Рішення № 103533199, 22.02.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/21249/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2022 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання неправомірними дій та зобов`язання до вчинення дій,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з такими позовними вимогами

- визнати протиправними дії Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови у визнанні ОСОБА_1 ветераном військової служби, видачі йому відповідного посвідчення і вручення нагрудного знаку «Ветеран військової служби»;

- зобов`язати Львівський обласний територіальний центру комплектування та соціальної підтримки визнати ОСОБА_1 ветераном військової служби відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» та видати на підставі п. 1 Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знаку «Ветеран військової служби», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1601, посвідчення та нагрудний знак «Ветеран військової служби».

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з липня 1996 року по вересень 2020 року проходив військову службу у Збройних Силах України, з них із червня 2001 по вересень 2020 року на прокурорсько-слідчих посадах в органах військової прокуратури. У зв`язку із змінами в законодавстві, наказом Міністра оборони України №442 позивача звільнено з військової служби у запас за п.п. «г» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу). 10.09.2020 наказом військового прокурора Західного регіону України №645к позивача виключено із списків особового складу військової прокуратури Західного регіону України з 10.09.2020 та направлено для зарахування на військовий облік до Галицько-Франківського об`єднаного районного військового комісаріату м. Львова. На час звільнення з військової служби вислуга років позивача у Збройних Силах України склала 24 роки 1 місяць в календарному обчисленні. Зазначив, що згідно вимог ст. 83 Закону України «Про прокуратуру» на військовослужбовців військової прокуратури поширюються усі передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та іншими законодавчими актами про військову службу соціальні і правові гарантії. Військові прокурори перебували на військовій службі та входили до штатної чисельності Збройних Сил України. Відповідно до п. 5 ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», ветеранами військової служби визнаються громадяни України,які бездоганно прослужили на військовій службі 20 і більше років у календарному або 25 і більше років у пільговому обчисленні і звільнені з військової служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України. Таким чином, позивач набув статусу ветерана військової служби відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист». 23.04.2021 позивач звернувся з письмовою заявою на адресу Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з вимогою видати відповідно до п. 5 ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» та п.1 Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знаку «Ветеран військової служби», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1601 видати (вручити) відповідне посвідчення та нагрудний знак «Ветеран військової служби». Однак, відповідач листом від 11.05.2021 відмовив позивачу у визнанні ветерана військової служби, видачі посвідчення та нагрудного знаку «Ветеран військової служби» з тих підстав, що наказом Міністерства оборони України №442 від 09.09.2020 позивач звільнений з військової служби у запас за пунктом «г» у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, а не у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України. Позивач вважає відмову відповідача протиправною та такою, що порушує право позивача на отримання статусу ветерана військової служби.

Ухвалою судді від 29.11.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.

Відповідач позову не визнав. 10.01.2021 подав відзив на позовну заяву (вх. №2079). Відповідач зазначив, що посилання позивача на п. 5 ст. 5 Закону «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» є безпідставним, оскільки ветеранами військової служби визнаються громадяни України, які бездоганно прослужили на військовій службі 20 і більше років у календарному і звільнені з військової служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України; бездоганно прослужили на військовій службі 25 та більше років у пільговому обчисленні і звільнені з військової служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України. Наявність самої вислуги років не є окремою підставою для визнання особи ветераном військової служби. Закон України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України» встановлює правові основи забезпечення соціального захисту військовослужбовців, які звільнятимуться у зв`язку зі скороченням численності Збройних Сил України в ході їх реформування та членів їх сімей. Реформування органів прокуратури не є реформуванням Збройних Сил України, а тому не є підставою для застосування в даних відносинах. З 2015 по 2021 рік змін до численності особового складу Збройних Сил України не приймалося. Позивач звільнений з військової служби у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, а не у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивача, полковника юстиції ОСОБА_1 , якого наказом Міністра оборони України від 09.09.2020 №442 звільнено з військової служби у запас за.п.п. «г» п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) з 10.09.2020 звільнено з посади прокурора відділу нагляду з організації процесуального керівництва, підтримання обвинувачення в суді, додержання законів при виконанні судових рішень та координації правоохоронної діяльності управління нагляду за додержанням законів, виконанням судових рішень у кримінальному провадженні та при проведенні оперативно-розшукової діяльності військової прокуратури Західного регіону України та з органів прокуратури.

Календарна вислуга років позивача становить 24 роки 01 місяць 16 днів згідно розрахунку вислуги років військовослужбовця полковника юстиції ОСОБА_1 .

23.04.2021 позивач звернувся із заявою до Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у якій просив відповідно до п. 5 ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» та п.1 Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знаку «Ветеран військової служби», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1601, видати (вручити) відповідне посвідчення та нагрудний знак «Ветеран військової служби».

Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки листом від 11.05.2021 №4453 повідомив позивача, що згідно військового квитка позивач проходив військову службу з 24.07.1996 по 14.08.2021 та з 04.02.2015 по 10.09.2020, вислуга років в календарному обчисленні саме на військовій службі становить 21 рік 07 місяців 26 днів. Разом з тим, згідно з наказу Міністра оборони України від 09.09.2020 №442 та наказу Військової прокуратури Західного регіону України від 10.09.2020 №645к позивач звільнений з військової служби у запас за підпунктом «г» (у зв`язку з скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), а не реформуванням Збройних Сил України. Відтак, відсутні підстави для визнання позивача ветераном військової служби. Одночасно повідомив, що відповідно до п.3 Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака «Ветеран військової служби», затвердженого постановою КМ України від 30.08.1999 №1601 одним з документів, що є підставою для видачі посвідчення, є наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку. Лише в разі внесення змін в накази про звільнення, а саме звільнення у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України Львівським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки буде видано посвідчення ветерана військової служби, відповідно до п. 5 ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору по суті суд керувався наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Закон України від 24.03.1998 № 203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» встановлює статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранів служби цивільного захисту, ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, визначає основні засади державної політики щодо соціального захисту громадян, звільнених з військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національної поліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, та членів їх сімей, визначає гарантії, які забезпечують їм гідне життя, активну діяльність, шану та повагу в суспільстві.

Відповідно до ч. 1 п. 5 ст. 5 вказаного Закону ветеранами військової служби визнаються громадяни України:

5) які бездоганно прослужили на військовій службі 20 і більше років у календарному або 25 та більше років у пільговому обчисленні і звільнені з військової служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України.

Судом встановлено, що згідно розрахунку вислуги військовослужбовця полковника юстиції ОСОБА_1 , календарна вислуга років становить 24 роки 01 місяць 16 днів.

Стаття 10 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» передбачає, що ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам Національної поліції, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України вручаються посвідчення та нагрудні знаки.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» зразки посвідчень, нагрудних знаків та порядок їх виготовлення і вручення визначаються Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1601 затверджено «Порядок видачі посвідчення і вручення нагрудного знака «Ветеран військової служби».

Пунктом 1 Порядку №1601 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що посвідчення та нагрудні знаки «Ветеран військової служби» видаються (вручаються) особам, які набули статусу ветеранів військової служби відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Згідно п.1 Порядку №1601 Посвідчення та нагрудні знаки «Ветеран військової служби» видаються (вручаються) особам, які набули статусу ветеранів військової служби відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Пунктом 2 Порядку №1601 передбачено, що посвідчення «Ветеран військової служби» є документом, що підтверджує статус ветерана військової служби і його право на отримання відповідних пільг згідно із Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», іншими актами законодавства.

За змістом п.3 Порядку №1601, підставою для видачі посвідчення і вручення нагрудного знака «Ветеран військової служби» є, зокрема, наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку - для осіб, зазначених у пункті 5 статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Судом з матеріалів справи встановлено, що полковника юстиції ОСОБА_1 , якого наказом Міністра оборони України від 09.09.2020 №442 звільнено з військової служби у запас за п.п. «г» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) з 10 вересня 2020 року звільнено з посади прокурора відділу нагляду з організації процесуального керівництва, підтримання обвинувачення в суді, додержання законів при виконанні судових рішень та координації правоохоронної діяльності управління нагляду за додержанням законів, виконанням судових рішень у кримінальному провадженні та при проведенні оперативно-розшукової діяльності військової прокуратури Західного регіону України та з органів прокуратури.

Законом України №113-ІХ від 19.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів з реформи органів прокуратури» передбачено припинення діяльності військових прокуратур.

Судом з матеріалів справи встановлено, що позивач проходив військову службу у військовій прокуратурі Західного регіону.

Згідно ч.4 ст. 83, ст. 27 Розділу V Закону України «Про прокуратуру» (яка діяла до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 року №113-ІХ), військовослужбовці військової прокуратури у своїй діяльності керуються Законом України «Про прокуратуру» і проходять військову службу відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України».

На військовослужбовців військової прокуратури поширюються усі передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та іншими законодавчими актами про військову службу соціальні і правові гарантії.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-ІХ запроваджено реформування органів військової прокуратури України.

Відповідно до п. 21 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» ст. 7 Закону України «Про прокуратуру» викладена в іншій редакції, згідно з якою після реформування органів прокуратури існування, зокрема військових прокуратур не передбачено.

Як убачається з п.3 Пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» основними положеннями законопроекту є, зокрема ліквідація військових прокуратур, з правом Генерального прокурора у разі потреби утворювати спеціалізовані прокуратури на правах структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур.

Через це згідно з п.6 розділу II Прикінцеві і перехідні положення з дня набрання чинності цим Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» (ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури).

Пунктом 21 розділу II Прикінцеві і перехідні положення установлено, що з дня набрання чинності цим Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» військові прокуратури, прокурори та слідчі військових прокуратур припиняють виконувати свої повноваження у порядку та строки, визначені Генеральним прокурором.

Так, на виконання вказаних вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» Генеральним прокурором видано наказ від 05.02.2020 року №66 «Про окремі питання забезпечення початку роботи спеціалізованих прокуратур у військовій та оборонній сфері (на правах обласних прокуратур)», відповідно до якого військових прокурорів Центрального, Південного, Західного регіонів та об`єднаних сил зобов`язано розпочати роботу з підготовки до звільнення військовослужбовців військових прокуратур з військової служби з додержанням вимог законодавства у сфері проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Згідно з п.226 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 військовослужбовці звільняються з військової служби у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів при скороченні посади, яку військовослужбовець займає, у тому числі при ліквідації (розформовуванні), реорганізації військових частин або державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів, у разі неможливості використання цього військовослужбовця на військовій службі.

Звільнення з військової служби військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів, здійснюється посадовими особами, зазначеними в п.153 Положення (у даному випадку Міністром оборони України), за поданням керівників державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів, до яких вони відряджалися, без зарахування в розпорядження Міністерства оборони України.

Як вже зазначено вище, позивача звільнено з військової служби у запас за п.п. «г» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі), з посиланням на Закону України від 19.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформ органів прокуратури».

Стаття 24 Конституції України визначає, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Так, згідно із ч. 4 ст. 83, ст. 27 Розділу V Закону України «Про прокуратуру», військовослужбовці військової прокуратури у своїй діяльності керуються Законом України «Про прокуратуру» і проходять військову службу відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України».

Зазначені норми Закону України «Про прокуратуру» втратили чинність у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-ІХ.

Водночас, законодавець передбачив, що за прокурорами та керівниками військових прокуратур зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури (п. 3 Розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури»).

Таким чином, на військовослужбовців військової прокуратури Західного регіону поширювалися усі передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та іншими законодавчими актами про військову службу.

Відтак, зважаючи на вищевикладене, хибним є твердження відповідача про те, що лишепісля внесення зміни в наказ про підставу звільнення з військової служби, а саме у частині «звільнити у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України» у позивача буде можливість отримати посвідчення ветерана військової служби.

Отже, позивач, полковник юстиції ОСОБА_1 , з вислугою років 24 роки 01 місяць 16 днів в календарному обчисленні, звільнений з військової служби на підставі нормативно-правового акту, який визначив процес реформування органів військової прокуратури та скорочення чисельності Збройних Сил України, має право на отримання статусу «ветеран військової служби» та отримання відповідного посвідчення.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Також слід звернути увагу на приписи ст. 245 КАС України, згідно з якими перелік способів захисту порушених прав викладений у цій статті не є вичерпним. Суд може застосувати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

З урахуванням всього викладеного вище, позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправними дій Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови у визнанні ОСОБА_1 ветераном військової служби та видачі йому відповідного посвідчення і вручення нагрудного знаку «Ветеран військової служби» та зобов`язання Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки визнати ОСОБА_1 ветераном військової служби відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» та видати на підставі п. 1 Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знаку «Ветеран військової служби», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1601, посвідчення та нагрудний знак «Ветеран військової служби».

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 19-20, 22, 25-26, 73-77, 139, 162, 244-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови у визнанні ОСОБА_1 ветераном військової служби та видачі йому відповідного посвідчення і вручення нагрудного знаку «Ветеран військової служби»;

Зобов`язати Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (код ЄДРПОУ 08412340, місцезнаходження: 79005, м. Львів, вул. І.Франка, 25) визнати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) ветераном військової служби відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» та видати на підставі п. 1 Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знаку «Ветеран військової служби», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1601, посвідчення та нагрудний знак «Ветеран військової служби».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань (код ЄДРПОУ 08412340, місцезнаходження: 79005, м. Львів, вул. І.Франка, 25) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) 908 (дев`ятсот вісім) гривень рівно судових витрат у вигляді судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 22.02.2022.

Суддя Потабенко В.А.