Ухвала суду № 103527179, 22.02.2022, Новосанжарський районний суд Полтавської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 542/1070/21

провадження № 1-кп/542/6/22

18 лютого 2022 року смт Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Кашуби М.І.,

за участю секретаря судового засідання Нестеренко О.В.

прокурора Ральського А.А.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

захисників обвинувачених адвокатів Самойленка М.О., Коротченка О.П., Кононенка В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новосанжарського районного суду Полтавської області матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.04.2020 за №12020170140000208 по обвинуваченню: ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 27, частиною 3 статті 15, частиною 5 статті 185, частиною 3 статті 27, частиною 5 статті 185 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 27, частиною 3 статті 15, частиною 5 статті 185, частиною 2 статті 27, частиною 5 статті 185 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 27, частиною 3 статті 15, частиною 5 статті 185, частиною 2 статті 27, частиною 5 статті 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий опис провадження.

05.07.2021 до Новосанжарського районного суду Полтавської області надійшов вказаний обвинувальний акт.

06.07.2021 ухвалою судді Новосанжарського районного суду Полтавської області обвинувальний акт прийнято до розгляду та призначено підготовче судове засідання.

09.07.2021 ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області:

- змінено обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 340500 грн. та застосовано до нього, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово;

- продовжено обвинуваченому ОСОБА_1 строк дії обов`язків, покладених на нього ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду міста Полтави від 25.05.2021 на два місяці;

- продовжено обвинуваченому ОСОБА_3 - запобіжний захід, застосований ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 25.05.2021 у виді домашнього арешту із забороною відлучатися з місця проживання цілодобово, строком дії на 2 місяці.

02.09.2021 ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області:

-продовжено щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у період доби з 22 год 00 хв до 06 год 00 хв наступної доби, з продовженням дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України;

-продовжено обвинуваченому ОСОБА_1 строк дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України;

-продовжено щодо обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово з продовженням дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

29.10.2021 ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області:

-продовжено щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у період доби з 22 год 00 хв до 06 год 00 хв наступної доби, з продовженням дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України;

-продовжено обвинуваченому ОСОБА_1 строк дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України;

-продовжено щодо обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово з продовженням дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

12.11.2021 ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду;

24.12.2021 ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області:

-продовжено обвинуваченому ОСОБА_1 строк дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України;

-продовжено щодо обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово з продовженням дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України;

-продовжено щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у період доби з 22 год 00 хв до 06 год 00 хв наступної доби, з продовженням дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України;

07.02.2022 ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області:

- змінено ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобовона домашній арешт із забороною залишати житло у період доби з 11 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступної доби,

- змінено щодо обвинуваченого ОСОБА_2 покладений на нього ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 24 грудня 2021 року обов`язок щодо заборони відлучатися з місця проживання в частині зазначення періоду доби, протягом якого заборонено відлучатися, заборонивши відлучатися з місця перебування під домашнім арештом з 11 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступної доби.

2.Короткий виклад поданих клопотань та позицій сторін провадження у судовому засіданні.

2.1. В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку дії виконання покладених на нього обов`язків на 2 місяці.

В обгрунтування клопотання прокурор зазначив, що органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених частиною 3 статті 27, частиною 3 статті 15, частиною 5 статті 185, частиною 3 статті 27, частиною 5 статті 185 КК України.

У клопотанні також вказував, що щодо обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді застави з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

У своєму клопотанні прокурор також посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 185 КК України, та існування на даний час обставин, які враховувалися при застосуванні запобіжного заходу, що є підставою для продовження строку покладених обов`язків.

Зазначив про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, ніж застава, оскільки не зменшилися та продовжують існувати ризики, які дають підстави вважати, щообвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню.

Посилався на наявність ризиків, а саме:

-переховування від суду з метою уникнення відповідальності за вчинені ним кримінальні правопорушення, на що вказує його обізнаність про покарання, яке йому загрожує і вказує на те, що він може свідомо з цього приводу уникати відповідальності за скоєння ним кримінальних правопорушень;

-незаконний вплив на інших обвинувачених, потерпілих та свідків у кримінальному провадженні з метою зміни їх показів на його користь, що унеможливить якісне проведення судового розгляду, оскільки йому відоме їхнє проживання;

-вчинення іншого кримінального правопорушення,

-перешкоджаня кримінальному провадженню іншим чином.

У судовому засіданні прокурор підтримав вказане клопотання, пояснення надав аналогічні, викладеним у ньому.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник адвокат Самойленко М.О. судовому засіданні заперечували проти задоволення вказаного клопотання в частині встановлення обов`язку не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає та зареєстрований обвинувачений ОСОБА_1 без дозволу суду.

В обгрунтування своєї позиції захисник зазначив, що протягом усього часу застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу, він належнм чином виконував покладені на нього обов`язки, а необхідність виїзду за межі населеного пункту обумовлена виконанням трудових обов`язків у м. Дніпро, оскільки ФОП ОСОБА_4 , у якого працює на посаді кур`єра за трудовим договором обвинувачений ОСОБА_1 здійснює свою діяльність, зокрема, у цьому місті.

2.2. В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 перебування під домашнім арештом з 11 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступної доби на 2 місяці, з продовженням строку дії покладених обов`язків.

В обгрунтування клопотання прокурор зазначив, що органами досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 27, частиною 3 статті 15, частиною 5 статті 185, частиною 2 статті 27, частиною 5 статті 185 КК України.

У клопотанні також вказував, що щодо обвинуваченого ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у виді застави з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

У своєму клопотанні прокурор також посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 185 КК України, та існування на даний час обставин, які враховувалися при застосуванні запобіжного заходу, що є підставою для продовження строку покладених обов`язків.

Зазначив про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 більш м`якого запобіжного заходу, оскільки не зменшилися та продовжують існувати ризики, які дають підстави вважати, щообвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню.

Посилався на наявність ризиків, а саме:

-переховування від суду з метою уникнення відповідальності за вчинені ним кримінальні правопорушення, на що вказує його обізнаність про покарання, яке йому загрожує і вказує на те, що він може свідомо з цього приводу уникати відповідальності за скоєння ним кримінальних правопорушень;

-незаконний вплив на інших обвинувачених, потерпілих та свідків у кримінальному провадженні з метою зміни їх показів на його користь, що унеможливить якісне проведення судового розгляду, оскільки йому відоме їхнє проживання;

-вчинення іншого кримінального правопорушення,

-перешкоджаня кримінальному провадженню іншим чином.

У судовому засіданні прокурор підтримав вказане клопотання, пояснення надав аналогічні, викладеним у ньому.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник- адвокат Коротченко О.П. в судовому засіданні зазначили, що клопотання прокурора є необгрунтованим та просили відмовити у його задоволенні.

В обгрунтування такої позиції захисник, зокрема, зазначив, що прокурор у своєму клопотанні формально перерахував ризики, не вказавши при цьому на існування інших факторів, які впливають на вагомість цих ризиків.

Так, сторона захисту зазначила, що прокурором не враховано міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, який має батьків, дружину та доньку. Вказані обставини, на переконання сторони захисту зменшують імовірність втечі обвинуваченого та переховування його від суду.

Також захисник зазначив, що запобігти ризику впливу на свідків можливо шляхом застосуваня щодо обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу.

2.3. В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку тримання під домашнім арештом із забороною залишати житло у період доби з 22:00 год до 06:00 год наступної доби, на 2 місяці, з продовженням строку дії покладених обов`язків.

В обгрунтування клопотання прокурор зазначив, що органами досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 27, частиною 3 статті 15, частиною 5 статті 185, частиною 2 статті 27, частиною 5 статті 185 КК України.

Вказував, що щодо обвинуваченого ОСОБА_3 застосовано запобіжних захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло у період доби з 22:00 год до 06:00 год наступної доби з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

У своєму клопотанні прокурор також посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 185 КК України, та існування на даний час обставин, які враховувалися при застосуванні запобіжного заходу, що є підставою для продовження строку покладених обов`язків.

Зазначив про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу, оскільки не зменшилися та продовжують існувати ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню.

Посилався на наявність ризиків, а саме:

-переховування від суду з метою уникнення відповідальності за вчинені ним кримінальні правопорушення, на що вказує його обізнаність про покарання, яке йому загрожує і вказує на те, що він може свідомо з цього приводу уникати відповідальності за скоєння ним кримінальних правопорушень;

-незаконний вплив на інших обвинувачених, потерпілих та свідків у кримінальному провадженні з метою зміни їх показів на його користь, що унеможливить якісне проведення судового розгляду, оскільки йому відоме їхнє проживання;

-вчинення іншого кримінального правопорушення,

-перешкоджаня кримінальному провадженню іншим чином.

У судовому засіданні прокурор підтримав вказане клопотання, пояснення надав аналогічні, викладеним у ньому.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник адвокат Кононенко В.А. заперечували проти задоволення вказаного клопотання, вважали його необгрунтованим, посилались на належне виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків. Захисник, зокрема, зазначив, що прокурором не доведено наявність ризиків, на які він посилається, обгрунтовуючи застосування запобіжного заходу.

Крім того, захисник просив суд застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання. Обгрунтовуючи свою позицію посилався на те, що обвинуваченомуу було запропоновано роботу, яка передбачає працю вахтовим методом з необхідністю перебування на роботі, в тому числі, у нічний час доби. Посилався на те, що застосований щодо обвинуваченого запобіжний захід- домашній арешт у нічний час унеможливлює працевлаштування обвинуваченого.

3. Обґрунтування позиції суду, мотиви прийняття відповідних рішень, релевантні джерела права та висновки за результатами розгляду клопотань.

Дослідивши подані клопотання та документи, додані до них, заслухавши доводи учасників судового провадження, суд дійшов таких висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 333 КПКзаходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК).

Отже, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань.

Згідно з ч. 1, 2 ст.331КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 176 КПК Українизапобіжні заходи застосовуються під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Відповідно до ст. 184 КПК України клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду.

Положеннями ст. 186 КПК України визначено, що клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу розглядається слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі, чи з моменту подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду відповідного клопотання.

Згідно з ч. 1 ст.194КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

2) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Метою застосуваннязапобіжного заходує забезпеченнявиконання підозрюваним,обвинуваченим покладенихна ньогопроцесуальних обов`язків,а такожзапобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду , знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення , незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні , перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином , вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).

Разом з тим, продовження строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, здійснюється в порядку, передбаченому ст. 199 КПК. Суд має право продовжити строк дії відповідних обов`язків лише у разі, якщо прокурор доведе, що заявлені ним ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують подальше застосування таких обов`язків.

Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає належного обгрунтування того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

3.1. Щодо клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку дії покладених обов`язків, суд зазначає наступне.

Встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 27, частиною 3 статті 15, частиною 5 статті 185, частиною 3 статті 27, частиною 5 статті 185 КК України.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_1 ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 24 грудня 2021 року було застосовано запобіжний захід та продовжено строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, який закінчується 21 лютого 2022 року.

Слід зазначити, що судом не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки в силу положень частини другої статті 42Кримінального процесуальногокодексу України ОСОБА_1 наразі перебуває у статусі обвинуваченого і оцінку обґрунтованості підозри щодо нього раніше надавали слідчі судді в межах здійснення судового контролю.

Судом встановлено, що ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_1 може вчинити дії, передбачені п.п. 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України, які наведені в ухвалі Новосанжарського районного суду Полтавської області 24 грудня 2021 року та існування яких стало підставою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу, на даний час не зменшилися, виходячи з наступного.

Щодо ризику переховування від суду.

Ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_1 від суду продовжує існувати та обумовлений тяжкістю ймовірного покарання та суворістю можливого вироку (кримінальні правопорушення, інкриміновані ОСОБА_1 є особливо тяжкими злочинами, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна).

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності певної особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від суду.

Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання, на переконання суду, сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду.

Таким чином, судом встановлена актуальність існування ризику можливого переховування обвинуваченого ОСОБА_1 від суду, що обумовлює необхідність продовження строку дії покладених на нього обов`язків, спрямованих на мінімізацію такого ризику.

При цьому необхідно зауважити, що позиція суду ґрунтується на принципі презумпції невинуватості та не ставить метою передбачити можливе покарання за інкримінований обвинуваченому злочин.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наразі продовжує існувати ризик переховування від суду.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків.

Оцінюючи вірогідність існування вказаного ризику суд виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні.

Зокрема, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224КПК України на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Тобто вплив на свідків можливий як на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від цих осіб та їх дослідження судом.

До того ж, під час виконання вимог ст.290КПК України стороні захисту у повному обсязі було відкрито матеріали досудового розслідування, у зв`язку з чим обвинуваченому став відомий зміст показань свідків, якими прокурор має намір доводити пред`явлене обвинувачення.

Зазначене дає підстави обґрунтовано припускати ймовірність незаконного впливу з боку обвинуваченого ОСОБА_1 безпосередньо або через знайомих йому осіб на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень, тому встановлена судом заборона спілкування з цими особами може слугувати важливим фактором для запобігання ризику впливу на цих осіб.

З огляду на вищевикладене, а також приймаючи до уваги ту обставину, що допит свідків у даному кримінальному провадженні ще не розпочато, суд приходить до висновку, що ризик незаконного впливу на свідків не зменшився та продовжує існувати, що обумовлює необхідність застосування до обвинуваченого запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.

При цьому, суд не знаходить підстав для висновку щодо існування інших ризиків, заявлених прокурором у клопотанні. Наведені у клопотанні твердження прокурора, на думку суду, мають абстрактний характер і являють собою нічим не підтверджені припущення.

Враховуючи, що ризики передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст.177КПК України продовжують існувати, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим.

З урахуванням встановлених обставин, характеру справи, існуючих ризиків, на теперішній час застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов`язків, оскільки застосований запобіжний захід буде більш ефективним щодо інших запобіжних заходів та здатний попередити вчинення обвинуваченим позапроцесуальних дій та неналежної процесуальної поведінки.

Крім того, при вирішенні клопотання про продовження щодо обвинуваченого строку дії обов`язків суд враховує суспільний інтерес у швидкому, повному і об`єктивному судовому розгляді цього кримінального провадження, яке можливе за умов нівелювання встановлених ризиків.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо заявленого клопотання суд виходить з наступного.

Так, твердження захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Самойленка М.О. щодо здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_4 , з яким обвинувачений ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах, у м. Дніпро не знайшли свого підтвердження в ході розгляду клопотання.

При цьому, стороною захисту не надано жодних доказів на підтвердження вказаної обставини.

Натомість, з наданих до матеріалів кримінального проваджження документів вбачається, що місцем реєстрації ФОП ОСОБА_4 є АДРЕСА_1 .

З огляду на зазначене суд не вбачає підстав для зміни обов`язків, покладених судом на обвинуваченого ОСОБА_1 в частині скасування обов`язку не відлучатися з населеного пункту, де він зареєстрований та проживає.

Таким чином, суд дійшов висновку, що продовження дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 обов`язків, передбачених частиною п`ятоюстатті 194 Кримінального процесуального кодексу України, відповідає меті застосування запобіжних заходів, передбаченій частиною першою статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, може гарантувати виконання обвинуваченим ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків та виправдовує подальше їх застосування. Тобто покладення на обвинуваченого вказаних обов`язків необхідне для забезпечення дієвості запобіжного заходу та запобігання існуючим ризикам.

У судовому засіданні захисником зазначено, що після застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу та покладення на нього процесуальних обов`язків, визначених статтею 194 КПК України, обвинувачений неухильно їх дотримується.

Однак, суд зауважує, що посилання захисника на добросовісне і належне виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та невчинення ним дій, перелік, яких визначений у ч. 1 ст.177КПК України не спростовує наявність відповідних ризиків, оскільки необхідність належного виконання таких обов`язків покладена на обвинуваченого згідно з приписами КПК України, та не тягне за собою наслідком обрання іншого запобіжного заходу.

На переконання суду, демонстрація на досудовому розслідуванні та під час судового провадження бездоганної процесуальної поведінки свідчить лише про те, що застосований до обвинуваченого запобіжний захід та визначена сума застави є такими, що достатньою мірою гарантують виконання покладених на нього процесуальних обов`язків та забезпечують належну поведінку ОСОБА_1 у кримінальному провадженні.

Інших доводів на спростування обставин чи мотивів заявленого прокурорм клопотання стороною захисту наведено не було.

Таким чином, оскільки наразі продовжуютьіснуватиризики, передбачені ч. 1ст. 177 КПК України, якібуливстановлені при застосуванніщодо ОСОБА_1 запобіжного заходу, і протилежного стороною захисту не доведено, наразівідсутняможливістьзапобігтицимризикамвнаслідокзміниобсягу обов`язків.

Відтак, суд покладає на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов`язки:

-прибувати за кожним викликом до суду;

-не відлучатися із населеного пункту АДРЕСА_2 , в якому він проживає та зареєстрований без дозволу суду;

-утримуватися від спілкування із свідкамита іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні;

-здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

З огляду на положення частини сьомоїстатті 194 Кримінального процесуального кодексу Україниобов`язки, покладені на обвинуваченого ОСОБА_1 у зв`язку з внесенням застави, суд вважає за необхідне продовжити на дві місяці.

На переконаннясуду застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід є пропорційним, а покладені на нього обов`язки не становлять надмірний тягар, а також не суперечать вимогамКримінального процесуального кодексу України.

3.2. Щодо клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у період доби з 11 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступної доби з продовженням строку дії покладених обов`язків, суд зазначає наступне.

Встановлено, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті27, частиною 3 статті15, частиною 5 статті185, частиною 2 статті27, частиною 5 статті185 КК України.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_2 ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 24 грудня 2021 року було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 цілодобово з покладанням процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5ст. 194 КПК України, який закінчується 21 лютого 2022 року.

А ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 07 лютого 2022 року обраний обвинуваченому запобіжний захід було змінено та застосовано домашній арешт із забороною залишати житло у період доби з 11 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступної доби.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якогозаконом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Слід зазначити, що судом не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки в силу положень частини другої статті 42 Кримінального процесуального кодексу України ОСОБА_2 наразі перебуває у статусі обвинуваченого і оцінку обґрунтованості підозри щодо нього раніше надавали слідчі судді в межах здійснення судового контролю.

Судом встановлено, що ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_2 може вчинити дії, передбачені п.п. 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України, які наведені в ухвалі Новосанжарського районного суду Полтавської області 24 грудня 2021 року та існування яких стало підставою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу, на даний час не зменшилися, виходячи з наступного.

Щодо ризику переховування від суду.

Ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_2 від суду продовжує існувати та обумовлений тяжкістю ймовірного покарання та суворістю можливого вироку (кримінальні правопорушення, інкриміновані обвинуваченому є особливо тяжкими злочинами, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна).

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності певної особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від суду.

Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання, на переконання суду, сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду.

Таким чином, судом встановлена актуальність існування ризику можливого переховування обвинуваченого ОСОБА_2 від суду, що обумовлює необхідність продовження строку дії застосованого запобіного заходу, спрямованого на мінімізацію такого ризику.

При цьому необхідно зауважити, що позиція суду ґрунтується на принципі презумпції невинуватості та не ставить метою передбачити можливе покарання за інкримінований обвинуваченому злочин.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наразі продовжує існувати ризик переховування від суду.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків.

Оцінюючи вірогідність існування вказаного ризику суд виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні.

Зокрема, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.23, ст.224КПК України на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Тобто вплив на свідків можливий як на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від цих осіб та їх дослідження судом.

До того ж, під час виконання вимогст. 290 КПК Українистороні захисту у повному обсязі було відкрито матеріали досудового розслідування, у зв`язку з чим обвинуваченому став відомий зміст показань свідків, якими прокурор має намір доводити пред`явлене обвинувачення.

Зазначене дає підстави обґрунтовано припускати ймовірність незаконного впливу з боку обвинуваченого ОСОБА_2 безпосередньо або через знайомих йому осіб на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень, тому встановлена судом заборона спілкування з цими особами може слугувати важливим фактором для запобігання ризику впливу на цих осіб.

З огляду на вищевикладене, а також приймаючи до уваги ту обставину, що допит свідків у даному кримінальному провадженні ще не розпочато, суд приходить до висновку, що ризик незаконного впливу на свідків не зменшився та продовжує існувати, що обумовлює необхідність застосування до обвинуваченого запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.

Разом з цим суд не вважає, що прокурором обґрунтовано наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення. Наведені у клопотанні твердження прокурора, на думку суду, мають абстрактний характер і являють собою нічим не підтверджені припущення.

Враховуючи, що ризики передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст.177КПК України продовжують існувати, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим.

З урахуванням встановлених обставин, характеру справи, існуючих ризиків, на теперішній час застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов`язків, оскільки застосований запобіжний захід буде більш ефективним щодо інших запобіжних заходів та здатний попередити вчинення обвинуваченим позапроцесуальних дій та неналежної процесуальної поведінки.

Крім того, при вирішенні клопотання про продовження щодо обвинуваченого строку дії застосованого запобіжного заходу суд враховує суспільний інтерес у швидкому, повному і об`єктивному судовому розгляді цього кримінального провадження, яке можливе за умов нівелювання встановлених ризиків.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо заявленого клопотання суд виходить з наступного.

Суд вважає слушними твердження захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Коротченка О.П. щодо необхіності під час вирішення питання щодо застосування запобіжного заходу враховувати фактори, які впливають на вагомість існуючих ризиків, таких як міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, наявність батьків, дружини та дитини.

При цьому суд, погоджується з тим, що такі обставини впивають на вагомість ризику переховування від суду та дещо зменшують імовірність його реалізації.

Водночас, на переконання суду, існування вказаних фактів не нівелює існуючого ризику та не спростовує висновки суду щодо необхідності його врахування під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу.

При цьому,суд вважає, що обов`язки, які суд покладає на обвинуваченого за своєю суттю є пропорційними, помірними та такими, що не становитимуть надмірний тягар для обвинуваченого, у зв`язку з чим їх застосування відповідає п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України.

Водночас, судзвертаєувагу на те, щосумлінневиконання обвинуваченим ОСОБА_2 покладених на ньогоухвалою суду обов`язківніяким чином не свідчить про те, щоризики, якііснували на момент застосуваннязапобіжного заходу, перестали існувати. Разом з тим, стороною захисту не наведено будь-якихіншихобставин, які б свідчили про те, щотакіризикинаразі не існують.

Інших доводів на спростування обставин чи мотивів заявленого прокурорм клопотання стороною захисту зазначено не було.

Таким чином, оскількинаразіпродовжуютьіснуватиризики, передбачені ч. 1ст. 177 КПК України, якібуливстановлені при застосуванніщодо ОСОБА_2 запобіжного заходу, і протилежного стороною захисту не доведено, наразівідсутняможливість запобігтицимризикамвнаслідокзмінизапобіжного заходу.

Застосовуючи до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з огляду на те, що існуючі ризики залишаються актуальними, при продовженні запобіжного заходу необхідно також продовжити відповідні обов`язки, визначені у ч. 5ст. 194 КПК України, а саме:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) не відлучатися з 11 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступної доби із місця проживання- АДРЕСА_1 ;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4)здати назберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

5) утримуватися від спілкування із свідками та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні.

З огляду на положення частини 6статті 181 Кримінального процесуального кодексу Українистрок дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо обвинуваченого ОСОБА_2 суд вважає за необхідне продовжити на два місяці.

З огляду на положення частини сьомоїстатті 194 Кримінального процесуального кодексу Україниобов`язки, покладені на обвинуваченого ОСОБА_2 у зв`язку з застосуваннм запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд вважає за необхідне продовжити на два місяці.

Адресу, за якою обвинувачений ОСОБА_2 має перебувати відповідно до правил застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд вважає за необхідне залишити без змін.

3.3. Щодо клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку тримання під домашнім арештом із забороною залишати житло з 22.00 год до 06.00 годнаступної доби, на 2 місяці, з продовженням строку дії покладених обов`язків, та усного клопотання захисника- адвоката Кононенка В.А. про зміну обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу з домашнього арешту у нічний час на особисте зобов`язання, суд зазначає наступне.

Встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті27, частиною 3 статті15, частиною 5 статті185, частиною 2 статті27, частиною 5 статті185 КК України.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_3 ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 24 грудня 2021 року було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_3 , у період доби з 22 год 00 хв до 06 год 00 хв наступної доби з покладанням процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5ст. 194 КПК України, який закінчується 21 лютого 2022 року.

Судом не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки в силу положень частини другої статті 42 Кримінального процесуального кодексу України ОСОБА_3 наразі перебуває у статусі обвинуваченого і оцінку обґрунтованості підозри щодо нього раніше надавали слідчі судді в межах здійснення судового контролю.

Судом встановлено, що ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_3 може вчинити дії, передбачені п.п. 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України, які наведені в ухвалі Новосанжарського районного суду Полтавської області 24 грудня 2021 року та існування яких стало підставою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу, на даний час не зменшилися, виходячи з наступного.

Щодо ризику переховування від суду.

Ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_3 від суду продовжує існувати та обумовлений тяжкістю ймовірного покарання та суворістю можливого вироку (кримінальні правопорушення, інкриміновані обвинуваченому є особливо тяжкими злочинами, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна).

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності певної особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від суду.

Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання, на переконання суду, сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду.

Таким чином, судом встановлена актуальність існування ризику можливого переховування обвинуваченого ОСОБА_3 від суду, що обумовлює необхідність продовження строку дії застосованого запобіного заходу, спрямованого на мінімізацію такого ризику.

При цьому необхідно зауважити, що позиція суду ґрунтується на принципі презумпції невинуватості та не ставить метою передбачити можливе покарання за інкримінований обвинуваченому злочин.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наразі продовжує існувати ризик переховування від суду.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків.

Оцінюючи вірогідність існування вказаного ризику суд виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні.

Зокрема, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.23, ст.224 КПК Українина стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Тобто вплив на свідків можливий як на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від цих осіб та їх дослідження судом.

До того ж, під час виконання вимогст. 290 КПК Українистороні захисту у повному обсязі було відкрито матеріали досудового розслідування, у зв`язку з чим обвинуваченому став відомий зміст показань свідків, якими прокурор має намір доводити пред`явлене обвинувачення.

Зазначене дає підстави обґрунтовано припускати ймовірність незаконного впливу з боку обвинуваченого ОСОБА_3 безпосередньо або через знайомих йому осіб на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень, тому встановлена судом заборона спілкування з цими особами може слугувати важливим фактором для запобігання ризику впливу на цих осіб.

З огляду на вищевикладене, а також приймаючи до уваги ту обставину, що допит свідків у даному кримінальному провадженні ще не розпочато, суд приходить до висновку, що ризик незаконного впливу на свідків не зменшився та продовжує існувати, що обумовлює необхідність застосування до обвинуваченого запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.

Разом з цим суд не вважає, що прокурором обґрунтовано наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення. Наведені у клопотанні твердження прокурора, на думку суду, мають абстрактний характер і являють собою нічим не підтверджені припущення.

Враховуючи, що ризики передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст.177КПК України продовжують існувати, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим.

З урахуванням встановлених обставин, характеру справи, існуючих ризиків, на теперішній час застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов`язків, оскільки застосований запобіжний захід буде більш ефективним щодо інших запобіжних заходів та здатний попередити вчинення обвинуваченим позапроцесуальних дій та неналежної процесуальної поведінки.

Крім того, при вирішенні клопотання про продовження щодо обвинуваченого строку дії застосованого запобіжного заходу суд враховує суспільний інтерес у швидкому, повному і об`єктивному судовому розгляді цього кримінального провадження, яке можливе за умов нівелювання встановлених ризиків.

Водночас, надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо заявленого прокурором клопотання, судзвертаєувагу на те, щосумлінневиконання обвинуваченим ОСОБА_3 покладених на ньогоухвалою суду обов`язківніяким чином не свідчить про те, щоризики, якііснували на момент застосуваннязапобіжного заходу, перестали існувати. Разом з тим, стороною захисту не наведено будь-якихіншихобставин, які б свідчили про те, щотакіризикинаразі не існують.

При цьому, належнапроцесуальнаповедінкаобвинуваченого ОСОБА_3 не може бути підставою для відмови у задоволенні клопотання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу з огляду на те, щоризик у кримінальномупровадженні як критерійзастосуваннязапобіжного заходу маєпрогностичний характер, спрямований на усунення негативного впливу на кримінальнепровадження в майбутньому, та належневиконанняобвинуваченимпроцесуальнихобов`язків і є метою застосуваннязапобіжного заходу.

Надаючи оцінку усному клопотанню захисника щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 , суд виходить з наступного.

Так, положеннями ст. 201 КПК України визначено, що підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбаченихчастиною п`ятою статті 194цього Кодексута покладенихна ньогослідчим суддею,судом,чи прозміну способуїх виконання. Копія клопотання та матеріалів, якими воно обґрунтовується, надається прокурору не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

До клопотання мають бути додані:

1) копії матеріалів, якими підозрюваний, обвинувачений обґрунтовує доводи клопотання;

2) перелік свідків, яких підозрюваний, обвинувачений вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання, із зазначенням відомостей, які вони можуть надати, та обґрунтуванням значення цих відомостей для вирішення питання;

3) підтвердження того, що прокурору надіслана копія клопотання та копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний розглянути клопотання підозрюваного, обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Судом встановлено, що при зверненні до суду із вказаним клопотанням захисником не було дотримано вимог, визначених законом.

Крім того, на обгрунтування вказаного клопотання захисником не наведено доводів щодо того, які саме ризики на думку сторони захисту зменшилися чи втратили свою актуальність, не наведено та не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обгрунтованості вказаного клопотання, що мали б бути предметом оцінки при вирішенні судом клоптання.

Разом з тим, надані в обгрунтування клопотання документи оформлені без зазначення необхідних реквізитів, а саме: пропозиція про роботу не містить дати документа, реєстраційного індексу (підприємство ПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна»), типова форма наказу без зазначення номера, дати, не містить підписів осіб, посади та прізвища яких зазначенні у вказаному документі (підприємство- ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод»), документ без зазначення назви, що є продовженням форми документу, не містить заповнених граф (підприємство ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод») та містять суперечності щодо зазначення юридичної особи та посади, на яку має намір працевлаштуватися обвинувачений.

З огляду на вказані обставини, зазначені у наданих документах відомості не дають суду встановити дійсну можливість працевлаштування ОСОБА_3 .

На думку суду доводи захисника з посиланням на вказані вище документи не є переконливими.

Водночас, суд зазначає, що принцип змагальності, як загальна засада кримінального провадження, передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. При цьому сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, клопотання захисника Кононенка В.А. щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 не підлягає задоволенню.

Таким чином, оскількинаразі продовжуютьіснуватиризики, передбачені ч. 1ст. 177 КПК України, які буливстановлені при застосуванніщодо ОСОБА_3 запобіжного заходу, і протилежного стороною захисту не доведено, наразі відсутняможливістьзапобігти цим ризикам внаслідокприпинення діїзапобіжного заходу.

Продовжуючи для обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у період з 22:00 год до 06:00 год наступної доби, з огляду на те, що існуючі ризики залишаються актуальними, необхідно також продовжити для обвинуваченого відповідні обов`язки, визначені у ч. 5ст. 194 КПК України, а саме:

1)прибувати за кожною вимогою суду;

2)не відлучатися з місця проживання АДРЕСА_3 у період доби з 22 год 00 хв до 06 год 00 хв наступної доби;

3)повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

З огляду на положення частини 6статті 181 Кримінального процесуального кодексу Українистрок дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо обвинуваченого ОСОБА_3 суд вважає за необхідне продовжити на два місяці.

З огляду на положення частини сьомоїстатті 194 Кримінального процесуального кодексу Україниобов`язки, покладені на обвинуваченого ОСОБА_3 у зв`язку з застосуванням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд вважає за необхідне продовжити на два місяці.

Адресу, за якою обвинувачений ОСОБА_3 має перебувати відповідно до правил застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд вважає за необхідне залишити без змін.

На переконання суду, застосовані до обвинувачених запобіжні заходи, з огляду на продовження існування ризиків, визначених ст. 177 КПК України, зважаючи на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , не вступають в суперечність з гарантіям, передбаченимстаттею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є пропорційними, співмірними та такими, що не становить надмірний тягар, а також не суперечать вимогамКримінального процесуального кодексу України.

Таким чином, оскільки на даний час відсутні підстави вважати, що у разі зміни обвинуваченимзапобіжних заходів на більш м`які чи у разі припинення дії застосованих запобіжних заходів, вони будуть продовжувати виконувати свої процесуальні обов`язки належним чином, а ризики, які існували на момент застосування запобіжних заходів, продовжують існувати та не зменшилися, суд приходить до висновку щодо наявності вагомих підстав та достатності мотивів щодо доцільності продовження обвинуваченим застосованих запобіжних заходів.

Керуючись статтями 131-132, 176, 177, 178, 181, 186, 194, 201, 331 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку дії обов`язків задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцюм.КременчукПолтавської області,українцю,громадянину України,раніше несудимому,зареєстрованому тапроживаючому заадресою: АДРЕСА_2 , строк дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, а саме:

-прибувати за кожним викликом до суду;

-не відлучатися із населеного пункту АДРЕСА_2 , в якому він проживає та зареєстрований без дозволу суду;

-утримуватися від спілкування із свідками та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні;

-здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомоїстатті 194 КПК України.

Строк дії ухвали в частині продовження ОСОБА_1 строку дії зазначених обов`язків встановити до 17 квітня 2022 року включно.

Ознайомити та вручити обвинуваченому ОСОБА_1 під розписку копію ухвали негайно після її оголошення.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 у вигляді домашнього арешту задовольнити.

Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Кременчук Полтавської області, українця, громадянина України, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 у період доби з 11 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступної доби з продовженням дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) не відлучатися з 11 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступної доби із місця проживання- АДРЕСА_1 ;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4)здати назберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

5) утримуватися від спілкування із свідками та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні.

Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у період доби з 11 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступної доби передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_2 .

Строк дії ухвали про продовження строку застосування домашнього арешту щодо ОСОБА_2 встановити до 17 квітня 2022 року включно.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_2 , що відповідно до частини п`ятоїстатті 181 Кримінального процесуального кодексу Українипрацівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Покладені обов`язки довести до відома обвинуваченого та роз`яснити, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.

Ознайомити та вручити обвинуваченому ОСОБА_2 під розписку копію ухвали негайно після її оголошення.

Клопотання прокурорапро продовженняобвинуваченому ОСОБА_3 домашнього арешту задовольнити.

Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Кременчук Полтавської області, українця, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 - запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_3 , у період доби з 22 год 00 хв до 06 год 00 хв наступної доби, з продовженням дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України:

1 )прибувати за кожною вимогою суду;

2) не відлучатися з місця проживання АДРЕСА_3 у період доби з 22 год 00 хв до 06 год 00 хв наступної доби;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_3 .

Строк дії ухвали про продовження строку застосування домашнього арешту щодо ОСОБА_3 встановити до 17 квітня 2022 року включно.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що відповідно до частини п`ятоїстатті 181 Кримінального процесуального кодексу Українипрацівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Покладені обов`язки довести до відома обвинуваченого та роз`яснити, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.

Ознайомити та вручити обвинуваченому ОСОБА_3 під розписку копію ухвали негайно після її оголошення.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката Кононенка В.А. про зміну запобіжного заходу у виді домашнього арешту на запобіжний захід у виді особистого зобов`язання відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурорів, що входять до складу групи прокурорів у даному кримінальному провадженні.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення.

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Кашуба М.І.

Повний текст ухвали оголошено о 15 год 20 хв 22 лютого 2022 року.