Рішення № 103531040, 23.02.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2022 року ЛуцькСправа № 140/13669/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ковальчука В.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю А-СТАТ про визнання недійсними установчих документів та припинення юридичної особи,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області, позивач) звернулось із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю А-СТАТ (далі ТОВ А-СТАТ, відповідач) про визнання недійсними установчих документів, підписаних директором Кравчуком С.В., з моменту реєстрації та припинення юридичної особи ТОВ А-СТАТ.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що у відповідності до статті 55-1 Господарського кодексу України існують ознаки фіктивності ТОВ А-СТАТ, оскільки з протоколу допиту свідка ОСОБА_1 в кримінальному провадженні №6202114001000069, який з 19.03.2019 по 26.08.2021 був засновником та з 21.03.2019 до 26.08.2021 директором даного товариства слідує, що він формально виконував за винагороду покладені на нього обов`язки директора ТОВ А-СТАТ та не мав на меті здійснювати господарську діяльність даної юридичної особи. Одночасно ОСОБА_1 є керівником ТОВ КАР БРОК ЮА, де також не мав на меті здійснювати господарську діяльність від імені вказаного суб`єкта господарювання.

ГУ ДПС у Волинській області протягом 2020-2021 року було вжито 5 спроб розпочати перевірку ТОВ А-СТАТ, жодна з яких не розпочалась у зв`язку з відсутністю посадових осіб платника податків за юридичною адресою.

Позивач вважає, що підписані даним директором ТОВ А-СТАТ первинні документи є неналежно оформленими та не засвідчують факту вчинення відповідних господарських операцій, що також підтверджується листом іноземного компетентного органу Литовської Республіки стосовно фінансово-господарських операцій литовської компанії UAB RUBA (Lietuva Saskaita, Rokiskio r. sav. Kavoliskio k., Melioratoriu g. 8A).

Згідно даних системи СЕА ПДВ та інформаційних баз ТОВ А-СТАТ протягом 2020-2021 років здійснювало значне нарощення ліміту в системі електронного адміністрування ПДВ, за рахунок відображення митних декларації по операціях з імпорту транспортних засобів.

Позивач посилається на правову позицію, яка викладена в постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №826/25343/15 та постанові Верховного Суду України від 30.09.2015 у справі №21-1575а15, відповідно до яких норми матеріального закону не пов`язують визнання ознак фіктивності юридичної особи з обов`язковим встановленням вини в діях особи (осіб), яка зареєструвала таку особу, чи попереднього кримінального провадження і постановления обвинувального вироку щодо осіб, які вчинили фіктивне підприємництво, тобто злочин, передбачений частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.

З урахуванням вищенаведеного просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року було відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 30 листопада 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання представника ГУ ДПС у Волинській області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

У відзиві на позовну заяв представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову з наступних підстав.

Основною підставою для визнання недійсними установчих документів та припинення ТОВ А-СТАТ за ознаками фіктивності позивач зазначає надані його колишнім директором товариства пояснення під час досудового розслідування.

Представник відповідача посилається на те, що ознаки фіктивності мають бути доведені належними, допустимими і достовірними доказами. Протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді. До винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.11.2018 (справа №822/551/18).

Контролюючим органом не надано до суду доказів на підтвердження того, що ТОВ А-СТАТ з дати реєстрації не здійснювало господарську діяльність.

Контролюючим органом не враховано того, що ОСОБА_1 ще в серпні поточного року, проявляючи активну поведінку, продав свою частку у статутному капіталі ТОВ А-СТАТ іншій особі - ОСОБА_2 . Станом на сьогодні ОСОБА_1 жодного відношення до ТОВ А-СТАТ не має, він не є директором, засновником чи працівником даного товариства.

Щодо отриманої інформації від компетентних органів Литовської Республіки зазначає наступне.

Зі змісту позовної заяви слідує, що податкові органи Литви мають сумніви чи всі первинні документи про придбання та продаж товарів, а також платіжні доручення є реальними. Також існує лише підозра про те, що Литовський платник не здійснював жодної діяльності. Відтак, зазначена інформація є лише певними сумнівами (припущеннями) податкових органів Литви, без встановлення конкретних фактів та обставин.

Крім того, зазначає, що ТОВ А-СТАТ не має жодного права та можливості втручатися у господарську діяльність UAB RUBA.

Транспортні засоби, які придбавалися ТОВ А-СТАТ у литовського партнера UAB RUBA, перетинали митний кордон України, проходили всі митні процедури, відповідно були сплачені всі митні платежі. До митного оформлення подавалися документи, видані UAB RUBA. Жодних зауважень з боку митних органів не було, фактів підробки документів встановлено також не було.

Тому вважає, що твердження податкового органу не співвідносяться з реальними фактами, та є лише власними здогадками контролюючого органу.

Враховуючи вищевикладене, вважає, що позивачем належними та допустимими доказами не обґрунтовано наявності підстав для прийняття рішення про визнання недійсними установчих документів та припинення ТОВ А-СТАТ, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відповіді на відзив представник позивача підтримує позовні вимоги з підстав, наведених у позові.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, ТОВ А-СТАТ зареєстроване як юридична особа 06.02.2019, місцезнаходженням якого є: Україна, 43010, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Дубнівська, будинок 22Б; основним видом економічної діяльності товариства є: 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.11.2021 за кодом 140834104824.

Відповідно до цього витягу керівником з 26.08.2021 та засновником ТОВ А-СТАТ на даний час є ОСОБА_2 , який є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) цієї юридичної особи.

Суд зазначає, що відповідно до п.20.1.37 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України (далі ПК України), контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб`єктів господарювання.

Згідно з п.67.2 ст.67 ПК України контролюючі органи в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо:

припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців;

скасування державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців;

скасування державної реєстрації змін до установчих документів.

Так, позивач, на реалізацію повноважень закріплених у п.20.1.37 п.20.1 ст. 20, п.67.2 ст.62 ПК України, звернувся до суду саме з позовом про визнання недійсними установчих документів та припинення юридичної особи ТОВ А-СТАТ.

При цьому, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що «… Відповідно до інформації з бази даних ДПС: - з з 21.03.2019 до 26.08.2021 ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п НОМЕР_1 ) був директором ТОВ А-СТАТ, - з 19.03.2019 до 26.08.2021 був єдиним засновником ТОВ А-СТАТ.

З наданих пояснень гр. ОСОБА_1 (кримінальне провадження №6202114001000069, згідно інформації ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 05.07.2021 року у справі №463/7550/21) не мав на меті здійснювати господарську діяльність ТОВ А-СТАТ, оскільки здійснив реєстрацію на себе зазначеного суб`єкта, як директора та засновника без справжньої мети здійснення господарської діяльності.

З протоколу допиту свідка ОСОБА_1 слідує:

«... є директором ТОВ А-СТАТ, однак, формально виконує покладені на нього обов`язки. Запропонував йому бути директором Степан Матвійчук за винагороду. Роман Осадовський є юристом ТОВ А-СТАТ, який оформлював на нього документи по дорученню. Доручення було видане на здійснення всіх юридичних, фінансових, господарських дій.

... у період обіймання посади директора, перебував у Республіці Польща, де працював зварювальником. Стверджує, що у період обіймання посади директора, протягом 2-х років, він не здійснював будь-яких дій по управлінню товариством».

Крім того, позивач посилається на те, що ГУ ДПС у Волинській області протягом 2020 - 2021 років було вжито 5 спроб розпочати перевірку ТОВ А-СТАТ, жодна з яких не розпочалась у зв`язку з відсутністю посадових осіб платника податків за юридичною адресою.

Вказані перевірки були ініційовані на підставі наказів ГУ ДПС у Волинській області від 09.11.2020 №2381, від 16.01.2021 №203, від 02.06.2021 №1664, від 20.04.2021 №1132 з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. та від 23.07.2021 №2187.

При виходах перевіряючих встановлювалась відсутність посадових осіб за юридичною адресою, були складені відповідні акти неможливості проведення перевірок у зв`язку з відсутністю посадових осіб. Як зазначає позивач, згідно усних пояснень охоронця за місцезнаходженням ТОВ А-СТАТ не знаходиться, службові особи йому не відомі.

При виїзді за адресою реєстрації товариства вивісок, стендів чи будь-якої іншої інформації, яка б свідчила про діяльність товариства не встановлено, що, на думку позивача, додатково є свідченням нездійснення господарської діяльності від імені даного товариства ОСОБА_1 .

Крім того, на адресу ТОВ А-СТАТ направлялися листи-повідомлення про початок перевірки та необхідність забезпечення присутності посадових осіб підприємства за місцем реєстрації для вручення копій наказів та ознайомлення з направленнями на перевірку.

Також ГУ ДФС у Волинській області спрямовувались запити на встановлення місцезнаходження платника податків. Здійсненими заходами оперативного управління ГУ ДФС, згідно наданих відповідей, встановити посадових осіб підприємства не вдалось.

Додатково підставою для задоволення позову позивач посилається на невідповідність чинному законодавству підписаних усіх первинних документів ОСОБА_1 від імені ТОВ А-СТАТ, який не мав наміру здійснювати його господарську діяльність.

Крім того, відповідно до бази АС Податковий блок ТОВ А-СТАТ у період 01.05.2020-31.10.2020 імпортовано 3184 одиниць транспортних засобів загальною фактурною вартістю 187 840 930,7 грн. по контрактах з компаніями нерезидентами UAB RUBA ( Lietuva Saskaita, Rokiskio r. sav. Kavoliskio k., Melioratoriu g. 8A), W8 SHIPPING (4895 OLD LOUISVILLE RD SAVANNAH GEORGIA 31408 UNITED STATES).

Відповідно до інформації управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Волинській області (лист від 29.09.2021 №67/03-20-07-12), отриманої згідно листів ДПС України від 14.07.2021 №16002/7/99-00-07-06-03-14 та від 10.09.2021 №20846/7/99-00-07-06- 03-14 від іноземного компетентного органу Литовської Республіки стосовно фінансово- господарських операцій литовської компанії UAB RUBA (Lietuva Saskaita, Rokiskio r. sav. Kavoliskio k., Melioratoriu g. 8A) встановлено, що литовський платник податків зареєстрований платником ПДВ у Литві, але насправді не здійснює жодної діяльності, що підлягає оподаткуванню ПДВ, а також не сплачував податок на прибуток у Литві, оскільки був нарахований податковий збиток. Литовський платник не має власності у Литві, він не орендує приміщення. Відповідно до цієї інформації, отриманої від іноземного компетентного органу Литовської Республіки, на думку позивача, фірма ТОВ А-СТАТ не здійснювала продаж автомобілів для ТОВ А-СТАТ.

Також позивач посилається на співставлення інформації, відображеної в складених та зареєстрованих податкових накладних ТОВ А-СТАТ на реалізацію контрагентам-покупцям транспортних засобів в адресу різних юридичних та фізичних осіб та інформації щодо первинної реєстрації транспортних засобів, ввезених на митну територію України наданої сервісними центрами МВС, відповідно до якої ТОВ А-СТАТ не складені та не зареєстровані в ЄРПН податкові накладні на реалізацію 1 399 легкових та вантажних транспортних засобів, ввезених з-за кордону загальною фактурною вартістю 80 631 617,05 грн., реєстрацію яких проведено сервісними центрами МВС. Крім того, згідно аналізу ЄРПН слідує, що суб`єкти господарської діяльності, які є покупцями автотранспортних засобів в подальшому, не відображають їх реалізацію, а реєструють реалізацію інших товарних груп (зокрема, продовольчих). Це, на думку позивача, свідчить про підміну номенклатури товару в ланцюгах постачання. Крім того, серед об`єктів оподаткування у суб`єктів господарської діяльності, котрі є покупцями, автотранспортні засоби відсутні.

В той же час, як зазначає позивач, згідно даних системи СЕА ПДВ та інформаційних баз ТОВ А-СТАТ протягом 2020-2021 років здійснювало значне нарощення ліміту в системі електронного адміністрування ПДВ, за рахунок відображення митних декларації по операціях з імпорту транспортних засобів.

Наведені обставини, на думку позивача, є достатніми підставами для про визнання недійсними установчих документів ТОВ А-СТАТ, підписаних директором Кравчуком С.В., з моменту реєстрації та припинення цієї юридичної особи.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Статтею 55-1 Господарського кодексу України визначено ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; незареєстровано у державних органах, якщо обов`язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 Закону України Про реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 15.05.2003 року №755-IV (далі - Закон України №755-IV) одним із принципів на яких базується державна реєстрація є принцип об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі.

Пунктами 3, 4 ст. 35 Закону України №755-IV передбачено, що засновники (учасники) юридичної особи несуть відповідальність за відповідність установчих документів законодавству, а також за відповідність перекладу тексту документів у випадках, визначених пунктом 1 частини першої статті 15 цього Закону. Особи, винні у внесенні до установчих документів або інших документів, що подаються для державної реєстрації, завідомо неправдивих відомостей, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, несуть відповідальність, встановлену законом.

Однією з підстав припинення юридичної особи та визнання недійсними установчих документів, відповідно до ч. 1 ст. 55-1 Господарського кодексу України є ознака фіктивності суб`єкта господарювання, а саме зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи.

Верховний Суд України у постанові 30 вересня 2015 року у справі № 21-1575а15, застосовуючи нормативний синтетичний підхід у подібних правовідносинах, дійшов висновку, що посадові особи податкового органу вправі звернутися до суду з позовом про визнання установчих документів недійсними в разі виявлення ознак фіктивності суб`єкта господарювання (підприємництва). Стаття 55-1 Господарського кодексу України містить ознаки (критерії), за якими юридична особа чи діяльність фізичної особи-підприємця можуть бути визнані фіктивними, тобто такими, в яких зовнішня організаційно-правова форма не відповідає її суті та меті створення. Ознаки фіктивності мають бути доведені належними, допустимими і достовірними доказами.

Положеннями п. 2 ч. 1 статті 25 Закону України №755-IV визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України Про виконавче провадження щодо припинення юридичної особи, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За приписом ч. 2 ст. 79 КАС України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Суд відмічає, що позивачем, як суб`єктом владних повноважень, що має право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними установчих документів та припинення юридичної особи не надано відповідних належних, допустимих та достатніх доказів, зокрема копій вироків судів або ухвал про закриття кримінального провадження, на підтвердження обставин фіктивності ТОВ А-СТАТ.

При цьому, під час дослідження Єдиного державного реєстру судових рішень судом не встановлено наявність судових рішень, що підтверджували б обставини, наведені позивачем з приводу фіктивності створення та діяльності юридичної особи - відповідача.

Фактично, обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на те, що директор ТОВ А-СТАТ з 21.03.2019 по 26.08.2021, який був засновником цього товариства з 19.03.2019 до 26.08.2021 ОСОБА_1 не мав на меті здійснювати господарську діяльність ТОВ А-СТАТ, а лише формально виконував такі обов`язки, оформивши доручення юристу цього підприємства. В якості доказів вказує на протокол допиту свідка від 04.06.2021, складеного старшим уповноваженим з ОВС територіального управління ДБР, розташованого у місті Львові, підполковником Лисенко В.Ф. за результатами отримання показань у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №6202114001000069.

Як слідує з матеріалів справи, про що зазначалося вище, керівником з 26.08.2021 та засновником ТОВ А-СТАТ на даний час є ОСОБА_2 , який є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) цієї юридичної особи. Станом на сьогодні ОСОБА_1 жодного відношення до ТОВ А-СТАТ не має, він не є директором, засновником чи працівником даного товариства.

Суд зазначає, що частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України(далі - КПК України).

У частині першій статті 23 КПК закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.11.2018 (справа №822/551/18),

Відтак, матеріали досудового розслідування за вказаним вище кримінальним провадженням не можуть бути враховані як доказ фіктивності ТОВ А-СТАТ. Крім того, як зазначалося вище, ОСОБА_1 здійснював посадові обов`язки директора та господарську діяльність ТОВ А-СТАТ шляхом оформлення доручення юристу даного підприємства на здійснення всіх юридичних, фінансових та господарських дій.

Інших належних доказів щодо встановлення судовими рішеннями факту підробки посадовими особами ТОВ А-СТАТ первинних та установчих документів позивачем не надано.

При цьому, посилання позивача на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постановах від 05.02.2019 у справі №826/25343/15, від 30.09.2015 у справі №21-1575а15, з якої вбачається, що норми матеріального закону не пов`язують визнання ознак фіктивності юридичної особи з обов`язковим встановленням вини в діях особи чи постановленням обвинувального вироку щодо осіб, які вчинили фіктивне підприємництво, не є доречним, оскільки, крім письмових пояснень колишнього директора ТОВ А-СТАТ,.в даному випадку взагалі відсутні будь-які інші докази того, що ТОВ А-СТАТ з дати реєстрації не здійснювало господарську діяльність чи здійснювало таку діяльність за підробленими документами. Крім того, у позові позивач посилається на отримання інформації від компетентного органу Литовської Республіки щодо господарської діяльності контрагента відповідача фірми UAB RUBA (Lietuva Saskaita, Rokiskio r. sav. Kavoliskio k., Melioratoriu g. 8A), з якої слідує те, що податкові органи Литви мають сумніви чи всі первинні документи про придбання та продаж товарів є реальними, а також те, чи насправді здійснювала дана фірма господарську діяльність в Литві. Однак така інформаціє не є достовірним доказом фіктивної господарської діяльності даного контрагента позивача. Відтак, зазначена інформація є лише певними сумнівами (припущеннями) податкових органів Литви, без встановлення конкретних фактів та обставин.

До того ж, представником позивача не спростовано у відповіді на відзив тверджень представника відповідача про те, що транспортні засоби, які придбавалися ТОВ А-СТАТ у литовського контрагента UAB RUBA, перетинали митний кордон України, проходили всі митні процедури, відповідно були сплачені всі митні платежі, до митного оформлення подавалися документи, видані UAB RUBA, жодних зауважень з боку митних органів не було, фактів підробки документів встановлено також не було.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В контексті спірних правовідносин суд приходить до висновку, що Головним управлінням ДПС у Волинській області не доведено наявність підстав для визнання недійсними установчих документів та припинення юридичної особи, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно з ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки у цій справі не залучалися свідки та не проводилися експертизи, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44106679) до Товариства з обмеженою відповідальністю А-СТАТ (43010, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Дубнівська, будинок 22Б, ідентифікаційний код юридичної особи 42800531) про визнання недійсними установчих документів та припинення юридичної особи відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.Д. Ковальчук