Ухвала суду № 103530346, 23.02.2022, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/3875/19

Провадження № 1-кп/504/315/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про продовження строку тримання під вартою

23.02.2022 смт. Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенко В.К.,

секретаря Сухіни Н.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 10, смт. Доброслав, клопотання прокурора Доброславської окружної прокуратури Одеської області про продовження дії обраного раніше запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -

за участі прокурора - Налапко С.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника- адвоката Верхола І.О.,

потерпілого ОСОБА_2 -

ВСТАНОВИВ:

12.11.2019 року прокуратурою Одеської області подано до Комінтернівського районного суду Одеської області обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019160330000845 від 28.07.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, відносно якого обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор просив суд продовжити дію раніше обраного обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор послався на наявність ризиків, що обвинувачений може впливати на потерпілих, свідків, перешкоджати кримінальному провадженню, переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, знищити, сховати або спотворити будь- яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин справи.

Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав доводи прокурора.

Обвинувачений заперечував, просив обрати запобіжний захід не пов`язаного з триманням під вартою.

Захисник- адвокат Верхола І.О. послався на практику Європейського Суду, вважав надмірним термін перебування його підзахисного під вартою, і вказав на обставини, які свідчать про необхідність перекваліфікації інкримінованого обвинуваченому злочину.

Крім того, адвокат зазначив, що обвинувачений має орендоване місце проживання на території м. Одеси, та у теперішній час його батько, який має проблеми із здоров`ям, потребує стороннього догляду.

Потерпіла ОСОБА_3 подала заяву про розгляд справи у свою відсутність.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думки прокурора, потерпілого, обвинуваченого та його захисника, суд дійшов до наступного висновку:

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення (ст. 177 КПК України).

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Суд вважає, що ризик того, що обвинувачений може впливати на потерпілих та свідків на даній стадії існує, оскільки свідки ще не допитані судом.

В теперішній час суд перейшов до стадії безпосереднього допиту свідків кримінального правопорушення.

Суд враховує, що у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому правопорушенні визнав частково.

Отже ризик впливу на потерпілих та свідків в теперішній час має місце.

Обвинувачений не має стійких соціальних зв`язків, не одружений, не має постійного місця роботи, не має неповнолітніх дітей, утриманців, проживає в м. Одесі без реєстрації, на орендованій квартирі, хоча має місце реєстрації у Миколаївській області, власного житла не має, коштовності відсутні, нерухомого майна не має, заслуг перед державою не має.

Хоча обвинувачений має місце проживання та реєстрації, однак це не знижує ризик переховування аж до тієї міри, що вказує на необхідність обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Крім того, суд беззаперечно приймає до уваги той факт, що санкція інкримінованого правопорушення передбачає позбавлення волі особи, і тому сам цей факт може впливати на психологічний стан обвинуваченого, що викликає певні побоювання у ухиленні обвинуваченого від правосуддя.

Суд вважає, що існує ризик ухилення від правосуддя.

В теперішній час доводи сторони захисту про необхідність батька обвинуваченого у сторонньому догляді хоча і підтверджені документально (довідка сімейного лікаря), однак відсутні докази що ОСОБА_1 є єдиною особою, яка може надати такий догляд.

Доказів важких захворювань та захворювань психічного характеру у обвинуваченого у теперішній час у справі не має.

Визначаючи наявність чи відсутність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення обвинуваченим суд виходить з наступного:

Суд враховує, що в теперішній час у межах кримінального провадження №12019160500001847 від 14.04.2019 року складений обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.

Тобто ризик можливого вчинення іншого кримінального правопорушення має місце.

Ризики, які встановлені та вказані судом продовжують існувати і в теперішній час, істотні обставини які мають бути враховані судом стороною захисту за цей час так і не доведені.

Суд враховує серйозність обвинувачення, що пред`явлено ОСОБА_1 , обгрунтованість підозри, строк можливого ув`язнення який загрожує обвинуваченому, і тому вважає, що для обрання альтернативного заходу стороною захисту не надано достатніх аргументів проти аргументів прокурора.

Посилання сторони захисту на рішення ЄСПЛ у справі «Єлоєв проти України» в даному випадку є недоречним, оскільки ті ризики, які визначені у справі що розглядається судом виправдовують тривалість перебування ОСОБА_1 під вартою.

Сторона захисту не надала суду достатніх доказів того, що обвинувачений має можливість заплатити розмір застави, як можливий альтернативний запобіжний захід.

Суд вказав, що саме національна судова система має забезпечити те, щоб тривалість досудового тримання під варто не перевищувала виправданих строків.

А тому під час розгляду відповідних питань судді мають поважати принцип презумпції невинуватості, оцінити всі «за» та «проти» щодо наявності згаданого вище суспільного інтересу. Оцінюючи наявність ризику вчинення повторного злочину у разі звільнення під варти, суди мають брати до уваги, зокрема, такі чинники: природу та серйозність обвинувачень; наявність судимості; поведінку, яка могла б вказати на наявність такого ризику.

Здійснюючи свою функцію на цьому етапі, Суд має забезпечити, щоб доводи національних судів за і проти звільнення не були загальними та абстрактними, а містили посилання на особливі факти та індивідуальні обставини, які виправдовують поміщення заявника під варту.

У випадках, коли обставини для обґрунтування поміщення особи під варту могли існувати, але не були згадані у національних рішеннях, Суд не має встановлювати їх та підміняти собою національні державні органи, які ухвалили рішення про поміщення заявника під варту», зазначили судді.

Так, залежно від дотримання чи недотримання цих вимог, ЄСПЛ не знаходив порушення параграфу 3 статті 5, навіть коли ці справи стосувалися перебування під вартою протягом декількох років, та знаходив порушення у перебуванні під вартою протягом кількох місяців чи декількох десятків днів.

Таким чином, суд вважає, що підстав для зміни запобіжного заходу у теперішній час не має.

Вказані ризики не усунулись з часу обрання обвинуваченому запобіжного заходу, та є актуальними на теперішній час.

Інші біографічні данні обвинуваченого у теперішній час не змінились та є актуальними у теперішній час.

Інші істотні обставини, які б мали бути враховані судом при визначенні можливості зміни запобіжного заходу стороною захисту не наведені, а ті що вказані зазначаються стороною захисту у кожному судовому засіданні, і яким судом вже надавалась оцінка.

Вирішуючи питання можливості обрання альтернативного заходу забезпечення кримінального провадження суд виходить з того, що інкриміноване правопорушення призвело до загибелі людини, тому суд вважає доцільним скористатись правом не застосовувати альтернативу застави.

Тому, суд вважає, що такий запобіжний захід відповідатиме принципу справедливості, розумності, є пропорційним та є необхідним у демократичному суспільстві.

Таким чином підстав для зміни запобіжного заходу судом не встановлено.

Суд нагадує стороні захисту, що питання кваліфікації/перекваліфікації злочину на стадії судового розгляду є виключними повноваженнями сторони обвинувачення.

Разом із тим, суд, враховує, що сторона обвинувачення вкотре не забезпечила явку свідків обвинувачення.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження, серед іншого, є забезпечення швидкого розслідування та судового розгляду.

В п. 21 ч. 1 ст. 7 КПК України закріплено, що розумність строків є засадою кримінального провадження.

Вимоги про дотримання розумних строків провадження також закріплені в окремій статті 28 КПК України.

Так, забезпечення судового провадження в розумні строки покладено на суд.

Дотримання розумного строку розгляду провадження є елементом справедливого судового розгляду в розумінні ст. 6 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, відповідно до якої, кожен має право на доступ до правосуддя та на справедливий і відкритий розгляд його справи впродовж розумного строку.

У п. 116 рішення ЄСПЛ від 12.03.2009 р. у справі "Вергельський проти України" зазначено: "розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів".

Згідно з ч. 4 ст. 28 КПК України кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.

Вимоги оперативності розгляду кримінальних проваджень у справах, по яких підсудний тримається під вартою, ґрунтуються на підвищених вимогах до розумного строку розгляду (з урахуванням виключного ступеня обмеження права особи на свободу).

Усталена правова позиція ЄСПЛ із зазначеного питання наведена у п. 90 рішення у справі "Тодоров проти України": "Суд також зазначає, що протягом усього кримінального провадження заявник у цій справі тримався під вартою, що вимагало від державних органів, які розглядали справу, особливу сумлінність у здійсненні правосуддя без затримок (п. 83 рішення у справі "Смірнова проти Росії" (Smirnova v. Russia) та п. 31 рішення від 31.01.2006 р. у справі "Юртаєв проти України" (Yurtayev v. Ukraine))".

Вкотре судове засідання прокурор не забезпечив явку свідків сторони обвинувачення.

Крім того, як уявляється, двоє з цих свідків перебувають у місцях позбавлення волі, що стало відомо суду у цьому судовому засіданні.

Суд звертає особливу увагу прокурора, що національні органи влади повинні докласти «усіх розумних зусиль» для забезпечення явки свідка для безпосереднього допиту в суді першої інстанції.

У справі «Жуковський проти України» Європейський Суд з прав людини вказав наступне: що стосується показань свідків, яких, як виявилося, не було можливості допитати у присутності підсудного або його захисника, Суд наголошує на тому, що «пункт 1 статті 6 у поєднанні з пунктом 3 вимагає від Договірних Сторін вжити позитивних заходів, зокрема, для того, щоб дати обвинуваченому змогу допитати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали. Такі заходи є складовою сумлінності, з якою повинні діяти Договірні Сторони для того, щоб забезпечувати ефективне здійснення прав, які гарантуються статтею 6» (див.рішення у справі «Садак та інші проти Туреччини»(Sadak and Others v. Turkey), заяви № 29900/96, 29901/96, 29902/96 та 29903/96, п. 67, ECHR 2001-VIII; рішення від 4 грудня 2008 p. у справі «Трофімов проти Росії» (Trofimov v. Russia), заява № 1111/02, п. 33, та рішення від 5 лютого 2009 р. у справі «Макєєв проти Росії» (Makeyev v. Russia), заява № 13769/04, п. 36). Крім того, у випадку існування конкретної географічної перепони Суд також повинен вивчити, чи вжила держава-відповідач заходи, які достатньою мірою компенсували обмеження прав заявника (див., mutatis mutandis, рішення від 2 листопада 2010 р. у справі «Сахновський проти Росії» (Sakhnovskiyv. Russia) [ВП], №21272/03, п. 10).

Суд звертає увагу, що забезпечення явки свідків обвинувачення в судове засідання покладено на сторону обвинувачення.

Одним із принципів національного кримінального процесу є змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості(п. 15 ч. 1 ст. 7 КПК України).

Реалізуючи вказаний принцип законодавець зобов`язав суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ч. 6 ст. 22 КПК України).

Однак, як вбачається із змісту вказаної норми згаданий обов`язок не носить абсолютного характеру та містить обмеження, які полягають у збереженні судом об`єктивності і неупередженості.

Отже суд може лише сприяти стороні обвинувачення у доставленні свідків обвинувачення у судове засідання.

Суд нагадує прокурору, що ВС ККС у справі № 288/113/15-к від 11.08.2020 року особу було виправдано у вчиненні злочину, передбаченомуп.п. 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК Україниз підстав недоведеності його участі у вчиненні вказаного злочину. Зокрема, через не забезпечення прокурором явки свідків обвинувачення у судове засідання.

Тому суд звертає увагу прокурора на необхідність вжиття дієвих заходів забезпечення явки всіх свідків обвинувачення у цьому кримінальному провадженні, яких сторона обвинувачення вважає за доцільне допитати перед судом.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 114 КПК України для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження.

Отже, у випадку, якщо у наступне судове засідання прокурор не здійснить вичерпних заходів забезпечення явки свідків обвинувачення у судове засідання для їх допиту, суд буде вимушений застосувати правило ч. 1 ч. 2 ст. 114 КПК України і обмежити прокурора у часі надання доказів суду.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 177, 331, 369, 392 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

На час судового розгляду продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Одеський слідчий ізолятор», строком на шістдесят діб.

Строк дії ухвали починається з 23.02.2022 року та припиняє свою дію 23.04.2022 року включно.

Ухвалу дляорганізації їївиконання направитидо ДУ«Одеський слідчийізолятор», Доброславської окружної прокуратури Одеської області для здійснення належного контролю.

Контроль за виконанням ухвали суду покласти на прокурора.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Суддя В.К. Барвенко