Рішення № 103531028, 22.02.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2022 року ЛуцькСправа № 140/14864/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозовського О.А.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДАВТО ГРУП» до Рівненської митниці про визнання протиправною та скасування картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдавто Груп» звернулось з позовом до Рівненської митниці про визнання протиправною та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації №UA204000/2021/00143 від 15.07.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що декларантом позивача ТзОВ «Смартброк» для митного оформлення товару транспортного засобу сідельний тягач для перевезення напівпричепів по дорогах загального призначення марки MAN, модель TGX 26.480, VIN- НОМЕР_1 на митний пост Рівненської митниці подано митну декларацію (МД) №UA204020/2021/248239 від 02.07.2021, в якій вартість ввезеного товару визначено за основним методом (за ціною договору/контракту).

При цьому, декларант подав митному органу документи, необхідні для підтвердження застосування преференційного режиму до товару, ввезеного згідно із зазначеними митними деклараціями.

Позивач вважає, що оскільки ввезений товар має походження з країни Європейського Союзу, тому при його ввезенні мало місце застосування преференцій по сплаті мита за кодом 410, однак, Рівненська митниця, проводячи митне оформлення транспортного засобу дійшла висновку, що преференційний режим оподаткування до товар №1 «сідельний тягач для перевезення напівпричепів по дорогах загального призначення марки MAN, модель TGX 26.480, VIN- НОМЕР_1 » на підставі сертифіката з перевезення (походження) EUR1. від 07.07.2021 №Е5.891.666 не може бути застосовано, тому Рівненською митницею складено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204000/2021/00143 від 15.07.2021, у якій зазначається про прийняття рішення про призупинення надання преференційного режиму до вказаного вище товару до надходження результатів перевірки документа про походження товару від уповноважених органів Бельгії відповідно до статті 32 пункту 4 Доповнення І «Щодо визначення поняття «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.

Позивач не погоджується із винесеною митним органом карткою відмови у прийнятті митної декларації №UA204000/2021/00143 від 15.07.2021, оскільки до митного оформлення декларантом було надано вичерпний перелік документів, на підставі яких можна пересвідчитись, що країна походження товарів підтверджена належним чином, також було надано достатнє підтвердження документів для застосування преференційного режиму, тому для захисту своїх прав та інтересів звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Представник відповідача Рівненської митниці у відзиві на позовну заяву від 04.01.2022 вих№7.13-10/8.19-05/3 позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи свої заперечення тим, що листом Держмитслужби від 02.07.2021 №08-1.4/15-03/7/6496 передбачено, що під час митного оформлення призупиняються тарифні преференції до отримання результатів перевірки достовірності сертифіката з перевезення товару EUR.1 у разі, якщо сертифікат з перевезення товару EUR.1 видано експортеру товарів, походження яких не підтверджено митними органами країни експорту за запитом Держмитслужби і в подальшому експортує такі ідентичні товари (за тим же кодом згідно з УКТЗЕД, або за тим же кодом згідно з УКТЗЕД та описом та/або маркою та/або артикулом тощо) із сертифікатом з перевезення товару EUR.1 (до ідентичних товарів також відносяться вживані транспортні засоби товарних позицій 8701, 8702, 8703, 8704, 8705, 8716 згідно з УКТЗЕД незалежно від їх коду згідно з УКТЗЕД), тому митне оформлення ввезеного позивачем товару здійснено ТзОВ «Трейдавто Груп» без застосування преференційного режиму оподаткування.

Водночас вказує, що 01.01.2019 набрало чинності Доповнення І «Щодо визначення поняття «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» (далі Доповнення І) до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, від 27.06.2014. Відповідно до пункту 4 статті 32 Доповнення І якщо митні органи Договірної сторони імпортера вирішують призупинити надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки, імпортеру пропонується видача продукції із застосуванням будь-яких запобіжних заходів, які вважатимуться необхідними (пункт 4 статті 33 Протоколу І).

Крім того, згідно роз`яснень Державної митної служби України, викладених листом від 02.07.2021 №08-1.4/15-03/7/6496 передбачено, що під час митного оформлення призупиняються тарифні преференції до отримання результатів перевірки достовірності сертифіката з перевезення товару EUR.1 у разі, якщо сертифікат з перевезення товару EUR. 1 видано експортеру товарів, походження яких не підтверджено митними органами країни експорту за запитом Держмитслужби і в подальшому експортує такі ідентичні товари (за тим же кодом згідно з УКТЗЕД, або за тим же кодом згідно з УКТЗЕД та описом та/або маркою та/або артикулом тощо) із сертифікатом з перевезення товару EUR.1 (до ідентичних товарів також відносяться вживані транспортні засоби товарних позицій 8701, 8702, 8703, 8704, 8705, 8716 згідно з УКТЗЕД незалежно від їх коду згідно з УКТЗЕД).

Відповідно до статті 44 Митного кодексу України (далі МК України) для підтвердження країни походження товарів митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару.

Статтею 48 МК України встановлено, що товари, походження яких достовірно не встановлено, випускаються митним органом у вільний обіг на митній території України за умови сплати ввізного мита за повними ставками Митного тарифу України.

До товарів застосовується (відновлюється) режим найбільшого сприяння за умови одержання митним органом не пізніше ніж через 365 днів від дня здійснення митного оформлення цих товарів належним чином оформленого відповідного документа про їх походження (ч. 4 ст. 48 МКУ).

Таким чином, зазначена у графі 11 МД №UA204130/2019/300041 країна виробник/торгова країна «Чехія» не підтверджена компетентними органами Чеської Республіки, а митне оформлення товарів з застосуванням преференційного режиму відповідно до сертифікату EUR. 1 неможливе у зв`язку з відсутністю у позивача такого документу.

Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до листа ДФС від 28.12.2018 №40584/7/99-99-19-04-17 без здійснення верифікації (перевірки достовірності) для цілей застосування преференцій вважаються непридатними документи про походження товарів з технічних причин, а саме сертифікат/декларацію походження видано/складено експортеру(ом), який експортував товари» походження яких не підтверджено митними органами країн ЄС» і в подальшому експортує такі товари.

Згідно пункту 2 статті 32 Протоколу І «Щодо визначення концепції «товарів, що походять з певної країни» і методів адміністративного співробітництва» (далі - Протокол І) до Угоди, з метою забезпечення правильного застосування цього Протоколу Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR. 1 або декларацій інвойс та правильності інформації, що міститься в цих документах.

Відповідно до пунктів 3 та 6 статті 33 Протоколу І перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Вказує також, що з 01.02.2018 Україна стала учасником Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження. На підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.09.2018 №642-р «Про схвалення проекту рішення Підкомітету стосовно заміни Протоколу 1 «Щодо визначення концепції «товарів, що походять з певної країни» і методів адміністративного співробітництва» до Угоди» на правила походження Конвенції. Відповідно до Рішення №1/2018 Підкомітету Україна - ЄС з питань митного співробітництва від 21.11.2018 про заміну Протоколу 1 «Щодо визначення концепції «товарів, що походять з певної країни» і методів адміністративного співробітництва» до Угоди» та застосування правил походження Конвенції у торгівлі з ЄС з 01.01.2019. Враховуючи зазначене, з 01.01.2019 набрало чинності Доповнення І «Щодо визначення поняття «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» (далі - Доповнення І) до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, від 27.06.2014.

Відповідно до пункту 4 статті 32 Доповнення І якщо митні органи Договірної сторони імпортера вирішують призупинити надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки, імпортеру пропонується видача продукції із застосуванням будь-яких запобіжних заходів, які вважатимуться необхідними (пункт 4 статті 33 Протоколу І).

З врахуванням наведеного, представник відповідача просив відмовити у задоволенні адміністративного позову. Також просив зменшити витрати на правничу допомогу.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 01.07.2020 між фірмою аM Trading s. r. o. (продавець) та ТзОВ «ТРЕЙДАВТО ГРУП» (покупець) було укладено контракт №02/07-20, згідно з яким Продавець зобов`язується поставити Покупцю, Покупець оплатити автомобілі легкові нові та бувші у використанні, вантажні автомобілі нові та бувші у використанні, кузова до легкових автомобілів та запчастини до них нові та бувші у використанні, мікроавтобуси та автобуси нові та бувші у використанні, причіпи та напівпричіпи нові та бувші у використанні, спеціальну будівельну техніку нову та бувшу у використанні, спеціальну сільськогосподарську техніку нову та бувшу у використанні, мотоцикли, квадра цикли та іншу фототехніку нову та бувшу у використанні, човни, яхти та інші плавзасоби нові та бувші у використанні, одяг, що був у вжитку, взуття, що було у вжитку, інші текстильні вироби, що були у вжитку (надалі «Товар»). Асортимент, кількість та ціни товару вказуються у інвойсах, що формуються на кожну партію товару, і є невід`ємними частинами цього Контракту (а. с. 30-33).

15.07.2021 для митного оформлення товару декларантом ТзОВ «Смартброк» в інтересах ТзОВ «ТРЕЙДАВТО ГРУП» подано митну декларацію №UA204020/2021/248239 від 02.07.2021 на товар «сідельний тягач для перевезення напівпричепів по дорогах загального призначення марки MAN, модель TGX 26.480, VIN- НОМЕР_1 , тип двигуна дизельний, робочий об`єм циліндрів 12419 м3, потужність двигуна 353 kW, колісна формула 6 х 2, бувший у використанні, календарний рік виготовлення 2016, модельний рік виготовлення» (а. с.23).

Для підтвердження походження товарів та для застосування тарифної пільги в оподаткуванні ввізним митом декларантом надано рахунок-фактуру №5020210532 від 02.07.2021; сертифікат про перевезення №Е5.891.666 від 07.07.2021; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 13.02.2018; зовнішньоекономічний контракт від 01.07.2020 №02/07-20; доповнення до внутрішнього договору від 09.06.2021; копію митної декларації країни відправлення №21ВЕЕ0000056816542 від 02.07.2021.

15.07.2021 Рівненською митницею було прийнято картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2021/00143 (а. с. 18) з тих підстав, що преференційний режим оподаткування до товару, поданого до митного оформлення за митною декларацією від 15.07.2021 №№UA204020/2021/248239 на підставі сертифіката з перевезення товару №Е5.891.666 від 07.07.2021 не може бути застосовано, оскільки прийнято рішення про призупинення надання преференційного режиму до вказаного вище товару відповідно до статті 32 пункту 4 Доповнення І «Щодо визначення поняття «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, до надходження результатів перевірки документа про походження товару від уповноважених органів Бельгії.

Позивач, не погоджуючись із прийнятою карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 318 МК України усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно - правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини першої статті 4 МК України).

Згідно з частинами другою, третьою статті 318 МК України митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Положеннями статті 272 МК України передбачено, що ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України. Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Частинами першою-третьою статті 36 МК України передбачено, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

За змістом статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації.

Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару (частина дев`ята статті 43 МК України).

Частиною дев`ятою статті 36 МК України передбачено, що особливості визначення країни походження товару, що ввозиться з територій спеціальних (вільних) економічних зон, розташованих на території України, встановлюються законом.

Згідно з частиною першою статті 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Законом України від 16.09.2014 №1678-VII «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (Угода про асоціацію).

Відповідно до статті 25 глави 1 розділу ІV Угоди про асоціацію сторони поступово створюють зону вільної торгівлі протягом перехідного періоду, що не перевищує 10 років починаючи з дати набрання чинності цією Угодою, відповідно до положень цієї Угоди та відповідно до Статті XXIV Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року.

Як обумовлено статтею 26 глави 1 розділу ІV Угоди про асоціацію, положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва») (далі - Протокол І).

Таким чином, Угода про асоціацію з ЄС передбачає обов`язок України застосовувати преференційне мито до товарів, що походять з території інших сторін.

Згідно з частиною першою статті 16 розділу V Протоколу І товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або UA/EU/P1/ua 14; (b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Відповідно до статті 22(1) розділу V Протоколу І декларація інвойс, зазначена в статті 16(1)(b) цього Протоколу, може бути складена: (a) затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу, або (b) експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро. Декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Складання декларації інвойс здійснюється експортером шляхом штампування, машинописного чи поліграфічного друкування на інвойсі, повідомленні про доставку чи іншім комерційнім документі декларації, текст якої наведено у Додатку IV до цього Протоколу, з використанням однієї з мовних версій, викладених у цьому Додатку, і згідно з чинним законодавством країни експорту. Якщо декларація складена від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Декларації інвойс мають бути власноручно підписані експортером, що їх склав. Проте затверджений експортер у розумінні статті 23 цього Протоколу не повинен підписувати такі декларації, якщо він надав митним органам країни експорту письмове зобов`язання нести повну відповідальність за всі декларації інвойс, у яких він зазначений, так, ніби вони підписані ним власноручно. Декларація інвойс може бути складена експортером тоді, коли товари, яких вона стосується, експортуються, або після експортування за умови подання цієї декларації в країні імпорту не пізніше ніж протягом двох років після імпортування товарів, яких вона стосується.

Як визначено у статті 1 Рішення підкомітету Україна ЄС з питань митного співробітництва від 21.11.2018 №1/2018 (далі Рішення №1/2018, застосовується з 01.01.2019) Протокол І до Угоди про асоціацію замінено текстом, викладеним у Додатку до цього Рішення.

Статтею 1 Протоколу І щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва (додаток до Рішення №1/2018) встановлено, що з метою імплементації цієї Угоди застосовуються Доповнення I і відповідні положення Доповнення II до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.

Відповідно до пункту 1 статті 15 «Загальні вимоги» Доповнення І до Конвенції, товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III а; (b) сертифікат з перевезення товару EUR-MED, зразок якого наведений у Додатку III b; (c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься «декларацією походження» або декларацією походження EUR-MED), надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати. Текст декларації походження наведений у Додатку IV a і b.

Відповідно до пункту 1 статті 21 Доповнення І до Конвенції декларація про походження або декларація про походження EUR-MED, зазначена в статті 15(1)(c), може бути складена: (a) уповноваженим експортером відповідно до положень Статті 23, або (b) експортером на будь-яку партію товару, що складається з однієї або більше одиниць упаковки, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою підтвердження походження товару для застосування преференційного режиму оподаткування ввізним митом під час митного оформлення декларант надав митному органу рахунок-фактуру (інвойс) №5020210532 від 02.07.2021, складений експортером. При цьому, суд звертає увагу, що будь-яких зауважень щодо форми та змісту інвойсу в митного органу не виникало.

За умови подання документів із підтвердженням преференційного походження, сумніви в оформленні таких документів не можуть бути підставою для відмови у визнанні преференційного статусу. Тобто на імпортера не може бути покладено тягар доказування наявності в експортера правових підстав для підтвердження преференційного походження.

Видаючи картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2021/00143 від 15.07.2021, відповідач вказав на наявність обґрунтованих сумнівів щодо преференційного походження товару, не роз`яснюючи, що стало причиною для таких сумнівів.

Поряд з тим інші документи, які декларант додавав до митної декларації - сертифікат про перевезення №Е5.891.666 від 07.07.2021, також містить відомості про країну походження товару. Таким чином, відомості, що містяться у вказаних документах відповідно до частини дев`ятої статті 43 МК України є додатковими відомостями про країну походження товару та у розглядуваному випадку ці відомості не відрізняються від тих, які вказані експортером у рахунках-інвойсах.

Також VIN-код імпортованого транспортного засобу, який вказувався у супровідних документах (у тому числі інвойсах, у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), містить відомості для ідентифікації виробника (перші три символи, з них перших два визначають країну - виробника), що саме по собі дозволяло Рівненській митниці встановити дані про країну походження товарів.

Однак, в оскаржуваній картці відмови відсутні будь-які обґрунтування щодо невідповідностей інформації у товаросупровідних документах, у тому числі щодо виробника чи країни походження товару.

У картці відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2021/00143 від 15.07.2021 Рівненська митниця вказала, що прийнято рішення про призупинення надання преференційного режиму до вказаного вище товару до надходження результатів перевірки документа про походження товару від уповноважених органів Бельгії відповідно до статті 32 пункту 4 Доповнення І «Щодо визначення поняття «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.

Частинами першою-четвертою статті 45 МК України визначено, що у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. Запит про проведення перевірки повинен містити виклад обставин, що дали підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої країни походження товару, посилання на правила визначення походження товарів, що застосовуються в Україні, а також іншу необхідну інформацію. До запиту додається документ, що підлягає перевірці, або його копія, а також у разі необхідності інші відомості, що можуть сприяти проведенню перевірки. Запит про проведення перевірки надсилається протягом 1095 днів з дня подання документа про походження товару, крім випадків, коли така перевірка ініціюється у зв`язку з кримінальним провадженням.

У випадках, визначених цією статтею, товар вважається таким, що походить з відповідної країни, з моменту отримання митними органами належним чином оформлених документів про походження товару або затребуваних ними додаткових відомостей (частина п`ята названої статті).

Статтею 32 розділу VI Доповнення І до Конвенції передбачено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції. З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи Договірної сторони імпортера повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD та інвойс, якщо він був поданий, декларацію про походження або декларацію про походження EUR-МЕD, або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, за необхідності, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути надіслані для обґрунтування запиту про здійснення перевірки. Перевірка має бути здійснена митними органами Договірної сторони - експортера. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Якщо митні органи Договірної сторони імпортера вирішують призупинити надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки, імпортеру пропонується видача продукції із застосуванням будь-яких запобіжних заходів, які вважатимуться необхідними. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути якнайшвидше повідомлені про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам цієї Конвенції. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Отже, вказані норми передбачають взаємодію договірних сторін, зокрема, ними передбачено право та спеціальний порядок перевірки достовірності та правильності інформації (у тому числі декларацій інвойсів), що міститься у відповідних документах. При цьому наведені положення фактично передбачають презумпцію достовірності документів до тих пір, поки митні органи країни експорту за запитом митних органів країни імпорту за результатами проведеної перевірки не доведуть протилежного (за винятком ситуації, що відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів).

Зі змісту листа Волинської митниці від 02.07.2021 №08-1.4/15-03/7/6496 слідує, що відповідач надіслав до Держмитслужби України копії документів про походження товарів, митне оформлення яких призупинено в частині надання тарифних преференцій до отримання результатів перевірки достовірності документів про походження товарів.

Проте, матеріали справи не містять доказів надіслання відповідачем запитів до митних органів країни експортера про проведення перевірки достовірності документів про походження ввезеного товару; доказів перевірки преференційного походження товару до моменту прийняття рішення у цій справі (доказів протилежного матеріали справи не містять).

Вирішення питання щодо країни походження товару повинне прийматися після одержання додаткових відомостей, сам факт звернення до Державної митної служби України ще не є підставою для відмови в прийнятті митних декларацій.

Також варто зауважити, що стаття 32 розділу VI Доповнення І до Конвенції дає митному органу право або призупинити надання преференції, або відмовити у її наданні. Призупинення надання преференційного режиму для товарів здійснюється до надходження результатів перевірки на запит договірної сторони митного органу країни імпортера; відмова у наданні права на преференцію можлива якщо відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запиту, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів.

У свою чергу наявність у контролюючого органу сумнівів щодо наданих декларантом документів на підтвердження заявленої ним країни походження товару є лише обставиною для перевірки таких документів та не може бути беззаперечною підставою для відмови у застосуванні преференційної ставки мита.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 23.04.2019 у справі №817/4660/13-а.

Оскільки позивач подав документи для підтвердження застосування преференційного режиму до товару, ввезеного згідно із МД №UA204020/2021/248239 від 02.07.2021, щодо якої відповідач не обґрунтував, у чому полягають його сумніви у питанні країни походження товару, при тому, що усі документи, які подавалися для митного оформлення транспортного засобу, містять інформацію про країну виробника (Словаччина) тому, на думку суду, у відповідача були відсутні правові підстави для незастосування режиму вільної торгівлі щодо вказаного товару. Митним органом не здобуто належних та допустимих доказів невідповідності вимогам достовірності та правильності інформації про європейське походження товару, а також підтвердження тої обставини, що постачальник товарів (експортер) не підтвердив відповідності товару встановленим правилам про преференційне походження товару.

Крім того, як визначено статтею 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Жодних умов невиконання положень МК України спірні картки відмови не містять.

За наведених обставин та з урахуванням положень нормативно-правових актів, що врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що відповідачем необґрунтовано відмовлено позивачу в митному оформленні (випуску) товарів за МД №UA204020/2021/248239 від 02.07.2021.

Оскільки прийнята відповідачем картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2021/00143 від 15.07.2021 не відповідає нормам чинного законодавства, то її слід визнати протиправною та скасувати, у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Позивач, просив стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2270,00 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вказаних правових норм, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому такі послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

На підтвердження витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, позивачем надано суду договір про надання правової допомоги від 29.08.2019, укладений між ТзОВ «ТРЕЙДАВТО ГРУП» та адвокатом Крючковим В.О. (а. с. 46-48), рахунок-фактуру від 02.12.2021 №1-000000341 (а. с. 49), акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) №1-000000341 (а. с. 50), квитанція від 03.12.2021 №341-к (а. с. 51), попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу (а. с. 52).

Відповідно до частин другої, третьої статті 30 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.1 договору від 29.08.2019 обумовлено, що вартість послуг погоджується сторонами додатково та підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг.

Згідно з актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) №1-000000341 адвокатом Крючковим В.О. надані такі послуги: ознайомлення керівника позивача із процесуальними правами та обов`язками; ознайомлення з карткою відмови у митному оформленні товару та товаросупровідними документами наданих клієнтом; пошук інформації щодо контрагента в мережі Інтернет та перевірка правосуб`єктності учасників зовнішньоекономічної операції; подання адвокатського запиту експортеру; юридичний прогноз справи; проведення розшифрування номера кузова ввезеного транспортного засобу; детальний аналіз та вивчення фактичних обставин справи; складення стратегії представництва ТзОВ «ТРЕЙДАВТО ГРУП» у суді щодо зазначеної справи; вивчення судової практики з відповідних правовідносин; складення та подання вищевикладеної позовної заяви.

Загальна вартість робіт (наданих послуг) за договором про надання правової допомоги від 29.08.2019 становить 6 000,00 грн.

Крім того, попереднім (орієнтовним) розрахунком сум витрат на професійну правничу допомогу визначено кількість затрачених адвокатом годин по вищевказаних послугах (а. с. 52).

Квитанція від 03.12.2021 №341-к підтверджує оплату послуг у сумі 6 000,00 грн.

Відповідач заперечив щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, з підстав їх неспівмірності наданим послугам.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Відповідно до положень статей 134, 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись зазначеними вище критеріями, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, враховуючи предмет спору, конкретні обставини справи, суть наданих послуг, та приймаючи до уваги клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, суд вважає, що заявлений до відшкодування їх розмір є надмірним. При цьому суд зазначає, що надання правової інформації, консультацій, роз`яснень з питань правомірності прийняття карток відмови не має безпосереднього впливу на результат, охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду, а також оскільки розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін, тому до розподілу підлягають судові витрати у сумі 3 000,00 грн.

Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 2270,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 03.12.2021 №479 (а. с. 17).

Згідно з частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із задоволенням позову позивачу належить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 5 270,00 грн (2 270,00 грн - витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, та 3 000,00 грн - витрати на правничу допомогу адвоката).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Рівненської митниці у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2021/00143 від 15.07.2021.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДАВТО ГРУП» (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Лесі Українки, будинок 15, код ЄДРПОУ 43028919) за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці (33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Соборна, 104, код ЄДРПОУ 43958370) судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок та 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.А. Лозовський