Ухвала суду № 103522024, 23.02.2022, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№938/775/21

Провадження № 1-кп/938/34/22

УХВАЛА

про розгляд клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою

23 лютого 2022 року селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Чекан Н.М.

з участю: секретаря судового засідання Івасюк Г.Ю.

прокурора Свірідова Д.І., який приймає участь у судовому засіданні в режимі відеоконфенренції з приміщення Івано-Франківського апеляційного суду

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника обвинуваченого адвоката Войцеховської Т.М., яка приймає участь у судовому засіданні в режимі відеоконфенренції з приміщення Івано-Франківського апеляційного суду,

розглянувши у судовому засіданні клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та жителю АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, не працюючого, неодруженого, інваліда ІІ групи, освіта середня, раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №120210900000000514 від 12.09.2021 року, -

В С Т А Н О В И В:

Верховинським районним судом розглядається кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України.

Ухвалою суду від 29.12.2021 року вказану справу призначено до судового розгляду, а також обрано щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 26.02.2022 року включно.

Судовий розгляд даного кримінального провадження відкладено на 23.02.2022 року.

Прокурор через канцелярію суду 22.02.2022 року подав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 на 60 днів без визначення розміру застави.

В обґрунтування цього клопотання прокурором зазначено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, який відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, у санкції якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років. Крім того, наявні ризики передбаченіст. 177 КПК України,а саме, що обвинувачений, усвідомлюючи неминучість покарання за вчинений злочин, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків і учасників провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення.

У судовому засіданні 23.02.2022 року прокурор в повному обсязі підтримав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 на 60 днів без визначення розміру застави

Обвинувачений та його захисник заперечили щодо застосування такого виду запобіжного заходу та просили суд обрати більш м`який вид запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою.

Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши та дослідивши матеріали даного клопотання приходить до такого висновку.

За змістом ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч.4 ст.176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Як зазначено в ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У ч 2 ст.177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно зі ч.ч.3,5 ст.199 КПК України, якою суд керується в силу ч.2 ст.331 КПК України, суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Отже, виходячи із вищевказаних положень чинного законодавства, звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш м`яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.

Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням додаткових відомостей щодо продовження існування ризиків, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд зазначає, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Тобто ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.

Водночас КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. При чому ризик кримінального провадження як критерій застосування запобіжного заходу має прогностичний характер, спрямований на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.

Одночасно суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі «Гарькавий проти України» зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє до Франції» від 26.06.1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Відповідно до ст. 5 п. «С» Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, допускається взяття особи під варту з метою запобігти цій особі зникнути після скоєння злочину.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, її зв`язки з суспільством.

Зазначені стандарти доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо обвинуваченого ОСОБА_1 .

Зокрема, при розгляді клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує, що він є особою середнього віку, неодружений, дітей немає, у нього відсутнє постійне місце роботи.

При вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд оцінює, тяжкість інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_1 злочину, наслідки злочину, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винним. При цьому, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину, пов`язаного зі застосуванням насильства, що призвело до приз0вело до смерті потерпілої.

На даний час, обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 перебуває на розгляді в суді, свідків по цій справі у судовому засіданні ще не допитано.

Вищевказане у сукупності вказує на підвищену небезпеку як самих діянь, так і особи обвинуваченого, а також на те, що обставини, які враховувалися судом при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України не змінилися та не перестали існувати.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_1 є співмірним і доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження. Виключно застосований запобіжний західу виді тримання під вартою здатен забезпечити запобігання ризикам переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків, вчиненню іншого кримінального правопорушення.

За таких обставин, наведені прокурором ризики, передбачені в п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України суд вважає доведеним.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п.п 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу є недостатнім для забезпечення виконання ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків. Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_1 є співмірним і доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження. Виключно застосований запобіжний західу виді тримання під вартою здатен забезпечити запобігання ризику переховування обвинуваченого від суду, а тому необхідно продовжити строк тримання його під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 183, 197, 199, 331 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартоюстроком на 60 днів, а саме до 23 квітня 2022 року включно, з утриманням у Державній установі "Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)" без визначення розміру застави.

Відкласти судове засідання у кримінальному провадженню про обвинуваченняОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, на15 березня 2022 рокуна 13.00 год., яке відбудеться в приміщенні Верховинського районного суду Івано-Франківської області за адресою: вул. Жаб`євська,76, селище Верховина Івано-Франківської області, з участю прокурора, обвинуваченого, його захисника адвоката Войцеховської Т.М.

Копію ухвали для її виконання в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою направити начальнику Івано-Франківської установи виконання покарань (№12), та вручити обвинуваченому, його захиснику, прокурору негайно після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя Наталія ЧЕКАН