Рішення № 103533259, 23.02.2022, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2022 р. № 400/753/22 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Величка А.В. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,Миколаїв,54020, про:визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, у якій просить: 1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з зарахуванням до стажу роботи, що надає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці часу роботи на посаді слідчого, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, та в частині встановлення їй грошового утримання судді у відставці на рівні 56% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням стажу 32 роки 21 день, із зарахуванням до стажу роботи: періоду роботи на посаді слідчого слідчого відділення Центрального районного відділу внутрішніх справ УВС Миколаївської області з 01.08.1986 року по 17.03.1993 року, який становить 6 років 07 місяців 16 днів; половини строку навчання у період з 01.09.1982 року по 27.06.1986 року за денною формою в Харківському юридичному інституті імені Ф.Е. Дзержинського, який становить 1 рік 10 місяців 28 днів, встановивши щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 74% грошового утримання судді, який працює на відповідних посадах, на підставі довідки Миколаївського апеляційного суду від 26.02.2020 року за вих.№8-15/40/2020, здійснивши такий перерахунок, починаючи з 19.02.2020 та виплатити різницю між належною до сплати сумою щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та фактично виплаченою.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що вона є суддею у відставці та з 24.09.2016 року отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке призначене відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI, чинного на час звільнення у відставку у розмірі 86% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.11.2020 по справі №400/4306/20 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Миколаївського апеляційного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці від 26.02.2020 № 8-15/40/2020 з 19.02.2020 року. Відповідачем здійснено перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці та самовільно визначено розмір 56% заробітної плати судді. При цьому зменшено її стаж, який дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, неврахувавши до такого стажу половину строку навчання, що становить 1 рік 10 місяців 28 дні та період роботи на посаді слідчого слідчого відділення Центрального районного відділу внутрішніх справ УВС Миколаївської області, який становить 6 років 07 місяців 16 днів. Позивач переконана, що зменшення відповідачем її стажу, який дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, та зменшення процентного співвідношення довічного грошового утримання від винагороди працюючого судді до 56% є протиправним та суттєво погіршує її становище як судді у відставці.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.01.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 за №1402-VIII (надалі, також - Закон №1402-VIІІ). Таким чином, з 18.02.2020 порядок визначення розміру щомісячного довідного грошового утримання суддям у відставці регулюється статтею 142 Закону №1402-VIІІ. Враховуючи внесені зміни, позивачці проведено перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 56% суддівської винагороди, що відповідає 23 рокам стажу судді. При проведенні такого перерахунку відсотки суддівської винагороди визначено від стажу на посаді судді, без врахування половини терміну навчання. Представниця відповідача зазначила, що постанова Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03.09.2005 №865, якою було передбачено зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1097 від 01.12.2010, а Законом №1402-VIII не передбачено такого зарахування до стажу на посаді судді. З огляду на викладені обставини, відповідач просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.

Позивач є суддею у відставці Миколаївського апеляційного суду (раніше Апеляційний суд Миколаївської області) якому з 24.09.2016 року виплачувалось довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 86% заробітної плати працюючого судді.

Відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (арк.спр.16), ОСОБА_1 навчалась на денному відділенні юридичного інституту ім. Ф.Е.Дзержинського з 01.09.1982 по 27.06.1986. Відповідно до листа УМВС України в Миколаївській області від 30.10.2077 №14/4-3124 (арк. спр. 15) ОСОБА_1 проходила службу в органах внутрішніх справ з 01.08.1986 по 17.03.1993 та перебувала на наступних посадах: 01.08.1986 в.о. слідчого Центрального РВВС УВС Миколаївського облвиконкому, н. УВС №49 від 18.08.1986; 22.09.1986 слідчий Центрального РВВС УВС Миколаївського облвиконкому, н. УВС №56 від 22.09.1986; 01.03.1993 старший слідчий слідчого відділення Центрального РВВС УВС Миколаївської області, н. УВС №23 від 01.03.1993; 17.03.1993 звільнена у запас ЗС України за ст. 64 п. «Ж» (за власним бажанням).

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.11.2020 по справі №400/4306/20 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Миколаївського апеляційного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці від 26.02.2020 № 8-15/40/2020 з 19.02.2020 року.

На виконання зазначеного рішення суду відповідачем здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 року та доплату за листопад 2020 року і, починаючи з грудня 2020 року здійснюється виплата у розмірі 56% суддівської винагороди судді, який працював на відповідній посаді.

27.09.2021 року позивач звернулась із заявою з проханням роз`яснити на якій підставі розмір відсотків при розрахунку довічного грошового утримання, як судді у відставці, здійснюється із встановленням 56% заробітної плати працюючого судді.

На заяву позивача від 27.09.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області листом № 12832-12836/І-02/8-1400/21 від 07.10.2021 повідомило, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку і на отримання довічного грошового утримання, складає лише 23 роки 6 місяців 8 днів. Тому перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.11.2020 по справі № 400/4306/20 здійснений з розрахунку 56% суддівської винагороди.

При цьому відповідачем враховано лише стаж роботи на посаді судді, який становить 23 роки 6 місяців 8 днів. Відповідач не врахував до такого стажу половину строку навчання, що становить 1 рік 10 місяців 28 дні та період роботи на посаді слідчого слідчого відділення Центрального районного відділу внутрішніх справ УВС Миколаївської області, який становить 6 років 07 місяців 16 днів.

Не погоджуючись із такою відмовою, незарахуванням половини строку навчання та стажу роботи на посаді слідчого, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Щодо строків звернення до суду суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч. З ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Про перерахунок відповідачем щомісячного довічного грошового утримання судді із застосуванням відсоткового значення суддівської винагороди саме в розмірі 56%, а також те, що при обчисленні позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідачем враховано лише стаж роботи позивача на посаді судді 23 років 6 місяців 8 днів, позивачу стало відомо лише у жовтні 2021 року з надісланого відповідачем на адресу позивача листа-відповіді Головного управління ПФУ в Миколаївській області № 12832-12836/І-02/8-1400/21 від 07.10.2021.

Таким чином, про порушення своїх прав позивач дізнався лише у кінці жовтня 2021 року (лист надіслано 07.10.2021), з адміністративним позовом до відповідача звернувся 12.11.2021, тобто в межах строку звернення до адміністративного суду, передбаченого ст. 122 КАС України.

За таких обставин, вимоги закону щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду позивачем не порушено.

Щодо зарахування половини строку навчання та стажу роботи на посаді слідчого, суд зазначає наступне.

Згідно з абзацом 4 пункту 34 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Пункт 34 розділу XII доповнено абзацом четвертим згідно із Законом № 1798-VIII від 21.12.2016 і діє на даний час.

Таким чином, при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді.

За правилами частини 1 статті 120 Закону №2453-VI суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Згідно із вимогами статті 135 Закону №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Водночас, відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону №2453-VI, в редакції чинній до 28.03.2015, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України "Про статус суддів" від 15.12.1992 за №2862-ХІІ (надалі по тексту також - Закон №2862-ХІІ).

Кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень (частина 1 статті 43 Закону №2862-ХІІ).

Абзацом 2 частини 4 цієї статті Закону передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

В період дії положень статті 43 Закону №2862-ХІІ правове регулювання поняття стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, було додатково врегульовано і іншими нормативно-правовими актами.

Зокрема, згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 за №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Тобто, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом №2453-VI, в тому числі в період правового регулювання спірних правовідносин Законом №2862-ХІІ, було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу.

Крім того, згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 308/5911/17 за змістом ст. 43 Закону № 2862-ХІІ до стажу роботи, що дає право на відставку судді, крім роботи на посадах суддів судів України, зараховується час роботи саме на посадах прокурорів і слідчих.

Дана правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №607/8578/17, від 13.02.2020 у справі №592/5433/17, від 18.06.2020 у справі №4981/3371/1.

Відповідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною другою статті 137 Закону №1402-УІІІ (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Системний аналіз вказаної норми в її взаємозв`язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 Закону №1402-VІІІ, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Така правова позиція покладена в основу рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі №9901/805/18.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону №1402-VІІІ (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про статус суддів», яка була чинною на час призначення на посаду судді, суддею міг бути громадянин України, який має стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.

Згідно з частиною третьою статті 127 Конституції України у редакції, яка була чинною на час призначення мене на посаду судді, на посаду судді міг бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів України громадянин України, який, серед іншого, має стаж роботи у галузі права не менш як три роки.

Також, згідно положення Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21.12.2016 №1798-VІІІ, яким були внесені зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", зокрема, пункт 34 Прикінцевих та перехідних положень якого було доповнено абз. 4 наступного змісту: "Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)".

З урахуванням наведеного, дії відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку щомісячного довічного утримання судді у відставці з зарахуванням до стажу роботи, що надає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання на денному факультеті Харківського юридичного інституту імені Ф.Е.Дзержинського за спеціальністю правознавство з 01.09.1982 по 27.06.1986, незарахування стажу роботи слідчого з 01.08.1986 по 17.03.1993 підлягають визнанню протиправними, та зобов`язання відповідача зарахувати позивачу до стажу роботи судді половину строку навчання на денному факультеті Харківського юридичного інституту за спеціальністю правознавство з 01.09.1982 по 27.06.1986, стажу роботи слідчого з 01.08.1986 по 17.03.1993 та здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19.02.2020, з урахуванням вже виплачених сум, забезпечить належний та ефективний захист порушених прав позивача.

Щодо розміру суддівської винагороди суд зазначає таке.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII).

Згідно із частиною першою статті 142 Закону №1402-VI пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (частина друга статті 142 Закону №1402-VI).

Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частиною четвертою та п`ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Зокрема, пунктом 25 розділу XII Закону №1402-VIII було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № 41 - 45, ст. 529; 2015 р., № 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII, вказаний пункт 25 розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнаний неконституційним.

Відповідно до статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у рішенні від 16.06.2020 у зразковій справі № 620/1116/20 (щодо перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці).

Враховуючи наведене, суд вважає, що на спірні правовідносини розповсюджуються загальні правила нарахування щомісячного грошового утримання судді у відставці, передбачені статтею 142 Закону №1402-VIII.

За позицією позивача, в спірному випадку перерахунок щомісячного довічного грошового утримання мав бути здійснений із застосуванням показника 74% (50% за 20 років + 24% за 12 повних років).

За таких обставин, відповідно до частини 3 статті 142 Закону України №1402-VIII при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідач повинен був врахувати стаж роботи позивача на посаді судді у розмірі повних 32 років.

Отже, при визначенні позивачу розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відсоткове значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, становить 74%, а саме: 50% (20 років роботи на посаді судді) + 24% (12 х 2% (за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років).

Оскільки судом визнано протиправними дії відповідача щодо незарахування до стажу роботи на посаді судді половини строку навчання на денному факультеті Харківського юридичного інституту імені Ф.Е.Дзержинського за спеціальністю правознавство з 01.09.1982 по 27.06.1986, незарахування стажу роботи слідчого з 01.08.1986 по 17.03.1993, та таким що підлягає скасуванню в частині визначення такого розміру довічного грошового утримання позивача як 56%, суд вважає необхідним зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із врахуванням до стажу судді, який дає право на відставку половину строку навчання на денному факультеті Харківського юридичного інституту імені Ф.Е.Дзержинського за спеціальністю правознавство з 01.09.1982 по 27.06.1986, стажу роботи слідчого з 01.08.1986 по 17.03.1993, із визначенням відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до частини 3 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016, починаючи з 19.02.2020 з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до положень ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Сума сплаченого позивачем судового збору в сумі 992,40 грн. підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Доказів понесення інших судових витрат позивачем не надано.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 263 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,Миколаїв,54020 13844159) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з зарахуванням до стажу роботи, що надає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці часу роботи на посаді слідчого, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, та в частині встановлення їй грошового утримання судді у відставці на рівні 56% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,Миколаїв,54020 13844159) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням стажу 32 роки 21 день, із зарахуванням до стажу роботи: періоду роботи на посаді слідчого слідчого відділення Центрального районного відділу внутрішніх справ УВС Миколаївської області з 01.08.1986 року по 17.03.1993 року, який становить 6 років 07 місяців 16 днів; половини строку навчання у період з 01.09.1982 року по 27.06.1986 року за денною формою в Харківському юридичному інституті імені Ф.Е. Дзержинського, який становить 1 рік 10 місяців 28 днів, встановивши щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 74% грошового утримання судді, який працює на відповідних посадах, на підставі довідки Миколаївського апеляційного суду від 26.02.2020 року за вих.№8-15/40/2020, здійснивши такий перерахунок, починаючи з 19.02.2020 та виплатити різницю між належною до сплати сумою щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та фактично виплаченою.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,Миколаїв,54020 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 992,40 (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок) грн.

5. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. Величко