Рішення № 103532152, 21.02.2022, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 лютого 2022 рокум. Ужгород№ 260/5430/21

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Скраль Т.В.

при секретарі Шестак Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в особі представника Сідак Павла Петровича ( АДРЕСА_2 ) до Чопського прикордонного загону (військова частина 1493) (89502, Закарпатська область, м. Чоп, вул. Головна,55а, код ЄДРПОУ 14321707) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

18 жовтня 2021 року ОСОБА_1 через уповноваженого представника Сідак Павла Петровича звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Чопського прикордонного загону (військова частина 1493), якою просить: 1) визнати протиправною бездіяльність Чопського прикордонного загону у відношенні до ОСОБА_1 щодо не нарахування (нарахування у меншому розмірі) та невиплаті індексації грошового забезпечення в належному розмірі із 01 січня 2008 року по 31 липня 2014 року - січень 2008 року; 2) зобов`язати Чопський прикордонний загін (військової частини 1493) вчинити дії щодо нарахування та виплати, ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення (з врахуванням раніше виплачених сум), із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення із 01 січня 2008 року по 31 липня 2014 року - січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44; 3) зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2008 року по день її фактичної виплати, - відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

23 жовтня 2021 року ухвалою суду відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

1. Позиції сторін.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації. Отже, механізм визначення базового місяця закріплений на законодавчому рівні. Таким базовим місяцем може бути лише місяць, коли на законодавчому рівні змінюється посадовий оклад військовослужбовця. В свою чергу схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджена Постановою № 1294, яка набрала чинності з 01.01.2008. Таким чином, базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців, повинен бути січень 2008 року, водночас всі інші місяці у даному проміжку часу не можуть бути базовими для нарахування індексації, оскільки проміжку з січня 2008 року до березня 2018 року, посадові оклади військовослужбовців, з яких вираховується індексація, залишалися незмінними. Отже базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення є січень 2008 року. Надалі Постановою КМ №704 від 30.08.2017 року затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.

21 грудня 2021 року представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв`язку з тим, що Постановою КМУ від 29 січня 2014 р. № 36 були внесені зміни у пункт 5, та доповнено абзац перший новим другим реченням такого змісту: "У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків." - які не вплинули на порядок визначення базового місяця при виплаті індексації. Як зазначалося, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначаються постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 якою затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення. У зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови № 1013 від 09.12.2015 року, яка набрала чинності з 15.12.2015 року та підлягала застосуванню з 01.12.2015 року, істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення. Отже, починаючи з 01.12.2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, у тому числі військовослужбовець. Пунктом першим вказаної Постанови № 1013 передбачено підвищення з 01.12.2015 року посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників. При цьому, підвищення окладів не стосувалось військовослужбовців. Тобто, Постановою № 1013 були підвищені оклади майже в усіх галузях бюджетної сфери (за винятком працівників 1- 3-го тарифних розрядів за ЄТС), окрім окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців. При цьому, зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась лише з 01.03.2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". Це стало підставою для зміни місяця підвищення (базового місяця) у цілях нарахування індексації військовослужбовцям з січня 2016 року по березень 2018 року. Отже, з прийняттям Постанови № 1013, якою і було змінено порядок проведення індексації, тобто з 01.12.2015 року і включно до 01.03.2018 року, посадові оклади військовослужбовців не змінилися. Таким чином, вважаю вимоги щодо проведення індексації грошового забезпечення із застосуванням базового місяця - січень 2008 року - незаконними, необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

04 січня 2022 року позивача подано до суду відповідь на відзив, в якому зазначають, що пунктом 13 Постанови № 1294 визначено, що остання набирає чинність з 01 січня 2008 року, тобто датою, з якою позивач пов`язує встановлення базового місяця індексації. Дана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. за № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме з 01 березня 2018 року. Проаналізувавши постанову Постанови № 1294 в період її дії з 01 січня 2008 року по 01 березня 2018 року, тобто періоду який охоплює період оскаржуваних правовідносин, вбачається, незмінність розмірів посадових окладів військовослужбовців. Отже, незмінність посадового окладу позивача, станом, на дату виникнення оскаржуваних правовідносин, свідчить про можливість встановлення січня 2008 року базовим місяцем для перерахунку та виплати індексації грошового. забезпечення.

05 січня 2022 року відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначає, що під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права. Враховуючи вищенаведене, слід дійти висновку, що у даному випадку повноваження щодо обрахунку індексації, в тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування, у відповідності до положень Порядку №1078 та Закону №1282-XII, покладається на відповідача, а тому, підстави для зобов`язання останнього здійснити розрахунок індексації позивача з урахуванням базових місяців відсутні.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що у спірний період з 01 січня 2008 року по 31 липня 2014 року ОСОБА_1 проходив військову службу у Державній прикордонній службі, (а.с. 51).

30 липня 2014 року ОСОБА_1 звільнено на підставі статті 26 частини 8 пункту 1 (за віком) із застосуванням частини 10 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» наказом начальника 94 прикордонного загону Західного регіонального управління № 107-ос, (а.с. 52).

31 липня 2014 року наказом начальника 94 прикордонного загону Західного регіонального управління № 108-ос, ОСОБА_1 виключено із всіх списків прикордонного загону та всіх видів забезпечення з 31 липня 2014 року, (а.с. 53).

Відповідно до довідки 94 прикордонного загону Західного регіонального управління № 204 від 10 грудня 2021 року про нараховану та виплачену індексацію ОСОБА_1 : за 2008 рік виплата не проводилася, базовий місяць- січень 2008 року (зміна посадового окладу); у 2009 році виплата проводилась січень, березень, квітень, жовтень, листопад та грудень виплачено індексацію у розмірі 1370,78 грн. (базовий місяць – січень 2008 р., зміна посадового окладу), у 2010 році виплата проводилась з січня по липень, листопад та грудень в розмірі 2 461,12 грн. ( базовий місяць – червень 2010 року, зміна надбавки за виконання особливих завдань та премії), у 2011 році виплата проводилась з березня по липень та вересень в розмірі – 165,14 грн. ( базовий місяць – квітень та жовтень 2011 року, зміна премії), у 2012 році виплата не проводилась – 0 грн. (базовий місяць – квітень 2012 року, зміна премії), у 2013 році – 0 грн. (базовий місяць – квітень 2012 року), у 2014 році виплата проводилась червень, серпень в розмірі – 233,86 грн. (базовий місяць – квітень 2012 року). Всього з 2008 року по 2014 роки сума індексації була виплачена 4 612, 13 грн., (а.с. 55).

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо визначення базового місяця, позивач звернувся до суду з даним позовом.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 за №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби ( редакція станом на 01.01.2008 року).

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 20 рудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII, в редакції станом на 01.01.2008 року) встановлено, що до складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

За приписами частини 3 цієї статті, грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України, що визначено ч.4 статті 9 Закону №2011-XII, в редакції станом на 01.01.2008 року

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

При цьому, частиною 3 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” визначено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України “Про індексацію грошових доходів населення” від 03.07.1991 за №1282-XII ( в редакції закону станом на 31.12.2012 року).

Приписами статті 1 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Частиною 1 статті 2 Закону №1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Відповідно до положень статті 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (в редакції станом на 01 грудня 2012 року).

Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (стаття 9 Закону №1282-XII).

Відповідно до статті 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (далі - Закон № 2017-III) індексацію доходів населення віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього ж Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Статтею 19 Закону № 2017-III передбачено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

При цьому, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за №1078 (далі - Порядок №1078).

Так, пунктом 1-1 Порядку №1078 ( в редакції станом на 03.02.2012 року) встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держкомстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства. У разі коли особа працює, в першу чергу індексується оплата праці.

Відповідно до пункту 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів;2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Згідно з абзацом 5 пункту 5 Порядку №1078 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. У разі коли підвищення розмірів мінімальних соціальних гарантій, зазначених в абзаці першому цього пункту, не супроводжується зростанням грошових доходів громадян, передбачених пунктом 2 цього Порядку, грошові доходи індексуються на загальних підставах відповідно до пунктів 1-1 і 4 цього Порядку.

У разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції базовим місяцем вважається місяць, у якому мало місце таке підвищення.

Для проведення подальшої індексації або здійснення чергового підвищення доходів випереджаючим шляхом обчислення індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком починаючи з наступного за базовим місяця.

Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить суму підвищення доходів випереджаючим шляхом у базовому місяці.

Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що заробітна плата підлягає обов`язковій індексації як державна соціальна гарантія, яка надається для підтримки населення в умовах зростання цін. Право на індексацію виникає тоді, коли індекс споживчих цін, розрахований наростаючим підсумком перевищить поріг індексації в 101%, а з 2016 року 103 %. У свою чергу обов`язок проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації покладається на всі державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності. Базовим вважається місяць прийняття на роботу або місяць підвищення заробітної плати. Індекс споживчих цін наростаючим підсумком починає розраховуватися у місяці, наступному за базовим (крім місяця прийняття на роботу).

Пунктом 14 Порядку № 1078 ( у редакції 2012 року) визначено, що роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.

За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, проведення якої не залежить від волевиявлення роботодавців чи працівників.

Також, суд вважає за потрібне зазначити, що Законом № 1282-XII та пунктом 11 Порядку № 1078 визначено, що додаткові витрати, пов`язані з індексацією грошових доходів громадян, відображаються у складі витрат, до яких відносяться виплати, що індексуються.

Отже, в кошторисі доходів і видатків бюджетної установи, організації індексація заробітної плати відображається не як самостійна витрата, а в складі витрат на виплату заробітної плати.

Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При розгляді справи Кечко проти України (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 Бурдов проти Росії).

Таким чином, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 825/874/17.

Що стосується визначення базового місяця для нарахування індексації, суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 1-1, 5 Порядку № 1078, в редакції, що діяла на час вчинення спірних правовідносин, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

У разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Отже, до 01.12.2015 будь-яке зростання доходів громадян, в тому числі військовослужбовців, мало наслідком зміну базового місяця для нарахування індексації.

Позивач, ОСОБА_1 у період з 04 серпня 1995 року по 31 липня 2014 року проходив службу в 94 (Чопському) прикордонному загоні, (а.с.15, 51).

Предметом спору в даній адміністративній справі є період з 01 січня 2008 року по 31 липня 2014 року. Згідно витягу із наказу № 107-ос від 30 липня 2014 року за підписом начальника 94 прикордонного загону про звільнення, остання займана посада позивача, була посада старшого прапорщика, старший технік - начальник секції зв`язку відділу прикордонної служби "Новоселиця" ІІІ категорії (тип В).

Відповідно до особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2008- 2014 роки:

в березні 2008 року відбулось підвищення надбавки за виконання особливо важливих завдань з 442,20 грн на 480,71 грн;

за 2009 рік у позивача змінилася надбавка за вислугу років з 24 липня 2009 року із 25 % на 30% та надбавка за виконання особливо важливих завдань з 442, 20 грн на 480,71 у березні 2009 року;

в червні 2010 року відбулось підвищення надбавки за виконання особливо важливих завдань з 503,62 грн на 774,80 грн;

в квітні 2011 року відбулось підвищення премії з 137,00 грн на 479,50 грн та в жовтні 685, 00 грн премія, базові місяці квітень та жовтень 2011 року ( а.с.17,55);

у 2012 році виплата індексації не проводилась – 0 грн., у квітні 2012 року відбулось підвищення премії з 685,00 грн на 822, 00 грн (базовий місяць – квітень 2012 року, зміна премії);

у 2013 році – виплата індексації не проводилась - 0 грн. (базовий місяць – квітень 2012 року), однак у лютому 2013 року відбулось підвищення надбавки за виконання особливо важливих завдань з 784,80 грн на 804, 60 грн (базовий місяць – квітень 2012 року, зміна премії);

у 2014 році виплата проводилась у червні, серпні в розмірі – 233,86 грн. (базовий місяць – квітень 2012 року), та як встановлено судом з лютого 2014 року у позивача змінився посадовий оклад з 685,00 грн на 760, 00грн ( а.с.20,55).

Отже, досліджена судом довідка № 204 надана відповідачем частково не відповідає особистим карткам позивача з 2008 по 2014 рік. Так відповідач стверджує, що за 2008 рік індексація не проводилася, а базовий місяць - січень 2008 року (зміна посадового окладу), однак згідно особистої картки позивача у 2008 році позивачу все таки була виплачена індексація у розмірі 505, 47 грн за листопад 2008 року, (а.с.14,55, 56); згідно цієї ж довідки у 2009 році виплата індексації проводилась у січні, березні, квітні, жовтні, листопаді та грудні, було виплачено індексацію у розмірі 1370,78 грн. (базовий місяць – січень 2008 р., зміна посадового окладу), однак у 2009 році у позивача змінилася надбавка за вислугу років з 24 липня 2009 року із 25 % на 30% та надбавка за виконання особливо важливих завдань з березня 2009 року із 442, 20 грн на 480,71 грн з виплатою індексації у розмірі 1370,78 грн. Щодо 2013 року, то за довідкою № 204 у 2013 році виплата індексації не проводилась – 0 грн., однак у лютому 2013 року відбулось підвищення надбавки за виконання особливо важливих завдань з 784,80 грн на 804, 60 грн (базовий місяць – квітень 2012 року, зміна премії). За 2014 рік виплата індексації проводилась у червні та серпні в розмірі – 233,86 грн. (базовий місяць – квітень 2012 року), та як встановлено судом з лютого 2014 року у позивача змінився посадовий оклад з 685,00 грн на 760, 00 грн ( а.с.20,55) .

Описані вище зміни підтверджуються особистими картками грошового забезпечення позивача ОСОБА_1 за період з 2008 року по 2014 рік, (а.с. 14-20).

Згідно з п.1-1 Порядку № 1078 (у редакції чинні на час виникнення спірних правовідносин) індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Дослідженню судом підлягає спірний період з 01 січня 2008 року по 31 липня 2014 року.

Відповідно до даних Держкомстату у січні 2008 року індекс споживчих цін становив 102,9 відсотка, тобто поріг індексації перевищено, повинна провадитись індексація. З березня 2008 року у позивача відбулось підвищення надбавки за виконання особливо важливих завдань з 442,80 грн на 480,71 грн. У зв`язку із чим відбулася зміна базового місяця на березень 2008 року. Позивачу в листопаді 2008 року була виплачена індексація у розмірі 505, 47 грн.

Відповідно до даних Держкомстату індекс споживчих цін у березні 2008 року становив 103,8 %, тобто перевищив поріг індексації, індексація проводиться.

Як вбачається з особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2008 останньому виплачено індексацію у листопаді 2008 року у розмірі 505, 47 грн.

Отже відповідач мав нарахувати позивачу індексацію з січня 2008 року (базовий місяць січень 2008 року, зміна посадового окладу), з березня 2008 року по травень 2008 року, з вересня по грудень 2008 року та із грудня 2008 року по лютий 2009 року із застосуванням базового місяця березень 2008 року, оскільки в зазначені місяці величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101%.

Згідно із даними особової картки грошового забезпечення позивача за 2009 рік у березні 2009 року відбулось підвищення надбавки за виконання особливо важливих завдань з 442, 20 грн на 480,71 грн та за 2009 рік у позивача змінилася надбавка за вислугу років з 24 липня 2009 року із 25 % на 30% .

Отже відповідно до пункту 5 Порядку № 1078, у редакції чинній на момент вчинення спірних правовідносин, базовим місяцем став березень 2009 року.

Відповідно до даних Держкомстату індекс споживчих цін перевищував поріг індексації у березні 2009 року та склав 101,4 відсоток. Так, індексація грошового забезпечення повинна провадитись з березня 2009 року.

Відповідно до даних особистих карток грошового забезпечення позивача за 2009 рік та згідно довідки відповідача № 204 у 2009 році виплата індексації проводилась за січень, березень, квітень, жовтень, листопад, грудень та виплачено індексацію у розмірі 1370,78 грн, при цьому, відповідачем протиправно застосовано базовий місяць – січень 2008 р., де підставою зазначено зміна посадового окладу. Однак, як вище зазначалося судом, що базовим місяцем є березень 2009 року, оскільки у березні 2009 року відбулось підвищення позивачу надбавки за виконання особливо важливих завдань з 442, 20 грн на 480,71 грн. Отже, відповідач мав нарахувати індексацію позивачу за березень, червень, листопад 2009 року та січень, лютий 2010 року із застосуванням базового місяця березень 2009 року.

Згідно із особовою карткою грошового забезпечення за 2010 рік, у позивача в червні 2010 року відбулось підвищення надбавки за виконання особливо важливих завдань з 503,62 грн на 774,80 грн.

Згідно з довідкою № 204 наданою відповідачем суду, у 2010 році виплата проводилась з січня по липень, листопад та грудень в розмірі 2 461,12 грн. ( базовий місяць – червень 2010 року, зміна надбавки за виконання особливих завдань та премії), ( а.с.55).

Відповідно до даних Держкомстату індекс споживчих цін перевищив поріг індексації у серпні 2010 року, відтак індексація грошового забезпечення повинна провадитись за серпень, вересень 2010 року та січень, березень - базовий місяць червень 2010 року.

Згідно із особовою карткою грошового забезпечення за 2011 рік, у позивача в квітні 2011 року відбулось підвищення премії з 137,00 грн на 479,50 грн та в жовтні 685, 00 грн премія, базові місяці квітень та жовтень 2011 року ( а.с.17,55);

Згідно з довідкою № 204 від 10.12.2021 року наданою відповідачем суду, у 2011 році виплата проводилась з березня по липень та вересень в розмірі 165,14 грн, а застосований відповідачем базовий місяць – квітень та жовтень 2011 року, зміна премії, (а.с.55).

Однак, співставивши ці дані особовій картці ОСОБА_1 встановлено, що позивачу виплачено індексацію у березні, квітні, червні, вересні в розмірі – 165,14 грн, (а.с.17).

Відповідно до даних Держкомстату індекс споживчих цін перевищив поріг індексації тільки у квітні 2011 року та становив 101,3%, відтак індексація грошового забезпечення повинна провадитись за квітень 2011 року (базовий місяць квітень 2011 року). У жовтні індекс споживчих цін становив 100%, тобто не перевищив поріг індексації, індексація не провадиться, але базовий місяць - жовтень 2011 року. Отже перерахунок стосується квітня 2011 року - базовий місяць квітень 2011 року.

Згідно із особовою карткою грошового забезпечення за 2012 рік, у позивача у квітні 2012 року відбулось підвищення премії з 685,00 грн на 822, 00 грн (базовий місяць – квітень 2012 року, зміна премії, ( а.с.18).

Згідно з довідкою № 204 наданою відповідачем суду за 2012 рік виплата індексації не проводилась.

Однак, як вище зазначалося судом, вірним базовим місяцем для цього спірного періоду є жовтень 2012 року, а не як вказує відповідач базовий місяць квітень 2012 року, зміна премії.

Відповідно до даних Держкомстату індекс споживчих цін не перевищив поріг індексації у 2012 році (не перевищив 101%), індексація не проводиться.

Згідно із особовою карткою грошового забезпечення за 2013 рік, у позивача в лютому 2013 року відбулось підвищення за виконання особливо важливих завдань з 774,80 грн на 804, 60 грн,( а.с.19).

Згідно з довідкою № 204 наданою відповідачем суду, у 2013 році виплата індексації не проводилась, (базовий місяць – квітень 2012 року, зміна премії), (а.с.55).

Отже відповідно до пункту 5 Порядку № 1078, у редакції чинній на момент вчинення спірних правовідносин, базовим місяцем став лютий 2013 року.

Відповідно до даних Держкомстату індекс споживчих цін не перевищував поріг індексації у лютому 2013 року та склав 99,9 відсоток, підстав для індексації не має. Крім того, індекс споживчих цін не перевищив 101% протягом всього року та відповідно, така індексація за цей період не проводиться.

Враховуючи вищевикладені обставини, підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за 2012, 2013 рік у відповідача були відсутні. Отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно із особовою карткою грошового забезпечення за 2014 рік, з лютого 2014 року у позивача змінився посадовий оклад з 685,00 грн на 760, 00 грн ( а.с.20,55) .

Згідно з довідкою № 204 наданою відповідачем суду, у 2014 рік виплата індексації проводилась у червні, серпні, в розмірі 233,86 грн (базовий місяць – квітень 2012 року, зміна премії), (а.с.55).

Однак, вірним базовим місяцем для цього спірного періоду є лютий 2013 року, а не як вказує відповідач - квітень 2012 року (зміна премії), (а.с.55).

Отже, відповідно до пункту 5 Порядку № 1078, у редакції чинній на момент вчинення спірних правовідносин, базовим місяцем став лютий 2013 року.

Відповідно до даних Держкомстату індекс споживчих цін не перевищував поріг індексації у лютому 2014 року та склав 100,6 %, підстав для індексації не має. При цьому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації у березні, квітні, травні, червні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2014 року. Позивач проходив військову службу в 94 (Чопському) прикордонному загоні до 31 липня 2014 року, а відтак індексація грошового забезпечення повинна провадитись позивачу з березня 2014 року по червень 2014 року із застосуванням базового місяця - лютий 2013 року (зміна посадового окладу).

Перша вимога позивача в частині застосування базового місяця (січня 2008 року) є помилковою, спростована діючими нормами законодавства на час виникнення спірних правовідносин, отже не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 п. 1.9 “Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам”, затвердженої наказом Міністра оборони України 11.06.2008 року №260, чинної на момент виникнення спірних правовідносин, грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий.

Щодо першої вимоги позову в частині визнання протиправною бездіяльність, суд зазначає наступне.

Позивач заявив про вирішення публічно-правового спору у спосіб визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у не нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення в належному розмірі.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.

Здійснивши системний аналіз позовних вимог, оцінивши наявні у матеріалах справи докази та обставини справи в сукупності, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправних дій щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення у неналежному розмірі. Таким чином, правильним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення у неналежному розмірі за період з 01 січня 2018 року по 31 липня 2014 року, де вірним буде нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення: з січня 2008 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року, з березня 2008 року по травень 2008 року та з вересня по грудень 2008 року із застосуванням базового місяця березень 2008 року; з грудня 2008 року по лютий 2009 року із застосуванням базового місяця березень 2008 року; за березень, червень, листопад 2009 року та січень, лютий 2010 року із застосуванням базового місяця березень 2009 року; серпень, вересень 2010 року та січень, березень 2011 року - базовий місяць червень 2010 року; квітень 2011 року - базовий місяць квітень 2011 року; за березень 2014 року по червень 2014 року із застосуванням базового місяця - лютий 2013 року.

Отже, така вимога задоволено судом частково, із підстав що вищезазначені.

Щодо другої позовної вимоги, суд зазначає наступне.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02 червня 2006 року у справі Волохи проти України (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є передбачуваною, якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. …надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання.

Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

Разом з цим, в даному випадку, розрахунок індексації грошового забезпечення, з урахуванням правових висновків суду, є компетенцією відповідача, як органу, що виплачував позивачу грошове забезпечення у спірному періоді. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення, з урахуванням правових висновків суду.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (Постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).

Отже, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на обставини справи, оскільки в спірних правовідносинах наявні протиправні дії відповідачів, а саме щодо обрахунку та виплати індексації на момент збільшення грошового забезпечення позивача, з метоюефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім і необхідним (ефективним):

Зобов`язати Чопський прикордонний загін (військової частини 1493) вчинити дії щодо перерахунку та виплати позивачу індексацію грошового забезпечення (з врахуванням раніше виплачених сум) за період з січня 2008 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року, з березня 2008 року по травень 2008 року та з вересня по грудень 2008 року із застосуванням базового місяця березень 2008 року; з грудня 2008 року по лютий 2009 року із застосуванням базового місяця березень 2008 року; за березень, червень, листопад 2009 року та січень, лютий 2010 року із застосуванням базового місяця березень 2009 року; серпень, вересень 2010 року та січень, березень 2011 року - базовий місяць червень 2010 року; квітень 2011 року - базовий місяць квітень 2011 року; за березень 2014 року по червень 2014 року із застосуванням базового місяця - лютий 2013 року.

Щоодо позовної вимоги про зобов`язання відповідачів нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по день її фактичної виплати.

Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині виплати позивачу компенсації втрати частини доходів, та вважає їх передчасними, оскільки відповідно до статті 4 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” №2050 виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання компенсації при відновленні виплати пенсії буде порушене відповідачем, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.09.2018 у справі № 522/535/17 (адміністративне провадження №К/9901/964/18 К/9901/969/18).

Крім того, слід вказати, що Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок № 159).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Таким чином, аналіз означених норм законодавства свідчить, що для здійснення компенсації доходу необхідна наявність декількох умов, зокрема: дохід має бути нарахований, але не виплачений та грошовий дохід не повинен мати разового характеру.

Однак, оспорювані суми грошового доходу (індексація грошового забезпечення) не були нараховані позивачу, а тому відповідно до означених законодавчих приписів відсутні підстави для здійснення такої компенсації позивачу, у зв`язку з чим позов у цій частині не підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція у постанові ВС від 23 грудня 2020 року у справі № 807/1525/16.

Що стосується вимог про нарахування та виплату індексації з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пункти 4, 5 Порядку № 44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Тобто, виплата щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат здійснюється при виплаті такого грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат. Тому суд, за відсутності спору, не може на майбутнє зобов`язати відповідача вчинити певні дії щодо виплати компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку № 44. У зв`язку з цим, позовна вимога про зобов`язання відповідача виплатити компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44 задоволенню не підлягає.

Що стосується строків звернення до суду.

Згідно з статтею 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Таким чином, КАС України передбачає, що строк звернення до суду може встановлюватися іншими спеціальними законами.

Суд враховує, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Порядок і строки звернення до суду з позовом щодо виплати належних сум грошового забезпечення, зокрема індексації, спеціальне законодавство не містить.

Водночас, такий порядок встановлений КЗпП України.

Відповідно до частини 2 статі 233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд в рішенні № 9-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року дійшов висновку про те, що положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини 2 статті 233 КЗпП України.

Таким чином, доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наведених обставин, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, так як є частково підтверджені належними і допустимими доказами та відповідачем частково спростовані.

Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати такого.

Керуючись статтями 9, 14, 229, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 до Чопського прикордонного загону (військова частина 1493) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії– задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дій Чопського прикордонного загону щодо нарахування та виплати позивачу ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у неналежному розмірі за період: з 01 січня 2018 року по 31 липня 2014 року.

3. Зобов`язати Чопський прикордонний загін (військової частини 1493) вчинити дії щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення (з врахуванням раніше виплачених сум) за період з січня 2008 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року, з березня 2008 року по травень 2008 року та з вересня по грудень 2008 року із застосуванням базового місяця березень 2008 року; з грудня 2008 року по лютий 2009 року із застосуванням базового місяця березень 2008 року; за березень, червень, листопад 2009 року та січень, лютий 2010 року із застосуванням базового місяця березень 2009 року; серпень, вересень 2010 року та січень, березень 2011 року- базовий місяць червень 2010 року; квітень 2011 року - базовий місяць квітень 2011 року; за березень 2014 року по червень 2014 року із застосуванням базового місяця - лютий 2013 року.

4. В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 21 лютого 2022 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі складено 23 лютого 2022 року.

СуддяТ.В.Скраль