Рішення № 103526254, 13.01.2022, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/8319/20

Провадження № 2/361/480/22

13.01.2022

Р І Ш Е Н Н Я

ІМ ЕН ЕМ У КР АЇ НИ

13 січня 2022 року Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Радзівіл А.Г.

за участю секретаря Бас Я.В., Латчук Д.Р., Лелека В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бровари цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді2020року ПрАТ Страхова компанія ПЗУ Україназвернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути з Відповідача на користь Позивача суму в якості страхового відшкодування у розмірі 20302,92 грн. та судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.

В обґрунтуванняпозовних вимогпозивач зазначав,що 14.12.2018р.між ПрАТ Страхова компанія ПЗУ Україната ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № АМ.134418 р., предметом якого є страхування автомобіля ?ТОYОТА?, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

30.03.2019 р. у м. Києві, по пр. Голосіївському, 105, трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля ?ТОYОТА?, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 та автомобіля ?RENAULT?, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 04.06.2019 року за №752/7344/19 відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу.

До позивача звернувся потерпілий з заявою про пошкодження транспортного засобу в зв`язку з дорожньо-транспортною подією, яка є страховим випадком відповідно до умов Договору.

Позивач на підставі страхового акту, розрахунку суми страхового відшкодування до нього та виходячи з рахунку СТО № 00047-19/04/10 від 10.04.2019 року здійснив частину виплати страхового відшкодування на користь потерпілого в розмірі 75 556,23 гри., що підтверджується платіжним дорученням № 30084 від 16.05.2019 р., та 15 964,00 грн. зарахував в рахунок недоотриманої страхової премії, що підтверджується п.5 розд. V Страхового акту від 14.05.2019 року та п. 8 розрахунку страхового відшкодування до вищевказаного страхового акту.

Позивач звернувся до страхової компанії відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування. Остання здійснила виплату відшкодування в межах ліміту відповідальності, а саме: у розмірі 71 217,31 грн.

На теперішній час залишається несплаченою різниця між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу та сума франшизи, а саме: 20302,92 грн.

На адресу відповідача було направлено претензію щодо виплати суми (різниці) страхового відшкодування. Зазначена вимога була проігнорована, та жодних дій спрямованих на врегулювання даного питання в досудовому порядку з боку відповідача не було здійснено.

Оскільки відповідач не виконав свої зобов`язання щодо відшкодування різниі між реальними збитками і відновлювальним ремонтом та франшизи, це призвело до порушення прав Позивача на відшкодування шкоди.

Станом на 16.11.2020 р. сума страхового відшкодування відповідачем не погашена, загальна сума страхового відшкодування становить 20302,92 грн.

Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2020 року провадження у вказаній справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті, сторонам встановлені строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечення.

02 лютого 2021 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якій зазначав, що отримавши лист-претензію 11.03.20р. від ТДВ Інтер-Ріск та дізнавшись (із інтернету) про те, що це колекторська контора, в нього відразу виникли думки, що це спроба, шахрайським чином, недобросовісних громадян отримати неправомірну вигоду.

Зазначив, що лист - претензія був підписаний, нібито представником ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" О. Ю. Гриневич . Зателефонувавши на гарячу лінію ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (044) 238 62 38, виявилось, що такого співробітника в них не існує. Тому побоювання відповідача, що це шахрайські дії (для нього) підтвердилися.

Ринкова вартість автомобіля, що зазнав пошкоджень становить 9000-12000 дол. (262000- 336000 грн.), а нараховано за ремонт 138171,73грн. Це близько 50% вартості - не реальна сума. Проаналізувавши перелік матеріалів рахунку №00047-19/04 10 від 10 квітня 2019р., що надав позивач, виявилось, що ціни завищені в 2 чи в 3 рази.

Страхова компанія відповідача ТДВ Ю.ЕС.Ай, перерахувала на рахунок позивача 55253,31 грн, цих коштів більше ніж достатньо для відновлення автомобіля.

В переліку запчастин є запчастини, які не зазнали ушкоджень.

Згідно страхового полісу № АМ8415326 між відповідачем ОСОБА_1 , та Страхова компанія ТДВ Ю.ЕС.Ай, франшиза становить 1000 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, до суду надав заяву у якій просив суд розглядати справу без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідач будучи повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з`явився, до суду надав заяву у якій просив суд розглядати справу без участі відповідача, проти задоволення позову заперечував у повному обсязі.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час, місце розгляду справи.

Суд, вивчивши письмові докази у справі, встановив обставини справи та виниклі правовідносини, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено,що 14.12.2018р.між ПрАТ Страхова компанія ПЗУ Україната ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № АМ.134418 р., предметом якого є страхування автомобіля ?ТОYОТА?, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 45).

30.03.2019 р. у м. Києві, по пр. Голосіївському, 105, трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля ?ТОYОТА?, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 та автомобіля ?RENAULT?, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду №3019092456292766 від 03.05.2019 року (а.с. 53-54).

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 04.06.2019 року за №752/7344/19 Відповідача ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу (а.с. 55-56).

До ПрАТ Страховакомпанія ПЗУУкраїназвернулась ОСОБА_2 з заявою від 01.04.2019 року про виплату страхового відшкодування (а.с. 67).

Позивач на підставі страхового акту №UA2019033000016/L01/03 від 14/05/2019 р., розрахунку страхового відшкодування до страхового акту №UA2019033000016/L01/03, здійснив частину виплати страхового відшкодування на користь потерпілої в розмірі 75556,23 гри., що підтверджується платіжним дорученням № 30084 від 16.05.2019 р. (а.с. 70).

ПрАТ Страхова компаніяПЗУ Україназвернувся до Страхової компанії відповідача ТДВ ?СК ?Ю.Ес.Ай? із заявою про виплату страхового відшкодування. ТДВ ?СК ?Ю.Ес.Ай? частково виплатила страхове відшкодування. (а.с.71, 72).

На адресу відповідача було направлено претензію щодо виплати суми (різниці) страхового відшкодування у розмірі 20302 грн. 00 коп. (а.с. 73).

За загальним правилом статей 15, 16ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно статті 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За приписами частини 1, 2 статті 1166ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За статтею 1187ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Отже, з системного аналізу статей 1166, 1187ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до вимог статті 1192ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з вимогами цієї статті коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди внатурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.

За правилами, передбаченими статтями 979, 980, 999ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема з метоюзабезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом Україн Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).

Вказані висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України,при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За правилами глави 5 ЦПК України, а саме частини 1 статті 79 ЦПК України, частини 1 статті 80 ЦПК України, частини 6 статті 81 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, в матеріалах справи відсутній поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладений між ОСОБА_1 та ТДВ СК Ю.Ес.Ай, щоб дійти висновку про розмір страхової суми визначений між ними.

Також в позивач стверджував, що виплатив страхове відшкодування на користь потерпілої в розмірі 75556,23 грн. та 15 964,00 грн. зарахував в рахунок недоотриманої страхової премії, що підтверджується п.5 розд. V Страхового акту від 14.05.2019 року та п. 8 розрахунку страхового відшкодування до вищевказаного страхового акту, але до позову надано лише платіжне доручення № 30084 від 16.05.2019 р. на суму 75556,23 грн., окрім того не надано доказів перерахованої та отриманої суми страхового відшкодування ТДВ ?СК ?Ю.Ес.Ай?.

Таким чином, зважаючи на те, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, а також оцінюючи всі надані докази у сукупності, враховуючи вищенаведені норми права суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог, а тому в задоволенні позову відмовляє.

Також відповідност. 141 ЦПК Українине підлягає стягненню із відповідача на користь позивача і сплачений судовий збір.

Керуючись ст.ст. 76 80, 259, 263, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 20302 грн. 92 коп. та судового збору у розмірі 2102 грн. 00 коп. - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя Радзівіл А.Г.