчинення правопорушення, передбаченого абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», прийнята Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки ( Миколаївська область ) не може вважатись законною.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що відповідач під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт повинен був встановити в діях позивача склад правопорушення законодавства про автомобільний транспорт, як законодавчу підставу для притягнення останнього до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу.

Відповідно до ч.1,2 ст. 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції як адміністративно-господарський штраф (абз.3 ч.1 ст. 239 ГК України).

Згідно ч.1 ст. 241 ГК України, адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

На момент здійснення рейдових перевірок належних позивачу транспортних засобів та винесення відповідачем оскаржуваних Постанов діяли Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року за №30.

Отже, на переконання суду, притягуючи позивача, як перевізника до відповідальності за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, відповідач в Постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу мав зазначити, яке саме положення Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами було порушено суб`єктом господарювання. Натомість оскаржувана Постанови не містить такого посилання, що також зумовлює протиправність оскаржуваної Постанови.

При цьому суд зважає на вид вантажу, що перевозився позивачем в спірних правовідносинах, а саме сипучий вантаж, який здатен під час руху змінювати розподіл навантажень на вісі транспортного засобу та відносити транспортний засіб до категорії великовагових вже після початку його руху, що унеможливлює отримання дозволу перевізником відповідно до вимог Правил вже під час перевезення вантажу та виключає в його діях будь-яку вину як один із складових елементів правопорушення.

Згідно із ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських правовідносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності перевізника складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій. Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

Саме такого правового висновку дійшов Верховний Суд в Постанові від 7 лютого 2018 р. по справі № К/9901/3278/17.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням зазначеного, постанова Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Миколаївська область) від 23.09.2021 р. №306227 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн. є протиправною та належить до скасування.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до п.16 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 року, Укртрансбезпека є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.

Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 року "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема Управління Укртрансбезпеки в Миколаївській області, проте територіальні органи створено без статусу юридичної особи.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Миколаївська область) (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056 ) задовольнити.

2.Визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу № 306227 від 23.09.2021 року.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код 39816845) ( ) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) судові витрати в розмірі 908,00 грн, згідно квитанції від 06.10.21 року.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Мельник