Рішення № 103530680, 15.02.2022, Роздільнянський районний суд Одеської області

Роздільнянський районний суд Одеської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/2071/21

Номер провадження: 2/511/46/22

15 лютого 2022 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді- Бобровська І. В.,

секретаря судового засідання Захарової О.В..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залісуду м. Роздільна Одеської областіцивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дачненської сільської об`єднаної територіальної громади про тлумачення заповіту та визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2021 року до Роздільнянського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 про тлумачення заповіту та визнання права власності в порядку спадкування.

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 06.10.2021 року позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

20.10.2021 року на адресу суду від представника позивачаадвоката Броднікової Т.Г. надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивачки ОСОБА_2 25.05.2021 року позивачка, як єдина спадкоємиця, звернулась до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Рубінчик Л.О. з заявою про відкриття спадкової справи та оформлення спадщини, оскільки мала заповіт від померлої, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Трофімець В.В. від 30.09.2011 року. Однак, нотаріус відмовила позивачці у спадкування земельної ділянки та садового будинку, оскільки із тексту заповіту нечітко і незрозуміло, що саме заповідає спадкодавець.

У зв`язкуз викладеним,позивачка проситьсуд провеститлумачення заповітупомерлої ОСОБА_2 ,посвідчений приватнимнотаріусом Одеськогоміського нотаріальногоокругу ТрофімецьВ.В.від 30.09.2011року;визнати правовласності намайно,а саме:земельну ділянку,розташовану заадресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 ;визнати правовласності намайно,а саме:садовий будинокза адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області Бобровської І.В. від 03.11.2021 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання та витребувано від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Рубінчик Людмили Олександрівни (адреса: АДРЕСА_2 ) належним чином засвідчену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

24.11.2021 року на адресу Роздільнянського районного суду Одеської області надійшла спадкова справа заведеної після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 28.12.2021 року закрито підготовче провадження у справі.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися на підставі заяви, в якій позовні вимоги підтримують, просять провести судовий розгляд без їх участі, не заперечують проти ухвалення заочного рішення.

Представник відповідача до суду не з`явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце проведення підготовчого засідання. Відзиву на позов у встановлений судом строк не подав.

Враховуючи вказані факти, суд вважає за можливе у відповідності до ч. 4ст. 223 ЦПК Українипостановити заочне рішення, що відповідає положеннямст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, судом, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши повно та всебічно обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_1 , виданим Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 17.03.2021 року. (а.с.17)

За життя ОСОБА_2 залишила заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Трофімець В.В. 30.09.2011 року, відповідно до якого зробила розпорядження: «Квартиру АДРЕСА_3 дивізії, на що я за законом маю право особистої приватної власності і що буде належати мені на момент моєї смерті, заповідаю ОСОБА_3 , що народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 » (а.с.16).

28 серпня 2020 року ОСОБА_3 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 та змінила прізвище на ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_2 , виданим 28.08.2020 (а.с.13).

За життя спадкодавець ОСОБА_2 набула право власності на вказану в заповіті квартиру АДРЕСА_3 дивізії, а також на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , ділянка № НОМЕР_3 та садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14-15, 88-90).

25.05.2021 року позивачка звернулась до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Рубінчик Л.О. з заявою про відкриття спадкової справи та оформлення спадщини за заповітом. Однак, нотаріус листом від 21.07.2021 рекомендувала позивачці звернутись до суду з питань тлумачення заповіту, оскільки із тексту заповіту вбачається незрозумілість у буквальному змісті заповіту. (а.с.91).

Позивачка вважає, що заповіт повинно тлумачити наступним чином: «..та все майно, що буде належати мені на момент моєї смерті, заповідаю ОСОБА_3 , що народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов`язків, що є пропорційною до одержаних ними прав. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Проте тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті. Отже, суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача.

Неточне відтворення в заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене, перш за все, неоднаковим використанням у ньому слів, понять та термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов`язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частин заповіту і змістом заповіту в цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача щодо долі спадщини.

При цьому, частина друга статті 213 ЦК України не допускає, щоб при тлумаченні правочину здійснювався пошук волі учасника правочину, який не знайшов відображення у тексті самого правочину при тлумаченні заповіту, не допускається і внесення змін у зміст заповіту, ураховуючи також, що заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи щодо належного їй майна, яким вона відповідно до законодавства має право розпоряджатися на момент укладення заповіту.

Згідно зі статтею 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Виходячи зі змісту вказаних норм, суд може ухвалити рішення про тлумачення заповіту лише при розгляді юридичного спору між сторонами (пункт 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9).

Верховний Суд у складі об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц зазначив, що в частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину та з чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.

З огляду на викладене тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені статтею 213 ЦК України, тобто тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.

Посиланняпозивача на не включення до тексту заповіту нотаріусом дійсної волі заповідача у виді слів «та все майно» є тільки припущенням позивача, що не є підставою для його тлумачення відповідно до положень ст.ст.213,1256 ЦК України.

Якщо в тексті заповіту була допущена помилка, то заповідач ОСОБА_2 за життя протягом майже десяти років мала можливість усунути зазначену помилку шляхом звернення до нотаріальної контори для внесення змін до заповіту, складеного 30.09.2011 року, або складення нового заповіту.

Враховуючи, що текст заповіту не містить ані суперечностей, ані неточностей, складений зі слів заповідача, а також з урахуванням того, що при тлумаченні заповіту не допускається внесення змін у зміст заповіту, суд приходить до висновку, що текст заповіту від 30.09.2011 року не підлягає тлумаченню, апозовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач стверджує, що вона є онукою та єдиною спадкоємицею ОСОБА_2 , а тому не позбавлена можливості прийняти спадщину після смерті ОСОБА_2 за законом, зокрема, за правом представлення.

Керуючись т. 7, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 263-265, 268, 273,280-282 ЦПК України, ст.1256 ЦК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Дачненської сільської об`єднаної територіальної громади про тлумачення заповіту та визнання права власності в порядку спадкування -відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 23.02.2022 року.

Суддя І. В. Бобровська