Рішення № 103530962, 22.02.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2022 року ЛуцькСправа № 140/14556/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області (далі - ТУ ДСА в Волинській області, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді Луцького міськрайонного суду Волинської області, починаючи з жовтня 2021 року, у розмірі посадового окладу без урахування доплат за вислугу років; зобов`язання нараховувати та виплачувати суддівську винагороду з врахуванням доплати за вислугу років, починаючи з жовтня 2021 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Указом Президента України «Про призначення суддів» №13/2014 від 17.01.2014 позивача призначено на посаду судді Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим строком на 5 років.

Указом Президента України «Про переведення суддів» №43/2014 від 23.04.2014 позивача переведено у межах п`ятирічного строку з Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим на посаду судді Луцького міськрайонного суду Волинської області.

Згідно з наказом голови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.02.2021 №01/02-04, на підставі ч.5 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судді Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу, даний наказ є чинним, у судовому порядку не скасованим та не оскарженим.

Отримавши за жовтень 2021 року винагороду судді, позивач дізнався про те, що розмір винагороди не відповідає розміру, установленому Законом, а саме винагорода судді виплачена без щомісячних доплат за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу, у зв`язку з чим позивач вважає, що відповідачем порушено його право на належне матеріальне забезпечення.

На думку позивача, відповідач, як розпорядник бюджетних коштів, безпідставно не виконує наказ Луцького міськрайонного суду Волинської області про встановлення надбавки за вислугу років, а також не застосовує до спірних правовідносини рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 № 11-р/2018, рішення Ради суддів України від 19.04.2019 №21.

Позивач вважає, що нарахування та виплата суддівської винагороди повинна проводитись йому в повному обсязі, оскільки суддя, який не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, має право на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 04.12.2018 №11-р/2018 у справі №1-7/2018(4062/15).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, її судовий розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.28).

Ухвалою суду від 06.012.2021 залучено до участі у справі другого відповідача Державну судову адміністрацію України (далі ДСА України, відповідач2) (а.с.29).

09.12.2021 через систему «Електронний суд» позивач подав додаткові пояснення, в яких зазначає, що виплата йому як судді без повноважень доплат до посадового окладу здійснювалась до серпня 2021 року, що саме по собі свідчить про забезпечення ДСА України бюджетного запиту ТУ ДСА з врахуванням коштів на такі доплати, при цьому зазначає, що йому не відомо, яким розпорядчим актом така виплата йому припинена (а.с.37-38).

У відзиві на позовну заяву відповідач - ТУ ДСА в Волинській області заперечив проти позову ОСОБА_1 та зазначив, що функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.

Відповідно до п.4.3 Положення про територіальне управління Державної судової адміністрації України в Волинській області, затвердженого Головою ДСА України від 25.09.2015, територіальне управління здійснює функції розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності територіального управління та місцевих загальних судів Волинської області.

У період з 25.02.2021 по 25.05.2021 Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності ТУ ДСА України в Волинській області, що належить до сфери управління Державної судової адміністрації України за період з 01.01.2019 по 31.12.2020, за наслідками якої складено акт від 01.06.2021 №08-25/08.

06.07.2021 територіальному управлінню Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області вручено лист-вимогу від 05.07.2021 №130320-14/1820-2021 «Про усунення виявлених порушень законодавства», відображених в акті ревізії від 01.06.2021 №08-25/08.

У п.1 порушень законодавства, які не усунуті в ході ревізії, листа-вимоги зазначено, що в порушення ч.10 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, суддям, які не здійснюють правосуддя, протягом 2020 року зайво проведено нарахування доплати за стаж роботи в сумі 748,68 тис. грн та зайво здійснено виплати доплати в сумі 525,86 тис. грн, як наслідок зайво проведено сплату ЄСВ на суму 101,41 тис. грн, що призвело до незаконних видатків на загальну суму 627,27 тис. гривень.

У зв`язку з чим, Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області вимагає:

- забезпечити відшкодування відповідно до норм статей 130-136, 232, 233 Кодексу Законів про працю України, затвердженого Законом УРСР від 10.12.1971 №322-VIII на користь ТУ ДСА України в Волинській області шкоди (збитків) на загальну суму 525 860,35 грн, заподіяної внаслідок зайвої виплати доплати за стаж роботи суддям, які не здійснювали правосуддя протягом 2020 року, а також зменшити суму по розрахунках з бюджетом на 101 405,51 грн зайвої сплати ЄСВ.

Як вбачається з Акта ревізії, при вирішенні питання щодо правомірності виплати доплат до посадового окладу суддям, які не мали повноважень для здійснення правосуддя у 2020 році, фахівці Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області виходять з того, що з втратою з 01.01.2020 чинності пунктом 23 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII судді, які не мають повноважень для здійснення правосуддя, втратили право на отримання доплат до посадового окладу.

Відповідно до ч.10 ст.135 Закону №1402-VIII суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Рішенням Конституційного суду України від 04.12.2018 №11-р/2018 неконституційною визнано частину десяту статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус судців» від 07.07.2010 №2453-VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 №192- VIII, а не ч.10 ст.135 Закону №1402-VIII, на яку йде посилання в акті ревізії від 01.06.2021 №08-25/08 та листі-вимозі від 05.07.2021 №130320-14/1820-2021 «Про усунення виявлених порушень законодавства».

Відповідно до ч.2 ст.15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

На виконання листа-вимоги Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області від 05.07.2021 №130320-14/1820-2021 «Про усунення виявлених порушень законодавства» ТУ ДСА України в Волинській області було змушене з серпня 2021 року припинити нарахування та виплату доплати за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу судді Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 .

З наведених підстав просить відмовити у задоволенні позову (а.с.44-47).

10.01.2022 до суду надійшов відзив ДСА України (а.с.58-60), у якому представник відповідача вважає позов необґрунтованим та просить відмовити у його задоволенні, вказуючи при цьому, що ТУ ДСА в Волинській області не мало правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування обмежень, встановлених Законом №553-ІХ. Також вказує, що Законом України №1082-ІХ запроваджено розрахункову величину для визначення базового розміру посадового окладу судді, яка станом на 1 січня 2021 року складає 2102 гривні. Таким чином, з прийняттям Закону №1082-ІХ зміни зазнав не розмір суддівської винагороди, а розрахункова величина.

Нараховуючи і виплачуючи позивачу суддівську винагороду на основі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року у розмірі 2102 гривні, Територіальне управління діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією і законами України.

Інших заяв по суті справи не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що Указом Президента України від 17.01.2014 №13/2014 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим строком на п`ять років. Указом Президента України «Про переведення суддів» №43/2014 від 23.04.2014 ОСОБА_1 переведено в межах п`ятирічного строку з Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим на посаду судді Луцького міськрайонного суду Волинської області.

Відповідно до рішення колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 07.10.2019 №955/ко-19 «Про результати кваліфікаційного оцінювання судді Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді» суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 визнаний таким, що відповідає займаній посаді. Рішення набирає чинності відповідно до абзацу третього підпункту 4.10.5 пункту 4.10 розділу IV Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Згідно з наказом голови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.02.2021 №01/02-04, на підставі ч.5 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судді Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу (а.с.10).

Як вбачається з розрахункової відомості позивача за жовтень 2021 року, судді Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 нараховано посадовий оклад в сумі 63060,00 грн та індексацію в сумі 264,07 грн (а.с.9).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Згідно з частиною другою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі Закон №1402-VIII) суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

За змістом частини п`ятої статті 135 Закону №1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

В силу частин сьомої, восьмої статті 135 Закону №1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Суддям виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «Цілком таємно», - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «Таємно», - 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Згідно з частиною десятою статті 135 Закону №1402-VIII суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

У відповідності до пункту 17 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII повноваження суддів, призначених на посаду строком на п`ять років до набрання чинності цим Законом, припиняються із закінченням строку, на який їх було призначено. Судді, повноваження яких припинилися у зв`язку із закінченням такого строку, можуть бути призначені на посаду судді за результатами конкурсу, що проводиться в порядку, встановленому цим Законом.

За правилами пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (Закон №1401-VIII), оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом.

Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Відповідно до пункту 22 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII (чинного до 01 січня 2020 року) право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№41 - 45, ст. 529; 2015 р., №№18 - 20, ст. 132 із наступними змінами).

Відповідно до пункту 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII (чинного до 01 січня 2020 року) до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№41 - 45, ст. 529; 2015 р., №№18 - 20, ст. 132 із наступними змінами).

На підставі підпункту 16 пункту 1 розділу I Закону України від 16 жовтня 2019 року №193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» (далі - Закон №193-IX) виключено пункти 22 і 23 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII (текст яких написано вище).

Відповідно до частин першої-третьої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус судців» від 07.07.2010 №2453-VI (тут і далі - в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року №192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд») суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до частин п`ятої, сьомої статті 133 Закону № 2453-VI суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук з відповідної спеціальності у розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

В силу частини десятої статті 133 Закону №2453-VI суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Водночас положення частин третьої, десятої статті 133 Закону №2453-VI визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018.

За висновками цього Рішення, Конституційний Суд України вирішив:

« 1. Визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини третьої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року №192-VIII. Це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: «Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року -12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат».

Визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини десятої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року №192-VIII, за яким «суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу», для цілей застосування окремих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, зі змінами, а саме:

- частини першої статті 55 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами та з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про його відрядження до іншого суду;

- частини восьмої статті 56, частин першої, другої статті 89 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з обов`язковим проходженням підготовки у Національній школі суддів України для підтримання кваліфікації;

- частини третьої статті 82, частин шостої, сьомої статті 147 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді».

За змістом пункту 3 резолютивної частини Рішення від 04 грудня 2018 року №11-р/2018, положення частин третьої, десятої статті 133 Закону №2453-VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року №192-VIII, які визнані неконституційними пунктами 1, 2 резолютивної частини цього Рішення, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Як слідує з матеріалів справи, позивача було призначено на посаду судді Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим згідно з Указом Президента України від 17.01.2014 №13/2014 строком на п`ять років, а Указом Президента України №43/2014 від 23.04.2014 переведено в межах п`ятирічного строку з Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим на посаду судді Луцького міськрайонного суду Волинської області.

З огляду на дату призначення на посаду судді, п`ятирічний строк повноважень позивача як судді закінчився 17.01.2019.

При цьому позивач пройшов кваліфікаційне оцінювання згідно з рішенням колегії Вищої кваліфікаційної комісії України від 07.10.2019 №955/ко-19.

Однак дане рішення не набрало законної сили, оскільки умовою набрання ним чинності визначено абзац третій підпункту 4.10.5 пункту 4.10 розділу IV Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, відповідно до якого рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді набирає чинності з дня ухвалення цього рішення у разі, якщо воно буде підтримане не менше ніж одинадцятьма членами Комісії.

7 листопада 2019 року набрав чинності Закон України від 16 жовтня 2019 року №193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» (далі Закон №193-ІХ), яким внесено зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

У зв`язку із набранням чинності Законом №193-IX із 07.11.2019 припинено повноваження членів Вищої кваліфікаційної комісії України та на сьогодні відсутній повноважний склад цього органу.

Разом із тим підпунктом 3 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 4 червня 2020 року №679-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо відрядження суддів та врегулювання інших питань забезпечення функціонування системи правосуддя в період відсутності повноважного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України», який набрав чинності 20 червня 2020 року, визначено, що Вища рада правосуддя у період відсутності повноважного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ухвалює без рекомендації чи подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України рішення про внесення Президенту України подання про призначення на посаду судді, повноваження якого припинилися у зв`язку із закінченням строку, на який його було призначено, якщо до набрання чинності цим Законом колегією Вищої кваліфікаційної комісії суддів України було визнано суддю таким, що відповідає займаній посаді.

19.11.2020 Вища рада правосуддя прийняла рішення №3197/0/15-20 «Про внесення Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Луцького міськрайонного суду Волинської області».

Указом Президента України від 16.12.2021 №664/2021 ОСОБА_1 призначений на посаду судді Луцького міськрайонного суду Волинської області.

Таким чином, з моменту закінчення п`ятирічного строку повноважень судді (17.01.2019) до призначення на посаду відповідно до Указу Президента України від 16.12.2021 №664/2021 позивач не здійснював правосуддя.

З набранням чинності законами №1401-VIII, №1402-VIII призначення на посаду судді (вперше) здійснюється безстроково, водночас призначення на посаду судді безстроково суддів, яких до того було призначено на посади в межах п`ятирічного строку (відповідно до раніше чинного правового регулювання цих правовідносин), поставлено у залежність від результатів кваліфікаційного оцінювання.

Разом з тим, у пункті 3.4 Рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 зазначено, що питання отримання суддею винагороди до проходження ним кваліфікаційного оцінювання регулюється саме Законом №2453-VI у редакції Закону №192-VIII, а випадки, коли такий суддя не здійснює правосуддя, визначаються Законом №1402-VIII.

Далі, за текстом Рішення, зазначено, якщо позбавлення судді права на отримання доплат до посадового окладу може бути визнане доцільним та виправданим, зокрема, у випадку притягнення його до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком якого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, то позбавлення судді цього права, коли він не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, як випливає зі змісту положення частини десятої статті 133 Закону №2453-VI у редакції Закону №192-VIII, є несправедливим, невиправданим та необґрунтованим.

Застосований законодавцем у положенні частини десятої статті 133 Закону №2453-VI у редакції Закону №192-VIII підхід до об`єднання усіх випадків, коли суддя, який не здійснює правосуддя, не має права на отримання доплат до посадового окладу, не можна визнати виправданим, справедливим та домірним, оскільки такий підхід не враховує особливостей кожної категорії підстав нездійснення правосуддя, ступеня обумовленості таких підстав поведінкою судді та інших законодавчо визначених обставин, а отже, невиправдано призводить до звуження обсягу гарантій незалежності суддів у виді зниження рівня їх матеріального забезпечення.

Конституційний Суд України вважає, що юридичне регулювання, встановлене положенням частини десятої статті 133 Закону №2453-VI у редакції Закону №192-VIII, яке поширюється на суддів, які не здійснюють правосуддя через обставини, що не залежать від них особисто або не обумовлені їхньою поведінкою, звужує зміст та обсяг гарантій незалежності суддів, створює загрозу для незалежності як суддів, так і судової влади в цілому, а також передумови для впливу на суддів. Отже, положення частини десятої статті 133 Закону №2453-VI у редакції Закону №192-VIII для цілей застосування окремих положень Закону №1402-VIII суперечить частинам першій, другій статті 126 Конституції України.

Відтак, суддя, який не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, має право на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018.

Оскільки суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Гринь О.М. в період з 17.01.2019 по 16.12.2021 не здійснював правосуддя через обставини, що не залежали від нього особисто та не обумовлені його поведінкою, а тому, з огляду на висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні від 04 грудня 2018 року №11-р/2018, у вказаний період він мав право на отримання доплат до посадового окладу відповідно до наказу голови Луцького міськрайонного суду Волинської області за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу (щомісячно).

Доводи ТУ ДСА у Волинській області про те, що припинення з серпня 2021 року нарахування та виплати доплати за вислугу років позивачу відбулось на виконання листа-вимоги Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області від 05.07.2021 №130320-14/1820-2021 «Про усунення виявлених порушень законодавства», суд до уваги не бере, оскільки такі суперечать вищенаведеним нормам чинного законодавства та встановленим обставинам справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач ТУ ДСА у Волинській області не довів належними та допустимими доказами, що нараховуючи та виплачуючи суддівську винагороду позивачу за жовтень 2021 року у розмірі посадового окладу без урахування доплат за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.

Беручи до уваги зібрані та досліджені судом докази в їх сукупності, виходячи із наданих пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом прийняття рішення про визнання протиправними дій ТУ ДСА у Волинській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за жовтень 2021 року у розмірі посадового окладу без урахування щомісячної доплати за вислугу років; зобов`язання ТУ ДСА в Волинській області нарахувати та виплатити судді ОСОБА_1 щомісячну доплату за вислугу років за жовтень 2021 року у розмірі 30% посадового окладу за вказаний місяць.

Водночас, з огляду на ту обставину, що в затвердженому ДСА України на 2021 рік кошторисі були передбачені видатки на виплату суддям встановлених доплат, при цьому ТУ ДСА у Волинській області самостійно припинило виплату позивачу щомісячної доплати за вислугу років, тому підстави для задоволення позовних до ДСА України відсутні.

Суд також не вбачає підстав для встановлення в порядку частини першої статті 382 КАС України судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, як про це просить позивач.

Частини п`ята та шоста статті 246 КАС України не встановлюють обов`язку суду у резолютивній частині рішення суду встановлювати судовий контроль за його виконанням.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 звертав увагу на те, що застосуваннястатті 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

З наведеного слідує, що встановлення судового контролю може мати місце на стадії виконання судового рішення за заявою сторони, на користь якої таке рішення ухвалене, за наявності обґрунтованих доводів та підстав вважати, що відповідач ухиляється від виконання рішення у справі. Окремо слід вказати, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами.

Разом з тим, вимога позивача здійснити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення доплати за вислугу років за один місяць до задоволення не підлягає з огляду на таке.

Так, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Отже, суд допускає негайне виконання рішення суду лише в разі вирішення спору про стягнення відповідних сум пенсій чи інших періодичних платежів.

В даному випадку спір вирішено в межах заявлених позовних вимог шляхом зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату судді Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 доплату за вислугу років за жовтень 2021 року у розмірі 30% посадового окладу за вказаний місяць, а не шляхом стягнення з відповідача певної суми, відтак підстави допустити негайне виконання рішення у суду відсутні.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 за жовтень 2021 року у розмірі посадового окладу без урахування щомісячної доплати за вислугу років.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Волинській області нарахувати та виплатити судді Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 щомісячну доплату за вислугу років за жовтень 2021 року у розмірі 30% посадового окладу за вказаний місяць.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Волинській області (43025, м.Луцьк, вул.Сенаторки Левчанівської, 1, код ЄДРПОУ 26276277);

Відповідач2: Державна судова адміністрація України (01601, м.Київ, вул.Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795).

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій