Рішення № 103529276, 23.02.2022, Борзнянський районний суд Чернігівської області

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 21-202

Справа №730/1083/21

Провадження № 2/730/26/2022

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2022 р. м. Борзна

Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді - Луговця О.А.

з участю секретаря судового засідання - Чорнухи Н.О.

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача СТОВ «Ядутинське» - Коробки П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Борзни в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Борзнянської міської ради Чернігівської області, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ядутинське», про визнання права власності на земельну частку (пай), -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, в якому просить поновити пропущений строк позовної давності на звернення до суду за захистом порушеного земельного права та визнати за нею право власності на земельну частку (пай) в розмірі 4,4 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка розташована на землях запасу Ядутинського старостинського округу Борзнянської ОТГ Ніжинського (колишнього Борзнянського) району Чернігівської області. Свої вимоги обгрунтовує тим, що в 1991 році її було прийнято в члени КСП «Ленінський шлях» с. Ядути, яким вона являлась і працювала до 01 вересня 2003 року, заяви про вихід із членів КСП не подавала. Однак, при видачі 30.11.1995р. КСП «Ленінський шлях» Державного акта на право колективної власності на землю та наступного розпаювання земель даного КСП її безпідставно не було включено до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства (Додаток №1 до Державного акта) й у подальшому не видано сертифікат на право на земельну частку (пай), тоді як майновий сертифікат вона отримала. Про своє порушене право дізналась у 2021 році з інтернет-ресурсів, проте КСП «Ленінський шлях» вже ліквідовано, а на її неодноразові звернення до Ядутинської сільської ради по питанню надання земельної ділянки (паю) отримувала відповідь, що таке право нею втрачене. В зв`язку з цим і звернулась за захистом свого порушеного земельного права до суду.

Позивачка в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала і просила їх задовольнити з вищевказаних підстав. Пояснила, що в 1996-1997 роках члени КСП «Ленінський шлях» отримували земельні сертифікати, але їй не видали, хоча майновий сертифікат як член КСП вона в цей період часу одержала. З цього приводу вона зверталась до керівника підприємства, який надав відповідь, що вона не має права на отримання земельного сертифіката, після чого дане питання не піднімала. Навесні 2021 року від юристів дізналась, що вона як член КСП «Ленінський шлях» все таки має право земельну частку (пай). Поважною причиною незвернення до суду за захистом свого права вказує необізнаність з законодавством.

Відповідач Борзнянська міська рада була належним чином та своєчасно повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується розпискою про отримання судової повістки, але своїм правом на участь в судовому засіданні не скористалась, відзиву на позов не надала, в раніше поданій заяві від 05.01.2022р. просить розглядати справу без їх участі, при прийнятті рішення покладається на розсуд суду.

Відповідач СТОВ «Ядутинське» відзиву на позов не надало, його представник в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково й пояснив, що на час розпаювання землі КСП «Ленінський шлях» позивачка працювала та являлась членом даного КСП, отримала майновий сертифікат як член КСП, але помилково була пропущена в списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) із земель колективної власності сільгосппідприємства; така ситуація була непоодинокою й громадян, яких помилково не було внесено до списку-додатку до державного акта, в подальшому включали в додатковий список і їм видавались земельні сертифікати; якщо б ОСОБА_1 своєчасно звернулась з даного питання, то її б також внесли до вказаного додаткового списку, оскільки вона дійсно має право на земельну частку (пай), але вже пройшло багато часу й наведені позивачкою причини пропуску не є поважними.

Заслухавши пояснення позивачки та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_2 ) з 1991 року по 01 вересня 2003 року працювала та була членом колгоспу «Ленінський шлях» с. Ядути Борзнянського району Чернігівської області, яке з 15 лютого 1992 року реорганізовано в КСП «Ленінський шлях», правонаступником якого з 13 лютого 2000 року стало СТОВ «Ядутинське»; з членів даного сільськогосподарського підприємства позивачка не виключалась.

Державний акт на право колективної власності на землю серії ЧН №000019 КСП «Ленінський шлях» було видано 30 листопада 1995 року й до списку громадян-членів даного колективного сільськогосподарського підприємства, що додається до вказаного державного акта (Додаток 1), позивачка не була включена й відповідний сертифікат на право на земельну частку (пай) їй не було видано.

Водночас, позивачка в КСП «Ленінський шлях» отримала майновий сертифікат ЧНБЗЯД №139, який у відповідності до положень чинного на той час «Порядку видачі та обліку Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства», затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України №79 від 23.03.2001р., міг бути виданий лише члену КСП.

Зазначені обставини не заперечуються сторонами та підтверджуються копіями паспорту, свідоцтва про шлюб, трудової книжки, державного акта на право колективної власності на землю КСП «Ленінський шлях» з Додатком 1 до нього, довідками ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 09.11.2021р., СТОВ «Ядутинське» №35, 40 від 12.11.2021р.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» одним із документів, що посвідчують право на земельну частку (пай) є рішення суду.

Відповідно до п.2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» №720/95 від 08.08.1995р. право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта. Невнесення до зазначеного списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку (пай).

Відтак, оскільки ОСОБА_3 на час розпаювання КСП «Ленінський шлях» та видачі даному колективному сільськогосподарському підприємству Державного акта на право колективної власності на землю являлась його членом, проте безпідставно не була включена до списку осіб, що додається до цього акта, то вона на законних підставах має право на земельну частку (пай) із земель колективної власності вищевказаного сільгосппідприємства.

З огляду на викладене, суд констатує про порушення права позивачки у сфері земельних відносин.

За змістом положень ч.4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України даний кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності , тобто, після 01 січня 2004 року. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Приписами ч.6 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначено, що правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред`явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Оскільки спірні правовідносини мали місце в 1995-1996 роках, то до них підлягають застосуванню положення ЦК УРСР, в тому числі й щодо інституту позовної давності.

Відповідно до приписів ст.71, 76 ЦК УРСР, чинного на час існування спірних правовідносин, загальний строк позовної давності становить три роки, який починає перебіг з дня виникнення права на позов; право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Згідно зі ст.75, 80 ЦК УРСР позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін й закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові.

Отже, для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатись про це порушення) чинники.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «дізналася» та «повинна дізнатися» устатті 76 ЦК УРСР (аналогія статті 261 ЦК України), дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленогост.12, 81 ЦПК України,про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Аналогічний висновок викладений і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року в справі №914/3224/16 (п.7.10 - 7.12).

ОСОБА_1 клопоче про поновлення пропущеного строку позовної давності, посилаючись, що про порушення свого земельного права вона дізналась в 2021 році, одночасно вказуючи на необізнаність із законодавством на підставу поважності причин незвернення до суду за захистом свого порушеного земельного права.

Однак, такі твердження позивачки є необгрунтованими і не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 в процесі розпаювання землі та після видачі КСП «Ленінський шлях» Державного акта на право колективної власності на землю з Додатком 1 до нього продовжувала працювати в даному КСП, а в подальшому й у реорганізованому СТОВ «Ядутинське» до вересня 2003 року, мала можливість ознайомитися зі списками осіб, яких було включено до членів КСП, що мають право на земельну частку (пай), подати заяву про внесення її в додатковий список. Підтвердженням цьому є й та обставина, що саме у вказаний часовий проміжок громадянам, які були включені у список до Державного акта на право колективної власності на землю КСП масово видавалися сертифікати на право на земельну частку (пай), які в подальшому обмінювалися на державні акти, а також за заявами громадян формувались додаткові списку для внесення до них помилково пропущених членів КСП.

Водночас ОСОБА_1 , працюючи в одному сільськогосподарському підприємстві з такими особами та не будучи включеною до вказаного основного списку, своїм правом на внесення до нього уточнень чи до додаткового списку не скористалась. Крім того, отримавши у 1996-1997 роках майновий сертифікат, в якому зазначено, що він видається члену колективного сільськогосподарського підприємства, ОСОБА_1 не піднімала питання щодо порушення її права на одержання й земельного сертифіката.

Відтак, суд приходить до висновку, що позивачка могла і повинна була дізнатися про порушення її права на отримання земельної частки (паю) в КСП «Ленінський шлях» саме в період часу 1996-1997 років. Натомість, жодних належних і допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що вона не могла дізнатися про порушення вказаного свого цивільного права, ОСОБА_1 всупереч вимог ст.12, 81 ЦПК України суду не надала.

Посилання ж ОСОБА_1 на необізнаність із законодавством не може слугувати поважною причиною, оскільки в силу вимог ч.2 ст.68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

В зв`язку з цим, вимога позивачки про поновлення пропущеного строку позовної давності на звернення до суду за захистом порушеного земельного права не підлягає задоволенню.

Таким чином, враховуючи викладені обставини, суд вважає, що на час звернення ОСОБА_1 з даним позовом до суду сплив строк позовної давності, правові підстави для поновлення вказаного строку відсутні, а тому в задоволенні вимог позивачки слід відмовити саме з цих підстав.

На підставі викладеного, керуючись Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» №720/95 від 08.08.1995р., ст.71, 74-76, 80 ЦК УРСР, ч.4, 6 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ст.2-4, 12, 13, 19, 23, 76-89, 141, 258-268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовних ОСОБА_1 до Борзнянської міської ради Чернігівської області, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ядутинське», про поновлення пропущеного строку позовної даності на звернення до суду за захистом порушеного земельного права та визнання права власності на земельну частку (пай) відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.

Суддя Борзнянського районного суду О.А.Луговець