Рішення № 103526462, 23.02.2022, Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/1238/21

Провадження № 2/382/150/22

РІШЕННЯ

Іменем України

23 лютого 2022 року Яготинський районний суд Київської області ускладі:

головуючого суддіКисіль О.А.

при секретаріТвердохліб Г.М.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Яготин справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Черних Вікторії Олександрівни до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_4 , звернулася до Яготинського районного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, в якому вказала, що з 14 травня 2003 року позивачка по справі є власницею житлового будинку, з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі продажу будинку з господарськими будівлями та спорудами від 14 травня 2003 року та витягом про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10.07.2003 року. Так, під час набуття вищевказаного будинку, між позивачкою та ОСОБА_5 була усна домовленість про те, що ОСОБА_5 , після отримання нею правовстановлюючого документу на землю, яка розташована біля даної житлової забудови (та якою з травня 2003 року користується позивачка по справі), остання повинна була переоформити земельну ділянку на ім`я позивачки. Однак, після оформлення договору купівлі-продажу ОСОБА_5 повідомила позивачку про відсутність у неї вільного часу для оформлення (реєстрації) документів на земельні ділянки, які розташовані в АДРЕСА_1 та в подальшому оформлення їх у нотаріуса. Відтак, на даний час, позивачка являється власником будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , користується, на протязі всього часу володіння будинком, земельними ділянками, розташованими біля будинку, проте не може в повному обсязі скористатися своїм правом на їх володіння. Разом з тим, на даний час з Публічної кадастрової карти позивачу стало відомо про те, що реєстрація спірних земельних ділянок по АДРЕСА_1 в 2003 році ОСОБА_5 все ж таки була проведена та нею було отримано відповідні державні акти на право власності на земельні ділянки, а саме 03 грудня 2003 року. Однак, про вказану обставину ОСОБА_5 позивачку не повідомила, а на даний час стало відомо, що ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1 - померла. Виходячи в вищевказаного, позивачка являється власником будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , користується земельними ділянками, розташованими біля будинку, проте не може в повному обсязі скористатися своїм правом на їх володіння. Разом з тим, відповідно вимог ст. 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруд), переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни їх цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка с необхідною для їх обслуговування. Аналогічні норми закону зазначені в ст. 120 ЗК України. Таким чином, норми ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України закріплюють загальний принцип цілісності обєкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей обєкт розташований. Отже, визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду. Тобто, при застосуванні положень ст.120ЗК України у поєднанні зі ст.125ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на обєкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці обєкти. Відповідний правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постановах від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 та від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16. Такий правовий висновок міститься і в постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року по справі № 554/6604/15-ц. Крім того, Запорізький апеляційний суд у своїй постанові від 24 квітня 2019 року по справі №320/1047/18 вказав наступне: «задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості та доведеності заявлених вимог. Колегія судді погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Судом встановлено, що державний акт на право приватної власності на землю НОМЕР_2, зареєстрований за № 0162 від 11.11.1997, виданий ОСОБА_3 на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та ведення підсобного господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , який зареєстрований в Мелітопольському МБТІ під № 7356.Відповідно до ст.392 ЦК України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Згідно ч.1 ст. 30 ЗК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. За положеннями статті 67 ЗК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) повинен бути не більше: у сільських населених пунктах - 0,25 гектара, селищах міського типу - 0,15 гектара. Згідно підпункту «ґ» пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 «Про судову практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 р., згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК (2768-14) до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку проте, що зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності обєкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований.» В силу ст.78ЗК України право власності на землю це право володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою. За нормою ст.87ЗК України право спільної часткової власності на земельну ділянку, виникає, зокрема, при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами; при прийнятті спадщини або за рішенням суду. В силу ст. 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Враховуючи викладене, просила визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку 0,0999 га (кадастровий номер 3225510100:07:023:0001), яка призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, а також на земельну ділянку площею 0,0774 га (кадастровий номер 3225510100:07:023:0002), яка призначена для ведення особистого селянського господарства, що розташовані в АДРЕСА_1 .

В підготовче засідання позивачка та її представник не з`явилися, представник позивачки звернулася до суду з заявою про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримала.

Відповідачі в підготовче засідання не з`явилися, звернулися із заявою про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги визнали.

Перевіривши матеріали справи, роз`яснивши процесуальні наслідки визнання позову, враховуючи, що відповідачі позов визнали, та визнання відповідачами позову не суперечить закону та не порушує права, свободи, інтереси інших осіб, суд вважає, що визнання відповідачами позову може бути прийнято судом, а позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 258-259, 265, 268, 293, 206, 200, 354, 294 ЦПК України, ст. ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Черних Вікторії Олександрівни до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку 0,0999 га (кадастровий номер 3225510100:07:023:0001), яка призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, а також на земельну ділянку площею 0,0774 га (кадастровий номер 3225510100:07:023:0002), яка призначена для ведення особистого селянського господарства, що розташовані в АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повного рішення 23 лютого 2022 року, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кисіль О.А.