Рішення № 103531038, 23.02.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2022 року ЛуцькСправа № 140/14331/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області (далі - Колодяжненська сільська рада, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у неприйнятті рішення по суті за заявою позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, площею 1,9700 га, кадастровий номер 0722184000:05:003:0187; зобов`язання повторно розглянути заяву позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, площею 1,9700 га, кадастровий номер 0722184000:05:003:0187 та прийняти рішення по суті питання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.06.2020 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (далі ГУ Держгеокадастру у Волинській області) із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів. Наказом ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 17.09.2020 №365-УБД позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства. В подальшому розроблено проект та отримано висновок щодо погодження проекту землеустрою. Вказує, що 17.03.2021 звернувся до Колодяжненської сільської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 1,9700 га, кадастровий номер 0722184000:05:003:0187 для ведення особистого селянського господарства, однак станом на день подання даного позову рішення по питанню затвердження поданого проекту землеустрою не прийнято. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 17.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Копію вказаної ухвали від 17.12.2021 про відкриття провадження в адміністративній справі відповідач отримав 24.12.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, проте, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що відповідач пред`явлені позовні вимоги не оспорив, відзив на позов у встановлений судом строк не подав, тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 25.06.2020 позивач ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Волинській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовно площею 2,0 га, яка знаходиться за межами населених пунктів Любитівської сільської ради Ковельського району.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 17.09.2020 №365-УБД позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів Любитівської сільської ради Ковельського району, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, за цільовим призначенням - для введення особистого селянського господарства.

За замовленням позивача ПП «Реформатор» виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для введення особистого селянського господарства, площею 1,9700 га за межами населених пунктів Любитівської сільської ради Ковельського району. Відповідно до висновку про розгляд документації із землеустрою від 02.11.2020 №16144/82-20, підготовленого експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, розроблений проект землеустрою відповідає вимогам земельного законодавства та погоджений.

Вказану земельну ділянку зареєстровано у Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номера 0722184000:05:003:0187, про що свідчить витяг з Державного земельного кадастру НВ-071079738220 від 10.12.2020.

17.03.2021 ОСОБА_1 звернувся до Колодяжненської сільської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,9700 га га, кадастровий номер 0722184000:05:003:0187.

Листом від 06.08.2021 №886/1.30/2-21 Колодяжненська сільська рада, у відповідь на адвокатський запит представника позивача, повідомила, що на черговій сьомій сесії Колодяжненської сільської ради восьмого скликання 20.05.2021 заява ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства була розглянута, проте рішення про задоволення заяви не підтримано.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

За змістом частин першої,другоїстатті 116 ЗК Українигромадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з підпунктом «в» частини третьоїстатті 116 ЗК Українибезоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

За правилами пункту «б» частини першоїстатті 121 ЗК Українигромадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Стаття 118 ЗК Українивстановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Частинами шостою, сьомоюстатті 118 ЗК України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно частини дев`ятої статті 118 ЗК Українивідповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до частини десятої статті 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Стаття 144 Конституції України передбачає, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до частини першоїстатті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР(далі - Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначеніКонституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 25 Закону № 280/97-ВРвизначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесеніКонституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно із пунктом 34 частини першоїстатті 26 Закону № 280/97-ВРвиключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно дозаконупитань регулювання земельних відносин.

За правилами частин першої, другоїстатті 59 Закону № 280/97-ВРрада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Відповідно достатті 12 ЗК Українидо повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цьогоКодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цьогоКодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цьогоКодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цьогоКодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать:1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Отже, сільська рада на пленарному засіданні вирішує відповідно дозаконупитання регулювання земельних відносин шляхом прийняття актів у формі рішень, в т. ч. у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову у передачі земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, заяву позивача про затвердження проекту землеустрою на даний час не розглянуто, щодо вказаної заяви Колодяжненська сільська рада жодного рішення не приймала (зокрема, про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову у передачі земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду), а листом від 06.08.2021 №886/1.30/2-21 Виконавчий комітет Колодяжненської сільської ради повідомив представника позивача, що заява ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства була розглянута, проте проект рішення не підтримано, на підтвердження чого надано витяг із протоколу засідання чергової сьомої сесії Колодяжненської сільської ради восьмого скликання від 20.05.2021.

На думку суду, оскільки вказана заява позивача стосувалася вирішення земельного питання, тому повинна була бути розглянута саме на сесії сільської ради із прийняттям відповідного рішення.

Відсутність належним чином оформленого рішення (рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову у передачі земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду) після спливу встановленогозакономдвотижневого строку розгляду заяви (клопотання) особи свідчить про те, що даний орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.

При вирішенні даного спору суд враховує аналогічні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 820/4852/17.

Отже, з урахуванням встановлених обставин цієї справи, суд дійшов висновку про те, що у даному випадку має місце протиправна бездіяльність відповідача Колодяжненської сільської ради, яка будучи наділена повноваженнями або затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати її у власність або відмовити у передачі земельної ділянки у власність чи залишити клопотання без розгляду, жодного рішення не прийняла.

Відтак, з урахуванням обставин, встановлених в ході розгляду даної справи, виходячи із наданих частиною другоюстатті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити шляхом визнання протиправною бездіяльності Колодяжненської сільської ради щодо не розгляду на сесії сільської ради з прийняттям відповідного рішення заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 1,9700 га, кадастровий номер 0722184000:05:003:0187, та зобов`язання відповідача повторно розглянути вказану заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та за наслідками розгляду прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно достатті 244 КАС Українисуд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною першоюстатті 139 КАС Україниобумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У позовній заяві заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.

Частинами першою, третьоюстатті 132 КАС Українивизначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 134 КАС Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятоюстатті 134 КАС Українидля цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомоюстатті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятоїстатті 139 КАС Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.

Відповіднодо частин другої, третьоїстатті 30 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до позовної заяви долучені копії договору про надання правничої допомоги від 27.07.2021 №18-07/2021 та квитанції до прибуткового ордера від 08.12.2021 №18-07/2021.

За умовами пункту 3 договору про надання правничої допомоги від 27.07.2021 №18-07/2021, укладеного між адвокатом Спіріною Ю. П. та позивачем, вартість наданої правничої допомоги за цим договором (для відновлення права клієнта на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 0722184000:05:003:0187) складає 10 000,00 грн.

Згідно із квитанцією до прибуткового ордера від 08.12.2021 №18-07/2021позивачем було сплачено адвокату на підставі договору про надання правничої допомоги від 27.07.2021 №18-07/2021 кошти у сумі 10 000,00 грн.

За загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Разом із тим, частина дев`ятастатті 139 КАС Українивизначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат та виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті134, частиною дев`ятою статті139 КАС України(зокрема, складність справи, яку розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження; час, який об`єктивно необхідно було витратити на підготовку позовної заяви, зважаючи на сталу судову практику у справах цієї категорії; обсяг наданих адвокатом послуг), на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн., а решту витрат повинен понести позивач.

Таким чином, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 3000,00 грн.

Керуючись статтями 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Земельного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області щодо не розгляду на сесії сільської ради з прийняттям відповідного рішення заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 1,9700 га, кадастровий номер 0722184000:05:003:0187.

Зобов`язати Колодяжненську сільську раду Ковельського району Волинської області на засіданні чергової сесії сільської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 1,9700 га, кадастровий номер 0722184000:05:003:0187, та за наслідками розгляду прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області (45061, Волинська область, Ковельський район, село Колодяжне, вулиця Лесі Українки, будинок 20, код ЄДРПОУ 04333974) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О. О. Андрусенко